КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Пі a mm її 40 1 страница
По Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом. 1. Стаття 35 встановлює випадки, коли повторність, сукупність та рецидив злочинів Про особливості кваліфікації при повторності, сукупності та рецидиві злочинів див. коментар до статей 32, 33 і 34, а про особливості призначення покарання при сукупності злочинів - коментар до ст. 70. Про призначення покарання при рецидиві злочинів із вчиненням нового злочину (злочинів) до повного відбуття покарання за раніше вчинений злочин див. коментар до ст. 71. 2. Наявність повторності, сукупності та рецидиву злочинів виключає звільнення 3. Наявність рецидиву у поєднанні із засудженням до позбавлення волі має своїм
Стаття 36 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Розділ VIII ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ Стаття 36. Необхідна оборона 1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоро-
2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості 3. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння 4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне 5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком криміналь
1. Конституція України встановлює, що «кожен має право захищати своє життя та 2. Право на необхідну оборону є абсолютним: кожна особа має право вжити заходів
3. Дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено її Право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Відповідно до ст. 36 ці умови полягають у такому: 1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, 2) оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто
3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною. Вона можлива Оборона проти явно закінченого посягання є неправомірною. Якщо ж той, хто за-цається, за обставинами справи не міг усвідомити, що посягання закінчилось, його ні (хоча б і після об'єктивного закінчення посягання) вважаються вчиненими в стані Необхідної оборони. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предме-мн під нападника до особи, яка захищається, сам по собі ще не свідчить про закінчення Посягання. У випадках так званої запізнілої оборони, коли дії щодо захисту були вчи-пгиі в умовах явного припинення посягання, особа, яка оборонялась, несе кримінальну пгіновідальність за заподіяну шкоду на загальних підставах;
4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ VIII (таття З 7 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає. 6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необ
4. Правила про необхідну оборону, встановлені ст. 36, поширюються не тільки на 5. Частина 4 ст. 36 встановлює, що особа не підлягає кримінальній відповідаль 6. Відповідно до ч. 5 ст. 36 необхідною обороною визнається і не має наслідком 7. Перевищенням меж необхідної оборони закон визнає умисне заподіяння тому, Під тяжкою шкодою при перевищенні меж необхідної оборони слід розуміти смерть особи або заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження. Невідповідність тяжкої шкоди, заподіяної тому, хто посягає, небезпечності посягання або обстановці захисту слід визнавати явною тоді, коли це з урахуванням обставин справи є очевидним для кожної людини, отже і для того, хто обороняється. Так, явно невідповідним буде не викликане необхідністю заподіяння тяжкого тілесного ушкодження особі, яка має намір вчинити крадіжку і не робить спроб чинити фізичний опір. Перевищенням меж необхідної оборони слід також вважати і випадки, коли особа заподіяла тяжку шкоду тому, хто посягає, маючи при цьому можливість відвернути чи припинити посягання із заподіянням явно меншої шкоди й усвідомлюючи наявність такої можливості. Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження; умисного вбивства. Відповідальність за таке перевищення меж необхідної оборони передбачена статтями 118 і 124. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є злочином. 8. Кримінальна справа, порушена за фактом діяння, вчиненого у стані необхідної Конституція України (статті 27, 55). КПК (ст. б). ЦК(ст. 1169). Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. (статті 12-15-1). Закон України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 p. (cm. 26). Закон України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції від 24 грудня 1993 р. (ст. 22). Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» від 4 березня 1998 р. (ст. 18). Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. (статті 60-63, 195-202). Закон України «Про розвідувальні органи України» від 22 березня 2001 p. (cm. 19). Постанова ПВС № 1 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику у справах про необхідну оборону». Постанова ПВС № 8 від 26 червня 1992 р. «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров 'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» (п. 4). Стаття 37. Уявна оборона 1. Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за та 2. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну 3. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості 4. Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла
1. Стан уявної оборони виникає у випадках, коли реального посягання немає, але в 2. За загальним правилом заподіяння потерпілому шкоди в стані уявної оборони не Питання про те, чи справді існували достатні підстави для помилкових висновків про наявність суспільно небезпечного посягання, має вирішуватись залежно від обстати і конкретної справи виходячи із того, як звичайно сприймала б відповідну ситуацію піша особа. За наявності передбачених у ч. 2 ст. 37 ознак виправданості уявної оборони дії, ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ VIII (шиття 38 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
вчинені у відповідній ситуації, мають розглядатись як вчинені у стані реальної необхідної оборони. 3. Якщо під час уявної оборони за обставин, передбачених ч. 2 ст. 37, особа допус 4. Частина 4 ст. 37 встановлює, що у випадках, коли особа не усвідомлювала, але Постанова ПВС № 1 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику у справах про необхідну оборону» (п. 7). Стаття 38. Затримання особи, що вчинила злочин 1. Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо 2. Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визна 1. Відповідно до ст. 38 дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинен Затримання особи, яка вчинила злочин, означає позбавлення її можливості вільного пересування та вчинення певних дій, насамперед спрямованих на зникнення з місця вчинення злочину. 2. Затримання особи, що вчинила злочин, і заподіяння їй шкоди під час затримання 1) особа, що затримується, вчинила злочин (замах на злочин або готування до злочину, яке відповідно до ст. 14 тягне за собою кримінальну відповідальність). Не може вважатися правомірним заподіяння шкоди при затриманні особи, яку помилково вважають такою, що вчинила злочин. З огляду на те, що у ст. 38 йдеться про особу, яка вчинила саме злочин (а не посягання, напад чи вторгнення, як у ст. 36), так само не є правомірним заподіяння шкоди при затриманні такої, що не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, і неосудної особи; 2) затримання здійснюється безпосередньо після вчинення злочину. Вжитий у зако Несвоєчасне затримання особи, яка вчинила злочин, тобто її затримання і достав-кпня органам влади потерпілим чи іншими особами', не уповноваженими відповідно ні закону затримувати правопорушників, за обставин, які виключають можливість пишання затримання таким, що здійснене безпосередньо після вчинення злочину (наприклад, тоді, коли особа, яка вчинила злочин, була впізнана і затримана через тиж-існь або через місяць після вчинення нею злочинного діяння), не охоплюється положеннями ст. 38. Якщо у такому випадку внаслідок дій, спрямованих на затримання, шочинцеві не було заподіяно шкоди, особа (особи), яка здійснила затримання, згідно і діючим кримінальним законодавством не підлягає кримінальній відповідальності у ів'язку з відсутністю в її діях складу злочину. У разі заподіяння внаслідок несвоєчасною затримання шкоди здоров'ю, майну затриманого, а так само у разі позбавлення мої о життя дії, які спричинили такі наслідки, за наявності підстав мають кваліфікува- ГИСЬ за відповідними статтями КК про злочини проти життя та здоров'я особи або про злочини проти власності; 3) затримання провадиться з метою доставления особи, яка вчинила злочин, відпо- 4) шкода, заподіяна особі, яка вчинила злочин, є необхідною для її затримання і бавлення можливості ухилитись від затримання. Закон вимагає, щоб заподіяна при Іітриманні шкода відповідала небезпечності посягання. Отже, шкода має бути адекват- ИОЮ характеру та наслідкам вчиненого злочину. З огляду на це, неправомірним, напри- ■ і. с позбавлення життя або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження особі, яка нила злочин невеликої тяжкості. І. Якщо за наявності інших передбачених ст. 38 умов затримуваній особі умисно одіяна шкода, що явно перевищує необхідну, особа, яка здійснювала затримання, с мідповідальність у випадках, передбачених статтями 118 та 124. Заподіяння при риманні менш значної, ніж смерть і тяжкі тілесні ушкодження, хоча б і надмірної і пі не тягне за собою кримінальної відповідальності. Під тяжкою шкодою при пе-ищенні заходів, необхідних для затримання злочинця, слід розуміти смерть особи і.іподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження. Якщо особа, яка здійснює затримання, внаслідок опору особи, яка вчинила злочин, могла за обставинами справи усвідомлювати невідповідність вжитих нею заходів иовці затримання, відповідальність за перевищення заходів, необхідних для за- ішіня, не настає. і (Лід відрізняти затримання особи, яка вчинила злочин, від інших обставин, що ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ VIII (таття 39 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
виключають злочинність діяння, зокрема, від необхідної оборони. Проте у випадках, коли особа, яка вчинила злочин, намагається ухилитись від правомірного затримання із застосуванням насильства або використовує для цього зброю чи інші знаряддя, з допомогою яких можуть бути завдані фізичні ушкодження, її дії слід розглядати як суспільно небезпечне посягання, а спрямовані на відбиття такого посягання дії осіб, які намагаються її затримати, слід розглядати як вчинені у стані необхідної оборони від такого посягання, і оцінювати за правилами ст. 36. 5. Положення ст. 38 поширюються і на вчинені за зазначених у ній обставин дії 6. Конституцією та законами України встановлено випадки, коли затримання не до Не є правомірними дії, спрямовані у ситуаціях, передбачених ст. 38, на затримання і доставлення органам влади службової особи, яка користується правом недоторканності, якщо її службове становище відоме тому, хто здійснює затримання. У цих випадках дії, спрямовані на затримання, залежно від обставин справи можуть кваліфікуватись за статтями 146, 346, 371, 377 чи іншими статтями КК. Затримання за зазначених вище обставин не є злочином, якщо особа (особи), яка здійснює затримання, не знала, що затримуваний є суддею або народним депутатом України. Однак у разі пред'явлення посвідчення чи іншого документа, що засвідчує особу та службове становище судді чи народного депутата України, будь-які дії, спрямовані на затримання, мають бути припинені, а особа, яка є народним депутатом України чи суддею - негайно звільнена. У разі продовження дій, спрямованих на затримання, після того, як з'ясовано, що затримуваний є народним депутатом України чи суддею, особа, яка вчинила такі дії, підлягає за це кримінальній відповідальності на загальних підставах залежно від обставин справи та характеру заподіяної при затриманні шкоди. Конституція України (статті 80, 105, 126). КПК (статті 106, 115, 139). Закон України «Про Державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р. в редакції Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. (статті 11-15-1). Закон України «Про державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 р. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 p. (cm. 8). Закон України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р. (статті 24, 25). Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. в редакції від 22 березня 2001 p. (cm. 27). Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року (ст. 13). Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» від 4 березня 1998 р. (ст. 18).
Дата добавления: 2015-05-31; Просмотров: 267; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |