Тоді як Ви уявляєте собі кар'єрне сходження людини, її здатність бути лідером?

ЛІДЕР — ЦЕ ЛЮДИНА, ЯКА ПРЕДСТАВЛЯЄ ВЕЛИКУ СОЦІАЛЬНУ СИЛУ, А НЕ СЕБЕ САМУ

Сергію Борисовичу, хотілося б поставити Вам нехай і вельми тривіальне, але злободенне для всіх питання: в чому полягає щастя людини?

— Це питання не має однозначного варіанта рішення. Життя людини і є її практичною відповіддю на це питання. Ми можемо ставити тільки проблему умов щастя людини. Свого часу над цією проблемою бився знаменитий американський письменник Едгар По. Використовуючи досвід його пошуків, ми можемо із сучасного погляду виділити чотири умови щастя.

Перша. Спілкування з природою, тобто з чимось більш абсолютним і високим, ніж окрема людина. У природі є краса, а вона виявляється милістю до людини. У відомому романі Ремарка «Три товариші» російський емігрант Морозов каже: «Усі наші нещастя від чотирьох стін». І дійсно, якщо у людини депресія, то після походу в ліс, до річки або в поле, вона, як правило, розсіюється. Більш того, ритм людських кроків, як встановлено наукою, співпадає з деякими ритмами мозку. Ось чому без спілкування з природою не можна бути щасливим!

Друга умова щастя — любов, тобто знаходження абсолютного центру в іншій людині, здатність до обміну особистостями між коханими. Такий обмін створює певну «хімію духу», деякий особливий об'єкт, званий «Ти», який іде до Бога.

Третя умова щастя — духовність, наявність високої мети в житті, величина якої прямо пропорційна величині щастя. Річ тут не в тім, що не потрібні матеріальні цінності — вони необхідні; але до них людина легко звикає, й тоді перед нею в усій силі постають ті ж екзистенційні, тобто духовні, проблеми.

І зовсім уже неординарною виглядає четверта умова. Вона передбачає відсутність честолюбства, бо честолюбна людина не може бути щасливою: вона щоразу ставить собі нові й нові цілі, і так без кінця. Не випадково біблійна мудрість свідчить: «Сила жадає, і тільки смуток вгамовує серця». Звісно, це не означає, що честолюбство не потрібне; воно необхідне кожній людині, яка робить кар'єру. Але слід знати, до яких наслідків для особистого щастя людини може призвести честолюбство!

— Кар'єра, як правило, пов'язана з життєвими успіхами людини, з розв'язанням не лише матеріальних, а й особистих проблем. Вона пов'язана з певним рівнем влади, воля до якої, як вважав Ніцше, є рушійною силою людської психіки. Разом із тим, не можна не враховувати й того, що ця влада обмежує сферу простого людського спілкування; більш того, є чимало людей (до них належу і я), які не вважають для себе можливим наказувати іншим людям. Це аж ніяк не відміняє необхідності вольових рішень, без яких неможливе соціальне життя.

Безперечним однак є положення, назване в соціології «принципом Пітера». Він свідчить, що в кар'єрі кожна людина прагне зрештою зайняти рівень своєї некомпетентності. Тобто вершина кар'єри може виявитися ілюзорною! Яка кар'єра може бути у Толстого? Припустімо, написав ще один новий роман. І все...

Особливою обставиною є ситуація формування лідера. Адже це не просто керівник, це людина, яка має харизму, тобто здатність надати своїм думкам очевидності реального факту, результату, що не потребує доказів. На жаль, у нас нині поширилося вкрай шкідливе й небезпечне уявлення про те, що лідером може бути буцімто кожний. У країні виникли численні організації, що оголошують себе здатними до формування лідера внаслідок застосування різних «тренінгів». Такі заходи близькі до обману громадської думки, бо здатність бути лідером — це певна доля. Експериментальні дослідження свідчать, що й у популяції тварин, і в людському співтоваристві однаковий відсоток особнів, здібних до лідерства: 0,2 — 0,7%!

Крім того, лідер — це монадна особистість, тобто людина, здатна репрезентувати велику соціальну силу, а не себе саму. Така репрезентація характеризує місію людини, а не її службове становище. Тут доречно провести аналогію з пушкінським розумінням місії поета. Він писав:

«Пока не требует поэта к священной жертве Аполлон...

Среди дитей ничтожных мира, быть может, всех ничтожней он»

Поетом його робить місія — так само, як ця місія перетворює політичного діяча на лідера. І відносити цю місію на рахунок особистих успіхів — це означає створювати гріх самозванства. Тривожно й те, що в суспільстві стимулюється свого роду «боротьба марнославства», підживлювана ілюзорним переконанням в доступності високих вершин буцімто для кожного...

Дата добавления: 2015-05-26