Філософія — це смислотворення життя

— Сергію Борисовичу, Ваш 75-літній ювілей майже збігається в часі з Днем філософа, який щороку відзначається на міжнародному рівні за рішенням ЮНЕСКО. Хотілося б скористатися із цієї обставини, щоб попросити Вас, як одного з найвідоміших філософів України, поділитися своїм життєвим досвідом.

— Звісно, було б дуже самовпевнено рекламувати свій життєвий досвід. Я дотримуюся скромнішої позиції: звернутися спільно з читачами «Дня» до стародавнього життєвого досвіду видатних мислителів, який став і особисто для мене «життєвим матеріалом» і, більш того, використовувався для побудови траєкторії мого життя. Адже філософ — це не просто «мисляча машина»; це людина, здатна переводити думки й почуття у свою біографію. Не випадково з часів Цицерона говорять про «втіху філософією». Щоправда, в наш час, після пандемії зла ХХ століття, навряд чи можна сповна «втішитися» філософією — для цього потрібні сильніші засоби. І культура (в найширшому значенні цього слова) може бути засобом, без перебільшення, рятівним.

Життя — це завжди подолання труднощів, якщо хочете, боротьба, тож дивуватися в ній треба не наявності прикрощів, що зустрічаються досить часто, а успіхам, які дійсно є рідкісними. Філософія й дозволяє усвідомити смислову міру між здобутками та втратами, успіхами та поразками. Знайти сенс життєвих пропорцій, співвідношення різних начал з позиції «третьої правди», тобто панорамного бачення життєвих обставин — такий підхід ми зустрічаємо вже в Біблії, в книзі Іова. Коли цей біблійний персонаж, якого спіткали всі можливі біди, заволав: «Доки?!» — Бог порадив йому усвідомити своє місце в універсальній картині буття, задум якої перевищує наше уявлення про успіхи й поразки. Без такого панорамного бачення (або «третьої правди») навряд чи можна оцінити успішність біографії вченого, який заради своїх творчих результатів ігнорує багато інших цінностей життя.

Хотілося б звернути увагу на такий приклад. Уже в античності Арістотель вирішив експериментально з'ясувати: чи має повітря вагу? Він порівняв вагу шкіряних мішків, наповнених повітрям, з вагою порожніх мішків і отримав однаковий результат. Таке ж враження відсутності у повітря ваги ми б отримали й при сучасному зважуванні на точних аналітичних терезах. Такий парадокс стався тому, що Арістотель не врахував власний закон виштовхувальної сили, що діє на тіло, занурене в те чи інше середовище. Значення цього прикладу полягає ось у чому: чи не «зважуємо ми у своєму житті повітря», не враховуючи при цьому невідомі нам закони, що створюють ілюзорний ефект? Для того, щоб уникнути такої ілюзії, потрібне певне загальне уявлення про буття. Життєва сила філософії й полягає в тому, що вона малює нам таку загальну картину. Вона вчить нас і тому, щоб не тільки «мудрувати лукаво», а користатися мудрістю інших людей. Усе життя я й намагався знайти шляхи такого «користання мудрістю»; принаймні, останніми роками я створив і читаю великий лекційний курс під назвою «Філософія як смислотворення життя».

Дата добавления: 2015-05-26