Тема 2: Міжнародні правовідносини

Методичні поради до вивчення теми:

Після норм міжнародного права міжнародно-правові відносини є другою основною складовою механізму міжнародно-правового регулювання. Знання сутності міжнародних правовідносин дає змогу спрогнозувати, передбачити правові наслідки від певного міжнародно-правового акта ще на стадії його укладання.

Нині в науці міжнародного права не вироблено сталої, загальновизнаної думки на природу і сутність міжнародних правовідносин. В широкому розумінні під міжнародними правовідносинами мається на увазі особливий вид міжнародних відносин, тобто суспільні відносини, що регулюються міжнародним правом.

Враховуючи тривалу дискусію з приводу розуміння природи і сутності міжнародних правовідносин, аналіз їхніх особливостей має містити дослідження: 1) суб’єктів права, зокрема, на рівні правовідносин, тобто учасників правовідносин; 2) об’єктів правовідносин; 3) змісту правовідносин; при цьому слід розрізняти матеріальний зміст, тобто поведінку суб’єктів (включаючи «санкції» в охоронних відносинах), а також юридичний зміст, тобто суб’єктивні юридичні права та обов’язки.

На особливу увагу заслуговує розгляд проблеми співвідношення понять «суб’єкт міжнародного права» і «суб’єкт міжнародних правовідносин». Більшість дослідників схильні ототожнювати ці два поняття, проте, на думку інших, це не є завжди коректним, оскільки суб’єкт міжнародних правовідносин завжди є суб’єктом міжнародного права, але не завжди суб’єкт міжнародного права може бути суб’єктом міжнародних правовідносин. Отже, суб’єкт права – це сторона, потенційно здатна бути учасником даних правовідносин. Характеристика суб’єкта права – це характеристика об’єктивної, юридичної закріпленої можливості. У випадку із суб’єктом правовідносин ця можливість реалізована в дійсності.

З огляду на зазначене вище, до числа суб’єктів міжнародного права слід включити й охарактеризувати: державу; державоподібні утворення (Ордени, Ватикан, вільні міста тощо); міжнародні організації; народ (націю), які борються за створення незалежної держави; фізичну особу; транснаціональні компанії (слід розглядати як невизначену проблему). Детальніше варто зупинитися на розгляді держави як основного суб’єкта міжнародного права, а також проблем міжнародно-правового визнання (теорії, види і форми визнання).

Без аналізу об’єкта правовідносин, не можна зрозуміти самі правовідносини. Часто вони настільки взаємопов’язані, що виступають не як два види відносин, а як одне ціле. Проте в цьому цілому слід вирізняти міжнародні правовідносини як компонент механізму міжнародно-правового регулювання і власне міжнародні відносини, які сприяли появі відповідних правовідносин і які є їхньою матеріальною основою. Різниця між об’єктом міжнародного права (система міжнародних відносин) та об’єктом міжнародних правовідносин (чітко визначені міжнародні відносини) криється в обсязі відносин, що підлягають регулюванню, у ступені їх індивідуалізації.

На відміну від двох інших елементів, у науці міжнародного права загальновизнано, що права та обов’язки учасників міжнародних правовідносин складають юридичний зміст цих правовідносин. При цьому суб’єктивне право не можна плутати з правоздатністю суб’єктів міжнародного права: останнє поняття ширше, ніж суб’єктивне право.

Виникнення, зміна і припинення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків пов’язані з певними юридичними фактами. Але варто взяти до уваги, що не всі правовідносини утворюються або припиняються на підставі одного юридичного факту: для більшості необхідна ціла низка юридичних фактів.

Питання теми, винесені на самостійне вивчення, опрацьовуються після повторення лекційного матеріалу, який є підґрунтям для їх засвоєння. Дайте визначення поняття «правонаступництво», перелічіть підстави та види правонаступництва, зупиніться на врегулюванні проблем правонаступництва у зв’язку з припиненням існування СРСР, у тому числі й правонаступництва України. Зверніть увагу на внутрішню колізійність конституційних норм в питанні участі Автономної Республіки Крим у міжнародних відносинах.

Третє питання пов’язане з проблемами правосуб’єктності націй і народностей, які борються за самовизначення. Наведіть приклади практичної реалізації такого права.

Питання громадянства в міжнародному праві є складовою характеристики фізичних осіб як суб’єктів міжнародного права. Дайте визначення громадянства, проаналізуйте співвідношення громадянства і державної приналежності, визначте підстави набуття і припинення громадянства.

Також необхідно висвітлити питання подвійного громадянства і практику застосування іншими державами. Важливою з огляду на її актуальність є проблема правового регулювання статусу осіб без громадянства, біженців та іноземців: з’ясуйте, як вона врегульована в Україні. Порівняйте з аналогічним досвідом зарубіжних країн. При підготовці даного питання користуйтеся Законами України «Про громадянство», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іншими нормативно-правовими актами, вказаними в списку джерел до теми.

Завдання для самопідготовки

1. Опрацювати питання лекційного заняття:

1. Поняття, основні риси і система міжнародних правовідносин.

2. Суб’єкти міжнародного права і міжнародних правовідносин.

3. Держава – основний суб’єкт міжнародних правовідносин.

4. Об’єкти і зміст міжнародних правовідносин.

2. Виписати у словник правничої термінології та дати визначення основних термінів і понять:

міжнародні правовідносини, об’єкт міжнародних правовідносин, зміст міжнародних правовідносин, суб’єкт міжнародного права, суб’єкт міжнародних правовідносин, юридичний факт, міжнародна правосуб’єктність, міжнародна правоздатність, міжнародна дієздатність, міжнародна деліктоздатність, держава, міжнародно-правове визнання, державний суверенітет, автономія, юрисдикція держави, імунітет держави, правонаступництво держави, державоподібні утворення, конкордат, фізична особа, юридична особа, населення, громадянство, натуралізація, апатрид, біпатрид, особи, яким надається право притулку, біженці, переміщені особи, вимушені переселенці, оптація, реінтеграція, трансферт, “право крові”, “право грунту”.

3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:

1. Україна як суб’єкт міжнародного права і міжнародних правовідносин.

2. Правонаступництво України.

3. Способи здійснення права на самовизначення.

4. Міжнародно-правові питання громадянства.

4. Виконати тестові завдання для самоконтролю знань з теми:

1. Яка організація є традиційним суб’єктом міжнародного права:

а) СНД;

б)ФІДЕ;
в) Червоний Хрест;

г) Компанія «Дженерал моторс».

2. Принцип суверенної рівності дозволяє:

а) мати однакові з іншим суб’єктом права та обов’язки;

б) мати однаковий обсяг прав та обов’язків з іншим суб’єктом;

в) мати виключне право участі у міжнародних правовідносинах;

г) дає інші юридичні можливості.

3. Дієздатність суб’єкта в міжнародному праві може бути:

а) повна і обмежена;

б) активна і пасивна;

в) повна і неповна;

г) повна і звужена.

4. Деліктоздатність суб’єкта в міжнародному праві регулюється нормами:

а) які стосуються будь-якого правопорушення;

б) які регулюють галузеву деліктоздатність;

в) які стосуються небезпечних міжнародних злочинів;

г) усі відповіді правильні.

5. Яка організація є суб’єктом міжнародного права:

а) НБА;

б) ФІФА;
в) Компанія «Кока-кола»;

г) ОАЄ.

6. Пасивна міжнародна правосуб’єктність властива:

а) міждержавним організаціям;

б) державам;

в) підмандатним територіям;

г) фізичним особам.

7. Створення суверенної і незалежної держави є:

а) формальним закріпленням правового статусу суб’єкта;

б) способом здійснення народом права на самовизначення;

в) реалізацією можливості населення країни вільно визначати свій розвиток;

г) правильна відповідь відсутня.

8. Точка зору, відповідно до якої попередньою умовою існування юридичних прав держави є політичний акт її визнання іншими державами, є:

а) імперативною теорією визнання держави;

б) декларативною теорією визнання держави;

в) конститутивною теорією визнання держави;

г) констатаційною теорією визнання держави.

9. Питання правонаступництва, не врегульовані Віденськими конвенціями 1978 і 1983 років, регулюються:

а) міжурядовими угодами;

б) нормами національного права;
в) спеціальними нормами міжнародного права;

г) нормами і принципами загального міжнародного права.

10. Загальна міжнародна правосуб’єктність властива:

а) міждержавним організаціям;

б) державам;

в) транснаціональним компаніям;

г) фізичним особам.

Дата добавления: 2015-05-31