Стаття 58. Службові обмеження для військовослужбовців

Особам, які стали непрацездатними після постановления вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох встановле­ них законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.

Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести міся­ ців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

2. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебува­
ють у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли
шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослуж­
бовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів,
адвокатів, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування.

1. Виправні роботи - вид основного покарання, яке обмежує право засудженого на зміну місця роботи, просування по службі, позбавляє частини заробітної плати.

Засуджений відбуває дане покарання тільки за місцем роботи, що має за мету його виправлення в звичайних для нього умовах праці та запобігання вчинення ним нового злочину. Місцем роботи є підприємство, організація, установа, незалежно від форми власності, де особа прийнята на роботу у передбаченому законодавством порядку, ви­конує покладені у зв'язку з цим на неї трудові (службові) обов'язки й одержує заробітну плату. Засуджений не може без дозволу кримінально-виконавчої інспекції звільнитися з місця роботи, виїздити за межі України.

Із змісту ст. 57 випливає, що дане покарання не може бути призначене безробітним,

иіьки, на відміну від ст. 29 КК 1960 р., у ній не передбачена можливість його відбу- ммня в інших місцях, що визначаються органами, які відають виконанням виправних робіт, а також тому, що воно передбачає відрахування в дохід держави із суми заробіт-

асудженого.

Виправні роботи можуть бути призначені на строк від шести місяців до двох років. V сірок відбування виправних робіт не зараховується час хвороби, викликаної алкоголь­ним, наркотичним або токсичним сп'янінням або діями, пов'язаними з ними, грубим порушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень,

відбування адміністративного стягнення у виді арешту або виправних робіт, а та-і. час тримання під вартою як запобіжного заходу у зв'язку з вчиненням іншого зло-■іппу під час відбування цього покарання, коли вина у вчиненні іншого злочину дове-ігіиі у встановленому законом порядку.

У дохід держави за вироком суду відраховується щомісячно із суми заробітку засу-

иого від десяти до двадцяти відсотків.

2. Суд не вправі застосовувати виправні роботи до певних категорій осіб, якими є: іі.и ітні жінки; жінки, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною; непрацездат­ні, неповнолітні, які не досягли шістнадцяти років; особи пенсійного віку; військово-

А'бовці; працівники правоохоронних органів; нотаріуси; судді; прокурори; адвокати;

кавні службовці; посадові особи органів місцевого самоврядування.

V У певних випадках закон (ч. З ст. 57) передбачає можливість заміни виправних робіт штрафом. Поряд з цим, виправні роботи можуть бути призначені судом взамін мі плаченої суми штрафу (ч. 4 ст. 53), при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69), при заміні невідбутої частини покарання (статті 82, 83). Не ниключається призначення виправних робіт при звільненні від покарання на підста-иі іакону України про амністію та акта помилування (ст. 85).

4. КК передбачає також можливість умовно-дострокового звільнення осіб, які від-
поть виправні роботи, від відбування цього покарання (ст. 81), а також звільнення

і міч осіб від його відбування з випробуванням (ст. 75).

5. Порядок застосування виправних робіт до неповнолітніх регулюється ст. 100.

6. Особи, засуджені до виправних робіт, визнаються такими, що не мають судимос-
іі, икщо вони протягом року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

7. Особа, яка ухиляється від відбування виправних робіт, підлягає кримінальній
"і шовідальності за ч. 2 ст. 389.

Конституція України (ст. 43).

КПК(ст. 410).

КВК (статті 41-46).

Інструкція про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснен-

■шпролю щодо осіб, засуджених до таких покарань. Затверджена наказом ДДПВП та МВС

D/I560 від 19 грудня 2003 р. Постанова ПВС № 7 від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами криміналь-

чокарання» (пункти 12, 13).

Постанова ПВС № 6 від 10 жовтня 1982р. «Про судову практику в справах, пов'язаних із і ин'пням вимог законодавства про охорону праці» (п. 4).

Дата добавления: 2015-05-31