Стаття 11. Поняття злочину 2 страница

Особою без громадянства, що проживає постійно в Україні, є особа, яку жодна із держав відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином і яка має постійне місце проживання на території України на підставі українських докумен­тів - посвідки на постійне проживання. Це може бути особа, яка перебуває на території України як іммігрант, прибула на навчання на термін дії угоди про навчання тощо.

3. Випадками, коли громадяни України, відповідно до її міжнародних договорів, не
підлягають відповідальності за КК України у разі вчинення ними злочину за її межами
{принцип покровительства), є, наприклад, випадки, передбачені Угодою між Україною
та Республікою Польща у справі створення спільної військової частини для участі в між­
народних миротворчих і гуманітарних операціях під егідою міжнародних організацій.
Згідно з цією Угодою українські військовослужбовці спільного україно-польського миро­
творчого батальйону у разі вчинення ними злочину на території Польщі несуть криміна­
льну відповідальність не за КК України, а за КК Польщі, якщо злочин не пов'язаний

шіконанням службових обов'язків, або, хоча й пов'язаний з виконанням таких обов'яз-

вле не спрямований виключно проти майна, безпеки України або виключно проти

іи, майна іншого члена Збройних Сил України або цивільного персоналу України.

4. Положення ч. 2 ст. 7 відтворює правовий принцип ne bis in idem (одна дія двічі не

їсться), який випливає із п. 7 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політич-

..... рава, де зазначено, що ніхто не повинен бути вдруге засуджений чи покараний за зло-

ЧИН, за який він уже був остаточно засуджений або виправданий відповідно до закону, і 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юри-іпчіюї відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У статтях 35-37 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних правах цей принцип визначений дещо вужче. Крім того, пункти 2 і 3 ст. 35 Конвенції ші шачають випадки, коли Договірна Держава не зобов'язана визнавати принцип ne bis пі кіст.

Частина 2 ст. 7 виключає можливість невизнання в Україні вказаного принципу і МДає можливість, прямо дозволену ст. 37 цієї Конвенції, для найбільш широкого його і іумачення: громадяни України, особи без громадянства, що постійно проживають в раїні, які за вчинені злочини зазнали покарання за межами України, не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини у будь-якому разі. Проте закон не встановлює жодних перепон для того, щоб: а) притягнути особу в Україні до іншої, крім кримінальної, відповідальності. Наприклад, за вчинення розбою особа може бути притягнена до кримінальної і цивільно-правової відповідальності, за шікрадення шляхом розтрати - до кримінальної, дисциплінарної і матеріальної або ци-іч и.но-правової відповідальності тощо; б) два чи більше рази притягнути особу до кри­мінальної відповідальності за вчинення нею двох чи більше злочинів, незалежно від и то, на території України чи за її межами вони були вчинені.

Під особами, які зазнали покарання, у ч. 2 ст. 7 слід розуміти осіб, які відповідним ювим рішенням були засуджені з призначенням їм покарання. У межах дії Європей-і ької конвенції про передачу провадження у кримінальних справах до вказаних осіб належать також особи, які були засуджені без призначення їм покарання, щодо яких ю винесено рішення про застосування до них примусових заходів медичного чи ви-пого характеру, а так само особи, які були виправдані або звільнені судом від кри­мінальної відповідальності.

У зв'язку з різним визначенням складу злочину у кримінальному законодавстві різ­них країн може постати проблема встановлення факту, чи зазнала особа покарання за цей самий злочин або за інший. У таких випадках слід визначити, наскільки точну юридичну оцінку отримало фактично вчинене особою діяння. Якщо, наприклад, особа ічинила умисне тяжке тілесне ушкодження, що потягло смерть потерпілого, але зазна-II покарання за межами України лише за вчинення умисного тяжкого тілесного ушко-_t пня, це не виключає можливості притягнення її до кримінальної відповідальності за України за вчинене діяння з урахуванням його фактичних наслідків. Те саме стосу-і м.оі і випадків, коли особа за межами України зазнала стягнення за діяння, яке за за-і "іюдавством відповідної держави визнається адміністративним порушенням, а за за-і.'ііодавством України - злочином.

Конституція України (статті 4, 9, 25, 26, 61).

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. Ратифікова-иш'і Україною 19 жовтня 1973 р. (п. 7 ст. 14).

('вропейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня

' р. Україна приєдналась до Конвенції 22 вересня 1995р. (статті 35-37).

\.-ода між Україною та Республікою Польща у справі створення спільної військової части­ни <)ш участі в міжнародних миротворчих і гуманітарних операціях під егідою міжнародних ■ тішцій від 26 листопада 1997р. Ратифікована Україною 6 квітня 2000р.

І. -ода між сторонами Північноатлантичного Договору щодо статусу їх збройних сил від 19 червня 1951 p. (cm. 7).

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ II

< шиття 9

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Угода між Державами-учасницями Північноатлантичного Договору та іншими державами, які беруть участь у програмі «Партнерство заради миру», щодо статусу їхніх збройних сил, від 19 червня 1995 р. Ратифікована Україною 2 березня 2000 р. (cm. I).

Угода між Урядом Угорської Республіки, Урядом Румунії, Урядом Словацької Республіки та Кабінетом Міністрів України стосовно створення багатонаціонального інженерного баталь­йону, від 18 січня 2002 р. Ратифікована Україною 22 листопада 2002 p. (cm. 10).

Закон України «Про громадянство України» у редакції від 18 січня 2001 р. (статті 1-5).

Закон України «Про імміграцію» від 7 червня 2001 р.

Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадян­ства за межами України

Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Украї­ні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом тяжкі чи особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України.

(Стаття 8 зі змінами, внесеними згідно з Законом № 3316-IV від 12.01.2006 р.)

1. Іноземцем визнається особа, яка не перебуває у громадянстві України і є грома­
дянином (чи підданим) іншої держави або держав. Іноземцем треба визнавати і колиш­
нього громадянина України, громадянство якого було припинено внаслідок виходу з
громадянства України, втрати громадянства України або за іншими підставами, перед­
баченими міжнародними договорами України.

Особою без громадянства, що не проживає постійно в Україні, є особа, яку жод­на держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином і яка при цьому перебуває на території України тимчасово, без отримання посвідки на постійне проживання (транзитом, як турист, з метою тимчасового працевлаштування тощо), або взагалі ніколи не перебувала в Україні.

2. Згідно з універсальним (космополітичним) і реальним принципами дії закону
про кримінальну відповідальність, встановленими у ст. 8, вказані особи, які вчинили
злочини, передбачені КК України, за її межами, підлягають в Україні відповідальності
за КК України лише у випадках, коли:

1) це прямо передбачено міжнародними договорами;

2) вчинені ними злочини є тяжкими чи особливо тяжкими і спрямованими проти
прав і свобод громадян України або проти інтересів України.

3. Під випадками, передбаченими міжнародними договорами, розуміється те, що:
а) вчинені злочини належать до міжнародних злочинів або злочинів міжнародного ха­
рактеру; б) відповідно до міжнародних договорів України іноземець або особа без гро­
мадянства, яка не проживає постійно в Україні, котрі вчинили вказані злочини, не ко­
ристуються імунітетом від кримінальної відповідальності і можуть бути видані Україні.

Міжнародними злочинами та злочинами міжнародного характеру є злочини, щодо яких міжнародними договорами, учасницею яких є Україна, передбачена універсальна (тобто така, що не залежить від місця вчинення злочину і громадянства винної особи) юрисдикція. До них можна віднести геноцид, торгівлю людьми, деякі злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, захоплен­ня заручників, угон повітряних суден, піратство, фальшивомонетництво, злочини проти осіб, які користуються міжнародним захистом, тощо.

Про перелік осіб, які користуються імунітетом від кримінальної відповідальності, див. коментар до ст. 6, а про видачу особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину,-коментар до ст. 10.

Крім того, хоча це і не зазначено у ст. 8, але випливає із п. 7 ст. 14 Міжнародного

іу про громадянські та політичні права і статей 35-37 Європейської конвенції про

передачу провадження у кримінальних справах, на іноземців та осіб без громадянства,

не проживають постійно в Україні, також поширюється принцип ne bis in idem, і

нони не можуть підлягати в Україні відповідальності за КК України у разі вчинення

ними за її межами передбаченого КК України, скажімо, міжнародного злочину або тяж-

КОГО чи особливо тяжкого злочину проти інтересів України, якщо за цей злочин вони

ИМ були засуджені або виправдані відповідно до закону.

4. Тяжким чи особливо тяжким у контексті ст. 8 є злочин, який визнається таким
і І України, а не кримінальним законом іншої країни. Про поняття тяжкого та особ-
ішю тяжкого злочину див. коментар до ст. 12.

5. Поняття «злочин проти прав і свобод громадян України або інтересів України»
і оціночним і має визначатися з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Проте
■ ч повним критерієм віднесення злочинів до цих категорій є загальний, родовий і безпо-
і іредній об'єкти, а при визначенні злочинів проти прав і свобод громадян України -
ГМСОЖ наявність відповідного потерпілого.

Зокрема, злочинами проти прав і свобод громадян України слід визнавати передба­чені КК України злочини проти життя та здоров'я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, більшість злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав громадян, деякі злочини проти вла-I пості та деякі інші. Злочинами проти інтересів України у конкретній ситуації можуть оути визнані злочини проти основ національної безпеки України, деякі злочини проти

нжкілля, проти громадської безпеки, проти авторитету органів державної влади, орга­ні к самоврядування та об'єднань громадян, проти миру, безпеки людства та міжнарод­ного правопорядку, злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності

кржавних кордонів, забезпечення призову та мобілізації тощо.

Європейська конвенція про видачу правопорушників від 13 грудня 1957р. Ратифікована Вер­ховною Радою України 16 січня 1998р. (статті 10, 35-37).

Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від 15 жовтня 1475р. Ратифікований Верховною Радою України 16 січня 1998р.

Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від ч'резня 1978 р. Ратифікований Верховною Радою України 16 січня 1998р. Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про екстрадицію від 10 грудня 1998р. Ратифікований Верховною Радою України 21 жовтня 1999 р.

іакон України «Про громадянство України» у редакції від 18 січня 2001 p. (cm. 1).

іакон України «Про імміграцію» від 7 червня 2001 р.

іакон України «Про біженців» у редакції від 21 червня 2001 р.

Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України

1. Вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо громадянин
України, іноземець або особа без громадянства були засуджені за злочин,
вчинений за межами України, та знову вчинили злочин на території України.

2. Відповідно до частини першої цієї статті рецидив злочинів, невідбуте
покарання або інші правові наслідки вироку суду іноземної держави врахо­
вуються при кваліфікації нового злочину, призначенні покарання, звільнен­
ні від кримінальної відповідальності або покарання.

І У ч. 1 ст. 9 визначено сукупність умов, за яких правові наслідки вироку суду інозем- N01 к-ржави можуть бути враховані в Україні і які становлять зміст принципу заліку: 11 особою раніше вчинено злочин за межами України; 2) за цей злочин вона засуджена

їм іноземної держави; 3) ця особа вчинила новий злочин на території України.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ II

(шиття 10

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

В окремих актах міжнародного законодавства містяться положення щодо необхідності врахування національними судами тих чи інших правових наслідків засудження особи за межами країни. Так, Рамкова Конвенція ООН проти організованої злочинності рекомен­дувала державам-учасницям вжити законодавчих заходів для визнання попередніх су­димостей за кордоном за злочини, зазначені у цій Конвенції, «з метою встановлення злочинної кар'єри припустимого злочинця». Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків визначає порядок і умови виконання європейських су­дових рішень у кримінальних справах, зокрема санкцій, що включають: ув'язнення, штраф, конфіскацію, позбавлення прав. Особа, щодо якої було винесено європейське судове рішення у кримінальній справі, не може за ту саму дію переслідуватися, бути покараною чи підлягати виконанню санкції в іншій державі, якщо вона: а) виправдана; б) повністю відбула чи відбуває покарання; в) піддана помилуванню чи амністії; г) не може відбувати покарання за давністю часу; д) засуджена без призначення санкції.

2. Про поняття раніше засудженої особи див. коментар до статей 88-91. Особа не
вважається раніше судимою, якщо: суд (у т. ч. суд іншої держави) визнав її винною без
призначення покарання; особа відповідно до законодавства іноземної держави була зві­
льнена від покарання, у т. ч. через амністію або помилування, чи відбула покарання за
діяння, злочинність і караність якого усунуті законом; судимість була погашена чи знята.

3. Судом іноземної держави є орган, що здійснює судову владу в іншій, крім
Україна, суверенній державі згідно з її законодавством.

Вирок суду - це рішення суду першої інстанції про винність чи невинність відданої до суду особи. Вирок також встановлює міру покарання винному та визначає інші пра­вові наслідки визнання особи винною.

Згідно з Європейською конвенцією про міжнародну дійсність кримінальних вироків, вирок означає встановлення санкції, тобто «будь-якого покарання чи іншого заходу, застосованого до особи у зв'язку із вчиненим нею злочином судом Договірної Сторони у кримінальній справі чи в «ordonance penale». При цьому під останнім розуміється «постанова у кримінальній справі» - будь-яке з рішень, винесених в іншій Договірній Державі та перелічених у Додатку III до цієї Конвенції» (зазначений Додаток III міс­тить перелік постанов у кримінальній справі, які вважають за необхідне прирівняти до вироків такі країни, як: Австрія, Данія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург, Нор­вегія, Швеція, Швейцарія, Туреччина).

Проте, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків», Україна відмовлятиме у виконанні, зок­рема: а) санкції за діяння, яку згідно із законодавством України за вчинення відповід­ного діяння призначає лише адміністративний орган; б) санкцій, винесених за відсутно­сті підсудного,- a «ordonances penales» Україна виконуватиме та визнаватиме за умови їх постановления лише судовими органами.

Зазначене у ст. 9 не означає можливість врахування правових наслідків вироків, ви­несених Верховним Судом чи військовими трибуналами колишнього Союзу РСР і судами союзних республік, що входили до його складу, а також Міжнародним кри­мінальним судом, оскільки ці суди не є судами іноземної держави.

4. Згідно з ч. 2 ст. 9 правові наслідки вироку суду іноземної держави враховують­
ся при: а) кваліфікації нового злочину (наприклад, при кваліфікації за ч. 2 ст. 185 кра­
діжки як повторної, або при кваліфікації за ч. 2 ст. 133 зараження венеричною хворо­
бою як такого, що вчинене особою, раніше судимою за цей злочин); б) призначенні
покарання (скажімо, при призначенні покарання за сукупністю вироків (ст. 71) або як
обставина, що обтяжує покарання (ч. 1 ст. 67)); в) звільненні від кримінальної відпові­
дальності (особа, засуджена судом іноземної держави, так само, як і особа, засуджена
судом України, може бути звільнена від кримінальної відповідальності за амністією чи
помилуванням або за іншими підставами, передбаченими КК); г) звільненні від пока­
рання (наприклад, при звільненні від покарання за хворобою, вагітних жінок тощо).

5. Правовими наслідками вироку іноземної держави, які можуть бути враховані пі піовідно до ст. 9, є, зокрема, рецидив злочинів, невідбуте покарання та ін. Про по-ИЯ11 я рецидиву злочинів і невідбутого покарання див. відповідно ст. 34 і статті 71 і 82 її коментар до них. До інших правових наслідків вироку іноземної держави можна її шести: повторність і сукупність злочинів, вид і розмір призначеного покарання, і.ірахування у строк покарання всього періоду, впродовж якого засуджена особа фак-і нчио була позбавлена волі, порушення особою обов'язків, пов'язаних з умовно-|{ іс і роковим звільненням, тощо.

Проте вказані правові наслідки можуть і не враховуватися. Як випливає із Закону лїни «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові мі [носини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», Україна не бере на себе зобов'язання враховувати вироки, винесені судами Азербай- ІЖану, Молдови, Вірменії, Росії, Білорусії, Таджикистану, Грузії, Туркменістану, Ка-іахстану, Узбекистану, Киргизії при вирішенні питань про визнання особи особливо ік-пезпечним рецидивістом, встановлення факту вчинення злочину повторно, порушен­ня юбов'язань, пов'язаних з умовно-достроковим звільненням, тощо.

Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків, від 28 травня 1970 р. І'іітифікована Україною 26 вересня 2002р.

КПК України (п. 12 ст. 32).

Закон України «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові від- НОСиниу цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 3 березня 1998 р.

Закон України «Про визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів» від 29 листопада НЮІр.

Закон України «Про ратифікацію Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримі­ нальних вироків» від 26 вересня 2002 р.

Висновок КС у справі про Римський Статут № З-в/2001 від 11 липня 2001 р.

Римський статут міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998 р. Підписаний від пі,-ні України 20 січня 2000р.

Рамкова Конвенція ООН проти організованої злочинності від 21 липня 1997 р.

Інструкція про порядок виконання Європейських конвенцій з питань кримінального судочин- Пта. Затверджена наказом МЮ, ГП, СБ, МВС, ВС, ДПА, ДДПВП від 29 червня 1999р.

'■1/5/22/103/512/326/73.

Стаття 10. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину

1. Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають
в Україні, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані
іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та від­
дання до суду.

2. Іноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них на
підставі цього Кодексу, можуть бути передані для відбування покарання за
вчинений злочин тій державі, громадянами якої вони є, якщо така передача
передбачена міжнародними договорами України.

3. Іноземці та особи без громадянства, що постійно не проживають в Украї­
ні, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на її території, мо­
жуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відпові­
дальності і віддання до суду або передані для відбування покарання, якщо така
видача або передача передбачені міжнародними договорами України.

І Частина 1 ст. 10 конкретизує положення ст. 25 Конституції України, відповідно і" ЯКОГО громадянин України не може бути виданий іншій державі за жодних обста-

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ II

< іішіптя 10

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

вин, у т. ч. в разі вчинення ним злочину за межами України, а також поширює його на осіб без громадянства, що постійно проживають в Україні, якщо очікуваним наслід­ком видачі останніх є притягнення їх до кримінальної відповідальності та віддання до суду. У разі вчинення злочину за межами України особою без громадянства, що по­стійно проживає в Україні, вона може бути видана іноземній державі для здійснення щодо неї інших примусових заходів, крім притягнення до кримінальної відповідаль­ності та віддання до суду.

При визначенні поняття «вчинення злочину за межами України» слід врахову­вати, що злочин вважається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України, або якщо його вико­навець або хоча б один із співучасників діяв на території України (див. коментар до ст. 6).

2. Частина 1 і частково ч. З ст. 10 регламентують інститут видачі (екстрадиції), а ч. 2 і
частково ч. З ст. 10 - інститут передачі засудженої особи для відбування покарання в
іншій державі. Положення ст. 10 щодо видачі відображають міжнародний принцип
«видай або суди сам», передбачений численними міжнародними конвенціями про бо­
ротьбу з різними видами міжнародних злочинів та злочинів міжнародного характеру.

3. Що стосується видачі, то з ч. З ст. 10 випливає, що іноземці, а також особи без
громадянства, що постійно не проживають в Україні, які вчинили злочини за межами
України і перебувають на її території, якщо вони не засуджені за них на підставі КК
України, можуть бути видані іноземній державі: а) для притягнення до кримінальної
відповідальності або б) для віддання до суду, якщо така видача передбачена міжнарод­
ними договорами України. Притягнення їх до відповідальності за КК України не ви­
ключається, якщо їх видача не передбачена міжнародними договорами України.

4. Що стосується передачі для відбування покарання, то із частин 2 і 3 ст. 10 випли­
ває, що:

1) іноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них на підставі
КК України, не можуть бути передані для відбування покарання державі: а) громадяна­
ми якої вони не є; б) громадянами якої вони є, якщо така передача не передбачена між­
народними договорами України;

2) особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які вчини­
ли злочини на території України і засуджені за них на підставі КК України, не мо­
жуть бути передані для відбування покарання іншій державі, якщо інше прямо не
передбачено міжнародним договором, учасниками якого є Україна і відповідна
держава;

3) іноземці, а також особи без громадянства, що постійно не проживають в Україні,
які вчинили злочини за межами України і перебувають на її території, якщо вони не
засуджені за них на підставі КК України, можуть бути передані іноземній державі для
відбування покарання, якщо така передача передбачена міжнародними договорами
України.

5. Загалом нормативними підставами видачі (екстрадиції) та передачі злочинця,
крім ст. 10 КК, є багатосторонні та двосторонні угоди про:

1) видачу правопорушників (такі двосторонні угоди укладені Україною з Брази­
лією, Індією, Панамою, Єгиптом, Іраном);

2) передачу засуджених осіб (такі двосторонні угоди укладені Україною з Грузією,
Азербайджаном, Узбекистаном, Казахстаном, Вірменією, Китаєм, КНДР, Іраном, Тад­
жикистаном, Туркменістаном);

3) правову допомогу у кримінальних справах (такі двосторонні угоди укладені
Україною з Молдовою, Латвією, Грузією, Естонією, Монголією, США, В'єтнамом,
Бразилією, Індією, Гонконгом, Кубою, Панамою, КНДР, Єгиптом, Іраном), а також

4) окремі положення відповідних угод про боротьбу з деякими видами злочинів.
Йдеться про положення відомих міжнародних конвенцій: про боротьбу з бомбовим те­
роризмом; про боротьбу з фінансуванням тероризму; про боротьбу з незаконним захоп-

ім -пням повітряних суден; про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти іеки цивільної авіації; про запобігання, а також покарання злочинів проти осіб, які і "ристуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів; про фізич-пїїп тхист ядерного матеріалу; про охорону персоналу ООН та зв'язаного з нею персо-и.і іу; про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням най-м.інців; про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського ноплавства; проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що при­нижують гідність, видів поводження і покарання; про наркотичні засоби; про психо-і ром ні речовини; про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психо- гропних речовин,- а також Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії тощо. У Декларації і ЮН про злочинність та громадську безпеку недвозначно вказано, що держави-члени мають передбачити ефективну процедуру видачі або переслідування осіб, які беруть і.їсть у небезпечних транснаціональних злочинах, з тим, щоб ці особи «не знаходили іі жодного безпечного притулку».

Умова про те, що видача (передача) має бути передбачена міжнародним догово­ром, означає, що за відсутності такого багатостороннього чи двостороннього договору иидача (передача) відбутися не може (питання про неї не може бути вирішене і в дип-нішатичному порядку), і містить у собі інші, додаткові умови.

6. Умови, за яких особа може бути видана іншій державі для притягнення до кримі­нальної відповідальності і віддання до суду, і умови, за яких особа може бути передана ІНШІЙ державі для відбування покарання, зазвичай є різними. Крім того, різними мо-ь бути і додаткові умови видачі або передачі, визначені тим чи іншим міжнародним ІОІ овором України.

Так, згідно з Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, І імейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 р. особа може бути видана лише за ГЯКІ діяння, які за законами запитуючої і запитуваної Сторін тягнуть покарання у виді позбавлення волі на строк не менше одного року або інше більш тяжке покарання, а передана для відбування покарання - якщо вона позбавлена волі на строк не менше ше-I і п місяців або до неї застосоване більш тяжке покарання.

Дещо інші умови видачі передбачені Європейською конвенцією про видачу право­порушників і Додатковими протоколами до неї. Так, видача не здійснюється, якщо зло­чин, у зв'язку з яким вона запитується, розглядається як: а) політичний чи пов'язаний з політичним, а так само звичайний, якщо є достатні підстави вважати, що запит на вида-ч\ (роблено з метою переслідування або покарання особи на підставі її раси, релігії, н.іціональної належності чи політичних переконань. До політичних злочинів не нале-11 гь: вбивство або замах на вбивство глави держави чи члена його сім'ї; злочини проти подства, зазначені у Конвенції про запобігання злочинові геноциду та покарання за нього; злочини, перелічені у ст. 50 Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у іпочих арміях, ст. 51 Конвенції про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які по- Гврпіли корабельну аварію, зі складу збройних сил на морі, ст. 147 Конвенції про за- КИСТ цивільного населення під час війни; будь-які порушення законів і звичаїв війни, крім тих, що передбачені у зазначених положеннях Женевських конвенцій; б) військо- ІИЙ (якщо він не є злочином за звичайним кримінальним правом. При цьому видачу її вчинення загальнокримінальних злочинів, що також є військовими злочинами, може бути здійснено Україною лише за умови, якщо особу, видача якої запитується, пуде піддано кримінальному переслідуванню за військовим правом або законом); ні фінансовий (пов'язаний з податками, зборами, митом та валютою).

Дата добавления: 2015-05-31