Інспектування якості повітряного середовища

Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 7 лютого 2002 року № 3037-III із змінами і доповненнями від 29.06.2010 р. атмосферне повітря в населених пунктах, на територіях підприємств, установ, організацій та інших об’єктів, повітря у виробничих та інших приміщеннях тривалого чи тимчасового перебування людей повинно вiдповiдати санітарним нормам.

Підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні своєї діяльності зобов’язані вживати необхiдних заходiв щодо запобiгання та усунення причин забруднення атмосферного повiтря, фiзичного впливу на атмосферу в населених пунктах, рекреацiйних зонах, а також повiтря у жилих та виробничих примiщеннях, у навчальних, лікувально-профілактичних та інших закладах, інших мiсцях тривалого чи тимчасового перебування людей.

Порядок проведення екологічного інспектування якості повітряного середовища є загальноприйнятим.

У ході здійснення державного екологічного контролю якості повітряного середовища перевіряється наявність на підприємстві:

- наказу про організацію природоохоронної роботи суб'єктом господарювання;

- погоджених та зареєстрованих матеріалів звіту інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відповідність їх реальному стану на суб'єкті господарювання;

- затверджених документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, їх повнота;

- дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та дотримання його умов;

- затвердженого плану заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами, нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря і дозволами на викиди забруднюючих речовин та стан його виконання;

- довідки про взяття (зняття) на державний облік у сфері охорони атмосферного повітря;

- державної статистичної звітності за формою № 2-ТП (повітря), вихідних (первинних) матеріалів (довідок, актів, сертифікатів тощо) для проведення розрахунків викидів забруднюючих речовин;

- відомостей щодо кількості пересувних джерел забруднення (кількість автомобілів з бензиновими, дизельними, газо-дизельними двигунами та тих, що працюють на газоподібному пальному, тепловозних дизелів, кількість суден та інших плавучих об'єктів);

- контрольно-регулювального пункту або договору з організацією, яка проводить визначення вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах автомобілів, тепловозних дизелів;

- матеріалів попередніх інспекційних перевірок спеціальними підрозділами Мінприроди, стан виконання приписів про усунення в установлені терміни виявлених недоліків і порушень.

Крім того перевіряється:

- забезпеченість законодавчими та нормативними актами у галузі охорони атмосферного повітря, державними і галузевими стандартами, методичною документацією тощо;

- технологічні процеси або регламенти виробництв (основних і допоміжних), дотримання умов технологічних процесів (регламентів), у т. ч. процесу спалювання палива в котлоагрегатах та іншому обладнанні;

- стан додержання Вимог до ефективного використання газу та охорони навколишнього середовища при проведенні налагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні, з наданням довідки про наявність на балансі паливовикористовуючого обладнання, обсяги витрат палива за попередній та поточний рік;

- стан додержання вимог Правил технічної експлуатації установок очистки газу (технічний стан ГОУ, ведення необхідної документації, контроль ефективності роботи установок тощо);

- стан ведення первинної облікової документації у галузі охорони атмосферного повітря;

- динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за останні 3—5 років (питомі викиди на одиницю продукції), аналіз збільшення чи зменшення обсягів викидів;

- додержання вимог ДСТУ 4276:2004 «Норми і методи вимірювань димності відпрацьованих газів автомобілів з дизелями або газодизелями», ДСТУ 4277:2004 «Норми і методи вимірювань вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів з двигунами, що працюють на бензині або газовому паливі» та ін;

- стан ведення нового будівництва чи реконструкції діючих об'єктів і наявності при цьому: матеріалів «Оцінка впливів на навколишнє середовище» по проектно-кошторисній документації на будівництво нових, розширення, реконструкцію чи технічне переозброєння діючих підприємств; висновку державної екологічної експертизи для об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку та дотримання його умов; акта прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Періодичність перевірки об'єктів, які в процесі виробничої діяльності здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, залежить від категорії цих об'єктів.

У процесі перевірки розглядають такі матеріали і питання:

1) щодо стаціонарних джерел забруднення:

- інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу за формами статті звітності, їх достовірність і повнота (вказують, яким методом складені, хто і коли проводив, кількість визначених (організованих, неорганізованих) джерел викидів, оснащених газоочисними установками (ГОУ);

- санітарно-технічний звіт з обстеження вентиляційних систем, його відповідність матеріалам інвентаризації;

- локальний том нормативів ГДВ забруднюючих речовин в атмосферу, його якість і повнота, рік розробки і затвердження, строк досягнення нормативів ГДВ, відомості про організацію-розробника;

- заходи із досягнення нормативів ГДВ, їх ефективність з точки зору досягнення нормативів ГДВ в передбачені терміни;

- наявність і якість ведення журналів первинної облікової документації;

- статистична звітність за формою 2-ТП «Повітря», методика складання (за матеріалами інвентаризації, балансовим, розрахунковим, чи враховуються реальні обсяги випуску продукції, стан виконання заходів, час роботи ГОУ і їх ефективність та ін.);

- дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферу за минулий, на поточний і наступні роки, посилання на те, ким видані, коли, на основі яких матеріалів;

- ліміти викиду забруднюючих речовин в атмосферу за певні періоди, ким і коли видані, на основі яких документів;

- матеріали плати за забруднення атмосферного повітря;

- матеріали відомчого лабораторного контролю рівнів забруднення атмосферного повітря в межах санітарно-захисних зон (СЗЗ);

- матеріали зі створення СЗЗ, в разі її відсутності. Зазначають кількість осіб, що проживає в її межах, та об'єктів, що там розташовані, крім житла;

- інші документи з питань охорони атмосферного повітря.

Отримавши ці документи, інспектор зобов'язаний провести їх аналіз, порівняти дані, визначити достовірність матеріалів статистичної звітності за формою 2-ТП «Повітря», дотримання дозволених викидів і лімітів викидів забруднюючих речовин в атмосферу».

При обстеженні виробництв основну увагу приділяють:

- стану роботи технологічного обладнання, його фізичному і моральному зносу, відповідності сучасним екологічним вимогам, впливу на довкілля;

- технічному стану і ефективності роботи ГОУ;

- будівництву повітря охоронних об'єктів, дотриманню їх термінів, як нових, так і передбачених заходами із досягнення нормативів ГДВ;

- наявності джерел викидів, що потребують оснащення газоочисними установками (чи прийняті технічні рішення з цих питань);

- наявності неврахованих джерел викидів; загальному санітарному стану виробництв і території підприємства та іншим питанням.

Під час повної перевірки підприємства інспектор зобов'язаний ознайомитись з роботою санітарно-промислової лабораторії. При цьому він повинен перевірити:

- укомплектованість кадрами відповідної кваліфікації;

- забезпеченість необхідним приміщенням;

- забезпеченість нормативно-технічною і погодженою методичною документацією з питань визначення концентрацій забруднюючих речовин у промислових викидах і атмосферному повітрі;

- забезпеченість необхідними засобами вимірювальної техніки.

2) стосовно пересувних джерел забруднення: при повному обстеженні підприємств перевіряють:

- транспортні дільниці (кількість автомобілів з бензиновими і дизельними двигунами та тих, що працюють на газоподібному паливі;

- наявність контрольно-регулювальних пунктів (постів), їх оснащеність обладнанням, контрольно-вимірювальною апаратурою;

- дотримання термінів державної повірки приладів (не рідше 1 разу на 6 місяців для газоаналізаторів і 1 разу на рік для димомірів);

- наявність необхідної технічної документації, ведення журналів обліку результатів вимірів тощо).

Перевірка вмісту забруднюючих речовин у викидах відпрацьованих газів автомобілів проводиться:

- на підприємствах-виготовлювачах, на контрольно-регулювальних пунктах та на складі готової продукції;

- на підприємствах, що здійснюють ремонт, технічне обслуговування та експлуатацію автомобілів.

Контрольні виміри вмісту забруднюючих речовин у викидах відпрацьованих газів проводяться приладами Держуправління екоресурсів або підприємства, що перевіряється.

Дата добавления: 2015-05-26