Проблема добра і зла в етичних поглядах Шопенгауера

Етика Шопенгауэра песимістична (від латів. pessimus - найгірший). Страждання, по Шопенгауэру, властиво життя невідворотно. Те, що називають щастям, має завжди негативний, а не позитивний характер, зводиться лише до звільнення від страждань, за яким повинні послідувати нове страждання або томлива нудьга. Цей світ ніщо інше, як арена замучених і заляканих істот, які живуть лише завдяки тому, що одна істота винищує інше, а самозбереження - ланцюг тяжких смертей. З визнання домінуючої ролі страждання виходить співчуття в якості найважливішого етичного принципу Шопенгауэра. Протиборчим станом духу, що перешкоджає стражданню, є стан повної відсутності бажання. Симптом цього - перехід до повного аскетизму. Шопенгауэр бачив дозвіл трагедії людському життю в умертвінні плоті і в згасанні раціональних шукань людини. Більше того, песимістичний волюнтаризм Шопенгауэра припускав в якості результату апологію самогубства.

71. Проблема відчаю і любові в етиці Кьєркегора, вчення про стадії духовного розвитку.

???

72. Добро і зло як поняття і проблема етики

Добро — найвища, абсолютна вселюдська цінність, причетність до якої наповнює життя людини сенсом, воно стає самоцінним, а не служить засобом для досягнення інших цілей; уявлення про добро перебуває в органічному взаємозв'язку з ідеалом суспільства і особистості. Добро – провідна ідея моральної свідомості та її вища цінність. Ідея добра породилася з ідеї блага.

Теорії добра:

2) Гедоністична(насолода)

3) Утилітаристична(робить більший наголос на розмежування цілей і засобів, користь тлумачить як задоволення або відсутність страждань)

4) Евдемоністична (щастя – вищий принцип моральної поведінки)

5) Еволюціоністська (ототожнює моральне добро з „більш високим” ступенем розвитку у біологічному його аспекті)

Добро — найвища, абсолютна вселюдська цінність, причетність до якої наповнює життя людини сенсом, воно стає самоцінним, а не служить засобом для досягнення інших цілей; уявлення про добро перебуває в органічному взаємозв'язку з ідеалом суспільс­тва і особистості. Людині постійно доводиться вдаватися до категорій „добро” і „зло”, оскільки без співвіднесення з ними джерелом і критерієм моральних вимог не може бути ні її свідомість, ні громадська думка. Щоб спромогтися на здійснення добра, необхідно знати, чим воно є насправді. Абсолютистські концепції добра і зла. Їх представники онтоголізують (надають статусу буття) добро і тлумачать зло як щось негативне, що протистоїть буттю, спотворює його. Добро і зло протиставляють, стверджують, ніби добро за будь-яких умов не може переходити у зло, і навпаки. Категорії "добро" і "зло" розглядають як незмінні, абсолютно істинні, вони не піддаються сумніву. Людина повинна виробляти в собі звичку робити добро, в іншому разі таємниця ідеї добра зали­шиться незбагненною. Тому необхідною передумовою осягнення таємниці добра вважають практичне залучення до процесу добротворення.

Зло позуміють як „анти благо”, щось морально-негативне.Концепції зла: 1) в античності уособлення зла – Хаос; 2) в християнстві зло виступає в гордості 3) в реаліях соціального буття – порушення гармонії між соціальними класами 4) в реаліях звичайного життя зла людина – це насамперед холодний егоїст. Важливим є питання про те, конструктивну чи деструктивну роль відіграє зло; має воно субстанціональний характер чи ні; про діалектичний характер добра і зла. Існує думка, ніби зло не має субстанціонального характеру, оскільки „Немає нікого, хто робив би зло заради його самого, але всі творять його заради вигоди або задоволення, або честі, або чогось подібного.” (Ф. Бекон). Життя людини і суспільства загалом є суперечливою єдністю прогресу і регресу, конкретні прояви яких мо­ральна свідомість сприймає та оцінює як добро чи зло. Сюн-цзи – людина за своєю природою є зла(два рідні брати). Зло – суть негативного явища чи процесу. Однак воно в своїй природі розмаїте. Вирізняють моральне зло й антиблаго, котрі співвідносяться між собою як добро та благо. До анти-блага належить фізичне, соціальне й інше зло, що не залежать від людини. Моральне зло є наслідком свідомого волевиявлення суб'єкта дії. Заподіяти навмисну шкоду, обманути, пограбувати - ось прояви морального зла.

Дата добавления: 2015-05-26