J мов тощо

Обставинами, які вказують на злісний характер такого невиконання, можуть, зо-і рема, бути його тривалість, системність, багаторазовість, а також неодноразові піернення представників влади, освітніх, медичних та інших закладів, органів опі-I н та піклування, громадян з приводу неналежного виконання зазначених вище обо-м'иіків.

Злісне невиконання вказаних у ст. 166 обов'язків утворює склад цього злочину ли- UIC у разі, коли воно потягло тяжкі наслідки. Тяжкі наслідки - ознака оціночна, яка погребує свого визначення у кожному конкретному випадку. Такими наслідками мо-

іі. визнаватися смерть, каліцтво дитини чи особи, стосовно якої встановлено опіку ми піклування, захворювання їх на небезпечну хворобу, вчинення ними суспільно не-

иечних діянь, які призвели до смерті інших осіб, заподіяння істотної шкоди їх здо- рої'ю або потягли за собою великі матеріальні збитки тощо. При цьому обов'язковою умовою кримінальної відповідальності батьків, опікунів чи піклувальників є те, що за-іначені наслідки перебувають у причиновому зв'язку із їх діянням.

Стаття 168

Розділ У

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків.

4. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним можуть бути лише батьки, усиновлювачі,
опікуни та піклувальники. Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна
особа. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивіль­
ною дієздатністю.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом, на що вказує злісний
характер діяння. Психічне ставлення винної особи до наслідків є необережним.

6. Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої
встановлена опіка чи піклування, яке тягне за собою кримінальну відповідальність за
ст. 166, слід відмежовувати від такого адміністративного правопорушення, як вчинення
насильства в сім'ї або невиконання захисного припису (ст. 173-2 КАП). Останнє поля­
гає, зокрема, в позбавленні потерпілого (у т. ч. дитини або іншої особи, стосовно якої
встановлено опіку або піклування) житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які
потерпілий має передбачене законом право, внаслідок чого могла бути чи була завдана
шкода його фізичному або психічному здоров'ю.

Ці правопорушення відрізняються одне від одного передусім за ознаками об'єк­тивної сторони. Умовою кваліфікації дій винного за ст. 166 є їх злісний характер і спричинення ними тяжких наслідків. Для складу зазначеного адміністративного пра­вопорушення злісність дій та вказані наслідки не є характерними. У разі, коли описа­ні у ст. 173-2 КАП дії мали злісний характер і призвели до спричинення тяжких нас­лідків, вчиненому необхідно давати правову оцінку за правилами, визначеними ч. 2 ст. 9 КАП.

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. Ратифікована Україною 27 лютого

1991 р.

СК (статті б, 211, 243, 249).

ЦК (статті 34, 39, 55, 58, 59, 60, 61, 62, 68, 69, 72, 73).

КАП (ст. 173-2).

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 p. (cm. 1).

Закон України «Про попередження насильства в сій "і» від 15 листопада 2001 р.

Стаття 167. Зловживання опікунськими правами

Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопіч­ному (зайняття житлової площі, використання майна тощо) -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

1. Об'єктом злочину є майнові та інші права осіб, стосовно яких встановлено опіку

чи піклування.

За законом опікун має право вчиняти правочини від імені та в інтересах підопічно­го. Піклувальник дає згоду на вчинення підопічним правочинів, за винятком тих, які за законом підопічний може вчиняти самостійно. Опікун та піклувальник мають прано самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та реко­мендацій органу опіки та піклування.

2. Потерпілим від цього злочину закон визнає підопічного, тобто особу, над якою
встановлено опіку або піклування (про їх поняття див. коментар до ст. 166).

3. З об'єктивної сторони цей злочин полягає у використанні опіки чи піклування
на шкоду підопічному, що суперечить призначенню інституту опіки та піклування
забезпеченні особистих немайнових і майнових прав та інтересів підопічних.

Використання опіки чи піклування на шкоду підопічному передбачає вчинення опікуном чи піклувальником будь-яких дій або бездіяльності, якими підопічному може бути заподіяна шкода. Формами такого використання закон називає, зокрема, зайня 11 и

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

житлової площі та використання майна. Іншими формами використання опіки чи пік­лування на шкоду підопічному можуть бути, наприклад: укладення невигідних для підопічного угод; розпоряджання доходами підопічного не на його користь; управ­ління його майном з порушенням установлених правил; відмова від належних під­опічному майнових прав; розподіл, обмін, відчуження житла на його шкоду; видача письмових зобов'язань, які покладають на підопічного не вигідні для нього обо­в'язки.

Формою вчинення цього злочину може бути вчинення опікуном правочинів, які він ш законом не може вчиняти, а так само давання піклувальником згоди на вчинення правочинів, на які він не може давати згоду. Так, за законом опікун, його дружина (чо­ловік) та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички. Опікун не може здійснювати даруван­ня від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою. Піклувальник ііс може давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дружиною (споїм чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування на підставі дого­вору позички.

Зловживання опікунськими правами може виразитися у самостійному вчиненні опі­куном правочинів, які вчиняються лише з дозволу органу опіки та піклування, а так само у самостійному даванні згоди піклувальником на вчинення правочинів, які можуть бути вчинені лише з дозволу органу опіки та піклування. Відповідно до закону, опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування: 1) відмовитися від майнових прав підопічного; 2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; 3) укладати до-і опори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у т. ч. юіовори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; 4) укладати договори і подо іншого цінного майна. Піклувальник має право дати згоду на вчинення зазначе­них правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування.

Шкода, яка може бути заподіяна підопічному внаслідок зловживання опікунськими правами, найчастіше має матеріальний характер. Незначна шкода може бути свідчен­ням малозначності діяння, в результаті чого зловживання опікунськими правами має не ни іііаватися злочином.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у диспозиції ст. 167 ми, незалежно від того, чи спричинили вони негативні наслідки для підопічного.

4. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним можуть бути лише опікуни та піклуваль­
ники. Особа, яка може бути опікуном та піклувальником, визначається законом
(СК, ЦК).

5. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Обов'язко-
ВОЮ ознакою суб'єктивної сторони є корислива мета.

('К (статті 244, 249).

ЦК (статті 32, 37, 41, 63, 64, 67-71).

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 p. (cm. 17).

Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

1. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усино­
вителя (удочерителя) -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

2. Те саме діяння, вчинене службовою особою або працівником медичного
закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі
чи по роботі, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Дата добавления: 2015-05-31