Ефективність суспільного виробництва, її економічні та соціальні показники

Теорії вартості, їх еволюція та сучасне трактування.

Теорія факторів (витрат) виробництва визначає вартість товарів за витратами на їхнє виробництво. Теорія попиту і пропозиції визначає вартість товарів за співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну.

Теорія трудової вартості оцінює вартість товарів залежно від затрат суспільно необхідної праці на їхнє виробництво (Петті, Сміт, Рікардо; Маркс). Конкретна праця створює в товарі споживчу вартість, а абстрактна — вартість. Лише витрати живої абстрактної праці найманого працівника створюють в товарі вартість і додану вартість. Недоліки: єдине джерело вартості – праця; ототожнення споживчої вартості і корисності; створення вартості лише у сфері матеріального виробництва.

Теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача (Менгер, Вальрас, Візер, Бем-Баверк, Гессен, Парето). Відповідно до маржиналістських поглядів суб'єктивна цінність благ залежить від двох факторів: рідкісності, тобто наявного запасу та ступеня насиченості потреби в них. Людина потребує не в цілому блага, а його певної кількості. Отже, цінність блага певного виду визначається корисністю граничного (останнього) екземпляру, що задовольняє найменшу потребу суб'єкта. Цей стійкий взаємозв'язок між вказаними економічними явищами отримав у маржиналістів назву закону спадної граничної корисності.

Ефективність виробництва — категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Економічна ефективність — це досягнення виробництвом найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці або зниження сукупних витрат на одиницю продукції.

Трудомісткість — показник відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції.

Фондовіддача — характеризує ефективність використання засобів праці, тобто кількість продукції, виробленої з одиниці основних виробничих фондів.

Фондомісткість — це зворотний показник фондовіддачі, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції.

Матеріаловіддача характеризує ефективність використаних предметів праці, тобто показує, скільки вироблено продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів.

Матеріаломісткість є зворотним показником матеріаловіддачі, який характеризує вартість витрат матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції.

Капіталомісткість — частка основного фізичного капіталу в загальній вартості створеного продукту.

Соціальна ефективність – ступінь відповідності результатів вир-ва соціальним потребам суспільства: обсяг ВНП/ВВП/НД на одну особу, частка споживання в НД, рівень життя населення, ІЛР.

Рівень життя — це фактичний рівень забезпеченості людей матеріальними і духовними благами певної країни в конкретно-історичний період. Він визначається рівнем фактичного споживання матеріальних і духовних благ та послуг на душу населення, на одну сім'ю, а також його відповідністю національному соціальному стандарту — прожитковому мінімуму.

ІЛР – інтегрована оцінка р-ня цивілізованості країни, що ґрунтується на таких складових: частка реального ВВП на душу нас-я, середня тривалість життя, р-нь грамотності, середня тривалість освіти.

Індес якості життя – характ.р-нь освіти, мед.обслуг., тривалість життя, ступінь зайнятості нас-я, його платоспроможність, доступ до культурних цінностей, участь у політичному житті тощо.

Дата добавления: 2015-05-26