Стаття 188. 1 страница

Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом елект­ричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання

1. Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж,
кабельних ліній зв'язку та їх обладнання -

карається штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, ра­
ніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, чи у великих розмірах.-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Ті самі дії, вчинені організованою групою або такі, що спричинили особ­
ливо тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Примітка. Діями, що завдали особливо тяжкі наслідки, вважаються дії, якщо вони спричинили загибель людини, перерву в забезпеченні споживачів електрич­ною енергією та послугами зв'язку, внаслідок якої припинена діяльність промис­лових підприємств, порушена діяльність органів влади, державних установ, лі­карських закладів, правоохоронних органів, частин пожежної охорони, збройних сил, порушено функціонування залізничного, морського, річкового, повітряного, автомобільного транспорту та електротранспорту.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є право власності. Додатковим фа-
і.тативним об'єктом можуть бути: життя людини, встановлений порядок забезпе­
чення надійного і безперебійного, з додержанням вимог енергетичної безпеки, поста­
чання електричної енергії та надання послуг зв'язку споживачам, а також нормальна

пильність підприємств зв'язку, які використовують кабельні лінії зв'язку та їх облад-п. шия.

2. Предметом злочину диспозиція ч. 1 ст. 188 визначає електричні мережі, кабельні
ііііії зв'язку та їх обладнання.

Електрична мережа - це сукупність енергетичних установок для передачі (транспор-

іування енергії повітрям або під землею) та розподілу електричної енергії. Електричну

ежу становлять підстанції, розподільчі установки та електричні лінії, призначені для

передачі та розподілу енергії, до яких приєднана електроустановка або електропроводка

і поживача. Електричні мережі бувають таких видів: а) магістральна (призначена для пе-

і > і.ічі електричної енергії від виробника до пунктів підключення місцевих (локальних)

іеж); б) місцева або локальна (призначена для передачі електричної енергії від магіст-

іьної електричної мережі до споживача); в) міждержавна (призначена для передачі

і. гричної енергії між державами).

викрадення всієї електричної мережі будь-якого виду на практиці видається мало­вірним. Швидше за все предметом викрадення можуть бути окремі складові такої.їжі, тобто певні енергетичні установки та інше обладнання, до яких слід віднести ктричні станції (крім ядерної частини атомної електричної станції), електричні під-пції, стовпи, металевий дріт, прилади, інші технічні засоби, які використовуються і іч організації передачі та розподілу електричної енергії. Викрадення обладнання елек- гричних мереж, які містять радіоактивні матеріали, за наявності інших необхідних Оінак слід кваліфікувати за ст. 262.

Кабельні лінії зв'язку - це складова мережі зв'язку, яку утворюють засоби зв'язку,

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI

Стаття 188-1

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

поєднані в єдиному технологічному процесі для забезпечення інформаційного обміну за допомогою кабелю. Предметом цього злочину є будь-які кабельні лінії зв'язку (під­земні, підводні, морські, а також кабелі зв'язку при переходах через судноплавні та сплавні річки, озера, водосховища і канали) будь-яких мереж зв'язку (загального кори­стування, відомчих, подвійного призначення, технологічного зв'язку).

Що стосується обладнання кабельних ліній зв'язку, то ним є сам кабель, проміжні та кінцеві пристрої кабельної лінії зв'язку, прилади та інші технічні засоби, які є скла­довими кабельної лінії зв'язку та використовуються для організації кабельного зв'язку. Не є предметом цього злочину обладнання повітряних ліній зв'язку та проводового мов­лення, їх викрадення або протиправне заволодіння в інший спосіб утворює відповідний злочин проти власності.

3. З об'єктивної сторони злочин проявляється у викраденні вказаних предметів
шляхом демонтажу. Оскільки в диспозиції статті ч. 1 ст. 188 не йдеться про будь-які
засоби, що використовуються при викраденні, а демонтаж - це спосіб, а не засіб вчи­
нення цього злочину, то ані будь-яких особливих засобів, ані інших способів, крім
демонтажу, вказана диспозиція не передбачає.

Поняття викрадення у ст. 188 охоплює протиправне безоплатне заволодіння елек­тричними мережами, кабельними лініями зв'язку та їх обладнанням такими способа­ми, як крадіжка і грабіж (ненасильницький). Не охоплюється цим поняттям заволо­діння зазначеними предметами шляхом насильницького грабежу, розбою, а також вимагання, оскільки структурним елементом цих способів протиправного заволодіння майном є насильство, яке не належить до ознак злочину, передбаченого ст. 188. Цей висновок базується на тому, що кваліфікуючі склади цього злочину не передбачають таких ознак, як насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, погроза їх застосування, запо­діяння тяжких тілесних ушкоджень, які властиві кваліфікованим складам грабежу, роз­бою та вимагання. Тому заволодіння зазначеними у ст. 188 предметами шляхом насиль­ницького грабежу, розбою чи вимагання потребує кваліфікації тільки за статтями 186, 187 і 189. Викрадення предметів злочину, передбаченого ст. 188, шляхом простого грабежу потребує кваліфікації дій винного за сукупністю злочинів, передбачених статтями 188 і 186. Заволодіння ж ними шляхом шахрайства, привласнення, розтрати або зловживання службовою особою своїм службовим становищем - тільки за стат­тями 190 або 191, оскільки ці способи заволодіння чужим майном не охоплюються поняттям «викрадення».

Під демонтажем електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання слід розуміти їх розбирання (розукомплектування, від'єднання (роз'єднання) окремих час­тин) або зняття їх з місця.

Зазначений демонтаж може бути поєднаний із пошкодженням або знищенням елект­ричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання. Пошкодження чи знищення такого май­на може здійснюватись як для полегшення його викрадення, так і бути наслідком такого викрадення (наприклад, у результаті викрадення певного обладнання електричні мережі чи кабельні лінії зв'язку не можуть використовуватись за цільовим призначенням). Ква ліфікація зазначених дій за сукупністю злочинів, що полягають у викраденні електричних мереж, кабельних ліній та їх обладнання, і злочинів, що полягають у їх пошкодженні або знищенні, можлива лише тоді, коли вони утворюють реальну сукупність. Зокрема, це ма< місце, коли пошкодження чи знищення одного із перелічених вище видів майна є спосо­бом розкрадання іншого, або коли викрадення певного майна неможливе без пошко дження іншого, частиною якого є викрадене майно. У разі, коли пошкодженню чи руйну ванню піддаються об'єкти електроенергетики, вчинене за наявності підстав підлягає ква ліфікації за ст. 188-1. Що стосується майна, яке не зазначене у ч. 1 ст. 188, то його пошкодження чи знищення при демонтажі електричних мереж, кабельних ліній та їх об ладнання завжди потребує самостійної правової оцінки.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим
мотивом. Ставлення винного до особливо тяжких наслідків (ч. З ст. 188) може бути як
умисним, так і необережним. Якщо описані в ст. 188 дії були поєднані з умисним вбив­
ством при обтяжуючих обставинах, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочи­
нів- за ч. З ст. 188 і ч. 2 ст. 115.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його за попередньою змовою
і рупою осіб або особою, раніше судимою за цей злочин, чи у великих розмірах (ч. 2
ст. 188), особливо кваліфікуючими - вчинення його організованою групою або спри­
чинення особливо тяжких наслідків (ч. З ст. 188).

Про поняття групи осіб з попередньою змовою та організованої групи див. ст. 28 та коментар до неї.

Особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, визнається особа, яка до вчинення цього злочину була засуджена за частинами 1, 2 чи 3 ст. 188, і ця судимість не знята і не погашена в установленому законом порядку.

У великих розмірах визнається викрадення електричних мереж, кабельних ліній иГязку та їх обладнання, вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Поняття особливо тяжких наслідків визначено у примітці до ст. 188. Ними є: 1) загибель людини; 2) перерва в забезпеченні споживачів електричною енергією та послугами зв'язку, внаслідок якої припинена діяльність промислових підприємств, по-рмпена діяльність органів влади, державних установ, лікарських закладів, правоохо­ронних органів, частин пожежної охорони, збройних сил, порушено функціонування і гіізничного, морського, річкового, повітряного, автомобільного транспорту та елект­ротранспорту.

Закон України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997p. (cm. І).

Закон України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 p. (cm. 1).

Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підпри-• иііпв паливно-енергетичного комплексу» від 23 червня 2005 p. (cm. 1).

Правила користування електричною енергією для населення. Затверджені постановою KM V' 1357 від 26 липня 1999р. (п. 2).

Стаття 188-1.

Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання

1. Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного
використання без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обо­
в'язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-
який інший спосіб, якщо такими діями завдано значної шкоди,-

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обме­женням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,
або якщо вони завдали шкоду у великих розмірах,-

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Примітка. Шкода, передбачена цією статтею, визнається значною, якщо во­на в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - якщо вона в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує не­оподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Кодекс доповнено статтею 188-1 згідно із Законом № 2598-IV від 31.05.2005 р.)

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI

< шиття 189

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

1. Об'єктом злочину є право власності, а також встановлений порядок використан­
ня електричної або теплової енергії.

2. Предметом злочину є електрична або теплова енергія, що виробляється на об'єктах
електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

3. Об'єктивна сторона злочину виражається у викраденні електричної або теплової
енергії. Способами такого викрадення можуть бути: 1) самовільне використання енер­
гії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку є обов'язковим); 2) пошко­
дження приладів обліку; 3) будь-який інший спосіб.

Сутність цього злочину полягає в тому, що винна особа незаконно споживає (фак­тично краде) енергію (електричну чи теплову). За чинним законодавством споживання електричної та теплової енергії здійснюється на підставі договору про користування такою енергією між споживачем і енергопостачальником. Викрадення енергії передба­чає її використання (споживання) без такого договору або за його наявності, але з по­рушенням встановлених правил використання (споживання).

Самовільне використання електричної або теплової енергії без приладів обліку має місце тоді, коли винний споживає (використовує) енергію без відповідних приладі» обліку за умови, що використання таких приладів обліку є обов'язковим. Обов'язко­вість використання приладів обліку визначається нормативно встановленими правила­ми користування електричною та тепловою енергією та укладеним на їх підставі дого­вором про користування такою енергією.

Пошкодження приладів обліку як спосіб викрадення електричної чи теплової енер­гії передбачає приведення таких приладів у стан, який виключає їх повноцінне вико­ристання за цільовим призначенням і забезпечує неконтрольоване такими приладами (без обліку взагалі чи з неповним обліком) використання (споживання) електричної чи теплової енергії. Це може бути розбивання окремих елементів приладів обліку, руйну­вання їх корпусу чи окремих деталей, заливання рідиною тощо. За правилами користу­вання електричною та тепловою енергією пошкоджені прилади обліку, а також прилади обліку із зірваними чи пошкодженими пломбами підлягають експертизі, що проводить­ся відповідною комісією, до складу якої входять представники енергопостачальника, територіальних органів Держенергонагляду та Держспоживстандарту. Висновок такої експертизи є важливим для встановлення ознак викрадення енергії шляхом пошко­дження приладів обліку.

Якщо вчинене з метою викрадення енергії пошкодження чи знищення приладів об­ліку утворює склад умисного пошкодження об'єктів електроенергетики чи умисного або необережного знищення чи пошкодження майна, воно потребує додаткової квалі­фікації за статтями 194, 194-1, 196.

Іншим способом викрадення електричної чи теплової енергії може бути, напри клад: самовільне підключення до електро- чи тепломережі, в результаті якого здійсню ється споживання енергії без укладення з енергопостачальником договору про користу вання енергією або підключення з порушенням встановлених правил користування енергією; втручання в роботу технічних засобів передачі та розподілу енергії.

Викрадення електричної або теплової енергії утворює склад злочину, передбаче ного ст. 188-1, якщо такими діями завдано значної шкоди. Згідно з приміткою до ціп статті шкода визнається значною, якщо вона в сто і більше разів перевищує неопода і -ковуваний мінімум громадян. Сума неоподатковуваного мінімуму у даному разі (це також стосується визначення такої кваліфікуючої цей злочин ознаки як завдання шкоди у великому розмірі) встановлюється на рівні податкової соціальної пільги (про порядок обчислення такої суми див. Загальні положення до цього розділу). У разі, коли мало місце самовільне використання з корисливою метою електричної та тепло­вої енергії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов'язкове) аби внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, що не завдало значної шкоди, воно утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 103-1 КАП.

Злочин вважається закінченим з моменту викрадення (незаконного використання вказа­ним у ч. 1 ст. 188-1 способом) електричної чи теплової енергії, яке завдало значної шкоди.

4. Суб'єкт злочину загальний. Злочин може бути вчинений як приватною, так і
жбовою особою. Якщо вчинення цього злочину службовою особою утворює склад

нідповідного злочину у сфері службової діяльності, вчинене потребує додаткової ква-пфікації за статтею КК, яка передбачає відповідальність за цей злочин.

5. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом та корисливою метою.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за поперед-
ш.ою змовою групою осіб, а також 3) завдання ним шкоди у великих розмірах.

Викрадення електричної чи теплової енергії слід вважати вчиненим повторно у ра-іі, якщо воно вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 188-1, за ікий особу не було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встанов­и/ними законом, або якщо судимість за цей злочин не було знято чи погашено.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 та

і "ментар Д° ^неі-

Викрадення електричної чи теплової енергії слід визнавати таким, що завдало шко-г великих розмірах, якщо така шкода у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує

неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

7. Цей злочин необхідно відрізняти від такого адміністративного правопорушення
юрушення вимог нормативно-правових актів щодо технічної експлуатації електрич­
них станцій, енергетичного обладнання, відповідальність за яке встановлена ст. 95-1

і М І. На відміну від злочину, передбаченого ст. 188-1, об'єктивна сторона якого також ке виявлятися у порушенні зазначених нормативних вимог, вчинення цього адмініст-і■■пивного правопорушення не переслідує мету викрадення електричної енергії шляхом п самовільного використання. Це також стосується адміністративних правопорушень, мгиіовідальність за які передбачена статтями 185-12, 188-20, 188-21 КАП.

іакон України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997p. (cm. 1).

іакон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підпри-• и< та пачивно-енергетичного комплексу» від 23 червня 2005 p. (cm. 1).

Порядок постачання електричної енергії. Затверджений постановою KM № 441 від 24 бе-

ія 1999 р.

Правила користування електричною енергією для населення. Затверджені постановою KM

<57 від 26липня 1999р.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і

•підведення. Постанова KM № 630 від 21 липня 2005 р.

Стаття 189. Вимагання

1. Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-
яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його
близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих
осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їх­
ньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий
чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання),-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням во­лі на той самий строк.

2. Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою
осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища,
або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з
пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди по-
терпілому,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI

('таття 189

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

3. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здо­
ров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіс­кацією майна.

4. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах,
або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого ті­
лесного ушкодження,-

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

1. Основним безпосереднім об'єктом вимагання є право власності, а його додатко­
вими обов'язковими об'єктами виступають психічна та фізична недоторканність особи,
її особиста свобода, здоров'я. Додатковим факультативним об'єктом злочину можуть
бути честь, гідність, право на таємницю приватного життя та інші права громадян.

2. Предметом злочину може бути як майно, так і право на нього, а також будь-які
дії майнового характеру.

Особливістю предмета вимагання є те, що ним може бути не тільки майно, яке на момент посягання знаходиться у потерпілого, а й майно, яке перебуває в цей момент у фактичному володінні винного (одержане ним у борг, на зберігання, для ремонту то­що). Володіючи певною річчю, вимагач може зажадати від її власника не пред'являти претензій до її повернення. Відтак майно як предмет вимагання відрізняється від пред­мета інших посягань на власність. Неможливо, наприклад, шляхом грабежу або в ре­зультаті розбою заволодіти чужим майном, якщо воно на момент посягання вже знахо­диться у винного. Предметом вимагання може бути також майно, якого немає у потер­пілого в момент вимоги про його передачу і надходження якого до нього лише передбачається.

Про поняття права на майно та інших (будь-яких) дій майнового характеру як предмет вимагання див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу.

3. З об'єктивної сторони вимагання характеризується двома взаємопов'язаними
діями: 1) пред'явленням майнової вимоги; 2) погрозою застосування насильства, зни­
щення або пошкодження майна, заподіяння іншої шкоди.

Вимога як ознака вимагання означає викладену в рішучій формі пропозицію винно­го до потерпілого (власника, особи, у віданні чи під охороною яких перебуває майно) про передачу майна, права на майно або вчинення останнім інших дій майнового харак­теру. Пред'явлена суб'єктом майнова вимога утворює ознаку об'єктивної сторони цьо­го злочину тільки за умови, що вона є завідомо протиправною. При вимаганні винна особа прагне заволодіти не належним їй майном чи правом на таке майно або бажас вчинення на її користь дій майнового характеру. Вимога задовольнити законні майнові претензії не утворює складу вимагання, як не утворює його вимога вчинити інші, крім передбачених у ст. 189, дії.

Якщо ж винна особа, застосовуючи відповідні погрози, не керується умислом на за-володіння чужим майном, а має на меті примусити потерпілого припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її або укласти яку-небудь угоду чи не викону вати укладену угоду, виконання якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права (інтереси) того, хто займається господарською діяльністю, вчинене слід розглядати як протидію законній господарській діяльності і кваліфікувати за відповід ною частиною ст. 206.

Застосування погроз без такого умислу з метою примусити потерпілого до вико нання чи невиконання цивільно-правового зобов'язання слід кваліфікувати за відповід ною частиною ст. 355. Але відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особа примушується до виконання (невиконання) існуючого зобов'язання, що ви никло з підстав, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов'язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо. Вимога виконати (не

ииконувати) зобов'язання, що виникло з підстав, не передбачених чинним законодав- Іпом, або неіснуючого зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом, а гак само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, кваліфіку-I і ься як вимагання.

Ще однією особливістю майнової вимоги при вимаганні є те, що при її пред'явленні пітний не вживає активних дій до безпосереднього заволодіння майном, а прагне задо-иольнити своє домагання в результаті певних дій особи, до якої звернуто таку вимогу,-щоб та сама передала (віддала, вручила, надіслала, поклала в умовлене місце тощо) йому майно, право на майно або вчинила інші дії майнового характеру. У ряді випадків винний взагалі не може без певних дій потерпілого досягти злочинного результату (зо­крема, коли від останнього вимагається вчинити такі дії майнового характеру, як, на­приклад, виконання на користь винного певної роботи).

Майнова вимога визнається вимаганням за умови, що вона поєднана з психічним насильством. Пред'являючи до потерпілого майнові претензії, вимагач розуміє, що во­ші не будуть задоволені, якщо потерпілого до цього не примусити, не присилювати робити певним чином.

Смисл погрози при вимаганні полягає у залякуванні особи, до якої пред'явлена ви­мога, з метою забезпечити вигідну для винного поведінку.

Погроза при вимаганні повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити з суб'єктивного ставлення до неї винного і •ективного сприйняття її потерпілим.

Реальність погрози для вимагача не означає, що він дійсно має намір обов'язково її ииконувати. Достатньо, щоб винний вважав, що залякування, яке він застосовує, і приймається потерпілим як таке, що цілком може бути реалізоване і спроможне при­мусити його робити певним чином. Реальність погрози для потерпілого означає усвідом-кння ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою погрожує винний, може стати піісністю, якщо він проігнорує вимогу вимагача. Погроза при вимаганні може бути виражена у будь-якій формі: усно чи письмово, безпосередньо потерпілому або через піших осіб, по телефону, за допомогою жестів, міміки та/або іншими способами. Вод­ночас, для того, щоб мати бажану для вимагача дію, погроза повинна бути доведена до і відомості потерпілого.

В окремих випадках при вимаганні погроза може і не висловлюватись у звичайному І мислі цього слова. Вимагач може обмежитись пред'явленням майнової вимоги, якщо ^шуміння об'єктивно існуючої погрози випливає із відносин між потерпілим і вимага­чем, які передували вимаганню, інших обставин, які дають підстави робити висновок Про можливе заподіяння шкоди. У таких випадках вимагач розраховує, що потерпілому без пред'явлення погрози зрозуміло про можливе заподіяння йому або його близьким Певної шкоди, якщо він не виконає пред'явленої вимоги.

І Іогроза при вимаганні може стосуватися як самого потерпілого, так і близьких іви о родичів. Про поняття близьких родичів див. коментар до статей 115 та 154.

Стаття 189 називає чотири види погроз: 1) погроза насильством; 2) погроза обме-і пням прав, свобод або законних інтересів; 3) погроза знищенням чи пошкодженням йна; 4) погроза розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі бажають;*сгти в таємниці.

Погроза насильством при вимаганні полягає у погрозі негайно або в майбутньому юсувати насильство до потерпілого або близьких його родичів. Вимагач може погрожувати застосуванням будь-якого насильства: нанесенням по­пі, мордуванням, заподіянням тілесних ушкоджень, позбавленням життя, згвалтуван-і особи жіночої або чоловічої статі, насильницьким задоволенням статевої пристрас-іі неприродним способом, позбавленням волі, іншими насильницькими діями. Вста- НОВлення, яким саме насильством погрожував вимагач, є обов'язковим у кожному іипадку висловлення такої погрози, оскільки від характеру насильства, яке є змістом

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VI

(ишття 189

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

погрози, залежить правильна кваліфікація дій винних. Якщо винна особа погрожувала потерпілому позбавленням життя або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, її дії за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 189.

Погроза обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого або його близьких родичів полягає у залякуванні зазначених осіб ущемленням їх прав, свобод або законних інтересів, перешкоджанням їх реалізації. Обмеження, яким погрожує ви­магач, має незаконний характер (за відсутності законних підстав, в порушення встанов­леного порядку тощо). Воно може стосуватися будь-яких конституційних та інших прав чи свобод людини і громадянина або будь-яких законних інтересів. Так, вимагач може погрожувати обмежити потерпілого в праві на свободу пересування, зустрічі і спілку­ванні з певними особами, вільного вибору місця проживання, на свободу світогляду і віросповідання, на підприємницьку діяльність тощо. Погроза обмежити незаконні інте­реси потерпілого або його близьких родичів не утворює складу вимагання. Зміст і об­сяг, в яких винний погрожує обмежити права та законні права потерпілого або його близьких родичів, значення для кваліфікації не мають. Якщо винний реалізував свою погрозу й обмежив зазначені права або законні інтереси інших осіб, його дії за наявнос­ті для того підстав повинні отримувати додаткову правову оцінку, зокрема за статтями Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Дата добавления: 2015-05-31