Стаття 194-1 2 страница

Відповідальність за ст. 198 настає лише за таке придбання, отримання, зберігання або збут зазначеного вище майна, яке не було заздалегідь обіцяне. Якщо виконання за­значених дій було заздалегідь обіцяне виконавцю або співучаснику злочину, відпові­дальність настає не за ст. 198, а за співучасть у конкретному злочині.

Придбання, отримання, збут або зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, підлягає кваліфікації за ст. 198 лише за певних обставин - у разі, якщо такі дії не містять ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Ознаки такої легалізації передбачені у ст. 209.

Злочин вважається закінченим з моменту одержання зазначеного у ст. 198 майна у полодіння або для зберігання, чи з моменту його збуту.

4. Суб'єкт злочину загальний.

Заздалегідь не обіцяне придбання, отримання, збут та зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища (за умови спричинення істотної шкоди або тяжких наслідків), потребує кваліфікації за сукупністю злочинів - за ст. 198 і відповідною частиною сі. 364.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усві­
домлює, що придбаває, отримує, збуває або зберігає майно, одержане злочинним шля­
хом, і бажає вчинити такі дії. Усвідомлення того, що майно одержане злочинним шля­
хом, є обов'язковою ознакою інтелектуального моменту умислу винного. При цьому
і очна обізнаність про характер та конкретні обставини вчиненого так званого предикат­
ного злочину не вимагається. У разі, коли особа вважає, що вона придбаває, отримує,
(берігає або збуває майно, одержане злочинним шляхом, яке не є таким насправді, її дії
И спрямованістю умислу можуть розцінюватись як замах на цей злочин.

За наявності сумніву особи щодо законності походження придбаного чи отримано-11) нею майна описані у диспозиції ст. 198 дії не утворюють складу цього злочину. Від­повідно до цивільного законодавства така особа є недобросовісним набувачем майна і може нести цивільно-правову відповідальність (ст. 400 ЦК).

6. У разі одержання службовою особою хабара, предметом якого є майно, завідомо
і і я хабарника одержане злочинним шляхом, вчинене (за умови, що службова особа

ідомлює, що як хабар вона отримує матеріальні цінності, одержані злочинним шля-м) потрібно розцінювати не лише як одержання хабара, а й як заздалегідь не обіцяне тримання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, і кваліфікувати за відповід­ною частиною ст. 368 і ст. 198.

Якщо особа, будучи достовірно поінформованою про злочинне походження майна, придбаває, отримує, зберігає чи збуває таке майно, бажаючи приховати вчинений тяж­иш чи особливо тяжкий злочин (у результаті якого це майно було одержане), її дії за Наявності інших необхідних підстав необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 198 і 396.

1 Іридбання, отримання, збут або зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом (ст. 198), слід відмежовувати від легалізації (відмивання) доходів, одержаних іппчинним шляхом (ст. 209). Основні відмінності між цими злочинами полягають

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділі VI

в ознаках об'єктивної та суб'єктивної сторін. Об'єктивну сторону злочину, передба­ченого ст. 198, становлять лише придбання, отримання, збут або зберігання зазначе­ного майна. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 209, характеризується іншими діями, а саме: вчиненням фінансової операції чи укладенням угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незакон­ного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Придбання, отримання, збут або зберігання майна також можуть бути складови­ми зазначених у ст. 209 дій, однак вони, по-перше, не вичерпують їх, а, по-друге, мають іншу спрямованість. Дії, описані у ст. 209, спрямовані на надання легального статусу (легалізацію, відмивання) коштам та іншому майну, одержаним злочинним шляхом, через використання його під виглядом законного у фінансових операціях, інших угодах. Водночас, для вчинення дій, передбачених у ст. 198, така мета не є ха­рактерною.

Розділ VII

ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 199.

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пере­силання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроб­лених грошей, державних цінних паперів чи білетів дер­жавної лотереї

1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, вве­
зення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти
України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних
цінних паперів чи білетів державної лотереї-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб
чи у великому розмірі,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені орга­
нізованою групою чи в особливо великому розмірі,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів гро­мадян.

І. Основним об'єктом цього злочину є встановлений законом порядок формуван­ня і функціонування грошової системи України як частини економічної системи на­шої держави. Його додатковим факультативним об'єктом можуть виступати відноси­ни класності.

Деякі різновиди коментованого злочину мають транснаціональний характер. Кри­шильне переслідування за фальшивомонетництво (зокрема, за дії із виготовлення або ІМІНИ грошових знаків; збут підроблених грошових знаків; дії, спрямовані на ввезення |0 країни або отримання чи придбання для себе підроблених грошових знаків; виготов-иіія, отримання або придбання знарядь чи інших предметів, призначених для виготов-іення підроблених грошових знаків або для зміни грошових знаків) незалежно від національної належності підроблених грошових знаків та країни, в якій вчинено відпо-ний злочин, передбачене міжнародно-правовими договорами, учасницею яких (як нр;іионаступниця СРСР) є Україна. Тому особа, винна у виготовленні, придбанні з ме-іі по збуту та збуті підроблених грошей у разі притягнення її до кримінальної відпові-іі 11,пості в Україні нестиме відповідальність за ст. 199 незалежно від місця вчинення 1.1 іначених діянь (вони можуть бути вчинені і за межами України) та від того, чи є вона і рпмадянином України і чи проживає постійно на її території.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

І ишття 199

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

2. Предметом злочину є: 1) національна валюта України; 3) іноземна валюти. 3) державні цінні папери; 4) білети державної лотереї.

Поняттям «національна валюта України» у ст. 199 охоплюються грошові знаки України у вигляді випущених НБ паперових грошових знаків (банкнот) та металевої монети, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України. Грошовими знаками, які на даний час перебувають у готівковому обігу в Україні, і банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 гривень і монети но­мінальною вартістю 1,2, 5, 10, 25, 50 копійок та 1 гривня, а також пам'ятні та ювілейні монети різної номінальної вартості.

Під поняттям «іноземна валюта» у даній статті розуміються іноземні грошові зн;ь ки у вигляді банкнот, казначейських білетів, металевої монети, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.

Предметом даного злочину вважаються також грошові знаки України чи іноземної держави, які вилучені чи вилучаються з обігу, але підлягають обміну на ті грошові зна­ки, які перебувають в обігу.

Державними цінними паперами є папери, що випускаються і забезпечуються державою - державні облігації України (облігації внутрішніх державних позик Украї­ни, облігації зовнішніх державних позик України, цільові облігації внутрішніх держан-них позик України), казначейські зобов'язання України, облігації місцевих позик (як внутрішніх, так і зовнішніх), приватизаційні папери, у деяких випадках - векселі. Про загальне поняття цінних паперів див. коментар до ст. 223.

На даний час в обігу на території України перебувають, зокрема, такі види держав­них цінних паперів, як короткострокові, середньострокові та довгострокові облігації внутрішніх державних позик України, які щорічно випускаються МФ у бездокументар-ній формі, процентні облігації внутрішньої державної позики 2000 року, випущені \ 2004 році облігації внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджет­ної заборгованості з податку на додану вартість зі строком обігу п'ять років.

Облігації місцевих позик можуть випускатись Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим, міськими радами відповідно до прийнятих ними рішень. Погашення цих облігацій має здійснюватись за рахунок коштів та майна, що є комунальною власністю і знаходяться у розпорядженні рад, які їх випустили. Державний бюджет України не відповідає за зобов'язаннями, які виникають із облігацій місцевих позик. Але оскільки органи місцевого самоврядування відповідно до Конституції України є органами, через які народ здійснює свою суверенну владу, то при розгляді і вирішенні питань криміналь­но-правового характеру вони мають розглядатись як децентралізовані елементи дер­жави. З огляду на це облігації місцевих позик, які випускаються цими органами, також слід відносити до державних цінних паперів.

Під білетами державних лотерей слід розуміти документи, які надають особі, що їх придбала, право на участь у лотереях, яким законодавством надається статус держав­них лотерей, і безоплатне отримання призу (виграшу) у разі визнання даної особи пе­реможцем лотереї. При цьому під лотереєю розуміється розіграш шляхом дій, цілком або частково заснованих на випадку, грошей, іншого майна чи майнових прав між осо­бами, які придбали право на участь у цьому розіграші.

Лотерейні білети, які не є білетами державних лотерей, не можуть визнаватись предметом даного злочину. Підроблення таких білетів з метою збуту чи з метою отри­мання за ними незаконного виграшу слід кваліфікувати як готування до шахрайства, а збут такого підробленого лотерейного білета, на який випав виграш, чи отримання за ним виграшу - як закінчений склад цього злочину (ст. 190).

Компенсаційні сертифікати, які видавались громадянам з метою компенсації знеці­нених заощаджень, за своїми ознаками мають схожість з державними цінними паперами, однак законом вони не віднесені до цінних паперів, а тому не є предметом злочину, пе­редбаченого ст. 199.

Не підпадає під ознаки ст. 199 виготовлення підроблених виписок з рахунку у цінних

и;іперах, які зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів, чи інші зазначені іексті статті дії з цими предметами. Виписки з рахунку у цінних паперах є підтвер-іженням права власності на відповідні цінні папери, однак згідно із законом вони не є пінними паперами. Тому навіть якщо у підробленій виписці йдеться про державні цінні папери, вона не є предметом даного злочину. Підроблення виписок з рахунків у цінних паперах за наявності підстав має кваліфікуватись за ст. 366, а у випадках, коли таке підроблення здійснюється з метою наступного заволодіння з їх допомогою чужим май­ном - також за ст. 190.

Не є предметом даного злочину недержавні цінні папери. Виготовлення з метою ібуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів і і ід кваліфікувати за ст. 224. Предметом цього злочину не визнаються також жетони чи інші замінники грошових знаків, що використовуються у гральних закладах, телефо­нах-автоматах, метро тощо.

Як роз'яснив ПВС, виготовлення з метою збуту або збут підроблених грошових іиаків і державних цінних паперів, які вилучені з обігу і мають лише колекційну цін­ність, не містять складу даного злочину. Очевидно, не слід вважати злочином, передба­ченим ст. 199, і зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну мішаних предметів. Якщо такі дії спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом

іу підробок під виглядом справжніх грошових знаків чи цінних паперів, вони повинні і нуліфікуватися за ст. 190 як шахрайство.

Не можуть кваліфікуватись як злочин, передбачений ст. 199, зазначені у ній опера­ції з підробленими засобами доступу до банківських рахунків (зокрема, електронними ЧМ іншими платіжними картками, документами на переказ грошових коштів). Ці дії за Ніявності підстав слід кваліфікувати за ст. 200.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) виготовленні; 2) зберіганні; 3) при-пкінні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) ввезенні в Україну або 7) збуті зазначених нище предметів.

Під виготовленням розуміються дії, внаслідок яких створюються підроблені валю-

іержавні цінні папери чи білети державних лотерей. Способи такого виготовлення

ісуть бути різними (друкування типографським способом, малювання, ксерокопію-н.іпня тощо) і значення для кваліфікації злочину за ст. 199 не мають. Результатом виго-иниіення є створення предметів, які мають настільки значну зовнішню схожість зі ■ правжніми грошовими знаками, цінними паперами чи білетами державних лотерей, ЩО це дає можливість збути їх іншим особам, яким відомо, як виглядають відповідні І правжні предмети.

Виготовленням вважатиметься як повна імітація грошового знака, державного цін­иш о папера чи білета державної лотереї, так і істотна фальсифікація тим чи іншим спо-

іом відповідних справжніх предметів (наприклад, істотна «переробка» грошових міаків для надання їм вигляду таких, що мають більшу вартість; зміна зовнішнього ви-

іу вилучених з обігу грошей з метою надати їм подібність до тих, які знаходяться в Обігу), яка робить можливим досягнення мети їх збуту і, на думку винного, у звичайних і. max ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки.

І Іри вирішенні питання про наявність або відсутність у діях особи складу передба-•і' ного даною статтею злочину ПВС пропонує враховувати такі об'єктивні й суб'єк-іиіімі критерії оцінки зовнішнього вигляду предметів, щодо яких вчинено ці дії: 1) ху-

і, 11 є оформлення грошового знака чи державного цінного папера, яке передбачає

пінний ступінь завершеності зображення, а саме: відповідного орнаменту і наявності

■ повних реквізитів (портрет, барельєф, пам'ятник) та їх узгодженість зі словами й

цифрами, які визначають номінал грошового знака чи державного цінного папера;

кість відтворення, котра передбачає такий ступінь графічної та кольорової точності

іраження, який дає винній особі підстави вважати можливим перебування виготов- ІЄНИХ нею грошей чи державних цінних паперів у обігу.

Як виготовлення слід кваліфікувати і дії особи, яка свідомо придбала підроблені

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І //

(шиття 199

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуїу і для надання їм більшої подібності до справжніх внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу.

Виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготоп ляти фальшиві гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей, слід квалі фікувати як готування до вчинення даного злочину.

Виготовлення підроблених грошових знаків, які на даний час не є засобом платеж) не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 199. Якщо за допомогою таких ш роблених грошових знаків (наприклад, підроблених срібних чи золотих монет, інших грошових знаків, що мають колекційну цінність) винний намагається шляхом обман\ заволодіти чужим майном, такі дії слід визнавати шахрайством і кваліфікувати и ст. 190. Таку ж правову оцінку мають отримувати випадки, коли підробки мають липи незначну подібність до справжніх (у т. ч. таких, що не знаходяться в обігу) грошоннч знаків, цінних паперів чи білетів державних лотерей, а тому не можуть реально бумі запущені в обіг, але за допомогою їх винний вводить в оману окремих громадян і зам лодіває в обмін на ці предмети їх майном. У той же час виготовлення предметів, які зовнішньо не мають подібності до справжніх грошей, цінних паперів чи білетів держ;ін них лотерей і які з цієї причини неможливо збути, не є злочинним діянням.

Проблематичним є питання про можливість виготовлення підроблених держаний цінних паперів, що існують у бездокументарній формі, тобто у вигляді облікових зали сів на рахунках у комп'ютерних базах даних, які ведуть зберігачі цінних паперів. Ісп\> думка про те, що відкриття фіктивного рахунку у цінних паперах чи внесення до ІСН) ючого справжнього рахунку змін, які спотворюють зміст зафіксованої у ньому інфор мації, може вважатись виготовленням підроблених державних цінних паперів. Пре и оскільки бездокументарні цінні папери не існують ні у «матеріальній» формі, ні у фор мі електронних документів, це виключає можливість відтворення їх зовнішнього им гляду і створення таких фальсифікованих бездокументарних державних цінних папері и які були б «подібними» до справжніх, а отже, виключається і можливість «виготонлгм ня» у тому сенсі, в якому це слово вживається у даній статті. Випадки фальсифікаті комп'ютерної інформації, внаслідок яких з'являються неправдиві електронні запи< И що мають створити враження про наявність державних цінних паперів, які насправлі ш випускались належним емітентом, слід залежно від обставин справи кваліфікував і статтями 361 або 364, а у разі спрямованості відповідних дій на заволодіння чуя майном - також і за ст. 190.

Під зберіганням підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів дер ної лотереї слід розуміти знаходження цих предметів безпосередньо у винного або І будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем ніш ного. Придбанням предметів цього злочину вважається їх оплатне або безоплатні отримання винним від іншої особи. Перевезенням цих предметів є переміщенії винним із використанням будь-яких транспортних засобів. Пересиланням підроблвНИ грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід вважати пере і чи спробу передачі їх іншій особі з використанням засобів поштового зв'язку (у лік і і посилках, бандеролях, інших поштових відправленнях). Ввезенням в Україну пр< тів розглядуваного злочину слід вважати їх переміщення винною особою із-за кор Ь на територію України.

Збутом підробленої валюти, державних цінних паперів чи білетів державне: nun реї є їх умисне відчуження як оплатне, так і безоплатне (використання як засобу 11 і жу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг або в рахунок покриття борі програш в азартних іграх тощо).

Дії особи, що збула іноземну валюту, в якій підроблено лише цифровий номін і купюри, слід кваліфікувати як шахрайство. У той же час виготовлення такої купюри зазначено вище, слід вважати злочином, передбаченим ст. 199.

Випадки, коли винний внаслідок успішного збуту предметів злочину в обмін н

"ірішав чуже майно, повністю охоплюються складом даного злочину і додаткової ква-пфікації за іншими статтями КК (зокрема, за ст. 190) не потребують.

4. Склад цього злочину є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту
и¹1 ймення будь-якого із зазначених у ч. 1 ст. 199 діянь. У випадках зберігання відповід­
них предметів злочин є закінченим з моменту вчинення тих початкових дій, внаслідок
чиїх виникає ситуація зберігання.

5. Суб'єкт злочину загальний.

6. Його суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Украї­ну підробленої національної валюти, іноземної валюти, державних цінних паперів чи і'і іетів державної лотереї є злочинним лише тоді, коли ці дії вчинені з метою їх по-

і.ічі.шого збуту.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 199) є вчинення його: 1) повторно;
' і іа попередньою змовою групою осіб; 3) у великому розмірі.

1 Іро поняття повторності та вчинення злочину групою осіб за попередньою змо- Р0І0 див., відповідно, статті 32 і 28 та коментар до них.

Злочин може кваліфікуватись за ч. 2 ст. 199 як вчинений.у великому розмірі, якщо іа підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів і|ц»мадян. Якщо предметом злочину є підроблені іноземні грошові знаки або державні цінні папери, номіновані в іноземній валюті, для визначення розміру має бути здійсне­ні- їх перерахування у національну валюту України за курсом НБ, що діяв на момент вчинення злочину.

8. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) організова-
і групою; 2) в особливо великому розмірі.

І Іро поняття організованої групи див. ст. 28 та коментар до неї. Вчинення цього чину в особливо великому розмірі має місце тоді, коли сума підробки становить •и і триста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Встановлення наявності великого чи особливо великого розміру як кваліфікуючих отак даного злочину має здійснюватись виходячи із розміру (грошового значення) не­пі іодатковуваного мінімуму доходів громадян. Згідно із законодавством, цей розмір має імріинювати розміру податкової соціальної пільги, який діяв на момент вчинення зло-is, і визначається за правилами, встановленими Законом «Про податок з доходів фі- іичних осіб». Подальша зміна критеріїв, за якими визначається (розраховується) розмір податковуваного мінімуму доходів громадян (зокрема, зміна розміру податкової пальної пільги), після вчинення відповідного злочину не є підставою для перегляду питання про наявність у діях винного відповідної кваліфікуючої ознаки.

Конституція України (ст. 5).

Женевська конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків від 20 квітня 1929 р. Ратифі-

іім СРСР З травня 1931 р.

ЦК (статті 194-198).

Uikoh України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. (статті 1, 3, 7, v II).

Uikoh України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22 травня 1997р.

13 ст. 1).

Uikoh України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу их паперів в Україні» від 10 грудня 1997р.

Uikoh України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р.

Дата добавления: 2015-05-31