Проблема батьків і дітей в сучасній етиці

Сучасна сім’я виступає сферою формування і ареною практичного прояву ідеалів, світогляду, інтересів людини. Через сім’ю формуються первинні цінності орієнтації і соціальні рекомендації дитини.

Вивчення і аналіз виховного процесу показали, що багато проблем виховання морально, естетично зрілої людини вирішується з великими труднощами тому, що батьки часто не володіють ефективними засобами і методами розвитку свідомості і поведінки особи, що формується. Саме тому цілеспрямоване, активне виховання і освіта дітей в сім’ї мінімальні, основні сили батьки віддають матеріальному забезпеченню, а не духовному формуванню і розвитку дітей. За даними досліджень в Україні в середньому працююча жінка за добу приділяє для виховання дітей 16-18 хвилин, а у вихідні дні 30-35 хвилин. Духовне спілкування батьків з дітьми, їх спільні заняття, на жаль, залишаються недозволеною розкішшю. В сім’ї духовне спілкування батьків і дітей зводиться до контролю за навчанням дитини у школі, за з’ясовуванням того, які оцінки одержують діти.

Існує багато причин недостатнього рівня виховання в сім’ї. В сучасних умовах низького економічного рівня розвитку України, основна маса часу батьків втрачається на існування. Низька культура суспільного життя і подвійна мораль, демографічність суспільства пагубне відбуваються на сімейному вихованні дітей, на зміцненні самих сімей.

Відомо, що контакти між батьками і дітьми в сім’ї є одним із важливих напрямків, що потребує уваги діяльності будь-якого спеціаліста, що працює у сфері психологічної допомоги особистості. Існують різні моделі допомоги сім’ї, які може використати спеціалісти у роботі з сім’єю. В залежності від обраної моделі будуються програми корекції стосунків між батьками і дітьми. Домінують 5 моделей допомоги сім’ї.

· Педагогічна модель.

· Психологічна модель

· Діагностична модель

· Соціальна модель.

· Медична модель.

Спеціаліст може використовувати різні моделі допомоги сім’ї залежно від характеру причин, що викликають проблему дитячо-батьківських стосунків.

Оскільки сім’я являє собою цілісну систему, тому проблеми «батьки-діти» не можуть бути вирішені за допомогою психокорекції тільки дітей, або тільки батьків.

Причини неефективного батьківського ставлення можуть бути різноманітними. Психологічна корекція дозволяє виправити більшість з них. З цією метою використовуються батьківські групи. Паралельна робота (тобто із дітьми, із батьками) дозволяє підвищити ефективність занять батьківської групи.

Цілі і форми групової роботи обмежені батьківською темою. Група передусім звертається до проблем виховання молодого покоління і спілкування. Особистісні проблеми учасників обговорюються лише у той мірі, в якій це необхідно для вирішення батьківських проблем.

За стилем проведення корекції групи структуровані (тобто теми для обговорення, ігрові і домашні завдання пропонує ведучий).

Основний метод корекції батьківських ставлень є когнітивно-поведінковий тренінг. Основним змістом занять корекційних батьківських груп є обговорення і психодраматичне програвання внутришньосімейного спілкування і особливостей взаємодії х підростаючою дитиною. Заняття включають тільки психогімнастичні прийоми і різноманітні варіанти соціометрічних методик. В батьківських групах використовують також різноманітні допоміжні методи психокорекції.

Метод групової дискусії підвищує психолого-педагогічну грамотність батьків, дозволяє виявити індивідуальні стереотипи виховання.

Метод вербальної дискусії навчає культурі діалогу в сім’ї, вироблює вміння аргументувати свої доводи і уважно розглядати думки іншої людини, в тому числі і власної дитини.

Удосконалення психолого-педагогічної культури батьків є важливою передумовою правильного виховання дітей, оскільки первинна соціалізація, прищеплення культури взаємостосунків і розвиток гармонійної особистості належить сім’ї. Саме в сім’ї дитина набуває життєвого досвіду, вчиться культурі спілкування, засвоює норми поведінки. Вирішальний позитивний вплив на виховання дітей має почуття взаємної любові і поваги матері і батька, їхнє гуманне ставлення до інших людей. В.О. Сухомлинський справедливо затверджував, що людину ми творимо любов’ю – любов’ю батька до матері і матері до батька, любов матері і батька до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини. Таким чином, прекрасні діти виростають у тих сім’ях, де мати і батьки по-справжньому люблять одне-одного і разом з тим люблять і поважають людей. У таких дітей – мир і спокій у душі, стійке моральне здоров’я, щиросердечна віра в добро, віра в людську красу.

Дата добавления: 2015-05-26