Методики оцінки трудового потенціалу підприємства

Витратні методики оцінки трудового потенціалу підприєм­ства чи окремого працівника прирівнюють розмір трудового по­тенціалу підприємства (працівника) до суми минулих витрат на його підготовку, поточне утримання та майбутній розвиток. При цьому трудовий потенціал підприємства ототож­нюється з сумою витрат на його персонал.

Для оцінки розміру трудового потенціалу підприємства про­понується взяти такі показники:

1 Продуктивність праці промислово-виробничого персоналу:

Продуктивність праці = (ЧВ-МВ-ВЕ-АМ)/ЧП_с, (9.2)

де ЧВ — чистий виторг від реалізації, тис. грн; МВ — матеріаль­ні витрати, пов'язані з виробництвом та реалізацією певного обсягу продукції, тис. грн; ВЕ— вартість енергоносіїв, спожитих у процесі виробництва та реалізації продукції, тис. грн; АМ — сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів підприємства, тис. грн; ЧП_С — середньоспискова чисель­ність промислово-виробничого персоналу, осіб.

2 Коефіцієнт змінності робочої сили (К_зр)

Кзр=Фд/Д_н, (9.3)

де Ф_д— кількість людино-днів, фактично відпрацьованих пра­цівниками в усіх змінах (чи за планом) протягом аналізованого періоду; Д_н — кількість людино-днів, відпрацьованих у завантажену зміну протягом аналізованого періоду.

3 Коефіцієнт змінності роботи робочого місця (К_зм)

К зм = (БВ * {1+Ч_м * (1-Ч_а)-Ч _а} – ЛВ)/(Т*Ф_ч * П_год * Ч р), (9.4)

де БВ — балансова вартість обладнання, розміщеного на робо­чому місці, тис. грн; Ч_м — частка витрат на модернізацію об­ладнання, встановленого на робочому місці, за весь строк слу­жби у його загальній балансовій вартості; Ч_а— частка амортизаційних відрахувань на реновацію обладнання; ЛВ — ліквідаційна вартість обладнання робочого місця, тис. грн; Т— тривалість амортизаційного терміну, роки; Ф_ч— серед­ньодобовий ефективний фонд часу роботи обладнання; П_год — продуктивність робочого місця у розрахунку на одну годину, виробів; Ч_р — частка прибутку, яка спрямовується на розвиток підприємства.

4 Коефіцієнт віддачі повної заробітної плати (К_взп)

К_взп=ЧВ / (Ф_зп+Ф_мс), (9.5)

де ЧВ — чистий виторг від реалізації, тис. грн; Ф _зп — фонд заробіт­ної плати промислово-виробничого персоналу, тис. грн; Ф_мс — фонд матеріального стимулювання персоналу підприємства, тис. грн.

5 Коефіцієнт творчої активності працівників (К_та)

К _та = ЧП / В_а, (9.6)

де ЧП— чистий прибуток (економія витрат), отриманий від використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій про­тягом аналізованого періоду, тис. грн; В — витрати, пов'язані з розробленням, апробацією та впровадженням винаходів і раціо­налізаторських пропозицій протягом аналізованого періоду,

тис. грн.

На додачу до викладених вище показників можна рекоменду­вати формулу повних витрат праці, для розроблення якої послу­гували методичні підходи до визначення ефективності викорис­тання ресурсів:

Кп= (ЧП * (Р/Е_ф)) / (Ф_осн +Ф_обор), (9.7)

де К_п — коефіцієнт повних витрат праці; Р — результат вироб­ництва, визначений за чистою продукцією у зіставних цінах, тис. грн; Еф — сума використаних для виробництва та реалізації економічних ресурсів (повна собівартість виробничої програми), тис. грн; ЧП— використана у виробництві жива праця (чисель­ність промислово-виробничого персоналу), осіб; Ф_осн — серед­ньорічна вартість задіяних основних фондів, тис. грн; Ф_обор — середньорічна вартість використаних у виробництві оборотних коштів, тис. грн.

Порівняно з попередньою методикою оцінка потенціалу на основі одиниці живої праці дає змогу краще врахувати ефекти­вність використання трудового потенціалу підприємства. Розра­хунки трудового потенціалу згідно з даною методикою прово­дяться за такими етапами:

1 Визначається одиниця оцінки живої праці одного робітника через встановлення її фондового аналога у вартісному виразі:

А = П п * (∆ Ф в / ∆ П п), (9.8)

де А — оцінка одиниці живої праці працівника; П_п — продуктив­ність праці співробітника у звітному році, тис. грн; ∆Ф_в — зрос­тання фондоозброєності праці у розрахунку на одного працівника порівняно з базовим роком, %; ∆П_п — зростання продуктивності праці працівника порівняно з базовим роком.

2 Визначається трудовий потенціал технологічного персоналу
підприємства:

ТП тех. = А * ЧП * Еф, (9.9)

де ЧП — середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб; Еф— коефіцієнт реалізації трудового потенціа­лу технологічного персоналу підприємства.

3 Управлінський потенціал у вартісному виразі виявляється на основі частки витрат на адміністративно-управлінський апарат у загальній структурі витрат підприємства.

4 Загальний трудовий потенціал підприємства визначається додаванням вартості трудового потенціалу технологічного пер­соналу і вартості управлінського потенціалу.

Яскравими прикладами порівняльних підходів до оцінки можна вважати методики оцінки трудового потенціалу працівни­ка, основні з яких наведено у табл. 9.1:

Таблиця 9.1 - Методи оцінки трудового потенціалу окремих працівників

Назва методу	Коротка характеристика
1 Метод анкетування	Трудовий потенціал працівника оцінюється на основі заповнених ним самим анкет, розроблених оцінювачем і де фіксуються всі істотні позитивні та негативні характеристики
2 Метод класифікації	Трудовий потенціал окремого працівника визначається на основі ранжування всіх працюючих підприємства за визначеним критерієм, а також вибір трудових характеристик найкращого з них як еталонного значення
3 Метод порівняння парами	Трудовий потенціал окремого працівника визначається: через багатоетапне зіставлення продуктивності, освітньо-культурних та інших його характеристик з аналогічними параметрами інших працівників підприємства, які виконують схожі роботи
4 Метод визначеного розподілу	Трудовий потенціал працівника встановлюється експертом-оцінювачем у рамках допустимих інтервалів, які у сукупності формують фіксований розподіл усіх оцінок
5 Метод шкали спостереження за поведінкою	У цілому метод базується на постулатах попереднього, але фіксуються не бажані характеристики, а відсутність негативних (деструктивних) дій, специфічної поведінки, стресових навантажень тощо. Оцінка трудового потенціалу працівника проводиться «від негативного»
6 Метод інтерв'ю	Трудовий потенціал працівника визначається на основі його усних відповідей на запитання компетентних експертів-оцінювачів, які виносять суб'єктивні судження щодо коректності чи некоректності відповідей на вузькоспеціалізовані запитання
7 Метод ділових ігор	Трудовий потенціал працівника визначається на основі і спостережень та результатів його участі в імітаційних (ситуаційних) іграх, змодельованих під конкретну організацію
8 Метод оцінки на базі моделей компетентності	Трудовий потенціал працівника визначається за допомогою формалізованих (математичних) моделей компетентності, які являють собою системну оцінку інтелектуальних, професійних та інших характеристик, суттєвих у рамках конкретної організації
9Метод «360 градусів»	Трудовий потенціал працівника оцінюється на основі суджень його професійно-трудового оточення (співробітниками, які з ним працювали)

Досить поширеною можна вважати коефіцієнтну методику оцінки трудового потенціалу підприємства, яка, за своєю суттю, є гібридом витратних та порівняльних підходів до оцінки. Всі кое­фіцієнти даної методики інтегруються у такі групи:

* показники професійної компетентності;

* показники творчої активності;

* показники кількості, якості та оперативності виконаних робіт;

* показники трудової дисципліни;

* показники колективної роботи тощо.

Усі групи показників представлені великою кількістю аналі­тичних коефіцієнтів другого рівня. Наприклад, система оцінки трудового потенціалу працівників згідно з коефіцієнтною мето­дикою містить такі основні показники:

Дата добавления: 2015-05-31