Лекція - 2 години. Тема 13. Міжнародне морське право

Тема 13. Міжнародне морське право

Ключові слова та поняття: виключна економічна зона, відкрите море, внутрішні морські води, континентальний шельф, міжнародне морське право, міжнародний район морського дна, міжнародні морські організації, міжнародні протоки і канали, право мирного проходу через територіальне море, прилегла зона, принцип свободи відкритого моря, територіальні води.

Семінарське заняття – 2 години.

Матеріали, що рекомендуються для вивчення

Правові акти:

1. Закон України “Про виключну (морську) економічну зону України” 1995 р. /[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/162/95-%D0%B2%D1%80

2. Конвенція ООН з морського права 1982 р. /[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=995_057

3. Конвенція про міжнародні правила попередження зіткнення суден на морі 1972р. /[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_137

4. Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974 р. /[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_251

5. Міжнародна конвенція по пошуку і рятуванню на морі 1979 р. /[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_138

6. Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992 р. /[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_065

Література:

1. Алфер’єв І. Зона особливого напруження – морський кордон / І. Алфер’єв // Політика і час. – 1998. - №10. – С.3-6.

2. Анцелевич Г.А., Высоцкий А.Ф., Демиденко В.В., Щипцов А.А. Современное международное морское право и практика его применения Украиной / Г.А. Анцелевич та ін.– К., 1995.

3. Высоцкий А.Ф. Морской регионализм / А.Ф. Высоцкий – К., 1986.

4. Дмитриченко І. Застосування принципу справедливості у міжнародному праві при розмежуванні морських просторів / І. Дмитриченко // Український часопис міжнародного права. – 2001. - №1. – С. 37-43.

5. Молодцов С.В. Международное морское право / С.В. Молодцов – М., 1987.

6. Радзивилл А.А. Международно-правовой режим Антарктики как общего наследия человечества / А.А. Радзивилл // Держава і право: Зб. наук. пр. – Вип. 5. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – С. 374–383.

7. Шемякін О.М. Методологія правової класифікації морських просторів / О.М. Шемякін // Держава і право: Зб. наук. пр. – Вип. 25. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 516–521.

8. Тимченко Л.Д. Государственная территория общего пользования: юридическая природа и правовой режим. На примере Шпицбергена / Л.Д. Тимченко // Московский журнал международного права. – 1997. – № 3. – С. 81-102.

9. Тимченко Л.Д. Международное право / Л.Д. Тимченко – Харьков, 1999.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

План заняття

1. Виникнення і розвиток міжнародного морського права

2. Кодифікація міжнародного морського права.

3. Класифікація та правовий режим морських просторів.

а) Внутрішні морські води;

б) Правовий режим територіальних вод;

в) Прилегла зона;

г) Виключна економічна зона;

д) Режим континентального шельфу;

е) Міжнародно-правовий режим відкритого моря;

є) Режим міжнародних проток і каналів.

Методичні вказівки

Міжнародне морське право, як сукупність норм, що визначають правовий статус морських просторів і регулюють міждержавні відносини в зв'язку з їхнім дослідженням і використанням, почало формуватися із найдавніших часів. Необхідно прослідкувати як зародилось, спочатку звичаєве, а згодом і договірне морське право, як розвивались його основні інститути.

Ця галузь одна із найкраще кодифікованих галузей сучасного міжнародного права. Потрібно з’ясувати, як проходила кодифікація., ознайомитись в загальних рисах із основними кодифікаційними актами. Особливу увагу слід приділити Конвенції ООН з морського права 1982 р.

Для того, щоб отримати уявлення про правовий статус різноманітних морських просторів, слід звернутися до положень Конвенцій: про відкрите море; територіальне море і прилеглу зону; континентальний шельф; рибальство й охорону живих ресурсів відкри- того моря (1958 р.), а також Конвенції ООН з морського права (1982 р.). Доцільно розібратися в поняттях: "внутрішні морські води","територіальне море", "прилегла зона", "архіпелажні води", "континентальний шельф", "виняткова економічна зона", "міжнародний район морського дна", "відкрите море", "міжнародні протоки і канали" і вивчити особливості їхнього правового режиму.

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА (КУРСАНТА)

1. Критерії класифікації морських просторів.

2. Проблеми делімітації в міжнародному морському праві.

Методичні вказівки

Сучасне міжнародне морське право регламентує питання розмежування (класифікацію) морських просторів на різні категорії за правовими ознаками

Така правова класифікація морських просторів закріплена у Конвенції ООН з морського права 1982 р., тому студенту рекомендується ознайомитися з положеннями даної конвенції.

Слід звернути увагу на те, що питання про правову класифікацію морських просторів органічно пов'язане з питанням про правовий статус цих просторів.

При цьому необхідно враховувати, що основні елементи правового статусу кожної правової категорії морських просторів фактично виступають критеріями класифікації морських просторів. До них, як правило, відносяться:

‒ обсяг або склад морських просторів, що входять у ту або іншу правову категорію;

‒ положення або правила, що відмежовують цю правову категорію морських просторів від інших;

‒ обсяг національної або міжнародної юрисдикції, що поширюється на ту або іншу правову категорію морських просторів.

Студентові необхідно проаналізувати кожен із цих критеріїв.

При підготовці другого питання слід мати на увазі, що засади міжнародно-правового регулювання делімітації морських просторів між державами знайшли втілення в основоположній нормі звичаєвого міжнародного права, згідно з якою делімітація має здійснюватися шляхом укладання угоди між заінтересованими державами відповідно до “справедливих принципів” (equitable principles), беручи до уваги усі доречні (релевантні) обставини, з метою досягнення справедливого результату, і в положеннях Женевської конвенції ООН про континентальний шельф 1958 р. (ст. 6), Женевської конвенції ООН про територіальне море і прилеглу зону 1958 р. (ст. 12), Конвенції ООН з морського права 1982 р. (ст. 15, 74, 83) із якими необхідно ознайомитись.

У сучасному делімітаційному процесі закріплюється тенденція надання першості географічним факторам при розмежуванні континентального шельфу і виключних економічних зон, яка виходить з концепції єдиного морського кордону.

Застосування принципу еквідистанції (рівновіддаленості) в двосторонніх делімітаційних угодах, який походить від суверенної рівності держав, пов’язано лише з можливістю здобуття справедливого рішення.

Слід також враховувати, що концепція природного продовження сухопутної території прибережної держави на морське дно (континентальний шельф) зараз набула обмеженого значення, оскільки вона вже не застосовується до ситуації, коли континентальний шельф не перевищує 200 морських миль від вихідних ліній.

Принцип пропорційності, як свідчить міжнародно-правова практика, використовується для встановлення наявності справедливої делімітації континентального шельфу і виключних економічних зон між заінтересованими прибережними державами.

Необхідно зазначити, що у міжнародному морському праві не врегульовано порядок проведення делімітаційних ліній в районах, де існують острови, тому під час зміни курсу цих ліній правового значення можуть набувати конкретні географічні та інші обставини, в тому числі при вирішенні спору між Україною і Румунією щодо острова Зміїний.

Особливу увагу слід приділити проблемі делімітації в акваторії Азовського моря та Керченської протоки, які є внутрішніми морськими водами України та Російської Федерації, що зумовлює доцільність визначення лінії державного кордону між цими державами на основі застосування делімітаційної тріади “угода – особливі обставини – еквідистанція”.

Дата добавления: 2015-05-31