Охарактеризуйте господарство Китаю

Китай вважається аграрно-індустріальною країною, хоча нині в структурі ВНП частка промисловості вже вдвічі перевищує частку сільського господарства. Поряд з традиційними (текстильна, вугільна, металургійна) галузями виникли нові – нафтовидобувна і нафтопереробна, хімічна, авіаційна, космічна, електронна.

Енергетика країни базується переважно на вугіллі, обсяги виробництва електроенергії постійно зростають, але вони не повністю забезпечують потреби країни. Чорна металургія спирається на власні запаси залізної руди (Аньшань, Ухань, Мааньшань).

Машинобудування – найважливіша галузь китайської індустрії. Налагоджено виробництво машин і устаткування для різних галузей, виробництво верстатів, автомобілів, тракторів і сільськогосподарських машин. Провідне місце посідають підприємства, що випускають продукцію воєнного призначення. Характерним для промисловості є те, що основна частина продукції виготовляється на дрібних та ремісничих підприємствах, хоча в країні є і великі заводи. Найбільші центри – Шанхай, Пекін, Шеньян, Харбін та ін.

У хімічній промисловості вирізняються виробництва воєнної хімії та мінеральних добрив (2-е місце після США). Текстильна промисловість за обсягом готової продукції посідає 1-е місце у світі (близько 1/4 світового виробництва бавовняних тканин,1/10 тканин із хімічних волокон, важливий виробник натуральних, шовкових тканин). Основні підприємства зосереджені у Східному і Північному Китаї (Шанхай, Ханчжоу).

Сільське господарство залишається головною галуззю економіки Китаю. Переважає рослинництво: зернові (рис, пшениця, кукурудза, ячмінь); технічні: бавовник, джут, цукрова тростина, соя, арахіс); овочеві культури. Країна посідає 2 місце в світі у виробництві чаю. У КНР зосереджено 1/10 світового поголів’я великої рогатої худоби, 2/5 свиней. Розводять кіз, овець, тяглових тварин, рибу у внутрішніх водоймах і виловлюють її найбільше у світі.

Транспорт ще не задовольняє потреби господарства. Половину обсягу всієї його роботи виконує залізничний, важливе значення в перевезенні вантажів відіграє морський, у перевезенні пасажирів – автомобільний транспорт. Повітряний ще недостатньо розвинутий. Найгустіша транспортна мережа в промислових районах, найрідша – у західній частині країни.

КНР активно розвиває політику „відкритих дверей”, що передбачає активне залучення іноземного капіталу, науково-технічне співробітництво, створення „особливих економічних зон”.

Зовнішньоекономічні зв’язки. Експорт: текстильна сировина, продукція електронної текстильної, машинобудівної галузей, вугілля, нафта, чай, тканини. Імпорт: промислова, хімічна продукція, продукти харчування, інвестиції. Основні зовнішньоекономічні партнери – Японія, США, Німеччина, Росія.

13.3. Нанесіть на карту п’ять держав (на вибір), які на вашу думку, виділяються культурно-історичними пам’ятками та є основними регіонами міжнародного туризму

Білет 14

14.1. Характеристика ресурсів Світового океану, рекреаційних ресурсів.

Океан – скарбниця найрізноманітніших природних ресурсів, які за своїм потенціалом не поступаються ресурсам суходолу. Ресурси Світового океану поділяються на: біологічні, мінеральні, енергетичні.

Біологічні ресурси океанів – риба, кити, молюски, ракоподібні, водорості, що використовуються для різних галузей промисловості, сільського господарства, медицини.

Основними районами вилову риби є шельфові ділянки, що займають 7-8% площі Світового океану, а також центральна частина Тихого океану (прибережні води островів Океанії), Північна Атлантика. Найбільші рибопромислові країни світу – Японія, Росія, Китай, США, Чилі, Норвегія, Індія, Республіка Корея, Данія, Великобританія та ін. Дедалі більшого розвитку набуває штучне розведення на морських фермах риби, ракоподібних, водоростей, що дістало назву марикультури.

Мінеральні ресурси

Морська вода – своєрідна „жива руда”, що містить майже 70 видів хімічних елементів. З неї добувають кухонну сіль, бром, магній, калій.

Мінеральні ресурси представлені нафтою, газом (1/3 світового видобутку), залізомангановими конкреціями, родовищами алмазів, золота, олов’яних, титанових руд та інших корисних копалин.

Енергетичні ресурси – це механічна і теплова енергія вод Світового океану. Перші припливні електростанції – ПЕС, що використовують енергію припливів і відпливів, споруджені у Франції та Росії. Хвильові електростанції діють у Японії, Великобританії, Австралії, Норвегії, Індії. Передбачається використання енергії океанічних течій, морського прибою, різниці температур поверхневих і глибинних вод.

Характеристика рекреаційних ресурсів

Ресурси, що використовуються для відпочинку і лікування людей відносять до рекреаційних. Розрізняють рекреаційні ресурси: природні, культурно-історичні.

Природні рекреаційні ресурси – це особливості природи, природоохоронні об’єкти. Значною різноманітністю відрізняються рекреаційні ресурси океанів, морів, островів: Балеарські та Канарські острови (Іспанія), острів Сардинія (Італія), Мальта, узбережжя Адріатики, Золоті піски (Болгарія), Багами, Флорида (США), Гаваї (США), Тихоокеанське узбережжя Мексики, Лазурний берег (Рів’єра), Південний берег Криму (Україна), острів Балі (Індонезія), Куба, південь Італії, південь і схід Іспанії. Зростає популярність природних ресурсів, що використовуються для розвитку гірськолижного туризму: Альпи (Швейцарія, Італія, Австрія, Франція), Скандинавські гори (Норвегія, Швеція), Кордильєри та Скелясті гори (США, Канада), Високі Татри (Польща, Словаччина), Карпати (Україна, Румунія, Словаччина), Піренеї та Сьєрра-Невада (Іспанія), Гімалаї (Непал), Саппоро, Нагано (Японія), Австралійські Альпи.

Культурно-історичні рекреаційні ресурси – культурні об’єкти, пам’ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території. Важливу роль як туристсько-рекреаційні ресурси відіграють пам’ятки світової культури – найцінніші об’єкти природи, історії і культури, які перебувають під захистом ЮНЕСКО.

Найактивніше освоєні туристсько-рекреаційні ресурси Європи (Греція, Італія, Ватикан, Іспанія, Франція, Чехія, Угорщина), США, Японії, Мексики, Австралії, Єгипту. На характер використання рекреаційних ресурсів впливає екологічний стан території, стабільність соціально-політичного життя в державі.

14.2. Охарактеризуйте господарство Індії

Площа – 3,2 млн. км². Населення – 1010 млн. чоловік. Офіційна назва – Республіка Індія. Державний устрій – федеративна республіка, член Британської Співдружності. Столиця – Делі. Склад території: 25 штатів і 7 союзних територій.

Економіко-географічне положення:

- розташована в Південній Азії;

- омивається водами Індійського океану, поблизу південних берегів Індії проходять морські шляхи з Середземного моря у Тихий океан;

- рельєф ускладнює розвиток економічних зв’язків з північними сусідами;

- нерозв’язані територіальні питання з Пакистаном та Китаєм, що ускладнюють відносини між країнами.

Природно-ресурсний потенціал. Країна має великі запаси мінеральних ресурсів (поклади залізної, марганцевої руди, вугілля, слюди), нафти, руд кольорових металів, графіту, берилію, дорогоцінного каміння. Річки Інд, Ганг, Брахмапутра багаті на гідроресурси. Природні умови (мусонний клімат), різні види ґрунтів сприятливі для ведення господарства і проживання людей. Країна володіє різноманітними рекреаційними ресурсами.

Населення. Індія – найбагатонаціональніша країна світу, проживає більш як 500 народностей і племен, які розмовляють різними мовами і діалектами (1652). Середня густота населення становить 310 чол/км². Понад 80% населення становлять індуїсти, решта- мусульмани, сікхи, християни. Міське населення становить 28% або 300 млн чоловік. Нараховується 12 міст-мільйонерів.

Господарство. Індія – аграрно-індустріальна країна, що розвивається. У структурі ВНП частка сільського, лісового господарства і рибальства перевищує частку промисловості.

Сільське господарство – основа економіки країни. Воно постачає сировину для провідних галузей господарства (текстильної, джутової, цукрової промисловості) і дає понад 25% національного валового продукту. Головними зерновими культурами є рис, пшениця, просо. Велике значення мають технічні культури: бавовник, джут, цукрова тростина, олійні культури, чай, кава, прянощі.

Тваринництво має підсобне значення. Країна посідає І місце в світі за кількістю голів великої рогатої худоби, на північному заході розводять овець.

У промисловому виробництві переважає продукція легкої і харчової промисловості, але за темпами росту їх випереджає металургія. Швидкими темпами розвивається машинобудування (випуск металургійних верстатів, електротехнічних приладів, сільськогосподарських машин, локомотивів. Розвинені нафтохімія і виробництво мінеральних добрив.

Північно-східні штати (Індійський Рур) характеризуються найбільшим видобутком мінеральної сировини, палива, розвиненим сільським господарством. Тут виник комплекс підприємств, що об’єднує електроенергетику, чорну, кольорову металургію (Бокаро, Ранчі) Колкатта – провідний фінансовий і торговий центр країни. У Північно-західних штатах розвинуте точне і транспортне машинобудування (Нью-Делі).

У Західних, центральних штатах знайдені родовища нафти, розвивається нафтохімія, нафтопереробка. Район Бангалора отримав назву „Силиконове плоскогір’я”. У місті відбуваються міжнародні авіасалони, це осередок обчислювальних центрів і космічних досліджень. Значні площі регіону зайняті плантаціями бавовнику, рису, прянощів, кокосових горіхів. Ченнаї – порт і центр переробки експортних продуктів.

Транспорт. В країні густа мережа залізниць (63 тис.км.), на яку припадає 3/4 вантажних і 1/3 пасажирських перевезень. Автомобільний транспорт займає друге місце. Зовнішні перевезення здійснюються океанськими суднами, функціонують аеропорти міжнародного класу.

Зовнішньоекономічні зв’язки. Індія експортує текстильні товари, коштовні камені, устаткування, хімічні товари, машини, обладнання, металовироби. Значні прибутки країна отримує від поставки високоякісних комп’ютерних програм на світовий ринок. Склад імпорту – мінеральне паливо, транспортне обладнання, добрива, залізо та інші товари. Основні торговельні партнери – США, Велика Британія, Японія, Німеччина.

14.3. Нанесіть на карту п’ять держав, що виробляють найбільше електроенергії

Білет 15

15.1. Сучасне світове господарство, його основні центри.

Світове господарство – сукупність національних господарств, що пов’язані всесвітніми економічними і політичними відносинами. Сформувалося наприкінці ХІХ ст. в результаті розвитку крупної (машинної) індустрії, транспорту та світовому ринку. Саме машинна індустрія зумовила можливість виробництва товарів у таких кількостях, що їх стало достатньо не лише для задоволення внутрішніх потреб, а й для масового постачання на світовий ринок, під яким розуміють сферу обміну між національними господарствами.

Центри світового господарства

І Північна Америка: 23% ВНП світу;

ІІ Західна Європа: 20% ВНП світу;

ІІІ Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР): 20% ВНП світу (в т.ч. Японія – 10%, КНР – 6%).

Ядром північноамериканського центру є економіка США, з нею тісно поєднуються економіки Канади і Мексики, які разом утворюють асоціацію НАФТА. Найважливіші особливості господарства цих країн такі:

1) багатий ринок збуту;

2) могутність американських банків, трестів, концернів, що контролюють не тільки національне багатство країни, а й перетворюються на транснаціональні корпорації (ТНК).

Корпорація – це підприємство, діяльність якого базується на використанні акціонерного капіталу, тобто капіталу вкладників, за який вони придбали цінні папери-акції цього підприємства;

3) високий технічний рівень промисловості США і Канади;

4) високий науковий потенціал США і Канади;

5) потужний військово-промисловий комплекс США.

Не менш потужний центр світового господарства сформувався в Європі, країни якої розташовані в одному регіоні, мають глибокі історичні та політичні зв’язки. У Західній Європі відбувся процес економічної інтеграції, що призвів до утворення регіонального економічного угрупування країн – Європейського Союзу (ЄС).

Ринок Європейського Союзу за своїми можливостями попиту можна порівняти з ринком США. Успіхи економічної інтеграції особливо помітні в галузі зовнішньої торгівлі – на країни ЄС припадає 2/5 зовнішньоторговельного обороту світу. Країни Центральної Європи (в тому числі Україна) тяжіють до економічної інтеграції в загальноєвропейські структури.

Японія, Китай, країни нової індустріалізації формують ядро Азійсько-Тихоокеанського регіону. В регіоні сформувалось інтеграційне утворення АСЕАН. Внаслідок високих темпів економічного зростання Японія стала фінансовою супердержавою та сильним супротивником США й країн Західної Європи. Для країн АТР Японія – важливий зовнішньоторговельний партнер. Дедалі міцніші позиції в АТР посідає Китай, його економічний потенціал можна порівнювати з показниками економічно найбільш потужних країн світу.

До перспективних центрів світового господарства можна віднести регіони: Північної Євразії, де розташовані держави, що утворилися після розпаду СРСР; 2) Середземномор’я і Причорномор’я; 3) Середній Схід та Центральна Азія; 4) Аргентина, Бразилія, Уругвай, Парагвай (МЕРКОСУР); 5) Австралія і Нова Зеландія.

15.2. Дайте характеристику господарства Білорусі

Площа – 207,6 тис км². Населення – 9,8 млн. чоловік. Столиця – Мінськ. Офіційна назва – Республіка Білорусь. Державний устрій – президентська республіка, унітарна держава. Склад території – 6 областей і 1 муніципалітет (м. Мінськ).

Економіко-географічне положення: -розташована у Східній Європі; - межує з п’ятьма постсоціалістичними країнами; - проходять найважливіші транспортні комунікації між Східною та Західною Європою; - внутрішньоконтинентальна держава. Головні річки Дніпро, Західна Двіна, Німан забезпечують вихід до морів.

Природно-ресурсний потенціал. В цілому країна небагата на корисні копалини: є запаси калійної, кухонної солей, нафти, фосфоритів, кам’яного, бурого вугілля, залізної руди. Головні річки з’єднані каналами, багато озер. Лісистість становить 70%. Грунти дерново-підзолисті, торф’яно-болотні.

Рекреаційні ресурси історико-культурного, екологічного напрямку (ліс, озерні ландшафти, Біловезька Пуща).

Клімат помірно континентальний, сприятливий для проживання людей та ведення сільського господарства.

Населення. Білоруси – 79%, росіяни – 12% від усього населення країни, решта – поляки, українці. 60% віруючих – православні.

Розселення. Середня густота населення – 50 чол/км². Характерні високі темпи урбанізації. Серед міст домінуюче положення займає Мінськ, де проживає понад чверть міського населення країни.

Господарство. Білорусь – індустріально-аграрна країна перехідної економіки. Найрозвиненішими галузями промисловості є машинобудування (авто-, тракторо-, верстатобудування), радіоелектронна, електротехнічна галузі. Хімічна, нафтохімічна промисловість виробляють добрива, синтетичні волокна (Могилів), шини (Бобруйськ), лаки, фарби. Нафтопереробні підприємства Новополоцька та Мозиря використовують російську або власну сировину. Розвинені харчова, легка, деревообробні галузі.

Сільське господарство. Провідними галузями тваринництва є молочно-м’ясне скотарство та свинарство. Основна продукція рослинництва – льон, картопля, зернові.

Транспорт. Провідна роль у внутрішніх і зовнішніх перевезеннях належать залізничному транспорту. Розвинені водний, автомобільний, повітряний види транспорту. Територію країни перетинають трансконтинентальні трубопроводи.

Зовнішньо економічна діяльність. Країна експортує трактори, ліс, будівельні матеріали, льон, добрива, тканини, одяг. Імпортує: мінеральну сировину, енергоносії, чорні та кольорові метали. Основними торгівельними партнерами є країни-сусіди.

15.3. Позначте на карті держави, які володіють значними запасами руд (по дві за вибором): А) марганцевих; Б) алюмінієвих; В) мідних.

Білет 16

16.1. Охарактеризуйте міжнародний поділ праці та світове господарство в сучасний період.

Міжнародний поділ праці полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг (внаслідок відмінності у природних ресурсах, умовах, рівні розвитку) і товарному обміні цими продуктами на світових ринках. Наприклад, Японія –найбільший у світі експортер автомобілів, продукції радіоелектроніки і роботобудування; країни Ближнього Сходу – нафти. Світове господарство – сукупність національних господарств усіх країн світу, об’єднаних міжнародним поділом праці і економічними відносинами у єдиний господарський організм. Сформувалося наприкінці ХІХ ст..

Етапи розвитку світового господарства:

1 – до 1917 р. – капіталістичний – виникнення ринку і розвиток економічних відносин;

2 – 1917 р. – середина 80-х років ХХ ст. – індустріальний. Характеризується активним використанням природних ресурсів, машин і механічних технологій. Найважливішим стратегічним ресурсом стає капітал;

3 – з середини 80-х років ХХ ст. – постіндустріальний. Характеризується зростанням ролі невиробничої сфери, розвитком високотехнологічних виробництв, впровадженням новітніх інформаційних, телекомунікаційних систем, посиленням інтеграції. Економічна інтеграція – узгоджений розвиток підприємств, галузей, регіонів, держав в інтересах ефективного використання ресурсів і повнішого задоволення потреб населення. Сучасне світове господарство перебуває від середини 20 ст в процесі глибоких якісних перетворень наукової і технічної революції - НТР. Ускладнилася географічна модель світового господарства. До кінця ХІХ століття домінував один центр світового господарства - Європа. Потім утворився другий центр –США. В період між двома світовими війнами виникли нові центри світового значення – СРСР та Японія. Наприкінці ХХ століття на світову арену вийшли країни «першої хвилі» (Республіка Корея, Сінгапур, Гонконг, Тайвань) і «другої хвилі» (Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Індонезія) Наприкінці ХХ століття географічна модель світового господарства набула поліцентричного (із багатьма центрами) характеру.

16.2. Дайте характеристику економіко – географічного положення, природно-ресурсного потенціалу, населення країн Азії

Площа – 44,4 млн. км² (32,8% території суходолу).Населення – 3,4 млрд. осіб (61%). Склад регіону: 48 держав (без Росії)

Економіко-географічне положення:

- величезні розміри території;

- переважно приморське положення більшості країн регіону;

- велика кількість транзитних транспортних шляхів;

- наявність численних зон конфліктів (Афганістан, Ірак, окупаційна зона Ізраїлю та ін.)

Природно-ресурсний потенціал. Країни регіону мають величезні запаси нафти (Саудівська Аравія, Кувейт, Ірак та ін.), великі запаси залізних руд, руд кольорових металів (Китай, Індія, Південно-Східна Азія), значні запаси будівельної та хімічної сировини.

За гідроенергетичним потенціалом регіону належить перше місце в світі. Сприятливі природні, кліматичні умови (у південній частині континенту переважно субтропічний, тропічний та субекваторіальний клімат), багаті джерела води дають змогу збирати тут майже ½ зернових світу, давати 2/5 світового виробництва м’яса.

Значні запаси лісових ресурсів мають країни: М’янма, Малайзія, Індонезія, Лаос, Камбоджа.

Населення. Проживає понад 1100 народів. Більшість країн багатонаціональні (одно національні-арабські країни, Японія, Бангладеш, Республіка Корея та Північна Корея). Середня густота населення – 77 чол/км², максимальна – 600-1000 чол/км² на приморських рівнинах. В більшості країн регіону рівень урбанізації середній, в арабських країнах, Японії, Ізраїлі – високий, в Афганістані, Бангладеш, Непалі – низький. Азія – батьківщина 3-х світових релігій:

- іслам – Південно-Західна, Центральна, Південна, Південно-Східна Азія;

- християнство – Філіппіни, Грузія, Кіпр, Вірменія;

- буддизм – Південно-Східна Азія, Бутан, Шрі-Ланка, Східний Китай, Монголія.

Господарство. До загальних рис господарства країн Азії можна віднести:

- багатоукладність (капіталістичний, феодальний, родоплемінний уклади);

- переважаюче значення у більшості країн сільського господарства, а в ньому рослинництва (рис, пшениця, кукурудза та ін.)

- значна роль видобувної промисловості (крім Японії, Китаю, Ізраїлю, країн нової індустріалізації);

- наявність у регіоні найбільш відсталих країн світу: Лаосу, Непалу, Бутану, Афганістану, Ємену, М’янми).

16.3. Позначте на карті держави, які володіють значними запасами (по дві за вибором): А) калійних солей; Б) сірки; В) апатитів та фосфоритів.

Білет 17

17.1. Охарактеризуйте науково-технічну революцію та її основні риси.

Науково-технічна революція (НТР) – корінний якісний переворот у продуктивних силах людства, спричинений перетворенням науки на безпосередню продуктивну силу суспільства.

Головні риси НТР:

- універсальність і всеосяжність (охоплює усі сфери та країни);

- прискорення науково-технічних перетворень (зменшення часу між науковим відкриттям і його впровадженням у виробництво);

- підвищення вимог до рівня кваліфікації трудових ресурсів (збільшення частки розумової праці, підвищений попит на фахівців науково-технічних спеціальностей);

- зародження НТР під час Другої світової війни як військово-технічної революції (орієнтування НТР на впровадження новітніх досягнень у військово-промисловому комплексі в сучасний період).

Складові частини НТР

1. Наука. Зросли витрати на наукові дослідження та конструкторські розробки. Зросла кількості наукових робітників. Особливо великі досягнення у сфері наукових досліджень мають США, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, малі промислово розвинуті країни Європи. Для передових країн наявність наукового потенціалу і високоосвічених кадрів є значно ціннішим економічним ресурсом, ніж будь-який вид мінеральної сировини, а капіталовкладення в науку – це капіталовкладення в майбутнє.

2. Виробництво. Характеризується появою нових напрямків розвитку:

- електронізація (ЕОМ);

- комплексна автоматизація (роботи);

- перебудова енергетичного господарства (енергозбереження, нові джерела енергії);

- виробництво нових матеріалів;

- прискорений розвиток біотехнологій (генна інженерія, мікробіологічний синтез);

- космізація (розвиток аерокосмічної промисловості, космічних технологій).

3. Техніка і технологія. Під впливом НТР відбувається швидке:

- удосконалення існуючих технік і технологій;

- розробка і перехід до новітніх технологій;

- упровадження ресурсозберігаючих і природоохоронних технологій.

4. Управління. Під впливом НТР створено нові системи управління, що поєднані з мережами електронно-обчислювальних і електронно-цифрових машин та кібернетичними пристроями (штучний інтелект). З’являється потреба в спеціалістах з управління – менеджерах.

17.2. Дайте характеристику господарства Австралійського Союзу

Площа – 7,7 млн. км². Населення – 18,8 млн. чоловік. Федеративна держава у складі Британської співдружності нації. Глава держави – королева Великобританії, представлена Генерал-губернатором.

Економіко-географічне положення:

- займає територію одного материка, повністю розташованого у Південній півкулі;

- віддалена від інших регіонів: на 3,5 тис км від країн Південно-Східної Азії, на 11-15 тис км від Америки, на 21 тис км від Європи;

- омивається водами Тихого та Індійського океанів.

Природно-ресурсний потенціал. Країна займає одне з перших місць у світі за покладами мінеральних ресурсів, насамперед руд металів і вугілля. Є запаси нафти, природного газу. Площа родючих земель незначна (до 10%), більшу частину материка займають пустелі і напівпустелі. За площею природних пасовищ не має конкурентів у світі. Небагаті лісові, водні ресурси. Рекреаційні ресурси екологічного, пляжно-курортного напрямку.

Населення. Найменш заселений континент. Середня густота населення 2,5 чол/км². Понад 4/5 населення зосереджено на південно-східному узбережжі і близько 92% живе у містах. Європеоїди становлять 95% жителів країни, австралійців-аборигенів нараховується близько 1,5%. Переважаюча релігія – християнство.

Господарство. Австралійський Союз високорозвинена індустріально-аграрна країна. Провідне місце в матеріальному виробництві належить обробній промисловості: чорній та кольоровій металургії (Ньюкасл, Порт-Пірі), машинобудуванню (автомобілебудування, виробництво сільськогосподарських машин, електроприладів, виробів радіотехніки – Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брістен). Високорозвинута хімічна, харчова (масло і сироробне, м’ясоконсервне, борошномельне виробництво та ін), легка промисловість. Енергетика країни представлена переважно ТЕС, але в регіоні Снігових гір є потужний гідроенергетичний каскад.

Сільське господарство. Галузь не лише повністю забезпечує основні потреби країни, а й спрямовує на зовнішній ринок близько 75% обсягу своєї продукції. Провідною галуззю є пасовищне вівчарство м’ясного напрямку (170 млн. голів овець, по 9 овець на 1 австралійця). Країна є головним експортером вовни і одним з провідних експортерів м’яса. Орні землі займають тільки 6% території Австралії, половина площі відводиться під пшеницю. Її збирають майже по тонні на душу населення, і тому Австралію вважають світовим виробником пшениці. Вирощують також плоди, ягоди, є виноградники. Розвинуте морське рибальство.

Транспорт. У переведенні пасажирів головну роль відіграє автомобільний транспорт, а в перевезенні вантажів – морський і залізничний.

Експорт. У міжнародному поділі праці Австралія має аграрно-сировинну спеціалізацію. За кордон вивозиться значна частина продукції сільського господарства і 3/4 продукції видобувної промисловості. З продуктів тваринництва експортують вовну, м’ясо, масло, сир, шкіру, з продукції рослинництва – зерно і фрукти.

Експорт мінеральної сировини дуже різноманітний, за його розмірами країна займає одне з перших місць у світі. Це залізні руди, боксити, кам’яне вугілля, свинець, цинк, мідь, марганець, нікель, олово, уран, алмази. Імпорт: промислове обладнання, наукоємні вироби, споживчі товари.

17.3. Нанесіть на карту кордони та столиці п’яти держав, які займають провідні місця за потужністю атомних електростанцій

Білет 18

18.1. Розкажіть про вплив науково-технічної революції на світове господарство.

Поступальний рух людського суспільства у розвитку науки і техніки називають науково-технічним прогресом. У другій половині ХХ ст. відбувся якісний стрибок у розвитку продуктивних сил, що отримав назву науково-технічної революції.

Науково-технічна революція – корінний якісний переворот у розвитку продуктивних сил людства, спричинений перетворенням науки на безпосередню продуктивну силу суспільства.

Інформаційно-технологічна революція – кардинальні якісні зміни, що відбуваються в системі міжнародного поділу праці, будові світового господарства та господарства окремих країн на основі використання сучасних інформаційних технологій та перетворення інформації в один із провідних ресурсів розвитку.

НТР привела до таких змін у структурі світового господарства:

1. Зміни у соціально-економічній структурі господарства:

- розширення невиробничої сфери. Передбачається, що чисельність працюючих у ній збільшиться з 1/3 до 90% у 2050 р.;

- збільшення кількісті працюючих, зайнятих розумовою працею.

З наростанням інформаційно-технологічної революції наукові знання і створені на їх основі нові техніка і технології стали основною рушійною силою економіки, а основним стратегічним ресурсом суспільства – володіння інформацією в усіх видах діяльності. В США, Японії, Франції, ФРН, Великобританії близько 1/5 економічно активного населення займається інформаційно-технологічною діяльністю, що можна порівняти з кількістю зайнятих в обробній промисловості.

- розвиток наукоємних виробництв (електроніки, автоматики, авіаракетної, космічної, лазерної та ін. технологій).

2. Зміни у галузевій структурі.

- збільшення частки галузей обробної промисловості;

- підвищення ролі тваринництва у сільському господарстві;

- зменшення ролі залізничного транспорту.

3. Зміни у територіальній структурі.

- орієнтація на центри освіти і науки. Сучасне виробництво тяжіє до територій з передовою наукою та освітою. У США – це райони промислового поясу та Тихоокеанського узбережжя; в Європі – території від півдня Великобританії до Північної Італії; в Японії – зона мегаполісу Токайдо; в Україні – Київ та Придніпров’я. Перспективною формою територіальної організації науково-виробничих комплексів стали технополіси – міста науки і технологій. Вони вже створюються в Японії, США, Франції та інших країнах;

- орієнтація на кваліфіковану робочу силу. Для передових країн наявність наукового потенціалу і високоосвічених кадрів є значно ціннішим економічним ресурсом, ніж будь-який вид мінеральної сировини, а капіталовкладення в науку – це капіталовкладення в майбутнє;

- переорієнтація базових матеріаломістких галузей промисловості від орієнтації на місцеву сировину до орієнтації на ринки збуту кінцевого продукту. Більшість промислових районів, що нині швидко розвиваються, якраз не мають сировинних баз. Так, Японія, Франція, Італія, Республіка Корея на 9/10 залежить від імпорту енергоносіїв, мінеральної сировини, але мають потужну енергетику і важку промисловість. Добувна промисловість зберігає провідне значення тільки в нових ресурсних районах окремих розвинутих країн (Канада, Австралія, Південна Африка), у країнах, що розвиваються та окремих постсоціалістичних країнах (Росія, Казахстан тощо).

18.2. Охарактеризуйте господарство країн «азіатських тигрів»

„ Азіатські тигри ” – країни нової індустріалізації

Азіатські тигри – це Сінгапур, Гонконг (Сянган), Тайвань і Республіка Корея. Всі вони колишні колонії Великобританії або Японії, бідні на мінеральні ресурси, а зараз стали частиною індустріально-розвинутого світу, входять у групу країн з високим доходом і є великими торговими державами.

Країни мають високі темпи економічного зростання завдяки:

- іноземним капіталом та технологіям;

- дешевій і кваліфікованій робочій силі;

- цілеспрямованій державній політиці та сприятливому інвестиційному „клімату”;

- вигідному економіко-географічному положенню;

- гарантованому ринку збуту;

- спеціалізації на продукцію повсякденного попиту.

Сінгапур. Площа – 639 км², населення 3,5 млн. чоловік. Державний устрій – президентська республіка. Це одночасно острів, місто і одна з найменших за територією держав світу.

Найбільшим природним багатством Сінгапуру вважають наявність зручної глибоководної гавані у південно-східній частині острова. Сінгапурський порт за вантажообігом претендує на друге місце в світі після Роттердама. В доках порту здійснюється будівництво суден та морських платформ (2 місце в світі). Сінгапур – один з центрів нафтопереробки, третій в світі за обсягом виробництва (після Хюстона і Роттердама). Місто стало одним з найбільших банківських центрів, має розвинуту туристичну індустрію, морський флот, за розмірами торгового обігу поступається лише 16 країнам світу.

Новітні галузі промисловості включають виробництво електроніки промислового призначення, засобів зв’язку, ЕОМ і персональних комп’ютерів, побутової електроніки й електротехніки, оптичних приладів, наукових інструментів.

Сільське господарство. Обробляється 20% території, в основному приміські ділянки. Вирощують кокосову пальму, овочі, фрукти, прянощі. Займаються птахівництвом, рибальством та морським промислом. Сінгапур має розвинуті автотранспортні шляхи, є великий міжнародний аеропорт.

Експорт: капітал, телерадіоапаратура, оргтехніка, нафтопродукти, орхідеї, екзотичні рибки. Імпорт: продукти харчування, промислова сировина.

Тайвань. Площа – 36 тис. км², населення – 22 млн. чоловік. Країна лежить на однойменному острові, який перетинається Північним тропіком. Більш 2/3 його території вкриті лісом. Населення Тайваню є китайцями, у містах мешкає 3/4 населення країни, середня густота – 700 чол/км².

Тайвань – індустріально-аграрна країна. З 70 років було обрано шлях розвитку Сінгапуру: розвивались новітні, наукоємні галузі. За виробництвом телевізорів, радіоприймачів, відеоапаратури, комп’ютерів він вийшов на одне з провідних місць у світі. Місцеві науково-дослідницькі парки отримали назву „силіконових оранжерей”. Створені галузі чорної металургії, нафтопереробки, виготовлення пластмас, складання автомобілів, суднобудування, побудована АЕС.

Основною сільськогосподарською культурою є рис. За обсягом вирощування камфорного лавру для медичних потреб Тайвань посідає 1 місце в світі.

Розвинутий автомобільний, залізничний, морський види транспорту.

Експорт: капітал, текстиль, інформаційні технології, електронні вироби, продовольство. Імпорт: зброя, метали, сировина, нафта, пиломатеріали.

Республіка Корея. Площа – 98,5 тис.км². Населення – 47 млн чоловік. Країна займає південну частину однойменного острова. Середня густота населення 475 чол/км², 81% населення проживає у містах.

Республіка Корея в своєму розвитку по суті повторює шлях Японії. У 50-х роках ХХ ст. покладено початок розвитку важкої промисловості (виплавка сталі, загальне машинобудування, суднобудування, автомобілебудування, виробництво добрив, синтетичного каучуку, паперу), а в 70-х – новітніх галузей, зокрема і наукоємних.

Обробляється більш як 20% території. Найнижча в світі забезпеченість сільськогосподарською землею (тільки 0,06 га на одного жителя) поєднується з найвищими в світі врожаями рису. Потреба країни у продовольстві повністю забезпечується власним виробництвом. Крім рису основними культурами є соя, бавовник, тютюн, женьшень.

Транспортна мережа добре розвинена. Для судноплавства використовують річки. Сеул –аеропорт світового значення.

Експорт: судна (танкери, контейнеровози, хімічні танкери). Імпорт: хімікати, нафта та нафтопродукти, продукція машинобудування.

18.3. Нанесіть на карту кордони п’яти держав, в яких провідне місце займають (за виробництвом електроенергії) теплові електростанції (за вибором)

Білет 19

19.1. Охарактеризуйте сільське господарство світу.

Сільське господарство – галузь, що має важливе значення як постачальник продовольства і сировини рослинного і тваринного походження. У ньому зайнято майже 50% активного населення світу, при цьому в економічно розвинених країнах його частка складає 2-4% (Німеччина, США, Великобританія), а в країнах, що розвиваються – більше 60% (Камбоджа, В’єтнам та ін.).

У сільському господарстві виділяють дві основні галузі: рослинництво і тваринництво. Співвідношення цих галузей залежить від: рівня індустріалізації країни (в економічно розвинених країнах перевага надається тваринництву, а в країнах, що розвиваються, особливо в екваторіальній, субекваторіальній зонах та зоні мусонного клімату – рослинництву), природних умов, етнічних чи релігійних особливостей країни.

Зернові культури займають майже половину посівних площ. Головні зернові культури пшениця, кукурудза, рис забезпечують 4/5 світового виробництва зерна. Основними районами посівів пшениці є:

- північний пояс Китай, Індія, США, Росія, Канада, Україна;

- південний пояс Австралія, Аргентина, Південна Африка.

Основні райони вирощування кукурудзи – Північна та Південна Америка. Найбільші виробники – США, Китай, Бразилія, Мексика, Аргентина, Франція. Головною культурою екваторіальних, тропічних і субтропічних поясів є рис – Китай, Індія, Індонезія та інші країни Південно-Східної Азії.

Щодо технічних культур, то кожний кліматичний пояс має свій набір цих культур. Так у помірному поясі – це цукровий буряк, соняшник, соя, льон-довгунець; у субтропічних - поширене вирощування бавовнику, тютюну; у тропічних районах основні технічні культури: цукрова тростина, чай, кава, какао.

Тваринництво також має свої особливості. У північних районах поширене оленярство (Фінляндія, Росія, Канада), а в районах пустель – розведення верблюдів (Сомалі, Судан, Саудівська Аравія).

У більшості країн світу поширено розведення великої рогатої худоби (ВРХ) та свиней. Для гірських районів характерні зони поширення малої рогатої худоби – овець і кіз. Найбільше поголів’я ВРХ в Індії, Бразилії, США, Китаї, Аргентині.

Свинарство розвинене в Європі, Азії, Північній Америці, у районах з інтенсивним землеробством. Значне поголів’я свиней (50%) у Китаї, країнах Європи, до 10% у США. Вівчарство поширене майже повсюдно. Найбільші виробники вовни і баранини – Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка, Аргентина, Індія.

Основні виробники продукції птахівництва – США, країни Європи, Японія.

19.2. Дайте характеристику економіко – географічного положення, природно-ресурсного потенціалу,населення США.

Площа – 9,4 млн. км². Населення – 285 млн. чоловік. Столиця – Вашингтон. Державний устрій – федеративна республіка. Глава держави і уряду – президент. Склад території: 50 штатів, федеративний округ Колумбія, острови у Вест-Індії та Тихому океані.

Економіко-географічне положення:

- територія омивається водами Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого океанів;

- 48 штатів і федеративний округ Колумбія займають середню частину материка, 49-й штат Аляска розташований на північному заході материка; 50-й штат – Гавайські острови – у Тихому океані;

- США не відчули руйнівних наслідків Першої та Другої світових війн.

Природно-ресурсний потенціал. США займають перше місце у світі за вартістю сировини, що добувається, й одночасно за її імпортом (1/3 того, що споживають). Серед корисних копалин виділяють родовища нафти, природного газу, вугілля, сірки, фосфоритів, руд різноманітних металів.

Річки багаті на гідроенергію. Грунти чорноземи, червоноземи, каштанові. Ліси займають 25% території. Клімат переважно помірний і субтропічний, сприятливий для проживання людей і ведення сільського господарства. В країні є різноманітні рекреаційні ресурси (історико-культурного, екологічного, пляжного, гірськолижного напрямку).

Населення. За кількістю населення США посідають третє місце в світі і є багатонаціональною країною. Євроамериканців – 83,2%, афроамериканців – 12,4%, решта – вихідці з азійських і тихоокеанських країн. Частка корінних жителів (індіанців, ескімосів, алеутів, гавайців близько 2%). Середня густота населення близько 30чол/км². Рівень урбанізації 74%. Найбільші мегаполіси: Приатлантичний (45 млн.чол), Приозерний (35 млн.чол), Каліфорнійський (25 млн.чол). Найпоширеніші релігії – християнство, іудаїзм, іслам.

19.3. Нанесіть на карту кордони п’яти держав, які найбільше споживають основні види енергії із розрахунку на одну особу (за вибором)

Білет 20

20.1. Охарактеризуйте географію світового транспорту.

Розрізняють такі основні транспортні системи в світі:

1. Транспортні системи економічно розвинених країн, в яких розвинені всі види транспорту

а) Північноамериканський тип (США, Канада, Австралія). Головним в пасажирських перевезеннях є повітряний та автомобільний, а у вантажних – поєднання роботи автомобільного і залізничного транспорту.

б) Західноєвропейський тип (Західна і Центральна Європа, Японія). У вантажних перевезеннях більше значення має автомобільний транспорт, а в пасажирських – залізничний. Повітряний транспорт забезпечує зовнішні пасажирські перевезення.

2. Транспортні системи країн, що розвиваються:

а) з переважанням залізничного транспорту (Індія, Пакистан, Бразилія, Алжир, Туніс, Марокко та ін);

б) з переважанням автомобільного (Саудівська Аравія, Єфіопія та ін.) або річкового (Конго, Парагвай та ін.) транспорту.

Існує три основні різновиди транспорту: наземний, водний та повітряний. У групу наземного транспорту входить залізничний, автомобільний, трубопровідний, гужовий транспорт.

Особливості залізничного транспорту: велика пропускна спроможність; забезпечує швидкий і регулярний рух незалежно від пори року, масовість, і порівняно низька собівартість перевезень. Провідне значення залізничного транспорту в країнах, які мають велику протяжність території: Росія, Китай. Цей вид транспорту відігравав вагому роль в економіці США, але тепер він поступово витісняється з ринку перевезень: скорочується довжина залізниць, зменшуються вантажоперевезення.

Найбільша густота залізниць в Європі. В умовах науково-технічної революції з’явились нові транспортні засоби (безколісні потяги), збільшилися їх місткість і швидкість пересування, збільшилась частка електрифікованих залізниць (Швейцарія).

Автомобільний транспорт більш маневренний і гнучкий, ніж залізничний, але здійснювати такі перевезення на великі відстані надто дорого. Найбільшу сітку автомобільних доріг мають країни Західної Європи, США, Японія. У світі понад 600 млн автомобілів. Близько 80% їх зосереджено у США, Японії, Західній Європі. Більше половини жителів цих регіонів мають автомобілі. Для зменшення забруднення навколишнього середовища вихлопними газами, шумом, розробляються нові моделі автомобілів, нові види палива, поліпшується якість шляхового покриття.

Трубопроводи переважно слугують для транспортування нафти та природного газу, іноді використовуються для транспорту продуктів переробки нафти та газу: етилену, аміаку та інших речовин. Основна частина світової мережі трубопроводів розташована у Північній Америці, Західній Європі, Росії (найдовший нафтопровід світу „Дружба” 5,5 тис. км), Південно-Західній Азії.

Морським транспортом здійснюється близько 5% обсягу перевезень. Особливо важливе значення мають танкерні (до 1 млн т. нафти) перевезення нафти. В світі більше 2700 портів. До універсальних світових портів належать Роттердам (Нідерланди), Сінгапур, Новий Орлеан (США).

Річковий транспорт вимагає незначних витрат на впорядкування природних шляхів, проте працює сезонно, а напрямки шляхів не завжди збігаються з потребами. Цей вид транспорту добре розвинений у США, Росії, Канаді, Німеччині.

Авіаперевезення здійснюють більш як 160 держав.

Найбільший обсяг авіаперевезень припадає на Європу. Під впливом науково-технічної революції підвищилась місткість (аеробус – 500 чол, ФРН, Франція, Великобританія), вантажомісткість (АН-124 „Руслан” – 150 т, АН-225 „Мрія”-250 т, Україна) літаків.

Дата добавления: 2015-05-26