КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Поняття та правова природа фінансової діяльності суб'єктів господарювання
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ Розділ 17 Поняття фінансової діяльності суб'єктів господарювання можна визначити, виходячи з положень ст. 333 ГК України, що розпочинає главу 35 Кодексу «Особливості правового регулювання фінансової діяльності». Фінансова діяльність суб'єктів господарювання включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування. Таким чином, поняття фінансової діяльності слід визначати через поняття фінансів (від лат. financia — готівка, дохід), під яким узагальнено розуміються як грошові кошти, фінансові ресурси, що розглядаються при їх створенні і русі, розподілі і перерозподілі, використанні, так і економічні відносини, обумовлені взаємними розрахунками між господарськими суб'єктами, рухом грошових коштів, грошовим зверненням, використанням грошей. У Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» під фінансовою звітністю розуміється бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства за звітний період. Іншими словами, поняття фінансів виходить за рамки поняття грошей і стикається з комплексом відносин з приводу оцінки результатів господарської діяльності і руху грошової форми вартості. Виходячи з цього, фінансову діяльність суб'єктів господарювання можна визначити як складову господарської діяльності з приводу використання належного суб'єктові господарювання або чужого майна, що відображає рух грошової форми вартості в товарно-грошових операціях і спрямовано на одержання певного фінансового результату.
ГК України в розділі 35 визначає склад відносин, що опосередковують фінансову діяльність. Насамперед, це сфера фінансових послуг, зокрема банківської діяльності (ст.ст. 334-339), кредитних і розрахункових операцій суб'єктів господарювання (ст.ст. 340-349), факторингу (ст. 350), лізингу (ст. 351), страхування (ст.ст. 351-355), посередництва з цінними паперами і фондової торгівлі (ст.ст. 356- 361), аудиту (ст.ст. 362-365). Водночас, положення ст. 333 ГК дозволяють додатково віднести до сфери фінансової діяльності будь-які види відносин у сфері фінансових послуг, обороту коштів, ціноутворення, грошових зобов'язань та інвестування, бухгалтерського обліку і звітності. По суті, розуміючи неможливість розриву єдиних за економічною суттю виробничо-господарських відносин на товарну і грошову (фінансову) складові, слід говорити про те, що практично будь-яка господарська діяльність має своєю складовою фінансову діяльність. Положення ГК України розвиваються в законах України «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в України», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про страхування», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про обіг векселів в Україні», «Про фінансовий лізинг» та інші закони, зокрема в ЦК України. Правова природа фінансової діяльності суб'єктів господарювання має складний характер. По-перше, в процесі товарно-грошових відносин і супроводжуючого їх обороту фінансів суб'єкти господарювання вступають у відносини один з одним, або з публічними органами, але не у зв'язку з виконанням публічних обов'язків, а добровільно і у відповідності з принципами економічної свободи. Тут йдеться про приватно- фінансову діяльність.
По-друге, фінансова діяльність опосередковує публічні відносини із приводу централізованого руху грошових фондів, переважно в бюджетних і податкових відносинах. Тут виділяється публічно- фінавсова діяльність. Перша група відносин повинна розглядатися з позиції господарського права у зв'язку з тим, що фінанси — це грошова оцінка господарської діяльності, здійснена в установленому порядку1. Тобто фінанси - це не просто гроші чи грошові фонди, як іноді помилково вважається, — це, насамперед, складова господарської діяльності. Отже, без урахування вимог господарського правопорядку, особливостей руху товарів (робіт, послугу) в процесі господарювання не можна забезпечити правову організацію фінансів підприємств і держави. Тобто, якщо регулювати діяльність господарюючого суб 'єкта, зважаючи лише на обіг грошових фондів, без урахування виробничих чинників, інтересів трудового колективу, суспільства та інвесторів, проблем соціально-економічного розвитку, то не уникнути помилок у регулюванні фінансової діяльності. Друга група відносин — публічні фінанси — здебільшого знаходиться в полі предмета фінансово-правового регулювання. Адже ці відносини замкнені на адмініструванні податків і централізованому русі фондів у рамках бюджетних процесів. Незмінним учасників фінансових відносин у цьому разі виступає орган публічної влади, що реалізовує свою компетенцію із приводу руху централізованих грошових фондів. Саме у такому контексті слід розуміти думку С.М. Братуся про те, що фінансові відносини не можуть бути врегульовані окремо від фінансової діяльності держави як владно- організаційної діяльності. Фінансово-правове і господарсько-правове регулюванні фінансової діяльності господарюючих суб'єктів вимагає узгодження і зближення. Зокрема, ст. 4 ГК України передбачає, що не є предметом регулювання кодексу фінансові відносини за участю суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування і контролю виконання бюджетів всіх рівнів. Проте, дані положення ГК не виключають віднесення до предмета регулювання господарського права відносин, що виникають у процесі бюджетних витрат. І це зрозуміло — в процесі витрачання бюджетних коштів публічні органи вступають у договірні відносини з суб'єктами господарювання, цілком підкоряючись положенням ГК і господарського законодавства.
Норми ГК України визначають бюджетну, податкову, грошово- кредитну, амортизаційну і валютну політику як основні напрями економічної політики держави (ст. 10), забезпечують облік потреб бюджетної системи під час формування фінансових планів державних підприємств (ст.ст. 75-77), основ здійснення фінансової діяльності суб'єктами господарювання (гл. 35, ст.ст. 333-365), господарського контролю і нагляду у сфері фінансових, кредитних, відносин, валютного регулювання і податкових відносин (ст. 19), облікових і звітних процедур (ст.ст. 19,71), правових основ оподаткування господарської діяльності (ст.ст. 17,239,242), порядку застосування адміністративно-господарських санкцій, природа яких дозволяє охоплювати фінансові санкції (гл. 27, ст.ст. 238-250). Особливо глибоке взаємопроникнення спостерігається між господарськими і податковими відносинами. Це зумовлено, в першу чергу, тим, що податковий тиск з боку держави прямо відбивається на поведінці суб'єктів господарювання. І навпаки, податкові вимо- ги, що не враховують реалії господарської системи, з об'єктивних причин ігноруються. Таким чином, господарське право впливає на обидві групи відносин у сфері фінансів: на приватно-фінансові відносини — сповна, а на публічно-фінансові відносини — в частині пов'язання бюджетного і податкового законодавства з господарським законодавством (відношення на стику галузей права). Відбувається це у зв'язку з тим, що норми господарського права виходять за рамки монетаристики і пропонують універсальні засоби регулювання для досягнення господарських цілей, не обмежуючись рамками фінансів. На думку В.П. Дьяченка, в процесі виробництва і обміну, властивого для господарських відносин, відбувається зміна форм вартості, на противагу руху виключно грошової форми вартості у фінансових відносинах. Цей погляд підтримали інші вчені, наприклад, В.Ф. Кузьмін: «У фінансових відносинах грошова форма вартості відокремлена від товарної, не є наслідком зустрічного руху товарної форми вартості». Отже, якщо намагатися вирішити проблеми руху грошей у системі господарських зв'язків, за допомогою законодавчого інструментарію лише фінансового права, то виникає неприродне відділення товарних елементів від грошових у системі єдиних за економічною суттю відносин. Не випадково, наприклад, професор Л.К. Воронова не вважає безпосереднім предметом фінансового права «фінансові відносини господарюючих суб'єктів (комерційних і некомерційних підприємств), відносини, які виникають на ринку фінансових послуг, при формуванні і подальшому використанні недержавних пенсійних фондів, приватних господарств», відносячи їх до відносин, які «знаходяться під впливом фінансово-правових норм». У цьому контексті безпосереднім регулятором відносин у сфері приватних фінансів виступають норми господарського права.
Доречно тут пригадати ідеї відомого фінансиста В.О. Лебедєва: ♦Добробут державного господарства залежить від добробуту приватного господарства... і тому для надходження коштів в казну не слід порушувати добробут приватних господарств, оскільки фіскальні інтереси стоять позаду загальноекономічних інтересів, і лише в надзвичайних випадках державного життя, коли питання йде про збереження незалежності й цілісності держави, фінансові доводи повинні мати перевагу». «Господарський механізм має працювати через внутрішні економічні імпульси або факти, а не підганятися ззовні лише чинниками адміністративного характеру». Отже, так само, як за висловом того ж Лебедєва, «ближче за все фінансова наука стоїть до політичної економії і почасти наводиться як одна з її частин», так само фінансове право наближається до господарського права і навпаки, утворюючи один з одним суміжні нормативні утворення в сфері регулювання фінансів. Не випадково ГК України активно залучає фінансові категорії до сфери свого предмета регулювання (ч. 1 ст. 10, ч. 2 ст. 12, ч. З ст. 13, ст.ст. 16, 17, ч. З ст. 19, ч. 8 ст. 19, ч. 6. ст. 128, ст. 240, ст. 243 тощо). Вже сьогодні правове регулювання бухгалтерського обліку і звітності пропонується розглядати в рамках господарського права, і не тільки в Україні. Наприклад, Німецьке торгове уложення містить численні фінансово-облікові процедури відповідно до стандартів ЄС. Викладене доводить, що гармонійна взаємодія господарсько- правових і фінансово-правових норм при регулюванні фінансової діяльності суб'єктів господарювання підвищує ефективність регулятивного впливу держави на економіку.
Дата добавления: 2015-05-31; Просмотров: 363; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |