Іигляду. 2 страница

іених ч. З ст. 204 і відповідною статтею розділу II Особливої частини КК (зокрема,

птями 115 або 121).

ічкон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15 вересня 1995 р. іакон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньяч-. чі і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

(татіті 205

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Закон України «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби» від б лютого 1996 р.

Закон України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» від 7 травня 1996 р.

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них» від 24 травня 1996 р.

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» від 11 липня 1996 р.

Закон України «Про перевезення особливо небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р.

Закон України «Про виноград та виноградне вино» від 16 червня 2005 р.

Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виро­бів і 'їх шкідливого впливу на здоров 'я населення» від 22 вересня 2005 р.

Закон України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Всесвітньої організації охорони здо­ров'я із боротьби проти тютюну» від 15 березня 2006 р.

Декрет KM «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 р.

Постанова ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» від 12 вересня 1996 р.

Указ Президента України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармоні­зовану систему опису та кодування товарів» № 466/2002 від 17 травня 2002 р.

Рішення КСУ у справі про запровадження державної монополії у сфері контролю за вироб­ництвом окремих видів продукції № 8-рп/2004 від 31 березня 2004 р.

Порядок здійснення контролю за обігом спирту. Затверджений постановою KM No 1226 від 29 серпня 2002 p.

Постанова KM «Про затвердження Програми розвитку спиртової, лікеро-горілчаної та ви­норобної галузей на 2003-2007роки» № 451 від 1 квітня 2003 р.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання. Затверджений наказом ДПА № 251 від 28 травня 2002 р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності щодо виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового. Затверджені наказом Держпідпри-ємництва і ДПА № 93/395 від 27 серпня 2002 р.

Постанова ПВС № 3 від 25 квітня 2003 р. «Про практику застосування судами законодав­ства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (пункти 11-16).

Стаття 205. Фіктивне підприємництво

1. Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів
підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної
діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона,-

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матері­
альну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним осо­
бам або громадянам,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Примітка. Матеріальна шкода, яка заподіяна фізичним особам, вважається великою, якщо вона у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а матеріальна шкода, яка заподіяна державі або юридичним особам, вважається великою, якщо вона у тисячу і більше разів перевищує не­оподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений законодавством порядок здійснення підприємницької діяльності. Додатковим об'єктом можуть бути встановле­ний порядок оподаткування й отримання кредитних ресурсів, добросовісна конкурен­ція, право власності.

2. Об'єктивна сторона злочину виражається в одній із двох дій:

1) створення юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми - суб'єкта
підприємницької діяльності;

2) придбання такої юридичної особи.

Стаття 205 встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком іегальними. При цьому особи, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом під­приємництва, насправді мають на меті не зайняття повноцінною, самодостатньою під­приємницькою діяльністю, а зовсім інше - прикриваючись комерційною юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність. Ключовою чарактеристикою розглядуваного злочину треба визнати підпорядкованість офіційно иідображеної в установчих документах і, можливо, фактично здійснюваної підприєм­ницької діяльності конкретним незаконним цілям. Особи, які скоюють фіктивне під­приємництво, можуть: 1) повністю відмовлятись від здійснення тієї офіційної діяльності, котра фіксується в установчих документах юридичної особи (наприклад, замість надання масажних послуг особи фактично утримують місце розпусти); 2) вести її у мінімальному Обсязі, що дозволяє вважати комерційну структуру такою, що насправді функціонує, тобто імітувати підприємницьку діяльність; 3) вести більш-менш повноцінну підприємницьку діяльність з отриманням прибутку для того, щоб приховати паралельно здійснювану незаконну діяльність (скажімо, контрабанда здійснюється під прикриттям створеного з цією метою підприємства, яке офіційно займається зовнішньою торгівлею).

Під створенням суб'єкта підприємницької діяльності у ст. 205 слід розуміти іічинення дій, результатом яких має стати юридичне заснування нової, раніше не іс­нуючої організації, яка переслідує мету одержання прибутку. До таких дій належать, юкрема, розробка і прийняття установчих документів, проведення підписки на акції G і норюваного акціонерного товариства, подання установчих та інших необхідних до­кументів державному реєстратору, власне державна реєстрація комерційної юридич­ної особи. Визначаючи момент закінчення злочину, слід виходити з того, що юридич­на особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (про поняття державної реєстрації див. коментар до ст. 202). Підставою для взяття юридичної особи на облік І органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фон-пв соціального страхування є надходження до цих органів повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи та відомостей з відповідної реєстраційної картки. Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта гос­подарювання та копія документа, що підтверджує взяття на облік в органах державної податкової служби, є підставою для відкриття рахунків в установах банків. Отже, такі ції, як постановка на облік у податкових та інших фіскальних органах, відкриття бан-і івських рахунків і отримання дозволу на виготовлення штампів і печаток, хоч і не­обхідні для повноцінного функціонування комерційної юридичної особи, знаходяться поза межами кримінально-правового поняття «створення юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності».

До юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності належать, зокрема, Підприємства, які створюються для здійснення підприємництва (про поняття підприєм­ництва див. коментар до ст. 202), та об'єднання таких підприємств (асоціації, корпора­ції, консорціуми тощо), господарські товариства (акціонерні, з обмеженою та додатко­вою відповідальністю, повні, командитні), виробничі кооперативи, селянські (фермер-I і.кі) господарства.

Утворення фіктивних некомерційних юридичних осіб, що має на меті прикриття Шочинної діяльності, за наявності для цього підстав повинно розглядатись як готуван-ни до відповідного злочину (наприклад, до шахрайства при обтяжуючих обставинах, контрабанди).

Якщо особа фактично створила організацію, яка без державної реєстрації займається шіробництвом продукції, наданням послуг або виконанням робіт, її дії повинні за наяв­ної-1 і для цього підстав кваліфікуватися заст. 202.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

(таття 205

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Стаття 205 не охоплює фіктивне підприємництво, яке може прикриватись органіці ційно-правовою формою приватного підприємництва, коли суб'єктом підприємницької діяльності виступає фізична особа, яка діє без створення юридичної особи.

Не можуть кваліфікуватися за ст. 205 дії особи, яка підробила установчі документи, документи про державну реєстрацію юридичної особи або документи податкових орга­нів, оскільки у такому разі суб'єкт підприємницької діяльності не створюється. Ситуа­ції, в яких державна реєстрація суб'єкта підприємництва не відбувається, а особа з ме­тою заволодіння чужим майном шляхом обману або шахрайства з фінансовими ресур­сами використовує підроблені документи, штампи і печатки неіснуючого насправді підприємства, можуть охоплюватись статтями 190, 222, 358 (366) із посиланням у разі необхідності на відповідну частину ст. 15. Такою ж повинна бути кваліфікація і в тому разі, коли винна особа для вчинення злочину проти власності або шахрайства з фінан­совими ресурсами використовує реквізити ліквідованих підприємств.

Відкриття за завідомо підробленими документами, наприклад свідоцтвом про дер­жавну реєстрацію юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, банківських рахунків має кваліфікуватись за ч. З ст. 358, а якщо ці дії вчинено особою, яка сама їх підробила,- додатково і за ч. 1 або ч. 2 ст. 358 (див. також коментар до ст. 358).

Придбання суб'єкта підприємницької діяльності означає набуття права власності на майно юридичної особи як у цілому, так і в тій частині, яка дозволяє фактично керу­вати діяльністю даного підприємства, впливати на прийняття рішень його керівних ор­ганів (купівля контрольного пакета акцій акціонерного товариства, придбання майна підприємства, яке приватизується, передача власником права власності на майно при­ватного підприємства іншій особі, зміна складу учасників суб'єкта підприємництва, заснованого на колективній формі власності).

Не може визнаватись придбанням суб'єкта підприємницької діяльності одержання за плату чи з інших підстав у користування установчих документів юридичної особи, її печатки або штампу та здійснення господарської діяльності від імені такого суб'єкта.

У разі приховання підприємством окремих напрямків своєї реальної фінансово-господарської діяльності з метою ухилення від оподаткування в діях службових осіб такого підприємства вбачаються ознаки не фіктивного підприємництва, а ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212). У такій ситуації немає прикриття офіційно створеною або придбаною юридичною особою незаконної діяльнос­ті, чого вимагає диспозиція ст. 205: відсутнє використання статусу юридичної особи - суб'єкта підприємництва для формування обстановки, яка створює хибне уявлення про те, що насправді відбувається в межах діяльності цієї юридичної особи. Незаконна діяль­ність у формі ухилення від сплати податків і зборів тут - не самоціль, вона лише супро­воджує здійснювану фактично фінансово-господарську діяльність підприємства, пов'язану з утворенням об'єктів оподаткування.

Доказами фіктивності конкретного підприємства можуть визнаватися, зокрема: ре­єстрація підприємства на підставну особу, за підробленими, втраченими, позиченими або викраденими документами, документами померлих осіб, за вигаданою юридичною адре­сою; внесення в установчі документи неправдивих даних про засновників і керівників підприємства або про інші обставини; залучення до протиправної діяльності у формі при­значення на посаду керівника реально існуючого громадянина із специфічним соціаль­ним статусом (малозабезпечені, психічно хворі тощо); відсутність ознак діяльності фірми, зазначеної в установчих документах; короткий термін існування підприємства (як прави­ло, не перевищує одного податкового періоду, що зводить нанівець можливість контролю за його діяльністю; звідси і відповідна термінологія: фірми-одноденки, квартальні фірми, проліски тощо); відсутність руху коштів підприємства на його банківських рахунках або, навпаки, занадто великий обсяг фінансових операцій на банківських рахунках підпри­ємства, яке нещодавно зареєструвалось.

Злочин вважається закінченим з моменту створення або придбання зазначеної у ч. 1 ст. 205 юридичної особи.

Дії, які вчинюються від імені фіктивного підприємства, з його використанням і міс­ія гь ознаки іншого, відмінного від фіктивного підприємництва злочину, повинні діста-иііги самостійну кримінально-правову оцінку. Наприклад, створення фіктивного під­приємства нерідко є передумовою для наступного шахрайського заволодіння чужим майном. Вчинене в подібних ситуаціях належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 190, 205.

Сукупність відповідних злочинів має місце і в тому разі, коли особи під прикриттям фіктивного підприємства досягають конкретної злочинної мети, наприклад, відмивають «брудні» гроші, здійснюють фіктивне банкрутство, ухилення від сплати податків або контрабанду, продають викрадене майно, вчинюють ухилення від повернення валютної виручки чи шахрайство з фінансовими ресурсами.

При фіктивному підприємництві легальна форма, притаманна комерційним юридич­ним особам, може використовуватись для прикриття забороненої діяльності, зайняття ікою саме по собі є кримінально караним (наприклад, незаконне виробництво підакциз­них товарів, незаконне виробництво чи виготовлення наркотичних засобів, психотроп­них речовин або їх аналогів, посів або вирощування снотворного маку чи конопель, незаконне виготовлення і ремонт вогнепальної або холодної зброї, бойових припасів, шіоухових речовин або пристроїв). Дії винних у таких випадках потрібно кваліфікувати М наявністю для цього підстав за сукупністю злочинів, передбачених ст. 205 і стаття­ми 204, 263, 307, 310.

Фіктивне підприємництво може утворювати сукупність також із злочином, який нуліфікується за ч. 5 ст. 27, ст. 212,- у тому разі, коли особи, які стоять за фіктивним Суб'єктом підприємництва, сприяють службовим особам підприємства із реального сек-юру економіки ухилитись від оподаткування (наприклад, шляхом сприяння незакон­ному завищенню валових витрат або податкового кредиту із ПДВ). Вказане пособницт-но, а, отже, і сукупність злочинів мають місце лише у разі умисної спільної участі у ічиненні умисного злочину (ст. 26). Можливі принципово інші ситуації, коли неспрос-кжними залишаються заяви керівників підприємств про те, що вони нічого не знали про фіктивність своїх бізнесових партнерів, про те, що між очолюваними ними підпри-< мствами і контрагентами були укладені реальні господарські договори, належне вико-п.шия яких підтверджується документально.

Укладення угод з наміром їх фактично не виконувати (тобто не передавати товари, пиконувати роботи, надавати послуги), що може мати місце в діяльності справжніх, а НС фіктивних суб'єктів підприємництва, ознак розглядуваного складу злочину не міс­ій п, і може кваліфікуватись, зокрема, за статтями 190, 192, 202, 203, 209, 212.

3. Суб'єктом злочину може бути: 1) осудна особа, яка досягла 16-річного віку і ви-I іміає як засновник або набувач суб'єкта підприємництва - юридичної особи або

юпомогою чужих чи підроблених документів реєструє (придбаває) такий суб'єкт;

службова особа підприємства або організації, яка прийняла рішення про створення ■пі придбання іншої юридичної особи; 3) власник (засновник) юридичної особи, який прийняв таке ж рішення.

Дії особи, на ім'я якої за її згодою було зареєстровано фіктивний суб'єкт підприєм­ництва, можуть кваліфікуватися за статтями 27 і 205 як пособництво фіктивному під­приємництву. Якщо така особа брала безпосередню участь у державній реєстрації

''єкта підприємництва (підписувала чи подавала для нотаріального посвідчення

ановчі документи, її призначено на посаду керівника підприємства тощо), її дії за Наявності всіх ознак складу злочину потрібно розцінювати як дії виконавця і кваліфіку-МП и за ст. 205 без посилання на ст. 27.

У разі, коли особа, будучи формальним (номінальним) керівником фіктивного під­приємства і виконуючи вказівку фактичного адміністратора, підписує фінансово-

подарські документи і при цьому не усвідомлює справжнього змісту і характеру им мінованих нею дій, вона за наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 367,

іс притягуватись до відповідальності за службову недбалість. У подібних випадках

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

< таття 206

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

не виключається оцінка вчиненого як казусу. Дії осіб, які офіційно не причетні до скл;ь дання і подання податкової звітності або пакета документів для отримання банківсько го кредиту, не володіють правом підпису фінансово-господарських документів, але фак­тично діють від імені підприємства і спонукають формального керівника підписати відповідні документи, мають розглядатись як «посереднє виконання» злочинів і квалі­фікуватись, наприклад, за статтями 190, 212 або 222.

Якщо фактичні керівники здійснюють фінансово-господарську діяльність, поєднану з несплатою податків, зборів, інших обов'язкових платежів, безпосередньо із викорис­танням установчих та інших документів, штампів і печаток спеціально створених (при­дбаних) для цього юридичних осіб - суб'єктів підприємництва, і без вказівок підстав­ним керівникам, їх дії треба кваліфікувати не за ст. 212 (через відсутність належного суб'єкта злочину), а за відповідною частиною ст. 205 як фіктивне підприємництво. Притягнення до відповідальності підставних керівників суб'єктів підприємницької діяль­ності за ст. 205 можливе лише у тому разі, коли такі особи не лише створили чи при­дбали суб'єкт підприємницької діяльності або сприяли його створенню чи придбанню, а й усвідомлювали, що ці дії мають на меті прикриття незаконної діяльності або здійс­нення забороненої законом діяльності.

Службова особа уповноваженого органу, яка за незаконну винагороду реєструг створюваний суб'єкт підприємництва, усвідомлюючи його фіктивний характер, повин­на притягуватись до відповідальності за ст. 368 та пособництво фіктивному підприєм­ництву (ч. 5 ст. 27, ст. 205), а за наявності до цього підстав - і за ст. 364.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною
метою - прикрити незаконну діяльність або здійснення видів діяльності, щодо яких (
заборона. Для кваліфікації за ст. 205 треба встановити наявність у винної особи зазна­
ченої мети на момент створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо вчинення злочинів супроводжує діяльність легального суб'єкта підприємництва,
під час створення або придбання якого не переслідувалась мета прикрити незаконну
діяльність, інкримінування ст. 205 виключається, а кримінально-правова оцінка мас
даватись на підставі відповідних норм КК (наприклад, за статтями 190, 201, 202, 203,
204,209,213,222).

Незаконною діяльністю, прикрити яку прагнуть особи, винні у фіктивному під­приємництві, визнається, зокрема: легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом; одержання кредитів нібито для здійснення підприємницької діяльності; ухилення від сплати податків; конвертація безготівкових коштів у готівку; ведення недобросовісної конкурентної боротьби; монополізація ринку товарів і послуг; одержання в оренду приміщень і земельних ділянок з метою їх використання для інших потреб, відмінних від легального підприємництва; залучення коштів населення з їх подальшим викорис­танням у власних інтересах, приховування ролі фактичного інвестора у придбанні пев­ного об'єкта тощо. Під незаконною діяльністю в плані відповідальності за ст. 205 слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на їх здійснення за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здій­снює їх з порушенням цих умов та порядку.

Про поняття здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, див. коментар до ст. 203.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 205) є: 1) повторність; 2) заподіян­
ня державі, банкові, кредитній установі, іншим юридичним особам або громадянам ве­
ликої матеріальної шкоди.

Поняттям повторності охоплюється юридична (пов'язана із засудженням) і фак­тична (не пов'язана із засудженням) повторність дій, передбачених частинами 1 або 2 ст. 205. Критерії визнання матеріальної шкоди великою визначені у примітці до ст. 205.

Матеріальна шкода може бути заподіяна в результаті: неповернення одержаного кредиту, а також відсотків за користування кредитом; витрачання коштів, зібраних у

населення під час проведення довірчих або страхових операцій, на потреби, не перед-плчені установчими документами підприємства; несплати належних сум податків; при­пинення діяльності придбаного суб'єкта підприємництва тощо. Фактично матеріальна шкода спричиняється не стільки створенням або придбанням фіктивного суб'єкта під­приємництва, скільки незаконними діяннями, заради приховування яких і була створе­на (придбана) така юридична особа. Зазначена шкода може бути заподіяна як одній фі- іичній або юридичній особі, так і декільком чи навіть багатьом і може полягати як у реальній шкоді, так і в упущеній вигоді. При цьому неодержані доходи мають знаходи-шсь у прямому причинному зв'язку із злочинним діянням, обов'язково були б одержа­ні потерпілим, якби самої події злочину не було.

ГК (статті 42-51, 58, 74, 79-83, 95, 113-121).

ЦК (статті 80-92).

Закон України «Про порядок погашення зобов 'язань платників податків перед бюджетами ти державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 p. (cm. 18).

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» і:к) 15 травня 2003 р.

Закон України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 р.

Закон України «Про холдингові компанії в Україні» від 15 березня 2006 р.

Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України. Затвер-

і не постановою КМ у редакції постанови № 499 від 22 червня 2005 р.

Положення про реєстр неприбуткових організацій (установ). Затверджене наказом ДПА

П від 11 липня 1997р.

Порядок визначення структури ознаки неприбуткових установ (організацій). Затверджений п.іксіюмДПА № 355 від 3 липня 2000р.

Лист ДПА «Про ознаки фіктивної фірми» № 229/4/25-1210 від 21 травня 1999 р.

Опис бланків свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва про дер­учу реєстрацію фізичної особи-підприємця та виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб пні фізичних осіб-підприємців. Затверджений наказом Держпідприємництва №37 від 2 квіт- М 2004 р.

Класифікація організаційно-правових форм господарювання. Затверджена наказом Дер-

вного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 97

18 травня 2004 р.

Постанова ПВС № 3 від 25 квітня 2003 р. «Про практику застосування судами законодав-■ тни про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (пункти 17-20).

Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності

1. Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога
припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти уго­
ду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може за­
подіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто
займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над
потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього
майна за відсутності ознак вимагання,-

караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб,
або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або по­
єднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з по­
шкодженням чи знищенням майна,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

3. Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

(іиаття 206

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є встановлений порядок здійс­
нення господарської діяльності у частині забезпечення свободи підприємницької діяль­
ності. Додатковим обов'язковим об'єктом є психічна недоторканність особи. Додатко­
вим факультативним об'єктом у випадках вчинення кваліфікованих видів даного зло­
чину можуть виступати здоров'я особи чи відносини власності.

2. З об'єктивної сторони злочин характеризується пред'явленням протиправної
вимоги, поєднаної з погрозою застосування насильства щодо потерпілого або близьких
йому осіб, пошкодження чи знищення їх майна. Вимога може полягати у категорично
висловленій пропозиції: 1) припинити займатися господарською діяльністю; 2) обме­
жити таку діяльність; 3) укласти угоду; 4) не виконувати укладену угоду.

Господарською діяльністю є будь-яка діяльність, у т.ч. підприємницька, діяльність юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'я­зана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконан­ням робіт. Господарська діяльність може здійснюватись з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність).

Стаття 206 охороняє лише господарську діяльність, яка має законний характер. Тому висунення вимог про припинення діяльності, якою потерпілий відповідно до закону не може і не повинен займатись (наприклад, про припинення діяльності, яка може здійс­нюватись лише за наявності ліцензії, за відсутності її у потерпілої особи) не утворює складу даного злочину.

Вимога припинити господарську діяльність може, зокрема, полягати у пропозиції: ліквідувати юридичну особу, діяльність якої контролює (або ж на діяльність якої істотно впливає) потерпілий; продати (передати) її іншим особам; подати до відповідного органу заяву про анулювання реєстрації потерпілого як індивідуального підприємця. Цим понят­тям охоплюється також вимога перестати здійснювати господарську діяльність. Форма ви­моги, а також час припинення такої діяльності не мають значення для кваліфікації діяння.

Вимога обмежити господарську діяльність може, зокрема, полягати у пропозиції: зменшити обсяг промислового виробництва, торговельних операцій, послуг, припинити таку діяльність у певних пунктах чи регіонах, припинити зайняття окремими видами господарської діяльності або хоча б одним із таких окремих видів, розірвати або обме­жити ділові зв'язки з певними партнерами.

Вимога укласти угоду (цивільно-правовий договір, трудовий договір чи будь-яку іншу угоду), виконання якої може призвести до матеріальної шкоди або обмежити за­конні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, може, зокрема, стосуватися угоди: яка у разі її виконання прямо призведе до заподіяння потерпілому чи іншим особам майнової шкоди або до втрати ними можливих доходів; про повну чи часткову передачу потерпілим належних йому прав щодо управління юридичною осо­бою (наприклад, угода про продаж, іншу оплатну уступку акцій акціонерного товарист­ва, частки в статутному фонді іншого господарського товариства); про продаж чи іншу оплатну передачу засобів виробництва, приміщень чи іншого майна, необхідного для ведення підприємницької діяльності; про відмову потерпілого чи відповідної юридич­ної особи від ведення певних видів діяльності, від діяльності у певних пунктах чи реї і онах, обмеження обсягів такої діяльності; про продаж потерпілим чи організацією, яку він представляє, своєї продукції лише певним особам; про прийняття небажаної потер пілому особи на роботу на відповідному підприємстві.

Дата добавления: 2015-05-31