Загальна частина 3 страница. 4. Порядок зняття судимості та наслідки зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцяти років

4. Порядок зняття судимості та наслідки зняття судимості щодо осіб, які вчинили
злочин до досягнення ними вісімнадцяти років, такі ж, як і щодо осіб, які вчинили зло­
чин у повнолітньому віці (див. коментар до ст. 91).

5. Положення ч. 5 ст. 90 про переривання строків погашення судимості у разі вчи­
нення нового злочину повністю поширюються і на осіб, які вчинили злочин до досяг­
нення 18-річного віку.

Постанова ПВС №16 від 26 грудня 2003 р. «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» (п. 4).

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Стаття 109.

Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення кон­ституційного ладу або на захоплення державної влади

1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного
ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких
Дій,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

2. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного
ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріа­
лів із закликами до вчинення таких дій,—

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є
представником влади, або повторно, або організованою групою, або з вико­
ристанням засобів масової інформації, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням во­лі на той самий строк.

І. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений Конституцією і зако-іі.іми України порядок створення і діяльності вищих органів державної влади, пору­шення якого створює загрозу національній безпеці у політичній сфері. Його додатко-ІИМ факультативним об'єктом може бути встановлений порядок виконання представ­никами влади своїх службових повноважень.

Конституційний лад включає встановлені Конституцією України основні засади і и недіяльності суспільства, держави і людини в Україні. Його складовими є: 1) суве-ренітет держави (верховенство і самостійність державної влади усередині країни та її Незалежність у міжнародних відносинах); 2) форма правління (спосіб організації дер-і німої влади, за яким єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада;>аїни, главою держави - Президент України, вищим органом виконавчої влади - Ка­бінет Міністрів України і т. ін.); 3) державний устрій (унітарний з відповідним поділом > тих повноважень між вищими і центральними та місцевими органами державної

їй) та цілісність території; 4) державний режим (демократичний, що зокрема перед-

н можливість здійснення народного волевиявлення через вибори, референдум та ІНШІ форми безпосередньої демократії, гарантії місцевого самоврядування, захист дер-• тою прав і свобод людини і громадянина, ґрунтування суспільного життя на засадах

11 ичної, економічної та ідеологічної багатоманітності).

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І

(таття 109

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Державна влада - це система сформованих у порядку, передбаченому Конститу­цією та законами України, органів, які уособлюють собою владу глави держави, законо­давчу, виконавчу і судову владу - Президент України, парламент, вищі, центральні та місцеві органи виконавчої влади, вищі та місцеві органи судової влади,- а також органи місцевого самоврядування і контрольно-наглядові та деякі інші органи, які, користую­чись певною незалежністю, de-jure не належать до трьох головних гілок влади (проку­ратура України, НБ, РП, ВРЮ тощо). Таким чином, існуюча в Україні державна влада є частиною її конституційного ладу.

У диспозиції ст. 109 поняття «державна влада» застосовується, так би мовити, у вузькому смислі. Іншими словами, мову можна вести про кримінальну відповідальність за дії, вчинені з метою неконституційного захоплення влади Президента України, законо­давчої, вищої виконавчої або вищої судової влади України, оскільки тільки за умови отримання такої влади група осіб може суттєво вплинути на суверенітет держави, її форму правління, державний устрій та державний режим і заподіяти шкоду державній безпеці у масштабі держави. Дії, вчинені з метою захоплення влади на рівні місцевого самоврядування, або змова про вчинення таких дій можуть бути кваліфіковані як пере­вищення влади чи самоправство. Такі дії, як проголошення певної адміністративно-територіальної одиниці України суверенною державою, кваліфікуються за ст. ПО як посягання на територіальну цілісність України.

Під державною владою у ст. 109 слід розуміти лише легітимну владу. Тому дії, спрямовані на захоплення раніше узурпованої іншими особами, нелегітимної державної влади, не містять складу розглядуваного злочину, і, якщо фактично вчинене діяння не містить складу іншого злочину, мають розглядатися лише у політичній, а не правовій площині.

2. З об'єктивної сторони злочин може виявитися у таких формах:

1) дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або
захоплення державної влади;

2) змова про вчинення таких дій (ч. 1 ст. 109);

3) публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або
до захоплення державної влади;

4) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ч. 2 ст. 109).

До дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, можна віднести створення з вказаною метою не передбачених законодавством воєнізованих або збройних формувань чи груп, захоп­лення й утримання будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади (скажімо, будівель, де розташовані ВР, Адміністрація Президента України, KM), організація великомасштабних масових заворушень (у цих випадках дії винних мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 109 і статтями 260, 341 або 294), а так само фактичне створення незаконних вищих органів державної влади (на кшталт сумнозвісного ДКНС СРСР) тощо. В законі не вказується навіть приблизний перелік відповідних дій, проте, виходячи із мети їх вчинення, до них можна віднести лише такі дії, вчинення яких фактично може бути засобом її досягнення.

Злочин у першій його формі вважається закінченим з моменту вчинення відповід­них дій, навіть якщо їх мети досягнуто не було.

За конструкцією диспозиції ч. 1 ст. 109 спосіб вчинення дій, спрямованих на зміну чи повалення конституційного ладу, завжди є насильницьким, а для дій, вчинених з метою захоплення державної влади, такий спосіб не є обов'язковим.

Змова у ст. 109 передбачає угоду, досягнуту між двома чи більше особами, про вчинення спільних дій з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ла­ду або захоплення державної влади, яка містить певні істотні умови, що стосуються способу вказаних дій, сил і засобів тощо. Змова є закінченою з моменту досягнення угоди з зазначених істотних умов. Групу осіб, які досягли вказаної вище угоди, можна розглядати як звичайну групу осіб, які мають попередню змову про вчинення злочину

(м даному випадку це вже є злочином, склад якого побудований як усічений), але не як організовану групу, а тим більше злочинну організацію.

Публічні заклики передбачають хоча б одне відкрите звернення до невизначеного, І іс значного кола осіб, в якому висловлюються ідеї, погляди чи вимоги, спрямовані на ГЄ, щоб шляхом поширення їх серед населення чи його окремих категорій (представни­ків влади, військовослужбовців тощо) схилити певну кількість осіб до певних дій. Як­що такі заклики звернені до конкретної особи, вони кваліфікуються як підбурювання до іічинення дій, метою яких є насильницька зміна чи повалення конституційного ладу або іахоплення державної влади.

Публічність є оціночною ознакою, і питання про наявність її має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням часу, місця, обстановки здійснення за­кликів тощо. Наприклад, публічними завжди є заклики, зроблені під час зборів, демонст­рацій, мітингів, пікетувань, походів, інших подібних заходів та акцій.

Заклики слід відрізняти від поширювання неправдивих чуток, що можуть виклика­ні паніку серед населення або порушення громадського порядку, відповідальність за яке передбачена ст. 173-1 КАП.

Злочин у цій формі є закінченим з моменту висловлення винним відповідного за­клику, спрямованого на його сприйняття більш-менш широкою аудиторією. Одинич­ний факт висловлення відповідних ідей кільком особам не може розглядатися як публічні іаклики.

Розповсюдження матеріалів - це дії, метою яких є доведення змісту відповідних матеріалів до відома багатьох людей (невизначеної їх кількості або певного кола).

Для кваліфікації цього злочину має значення спосіб публічних закликів та розпо-исюдження матеріалів. Публічні заклики можуть мати місце на мітингу, зібранні тощо, І розповсюдження матеріалів - здійснюватися шляхом підкидання листівок до пошто- іих скриньок, розклеювання їх на дошках для оголошень, розсилання листів певним ірупам адресатів тощо і лише у цьому разі кваліфікуються за ч. 2 ст. 109. Публічні за­клики і розповсюдження матеріалів з використанням засобів масової інформації тяг­нуть відповідальність за ч. З ст. 109.

Матеріали - письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації (дискеті, аудіо- чи відеокасеті) звернення, листівки, плакати, газети, журнали тощо - тут висту­пають засобами вчинення злочину. Адже вони є речами, які знаходяться у динаміч­ному (а не в статичному, на відміну від предмета злочину) стані і за допомогою них суб'єкт впливає на об'єкт цього злочину. Оскільки законодавець використовує цей термін у множині, розповсюдження одного примірника відповідного матеріалу не містить складу злочину.

Розповсюдження матеріалів є закінченим злочином з моменту, коли хоча б частка иказаних підготовлених матеріалів потрапила до адресатів. Виготовлення, зберігання, носіння таких матеріалів з метою їх розповсюдження кваліфікується як готування до и'іинення злочину за ст. 14 і ч. 2 ст. 109.

3. Суб'єкт злочину загальний (тут і далі під таким визначенням розуміється фізична
осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 16-річного віку і не має ознак
і пищального суб'єкта). Якщо ж злочин, передбачений ч. 2 ст. 109, вчинюється представ­
ником влади, це є кваліфікуючою ознакою складу злочину і потребує кваліфікації дій
іинної особи за ч. З ст. 109. Про поняття представник влади див. коментар до ст. 364.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Крім того, для
ЦЬОГО злочину у перших двох його формах характерною є спеціальна мета: насильни-
пі,ка зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. Насиль­
ницьким слід вважати такий спосіб дій, для якого характерним є застосування сили,
v і. ч. озброєної, інших засобів незаконного примусу.

Для публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу •бо до захоплення державної влади і для розповсюдження матеріалів із закликами до іічинення таких дій закон не передбачає зазначену мету як обов'язкову ознаку складу:

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Роздії І

і шиття ПО

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

відповідальність за ці дії має нести й особа, яка вчинила їх за дорученням інших осіб за грошову винагороду, тобто з корисливою метою.

5. Частина 3 ст. 109 передбачає ознаки, які обтяжують розглядуваний злочин, якщо він вчинений у формах, наведених у ч. 2 цієї статті. Відповідно до них кваліфіковани­ми видами публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а так само розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, є вчинення їх: 1) з використанням засобів масової інформації; 2) представником влади; 3) повторно; 4) організованою групою осіб.

Про поняття повторність, організована група див., відповідно, статті 32 і 28 та коментар до них. Повторними у ст. 109 слід вважати публічні заклики до насильниць­кої зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а та­кож розповсюдження матеріалів із закликами до таких дій, вчинені особою, яка раніше вже вчинила такий злочин у вказаних формах.

Під засобами масової інформації треба розуміти друковані засоби масової інфор­мації - періодичні друковані видання (пресу)- газети, журнали, бюлетені, відомості, інформаційні листки тощо і разові видання з визначеним тиражем, електронні, а також аудіовізуальні засоби масової інформації - радіо, телебачення, кіно, аудіо, відео тощо, їх використання для вчинення вказаних вище дій означає виступи у них зі статтями, доповідями, інтерв'ю тощо.

Конституція України (статті 1-8, 15, 19 та ін.). Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 p. (cm. 20).

Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 р.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р.

Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України

1. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону
України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також
публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення та­
ких дій,-

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або
повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалю­
ванням національної чи релігійної ворожнечі,-

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбав­ленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели
до загибелі людей або інших тяжких наслідків,-

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є національна безпека у політичній
сфері, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією, зако­
нами України і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та
порядку визначення її території. Його додатковим факультативним об'єктом можуть
бути встановлений порядок виконання представниками влади своїх службових повно­
важень, особисті права та свободи людини і громадянина, життя та здоров'я особи, влас­
ність тощо.

2. Про поняття території України див. коментар до ст. 6. Межі території України
визначаються державним кордоном.

Державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по

ПІНІЇ, які визначають межі території України, а саме: межі суходолу, вод, надр, повіт- ЯИОГО простору. Державний кордон України визначається Конституцією та законами країни, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких на- іина Верховною Радою України. Лінія державного кордону детально описується у від-пиііідіїому міжнародному договорі, а також наноситься на карту, яка є невід'ємною час-ішіою того чи іншого договору (делімітація). Ця лінія проходить: на суходолі - по

іктерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах, на морі - по зовніш­ні її межі територіального моря України, а також певним чином на річках, озерах та ін­ших водоймах, на мостах, греблях та інших спорудах, і позначається на місцевості чіт-

ндимими прикордонними знаками (демаркація). Для позначення лінії кордону на ||< цевості суміжними державами звичайно створюється змішана комісія.

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується активними діями, які можуть

шитися у таких формах:

1) дії, вчинені з метою зміни меж території або з метою зміни державного кордону
іїни на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

2) публічні заклики до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного
КОр тну) України;

Ч розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, метою яких є зміна

території (державного кордону) України.

///, вчинені з метою зміни меж території України на порушення порядку, пніїїовленого Конституцією України,- це будь-які дії, спрямовані на передачу час­тим території України під юрисдикцію іншої держави або на зменшення території

іаїни шляхом утворення на її території іншої суверенної держави. Питання про змі-

И) ісриторії України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який може

■ і призначений тільки ВР. Логічне тлумачення словосполучення «зміна меж терито-

може означати і збільшення території України за рахунок території іншої держави ■ні нейтральної території (але, оскільки Україна будує свою зовнішньополітичну діяль- НІі п. на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, зокрема відмовля-

ч від будь-якої територіальної експансії, в даному випадку під зміною території ■ м і розуміти передусім її можливе зменшення).

І Ірикладами вказаних дій можуть бути призначення всеукраїнського референдуму з МНОГО питання не Верховною Радою України, а іншим державним органом чи службо-

^I особою, або призначення місцевого референдуму чи проведення з даного питання
ітування населення, проголошення певної адміністративно-територіальної одиниці

пий суверенною державою тощо. Водночас, скажімо, військовий переворот з про­
шениям усієї території України територією іншої держави має кваліфікуватися за
і 109 як дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу
охоплення державної влади. Не обов'язково, щоб дії, вчинені з метою зміни меж
норії або зміни державного кордону України, вчинювались насильницьким спосо-
і проте конструкція складу злочину не виключає цього. Тому до вказаних дій можна
іссти створення з вказаною метою не передбачених законодавством воєнізованих
иіройних формувань чи груп, захоплення й утримання пунктів пропуску через дер-
пий кордон тощо (у цих випадках дії винних мають кваліфікуватися за сукупністю
імнів, передбачених ч. 1 або 3 ст. 110 і статтями 260 або 341).

I1 |,одо дій, спрямованих на зміну державного кордону України на порушення по-
- г. встановленого Конституцією України, то Конституція України не встановлює
їдку зміни державного кордону. Зміна державного кордону (який є умовною лі­
ті ю), навіть здійснена внаслідок збройного захоплення частини території країни, водно-

шачає зміну меж її території.

Про поняття публічні заклики, розповсюдження матеріалів див. коментар до 109, Відповідні матеріали - письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації ІИі і інки, плакати, газети тощо - тут виступають засобами вчинення злочину.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Poidbi I

і пшття 111

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у ч. 1 ст. 110 дій.

4. Суб'єкт злочину загальний. Якщо ж цей злочин вчинюється представником влади,
це є кваліфікуючою ознакою складу злочину і потребує кваліфікації дій винної особи за
ч. 2 ст. ПО. Про поняття представник влади див. коментар, викладений в Загальнії
положеннях до розділу XII Особливої частини КК.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу.
При цьому для першої форми цього злочину характерною є також наявність спеці­
альної мети - змінити межі території (державного кордону) України. Психічне став­
лення до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. З ст. 110) може характеризува­
тися тільки необережністю.

Умисне вбивство потребує додаткової кваліфікації за відповідними пунктом і частиною ст. 115 або іншої статті КК, яка передбачає відповідальність за умисні вбив­ство чи посягання на життя.

Якщо особа вчинює певні дії з метою зміни меж території областей, інших адмініст­ративних одиниць без намагання змінити зовнішні межі території України, відповідаль­ність за ст. 110 виключається. У разі, коли такі дії вчинено службовою особою, вони можуть бути кваліфіковані за статтями 364, 365, 366, 423, 424.

Для публічних закликів до вчинення дій, спрямованих на зміну меж території (дер­жавного кордону) України, і для розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій зазначена мета не є обов'язковою ознакою складу. Відповідальність за ці дії має нести й особа, яка особисто не має такої мети.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 108) є вчинення його: 1) представ­
ником влади; 2) повторно (про зміст цієї ознаки див. ст. 32 та коментар до неї); 3) за
попередньою змовою групою осіб (див. ст. 28 та коментар до неї); 4) та поєднання від­
повідних дій з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі.

Під розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі треба розуміти дове­дення до високого ступеня, граничне посилення серед певних груп населення настроїн неприязні, ненависті до представників інших етнічних груп чи конфесій або до атеїстів У цьому випадку кваліфікація за сукупністю зі злочином, передбаченим ст. 161, непо­трібна. Між тим, якщо умисні дії, передбачені ч. 1 ст. 110, поєднуються з розпалюванням расової ворожнечі, або з дискримінацією громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних переконань, за мовними ознаками тощо, це потребує додаткової кваліфіка ції за ст. 161.

Розпалювання національної чи релігійної ворожнечі при вчиненні злочину, перед баченого ст. 110, також вчинюється з прямим умислом.

7. Особливо кваліфікуючою ознакою злочину є настання в результаті його вчи­
нення таких суспільно небезпечних наслідків, як загибель людей, або інших тяжких
наслідків (ч. З ст. 110).

Під загибеллю людей розуміється загибель двох чи більше осіб.

Під іншими тяжкими наслідками треба розуміти загибель однієї людини, запо діяння одній, двом чи більше особам тяжких тілесних ушкоджень, настання великої матеріальної шкоди, зруйнування або пошкодження прикордонних інженерних спорул чи інших важливих об'єктів, виникнення масових безпорядків, розрив чи суттєве по гіршення дипломатичних стосунків з іншою державою тощо.

УмИСНЄ ЗаПОДІЯННЯ ТЯЖКИХ ТІЛеСНИХ уШКОДЖеНЬ ПОВНІСТЮ ОХОПЛЮЄТЬСЯ СТ. 110 І Мі'

потребує додаткової кваліфікації за ст. 121.

Вбивство через необережність, вчинене під час вчинення дій, метою яких є незаконні зміна меж території або державного кордону України, повністю охоплюється ст. 110.

Конституція України (ч. З ст. 2, статті 18, 73, п. 2 ч. І ст. 85, ст. 132). Конвенція про територіальне море та прилеглу зону від 29 квітня 1959 р. Ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 20 жовтня I960 р.

/ сльсінський заключний акт Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня

-Р-

Поговір між Чехословаччиною і СРСР про Закарпатську Україну від 29 червня 1945 р.

Договір про радянсько-польський кордон від 16 серпня 1945 р.

Протокол між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Республіки Туреччина про визначення лінії морського кордону між: радянськими та турецькими територіаль­ними водами на Чорному морі від 17 квітня 1973 р. Ратифікований Президією Верховної Ради < РСР 27 грудня 1973 р.

Договір між: Україною і Республікою Білорусь про державний кордон від 12 травня 1997р. Ра­тифікований Україною 18липня 1997 р.

, (оговір між Україною та Словацькою Республікою про спільний державний кордон від

* овтня 1993 р. Ратифікований Україною 15 липня 1994 р.

Угода між: Урядом України і Урядом Республіки Туреччина про кордон економічних (морських)

І країни і Республіки Туреччина, від 30 травня 1994р. {оговір між' Україною і Республікою Молдова про державний кордон та Додатковий протокол

:■ і.'овору між- Україною і Республікою Молдова про державний кордон щодо передачі у власність

■ іїні ділянки автомобільної дороги Одеса — Рені в районі населеного пункту Паланка Республіки * її • и)ова, а також: земельної ділянки, по якій вона проходить, і режиму їх експлуатації, від 18 серпня (999 р. Ратифіковані Україною 6 квітня 2000 р.

Договір між: Україною та Румунією про режим українсько-румунського кордону, співробіт­ництво та взаємну допомогу з прикордонних питань від 17 червня 2003 р. Ратифікований \ країною 12 травня 2004 р.

Договір .між: Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від ііія 2003 р. Ратифікований Україною 20 квітня 2004 р.

Договір між: Україною і Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського мир» і Керченської протоки від 24 грудня 2003 р. Ратифікований Україною 20 квітня 2004 р. іакон України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р. (статті 1. 2-6).

Стаття 111. Державна зрада

1. Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України
на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обо­
роноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: пе­
рехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлік­
ту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх пред­
ставникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України,-

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

2. Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України,
якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної ор­
ганізації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив ор­
ганам державної влади про свій зв'язок з ними та про отримане завдання.

І. Об'єктом злочину є національна безпека України переважно у сфері державної пеки, інформаційній, економічній, науково-технологічній і воєнній сферах.

Відповідно до законодавства України національна безпека України означає рівень іііценості життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, і кого забезпечується сталий розвиток суспільства.

Суверенітет держави означає верховенство державної влади, її самостійність усе- ині країни та незалежність у міжнародних відносинах, яка може бути обмежена ли-

еобхідністю виконувати договори і зобов'язання в галузі міжнародних відносин.

іериторіальна цілісність держави передбачає, що всі складові території держави

чпістративно-територіальні одиниці) перебувають в нерозривному взаємозв'язку, іі'.ікгеризуються єдністю і не мають власного суверенітету.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І

< пштіпя 111

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Територіальна недоторканність - це захищеність території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань, що можуть стосуватися незаконної зміни території України, визначеної рішеннями ВР і міжнародними договорами України.

Обороноздатність означає підготовленість держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту. Складовими такої підготовленості є сукупність економічного, політичного, соціального, наукового, морально-психологічного і суто вій­ськового потенціалів. Стан обороноздатності України відображають її мобілізаційні можливості, кількість і якість ЗС, їх здатність швидко переходити на військовий стан, організовано вступати у воєнні дії та успішно виконувати завдання по обороні від агресії.

Дата добавления: 2015-05-31