ЧЕРКАСИ 3 страница

Значного розвитку набули хімічна та нафтохімічні галузі промисловості, концентруючись вздовж трас нафто- і газопроводів (Гданськ, Щецин). Паливно-енергетичний комплекс базується на власному вугіллі (Верхня Сілезія) Текстильна промисловість (Лодзь) працює переважно на внутрішній ринок.

Сільське господарство. Обробляється приблизно половина території країни, в аграрному секторі переважають фермерські господарства. Розвинуто свинарство, молочно-м’ясне скотарство, птахівництво, вівчарство.

Вирощують жито, овес, картоплю, пшеницю, цукрові буряки. Країна є значним експортером заморожених овочів, фруктів.

Транспорт. У внутрішніх перевезеннях лідирує автомобільний і залізничний транспорт. В експортно-імпортних операціях основне навантаження припадає на морський транспорт (Гданськ-Гдиня, Щецин).

Зовнішньоекономічна діяльність. Експорт: мідь, електротехнічне, електронне обладнання, текстиль, кам’яне вугілля, овочі, фрукти. Імпорт: енергоносії, мінеральна сировина, машини і обладнання, хімічна продукція, продукти харчування. Основні торгівельні партнери-країни Західної Європи.

9.3. Позначте на карті п’ять найбільших агломерацій світу

Білет 10

10.1. Географічне середовище як сфера взаємодії суспільства і природи. Класифікація природних ресурсів.

Частина природного оточення, з якою людське суспільство взаємодіє безпосередньо, називається географічним середовищем. За час свого існування людство створило безліч об’єктів, яких не було в його природному оточенні. Тому зараз вживають і термін навколишнє середовище (довкілля) – середовище життя і діяльності людей.

Людство більшість своїх потреб задовольняє за рахунок взаємодії з природою. Ці потреби можна звести у такі групи 1) первинні (потреби в повітрі, воді, житлі, одягу тощо); 2) виробничі (потреби у сировині, енергії, воді для промислових підприємств, ґрунтах для сільського господарства тощо); 3) рекреаційні (потреби у відтворенні фізичних і духовних сил через курортне лікування, оздоровлення, туризм).

Розмаїтість природних умов території (особливості рельєфу, клімату, географічного положення) може полегшувати або ускладнювати господарське освоєння території. На відміну від природних умов до природних ресурсів належать ті компоненти природи, які використовуються у господарській діяльності безпосередньо. Розрізняють природні ресурси вичерпні та невичерпні, залежно від їх здатності до природного самовідтворення.

До невичерпних природних ресурсів належать такі, що не виснажуються за будь-яких обсягів господарського використання (енергія вітру, сонця та ін).

Вичерпні природні ресурси в процесі господарського використання можуть виснажитись, зникнути, змінити свою якість і кількість. Вони поділяються на відновлювані (водні, рослинні, тваринні) та невідновлювані (корисні копалини).

З розвитком господарства збільшується обсяг ресурсів, що використовуються (людство споживає більше сировини, палива), залучаються у виробництво нові їх види, змінюється роль старих, освоєних раніше природних багатств. Суспільство вилучає з природи все більше ресурсів, водночас повертає їй дедалі більше відходів своєї діяльності. Так виникли дві взаємопов’язані проблеми – виснаження природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища.

10.2. Азія: типи країн за рівнем економічного розвитку, регіональний поділ.

1. Розвинені країни: Японія, Ізраїль (країна переселенського капіталізму);

2. Країни, що розвиваються:

- нафтопереробні (країни Перської затоки, Бруней);

- нові індустріальні країни (НІК);

- „середніх” можливостей (Індія, Пакистан та ін);

- перехідної економіки (Монголія, Казахстан, країни Закавказзя та ін);

- планової економіки (Північна Корея, В’єтнам, Китай);

- найменш розвинені країни (Афганістан, Непал, Камбоджа та ін).

В Азії виділяють такі регіони:

1. Південно-Західна Азія - від Туреччини до Афганістану включно.

2. Західна Азія (Закавказзя): Грузія, Вірменія, Азербайджан.

3. Центральна Азія: Казахстан, Монголія, Узбекистан, Туркменістан, Киргизія, Таджикистан.

4. Східна Азія: Японія, Китай, РК, КНДР, Тайвань.

5. Південна Азія: Пакистан, Індія, Бангладеш, Непал, Бутан, Мальдіви, Шрі-Ланка.

6. Південно-Східна Азія: від М’янми до Філіппін включно.

10.3. Нанесіть на карту країни, що здійснюють найбільший промисловий вилов риби

Білет 11

11.1. Ресурсозабезпеченість та природокористування

Наша планета має різноманітні природні ресурси. Але запаси різних їх видів неоднакові та розташовані вони нерівномірно. Тому окремі країни та регіони мають різну ресурсозабезпеченість.

Ресурсозабезпеченість – це співвідношення між обсягом природних ресурсів і обсягами їх використання, що виражається кількістю років, на які повинно вистачити даного виду ресурсів:

Ресурсозабезпеченість =

Ресурсозабезпеченість усього світу окремими видами ресурсів становить від кількох (срібло, ртуть) до сотень років (алюміній, залізо, титан). При цьому ресурсозабезпеченість одних країн або регіонів може бути низькою, а інших – досить високою.

Показники ресурсозабезпеченості є приблизними, бо щорічний видобуток і використання природних ресурсів можуть зрости або зменшитися. Можуть бути відкриті нові родовища, джерела надходження тощо. Але існують країни, де є більшість природних ресурсів, хоча і в різній кількості. До них належать США, Росія, Казахстан, Китай, Бразилія, Австралія, Україна та ін.

Але і в тому разі, коли природних ресурсів у тій чи іншій країні мало, це не означає, що країна приречена на бідність, адже економічні ресурси кожної країни вимірюються не тільки кількістю наявних природних ресурсів. Велике значення мають людські ресурси, рівень їх підготовки, наявність науково-технічних ідей і сучасних технологій.

Сукупність усіх впливів людства на географічне середовище становить основу природокористування. Природокористування – система заходів з вивчення, освоєння, охорони, перетворення навколишнього середовища. Нераціональне природокористування веде до виснаження природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища. Раціональне природокористування має своєю метою повне припинення забруднення природного середовища шкідливими речовинами, розумне використання усіх видів природних ресурсів, збереження живої природи.

Основними напрямами раціонального використання мінеральних ресурсів є їх комплексне освоєння, застосування у виробництві енерго- та ресурсозберігаючих технологій, впровадження повторного використання ресурсів (Японія, США, країни Західної Європи). Раціональне використання водних ресурсів передбачає заходи проти забруднення водотоків, впровадження технологічних процесів із замкненим циклом водопостачання.

Проблема природокористування є міжнародною, бо у її розв’язанні беруть участь різні країни. Це проблема міждисциплінарна, бо до її вирішення залучається багато наук.

11.2. Охарактеризуйте господарство Японії

Площа – 372 тис км2. Населення – 126,2 млн. чол..

Державний лад: конституційна монархія (імперія), унітарна держава.

Економіко-географічне положення:

- держава-архіпелаг у Східній Азії;

- лежить у центрі Азіатсько-Тихоокеанського регіону на перетині морських шляхів між Азією, Австралією, Америкою;

- омивається морями Тихого океану;

- територіальні претензії до Росії щодо Курильських островів і півдня Сахаліну.

Природно-ресурсний потенціал. У надрах Японських островів трапляються хімічні елементи майже всієї таблиці Менделєєва, але родовищ промислового значення вкрай мало. Країна розташована в помірному і субтропічному кліматичних поясах. Уся територія перебуває в зоні активної діяльності мусонів, що приносять дощі, які живлять численні ріки. Річки мають значний енергетичний потенціал, воду їх використовують для зрошення. Лісові ресурси займають 2/3 території. Проте більшість лісів – штучні насадження, задовольняють 1/3 потреб країни. Господарська діяльність зосереджена на порівняно невеликих за площами рівнинах, 3/4 території островів займають гори та місцевості з дуже пересіченим рельєфом. Країна володіє різноманітними рекреаційними ресурсами.

Населення. Однонаціональна держава, японці становлять понад 99% населення. Головні релігії – синтоїзм і буддизм. Густота – понад 330 чол/км², більшість населення живе у містах. У країні понад 200 великих міст. Мегаполіс Токайдо, що простягся від Токіо до Осаки-Кобе-Кіото об’єднує 55 млн. чоловік у 20 агломераціях.

Господарство. Японія високо розвинута постіндустріальна країна, посідає друге місце в світі за економічною потужністю. Чинники, що забезпечують високі темпи розвитку економіки:

- високі темпи росту продуктивності праці за рахунок використання сучасного обладнання та технологій;

- фінансування і розвиток власних наукових досліджень; створення науково-виробничих комплексів і зон (технополіси);

- збільшення експорту капіталу (НІК, Китай);

- постійне підвищення кваліфікації робочої сили та оновлення виробничих фондів;

- реалізація на світовому ринку високоякісної продукції наукоємних галузей.

Енергетика країни орієнтується на імпортні енергоносії, займає 3-тє місце в світі за виробництвом електроенергії. У міжнародному поділі праці Японія посідає провідне місце в галузях машинобудування, металообробки, електротехнічної, електронної, хімічної промисловості, суднобудування. Значна частина продукції цих галузей іде на експорт

На країну припадає 12% світового промислового виробництва. В обробній промисловості розвиваються нові та найновіші галузі промисловості, що базуються на передовій технології: виробництво засобів зв’язку та інформації, нових матеріалів, біотехнологія. Країна посідає перше місце в світі з виробництва суден, автомобілів, тракторів, металообробного устаткування, побутової електроніки, роботів. Характерна висока територіальна концентрація виробництва. У межах Тихоокеанського промислового поясу (1/4 площі країни), виробляється 3/4 промислової продукції Японії.

У сільському господарстві переважає дрібне сільське землевласництво. Обробляється 14,3% площі країни. Японія на 70% забезпечує себе продуктами харчування. Розвинене рибальство (1-е місце в світі за виловом риби). Основну частину сільськогосподарської продукції забезпечує рослинництво (рис).

Транспорт. Основний вид транспорту – автомобільний, розвинений залізничний, за тоннажем морського флоту країна посідає 1-е місце в світі.

За зовнішньоторгівельним обсягом Японія на 3-му місці в світі після США і ФРН.

Експорт: автомобілі, офісна, побутова техніка, сталь, машини і устаткування, хімічна продукція, науково-технічна інформація, капітал.

Імпорт: енергоносії, мінеральна сировина, продукти харчування, ліс.

Торгівельні партнери США, Китай, Тайвань, Німеччина, Саудівська Аравія та ін.

11.3. Нанесіть на карту гірські регіони, які на вашу думку, мають найбільші рекреаційні ресурси

Білет 12

12.1. Характеристика мінеральних ресурсів світу

Мінеральні ресурси – сукупність розвіданих запасів корисних копалин, які використовуються або можуть використовуватися в господарській діяльності. В світі налічується понад 200 видів корисних копалин. Мінеральні ресурси поділяють на групи:

- паливні: вугілля, нафта, газ, уран, торф;

- рудні: руди чорних або руди кольорових металів;

- нерудні: фосфорити, апатити, сірка, калійні солі.

Паливні ресурси мають переважно осадове походження; утворюються, як правило, в межах тектонічних западин і передгірних прогинах. Основні родовища вугілля зосереджені в Росії, Китаї, США. У країнах Близького і Середнього Сходу (Кувейт, Саудівська Аравія та ін.)зосереджено понад 50% світових розвіданих запасів нафти.

Значні запаси природного газу є в Росії, США, Канаді, Венесуелі, Туркменістані, на шельфі Північного моря. Найбільше родовищ урану в Україні, Бразилії, Канаді, Австралії, деяких країнах Африки.

Рудні корисні копалини мають переважно магматичне і метаморфічне походження, приурочені до фундаментів платформ і складчастих поясів земної кори. Багато залізної руди в Бразилії, Росії, Канаді, Україні, Австралії, Індії, Китаї, Швеції, Ліберії. Найбільші у світі родовища марганцевої руди знаходяться в Україні.

Найбагатші на алюмінієву сировину (боксити, алуніти, нефеліни) Австралія, країни Гвінейської затоки, країни Карибського басейну (Ямайка), Франція, Суринам.

Ресурси мідних руд зосереджені переважно в Африці, у Казахстані, США, Польщі, Канаді, Чилі.

Нерудні корисні копалини мають різноманітне походження і широке розповсюдження. Велике значення має сировина для виробництва мінеральних добрив. Значні запаси калійних солей мають США, Канада, Німеччина, Білорусь, Росія.

Основні родовища фосфоритів зосереджені на півночі Африки, на Аравійському півострові, у США.

Нерівномірність розподілу по світу природних ресурсів спричинює переміщення окремих з них на великі відстані до центрів використання. Досить часто виникають навіть конфлікти, у тому числі й воєнні, за право володіння природними ресурсами.

Більшість країн світу сьогодні мають ресурсозатратну економіку. Це означає, що для збільшення виробництва товарів, енергії використовується дедалі більше корисних копалин. Загальний обсяг видобутку корисних копалин перевищує 110 млрд. т на рік. За оцінками вчених, тільки 10% сировини, що видобувають, перетворюється на готову продукцію. Інші 90% - відходи, що забруднюють навколишнє середовище.

12.2. Охарактеризуйте економіко – географічне положення, природно-ресурсний потенціал, населення Китаю (Китайська Народна республіка)

Площа – 9,6 млн. км² (третє місце в світі). Населення 1,2 млрд. чоловік. Державний устрій: соціалістична народна республіка, унітарна держава. Столиця – Пекін. Склад території: 22 провінції, 5 автономних районів, 3 міста центрального підпорядкування: Пекін, Шанхай, Тяньцзінь.

Економіко-географічне положення:

- розташований у Східній Азії межує з 13 країнами;

- приморське положення Східного Китаю і континентальне Західного Китаю;

- Східний Китай наближений до економічних партнерів, на кордонах створені ВЕЗ. Західний Китай віддалений від осередків економічного розвитку світу;

- має у своєму складі специфічні адміністративні одиниці – Тайвань, Сянган (Гонконг), Аоминь (Макау).

- Природно-ресурсний потенціал. Країна має дуже багатий і різноманітний природно-ресурсний потенціал, входить у число головних країн світу за запасами кам’яного вугілля, залізної і марганцевої руд, руд кольорових металів. Територія перспективна на нафту та газ, є значні запаси ядерної сировини. Річки багаті на гідроресурси, виявлені значні запаси підземних вод. Частка залісненої території незначна – 8%, забезпеченість земельними ресурсами недостатня (1/3 території країни), клімат помірний, субтропічний, тропічний, на сході мусонний, на заході – різко континентальний.

Населення. За чисельністю населення Китай займає перше місце в світі. Сучасна демографічна політика спрямована на зменшення природного приросту населення. Трудові ресурси величезні і нерівномірно розміщені (2/3 населення мешкає у Східному Китаї, у приморських районах), що створює багато проблем: продовольчу, житлову та ін. Понад 3/4 населення Китаю проживають у селах і займаються обробітком землі. Китайці (хань) становлять 92% населення. Крім них у країні проживає понад 80 народів: монголи, корейці, казахи та ін. Переважаючі релігії – буддизм, даосизм, іслам.

12.3. Нанесіть на карту п’ять (за вибором) групи островів, які на вашу думку, мають найсприятливіші умови для розвитку туризму та відпочинку

Білет 13

13.1. Характеристика земельних, лісових, водних ресурсів світу

Земельні ресурси – землі, що використовуються або можуть бути використані в господарській діяльності людини.

Земельні ресурси належать до ресурсів багатоцільового призначення і використовуються як фізична поверхня Землі (розміщення населених пунктів), і як родючий грунт. Для сільського і лісового господарства важлива якість ґрунтів, їх родючість.

Земельний фонд світу становить 149 млн. км², або 26,3%, загальної площі земної кулі. Структура земельного фонду світу:

- рілля – 11%, виробляється 88% іжі. Найбільші площі оброблювальних земель мають Україна, Казахстан, Індія, США, Китай, Канада;

- луки та пасовища – 23%, виробляється 10% іжі. Значні площі пасовищ має Австралія, Нова Зеландія, Аргентина;

- сади, виноградники – 3%;

- несільськогосподарські землі – 63%.

Основними проблемами пов’язаними з використанням земельних ресурсів є:

- зниження родючості ґрунтів та опустелювання через вирубування лісів, знищення рослинного покриву;

- скорочення ріллі через вилучення земель під техногенні ландшафти, неправильний обробіток земель.

Для покращення стану земельних ресурсів потрібно:

- раціональне використання ґрунтів;

- впровадження сучасних технологій обробітку ґрунту;

- лісонасадження.

Лісові ресурси

Займають 30% площі суходолу, використовуються як сировинна база для лісової, деревообробної, целюлозно-паперової промисловості, будівельної індустрії, для розвитку рекреації та туризму. Основні лісові пояси світу:

1. Північний – Росія, Канада, США, Білорусь, Скандинавські країни.

2. Південний – Амазонія, Екваторіальна Африка, Південно-Східна Азія, Східний Китай.

У північному поясі в основному заготовляють хвойну деревину, а в південному – широколисту.

Щороку Земля втрачає 11 млн. гектарів лісу, що дорівнює площі Бельгії. Якщо така тенденція збережеться, то вже через півстоліття на земній кулі не залишиться лісів природного походження.

Для вирішення проблем пов’язаних із скороченням лісових площ та вирубкою вологих екваторіальних лісів потрібно:

- комплексне використання деревини;

- пошуки нелісової сировини для промисловості;

- лісонасадження та лісовідновлення.

Водні ресурси

На Світовий океан припадає 71% загальної площі поверхні Землі. Незважаючи на порівняно величезні світові запаси води, прісна вода становить лише 2,5% усієї води на Землі, до того ж понад 2/3 її законсервовано в льодовиках та сніжниках. Використовується тільки 0,0002% загальних запасів прісних вод.

Найбільшими споживачами водяних ресурсів є сільське господарство і промисловість.

Для економічного розвитку кожної країни важливим є наявність гідроенергетичних ресурсів – запасів енергії річок і водойм, що лежать вище за рівень моря. Половина цих запасів припадає на Китай, США, Росію, Демократичну Республіку Конго, Канаду, Бразилію.

Основними проблемами, пов’язаними з водними ресурсами є:

- погіршення якості питної води – 2/3 населення світу вживають неякісну воду;

- нестача води в певних (аридних) регіонах, де мешкає більше 850 млн. чол.;

Для вирішення проблем, пов’язаних з використанням водних ресурсів потрібно:

- раціональне використання води в промисловості, сільському господарстві;

- вдосконалення очистки води, опріснення морської води;

- перерозподіл води завдяки каналам, водосховищам.

Дата добавления: 2015-05-26