Моніторинг вод

Моніторинг атмосферного повітря

Дані моніторингу забруднення навколишнього середовища в Україні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09. 03. 99р. № 343 затверджений, "Порядок організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря", яким визначено такі основні об'єкти моніторингу: атмосферне повітря, атмосферні опади і викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Встановлені списки загальнопоширених забруднюючих речовин, показників та інгредієнтів атмосферних опадів та забруднюючих речовин, які використовуються під час проведення моніторингу.

Завдяки моніторингу атмосферного повітря одержують первинні дані про склад та обсяги викидів забруднювачів, узагальнені дані про рівень забруднення на певній території за певний проміжок часу.

Для атмосферного повітря за даними моніторингу останніх років можна відзначити тенденцією до зниження в ньому вмісту бензопірену в більшості міст України, зокрема Дніпропетровську, Донецьку, Маріуполі, Одесі. Зниження загального рівня забруднення атмосферного повітря спостерігалось у Донецьку, Дзержинську, Луганську, Миколаєві, Полтаві, Херсоні, Черкасах. Поряд з цим зросло забруднення повітря в містах Арменську, Красноперекопську, Слов'янську, Рівному.

В атмосферних опадах з 1990 року спостерігається стійка тенденція до зниження вмісту сульфатів. Вміст гідрокарбонатів та хлоридів в атмосферних опадах з 1996 року має стабільний характер. Вміст же кальцію та натрію, що найбільше мінералізують воду опадів, мав до 1998 року тенденцією до зниження, після чого спостерігається його зростання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20. 07. 96 р. № 815 затверджено "Порядок здійснення державного моніторингу вод." Моніторинг вод здійснюється за показниками кількості та якості вод з метою забезпечення збирання та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розробки обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень в галузі використання та відтворення водних ресурсів.

До об'єктів державного моніторингу вод належать поверхневі води (природні водойми - озера й водостоки: річки, струмки та штучні водойми: водосховища, ставки, канали і ін.), підземні води та джерела, внутрішні морські води, джерела забруднення вод, зокрема зворотні водостоки, аварійні скиди у водне середовище, води поверхневих стоків із сільськогосподарських угідь, фільтрація забрудників з технологічних водойм і сховищ, масовий розвиток синьо-зелених водоростей, надходження шкідливих речовин при видобудуванні корисних копалин з дна моря.

Результатом здійснення моніторингу є первинна інформація (дані спостережень), яку одержують суб'єкти моніторингу вод внаслідок спостережень, узагальнені дані, що стосуються певного проміжку часу або певної території, оцінка стану вод та джерел негативного впливу, прогнози стану вод і його змін, обґрунтовані рекомендації для прийняття управлінських рішень на національному рівні.

Для здійснення цього моніторингу його суб'єкти розробляють національні, регіональні, відомчі та локальні програми моніторингу, в яких визначаються мережі пунктів, показники і режими спостережень для водних об'єктів та джерел забруднення вод, регламенти передавання, обробки та використання інформації. Суб'єкти моніторингу створюють для цього у своєму складі спеціальні служби.

За призначенням моніторинг поділяється на фоновий моніторинг водних об'єктів у місцях їхнього мінімального опосередкованого антропогенного навантаження, загальний моніторинг, охоплює моніторинг водойм, що здійснюється на державній мережі спостережених пунктів, моніторинг антропогенного впливу на водні об'єкти, моніторинг водних об'єктів у місцях їх використання, спеціальний моніторинг, а також кризовий моніторинг у зонах підвищеного ризику та у зонах впливу аварій і надзвичайних ситуацій.

Прогнозування стану водних об'єктів здійснюється шляхом математичного моделювання кількісних і якісних показників води цих об'єктів. Суб'єкти моніторингу щорічно подають Мінекоресурсів власні оцінки стану вод та прогнози його змін, а також рекомендації, необхідні для прийняття рішень. Узагальнені оцінки використовуються у відповідних розділах національної і регіональних доповідей про стан довкілля.

Суб'єкти моніторингу на підставі своїх спостережень визначають категорію якості води водних об'єктів, проводять спостереження за джерелами негативного впливу на стан цих об'єктів. Дані спостережень у системі моніторингу використовуються для встановлення нормативів гранично припустимого скидання забруднених вод, загального використання водних ресурсів, припустимого рівня токсичності зворотних вод, стану ґрунтових вод у межах впливу полігонів захоронення твердих побутових відходів.

Для поверхневих вод України характерний високий рівень забруднення мінеральними сполуками азоту. Аналіз даних моніторингу останніх років свідчить про тенденцію до зменшення їхнього вмісту у водах більшості річкових басейнів (Дніпра, Дністра, Дунаю, Західного Бугу, Сіверського Дінця, Південного Бугу) протягом останніх 10 років і вказує на зниження антропогенного тиску на водні екосистеми. Рівень забруднення важкими металами поверхневих вод залишається високим, незважаючи на тенденцію до зменшення їхнього вмісту у воді більшості водних об'єктів Криму. Попри відзначенних позитивних зрушення водні об'єкти України залишаються досить забрудненими розчиненими солями, нафтопродуктами, важними металами. У відносно задовільному стані знаходяться тільки деякі річки Карпат і гірського Криму.

У Чорному та Азовському морях намічається процес очищення вод від нафтопродуктів - в акваторії Одеського порту вміст нафтопродуктів з 1996 року знизився майже вдвічі, у водах Севастопольської бухти також спостерігається тенденція до зниження вмісту нафтопродуктів. Вміст синтетичних поверхнево-активних речовин у водах Південного узбережжя Криму, Одеського порту, Севастопольської бухти за п'ять останніх років зменшився у 2-3 рази. Але в деяких районах спостерігається тенденція до збільшення у воді амонійного та загального азоту. У морських водах з року в рік відзначається наявність хлорорганічних пестицидів, а в Севастопольській бухті - поліхлорбіфенолів. У воді Бузького лиману в літній період постійно, впродовж кількох років, відзначають дефіцит кисню та наявність сірководню.

Як свідчать дані моніторингу, бактеріальне забруднення води річкових пляжів значно вищче морських, особливо у Донецькій, Запорізькій, Херсонській та Миколаївській областях.

Санітарне та епідеміологічне благополуччя людей насамперед залежить від забезпечння їх питною водою, яка за хімічними та мікробіологічними показниками повинна відповідати чинним стандартам.

Проведений санепідемслужбою Міністерства охорони здоров'я моніторинг питної води в оздоровчих закладах, показав значне відхилення її якості від нормативної. Має місце рівень забруднення питної води за хімічними та мікробіологічними показниками. Найвищі рівні забруднення питної води за хімічними показниками виявлено в оздоровчих закладах Дніпропетровської, Миколаївської, Київської, Луганської та Житомирської областей; за мікробіологічними показниками - Закарпатської, Рівненської, Івано-Франківської, Кіровоградської областей.

12) Еколого - економічні проблеми урбанізованих територій.

Екологічні проблеми, що виявляються у забрудненні середовища,

вичерпанні ресурсів і деградації природних комплексів, підвищенні

захворюваності та смертності населення, є характерними для всіх

урбанізованих країн світу. Вони зумовлені порушенням екологічної

рівноваги у навколишньому середовищі й обумовлюють зміну умов розвитку

урбанізованих територій.

У процесі функціонування систем життєзабезпечення міста

споживається значна кількість різних природних ресурсів та створюється

величезна кількість газоподібних, рідких і твердих відходів. Через які

відбувається забруднення грунту, підземних вод, повітря.

У результаті споживання значної кількості води утворюється багато

промислових і побутових стічних вод. Щодоби на одного мешканця міста

припадає в середньому 0,1-0,4 м3 побутових стічних вод. Кількість таких

стоків залежить від густоти населення і становить 10-15 тис. м3/рік на 1 га

житлової забудови.

У містах у значній кількості утворюється побутове сміття, поховання та

переробка якого є досить складною проблемою. Кількість побутового сміття,

що припадає на одного мешканця міста, становить 160-190 кг/рік. Загальна

кількість сміття, що утворюється на одного мешканця, – 250-300 кг/рік. Для

поховання однієї тонни побутових відходів потрібно 3 м

території.

Транспорт як галузь народного господарства – один із наймогутніших

чинників антропогенного впливу на довкілля. Транспорт зумовлює ряд

проблем, що їх умовно можна об’єднати в кілька груп:

- великий споживач палива,

- джерело забруднення довкілля,

- одне із джерел шуму,

- вилучає сільськогосподарські угіддя під шляхи і стаціонарні споруди,

- є причиною травмованості та смерті людей і тварин.

Шум від транспортних засобів є серйозною проблемою у великих

містах багатьох регіонів.

Також на формування міського мікроклімату впливають викиди

теплоти й зміни режиму сонячної радіації, пило-газові викиди промислових

підприємств і транспорту, зміна теплового балансу за рахунок

випаровування, рельєф місцевості, що створюється міською забудовою тощо.

Гострота екологічних проблем переважної більшості міст світу

спонукає до пошуку нових шляхів їх вирішення.

Дата добавления: 2015-05-26