Питання 3

Демократія — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. Демократія поділяється на пряму і представницьку:

- пряма демократія — безпосередня участь громадян у вирішенні державних справ (прийняття рішення на референдумі, вирішення питань на загальних зборах тощо);

- представницька демократія — вирішення державних питань представницькими органами (парламентом, місцевими Радами тощо), управління державними справами не безпосередньо, а через обраних депутатів парламенту чи місцевого представницького органу.

Білет 4. Питання 1. Існує декілька теорій походження Київської Русі:

1. Норманська теорія, її започаткували німецькі вчені Г. Баєр та Г.Міллер, які працювали в другій половині XVIII ст. в Російській Академії наук. Норманісти наголошують, що східні слов'яни були нездатні без зовнішньої допомоги створити свою державу, а варяги (нормани) відіграли вирішальну роль у створенні Київської держави.

2. За хозарською теорію поляни є не слов'янами, а різновидом хазарів. Модель влади, яка існувала в Хозарії. Там водночас правили два царі - цар по крові, та його заступник.

3. Панюркська теорія, за якою слово "Русь" походить від іранського і означає - світлий та належить іраномовним мешканцям одного з регіонів Середнього Подніпров'я.

4. Теорія природно-історичного. Прибічниками цієї теорії були і видатні українські історики В. Антонович, М. Грушевський та інші. Прихильниками цієї теорії стверджують, що у східних слов'ян існували політичні та соціально-економічні передумови для створення своєї держави: високий рівень розвитку виробничих відносин, існувала майнова диференціація, відбувалося захоплення старійшинами общинних земель, багаточисельні військові походи, результатом яких була велика кількість здобичі. Київська Русь об'єднувала фактично всіх східних слов'ян і була найбільшим державним утворенням у тогочасній Європі.

Питання 2. Напад Німеччини на СРСР. Радянсько-німецька угода про ненапад, укладена 23 серпня 1939 р. строком на десять років, як показали подальші події, не могла бути гарантом надійної безпеки для народів СРСР. 18 грудня 1940 p. А. Гітлер підписав секретну директиву під кодовою назвою «план Барбаросса». Це був план знищення Радянського Союзу і перетворення його території на життєвий простір для Німеччини. У планах нацистських стратегів Україна мала стати аграрною колонією «третього рейху» і забезпечувати Німеччину і європейський континент продуктами харчування і сировиною. Реалізація нацистських планів світового панування почалася раптовим нападом на СРСР 22 червня 1941 p. В основу війни проти радянських народів була покладена стратегія блискавичної воєнної кампанії, розрахованої на кілька місяців. Напад на Радянський Союз здійснювали три добре озброєні групи армій:

- група армій «Північ»; - група армій «Центр»; - група армій «Південь»

Початковий період війни. Німецькі збройні сили під час нападу на СРСР 22 червня 1941 зуміли досягти оперативної раптовості. За кілька годин до нападу диверсійні групи перерізали в багатьох провідний зв'язок з військами. Це призвело до втрати управління багатьма сполуками, які, в тому числі і з цієї причини, часто ставали легкою здобиччю супротивника. До кінця липня 1941 остаточно з'ясувалося, що план "Барбаросса" виявився нереальним, гітлерівці не змогли домогтися вирішального успіху ні на одному з трьох напрямків, все більш і більш втягуючись у затяжні бої. Тільки за перші 3 тижні війни німецькі війська втратили 100 тисяч чоловік, близько 1000 літаків. Виручало німців лише та обставина, що підбиті танки залишалися в їхніх руках, і їх можна було ремонтувати.

Основні причини невдач. Початок боїв для Червоної армії був вкрай несприятливий. Основні причини невдач Червоної армії:

- зосередження і розгортання військ з урахуванням нових кордонів не було завершено до початку війни; - велику роль відіграв фактор раптовості нанесення першого удару; - кращі командні і командирські кадри Червоної армії були репресовані (до 75% командного складу) в 1937-1941 p.; загалом по лінії наркомату оборони було репресовано не менше 3,5 млн. чоловік; - на стані військ повною мірою позначилася паралізуюча атмосфера культу особи Й. Сталіна; - радянська військова доктрина базувалася на тезі, схваленій Й. Сталіним, у якій мова йшла про те, що майбутня війна буде вестися на ворожій території; - до початку війни не було завершено переозброєння Червоної армії; - значно послабили боєздатність Червоної армії ліквідація перед початком війни механізованих корпусів і створення кавалерійських дивізій; - радянське військо-політичне керівництво прорахувалося у визначенні можливого напрямку головного удару супротивника; як пріоритетний в Генеральному штабі Червоної армії розглядався київський напрямок, а мінсько-смоленсько-московський - як другорядний; - народ країни, керівні кадри, були психологічно дезорієнтовані договорами 1939 р, СРСР з Німеччиною;

Питання 3. Дискримінація — це порушення прав людини, заборонене цілою низкою обов'язкових для виконання документів в області прав людини, будь-яка відмінність, виключення, обмеження або перевага, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав. Термін «дискримінація» має точне визначення і стале значення в міжнародному праві. Дискримінація є одним з найбільш серйозних і широко поширених порушень прав людини у сучасній Європі.

Білет 5. Питання 1. Трипільська культура,— археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині. Розташовувалась між Карпатами та річкою Дніпро на території сучасних України, Молдови та Румунії, займаючи велику територію. В часи розквіту, цій культурі належали найбільші за розміром поселення у Європі. Однією з особливостей трипільської культури була величезна територія поширення. Трипільська культура є однією з основних давньоземлеробських культур мідного віку. Трипільські племена займали простори Східної Європи від Дніпра до Карпат, від Полісся до Чорного моря. Розвивалася ця культура в IV–III тис. до н. е. і пройшла в своєму розвиткові три етапи:

- ранній (Тривав у другій половині VI тисячоліття та у першій половині V тисячоліття до н. е.. В цей період вони розташувалися здебільшого в низьких місцях біля річок. Житла будували у вигляді заглиблених землянок або напівземлянок.Основою господарства за цього періоду було хліборобство і скотарство, полювання, рибальство і збиральництво також мали важливе значення. Значного розвитку досягли гончарні вироби.).

- середній (На середньому етапі розвитку племена трипільської культури посідали величезні простори лісостепу. Поселення цього періоду значно більші за розміром (що свідчить про збільшення кількості населення) і розташовані біля річок та струмків. Наземні житла в них будувалися по колу або овалом. Разом зі збільшенням населення збільшувалися посівні площі. Скотарство також було розвинене більше, ніж раніше, але полювання далі мало допоміжне значення. Знаряддя праці вироблялося з кременю, каменю та кісток тварин, мотики для обробки землі з рогу оленя.

- пізній (За пізнього періоду трипільської культури значно розширилася територія, заселена трипільцями. Значно зросло значення скотарства. Скотарство напівкочового характеру складалося переважно з дрібної рогатої худоби. За цього періоду, складається патріархальний лад. Змінюється характер житлобудівництва.

Питання 2. Конституційний процес умовно поділяють на два періоди:

У перший період (1992—1994 p.) Конституційна комісія на чолі з Президентом Л. Кравчуком і Головою Верховної Ради І. Плющем, розробила два варіанти проекту Конституції, які були винесені на всенародне обговорення. Однак жоден із них не був прийнятий. Верховна Рада намагалася обмежити вплив Президента Л. Кравчука на внутрішні справи в країні. Протистояння Президента і Верховної Ради закінчилося рішенням сторін про дострокове припинення їхніх повноважень. Внаслідок чого були проведені вибори призидента та Верховгоної Ради.

У другий період (1994—1996 p.) Конституційну комісію очолили Президент України Л. Кучма і Голова Верховної Ради О. Мороз. Нові проекти Конституції створювалися представниками різних політичних партій. Найгострішими були питання про механізм прийняття Конституції, форму правління в Україні, питання власності, виборчої системи, державної мови і символіки. У лютому 1996 р. Верховна Рада почала обговорення нового проекту Конституції. Унаслідок суперечностей між Президентом і Верховною Радою Л. Кучма видав Указ про проведення у вересні 1996 р. Всеукраїнського референдуму щодо прийняття Конституції України, намагаючись прийняти Конституцію, обминувши парламент. Був виданий Указ Президента про введення в дію Конституції України.

За формою правління Україна є республікою, державного устрою — унітарною, тобто єдиною, соборною державою.

Основні положення Конституції України. Конституція складається з 15 розділів, які об’єднують 161 статтю, в тому числі 2 статті Прикінцевих положень, та 14 пунктів Перехідних положень. Таким чином, структура конституції – досить чітка, логічно зумовлена система взаємопов’язаних і взаємозумовлених структурних елементів.

Питання 3. Дисидентство (від лат. dissiden-tis — незгодний) — виступ проти панівого державного ладу або загальноприйнятих норм певної країни, протистояння офіційній ідеології й політиці; відступництво від учення панівної церкви. Дисидентський Рух — рух, учасники якого в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

Білет 6. Питання 1. Перші державні об’єднання на степовому півдні України за часів ранньої залізної доби були утворені кіммерійцями, таврами, скіфами, сарматами.

Кіммерійці. Для території України початок залізної доби пов’язаний з культурою кочовиків кіммерійців. Походження кіммерійців остаточно не з’ясоване. Кіммерійці жили в степах від Дону до Дунаю. Розводили переважно коней. Кіммерійський народ складався з племен, об’єднаних у союзи на чолі з царями-вождями. Сильне кіммерійське військо, що складалося з рухливих загонів вершників, озброєних залізними мечами i кинджалами, луками i стрілами, бойовими молотами i булавами, наводило жах на сусідів.

Скіфи. Скіфи — північно-східні давньоіранські племена, які походили зі степів, вони були войовничим кочовим народом. Успіхи скіфів у воєнних діях значною мірою зумовлювалися наявністю у них найдосконалішої на той час зброї. Ударну силу складала кіннота. Головним засобом захисту воїна-скіфа був панцир. Воїн мав бойовий пояс і щит, голову захищав шолом. Захищеним був також бойовий кінь. Використовувалися списи, дротики, сокири, кинджали, короткі мечі. Скіфи застосовували тактику раптових, блискавичних нападів. Провідною господарською галуззю було скотарство. Воно забезпечувало людей усім необхідним для життя: м’ясо, молоко. Скіфи вірили в існування багатьох богів. Скіфи шанували та оберігали могили предків. Наприкінці III ст. до н. е. Велика Скіфія припинила своє існування через всезростаючий наступ

Таври. У середині I тис. до н. е. гори та узбережжя Криму заселяли племена таврів. У таврів довго зберігався первісний родовий лад, мешкали вони в невеликих гірських селищах, іноді в печерах. Войовничі племена жили головним чином за рахунок грабіжництва, полонених приносили в жертву, відрубуючи їм голови. Культура таврів була замкненою і відсталою попри близьке сусідство античних міст. Таври довго боролися проти Боспору та Херсонесу, інколи в союзі зі скіфами, але греки, поступово освоюючи Причорномор’я, дедалі більше відтісняли таврів у гори. У I ст. н. е. таврійські племена підпали під владу Риму.

Сармати. У III ст. до н. е. на землі Північного Причорномор’я з поволзько-приуральських степів прийшли сармати. Уже в II—I ст. до н. е. вони повністю займали степи між Доном i Дніпром, а деякі їхні поселення сягали навіть Південного Бугу і Дунаю. Основним заняттям сарматів було кочове скотарство. Вони розводили велику рогату худобу, овець, коней. Окрім того, полювали на степових звірів i птахів, ловили рибу, займалися ремеслами. 

Питання 2. 29 квітня 1918 р. Всеукраїнський хліборобський з'їзд проголосив почесного отамана Вільного козацтва генерала Павла Скоропадського гетьманом України. Центральна Рада була розпущена, і в Україні започатковано нове державне утворення – гетьманат "Українська держава". Очоливши Українську державу, генерал П, Скоропадський поставив завдання відновити у країні порядок, зміцнити її міжнародні позиції, подолати хаос в економіці. Позитивні наслідки політики Скоропадського: 1. Відновлення права приватної власності та вільного підприємництва.2. Налагодження діючого адміністративного апарату, набуття досвіду організації державної служби. 3. Жорстке державне регулювання промисловості, транспорту, торгівлі і зв'язку в умовах гострої економічної кризи, боротьба з анархією на місцях та дезорганізацією виробництва.4. Налагодження нормального грошового обігу, вдосконалення грошової системи; сформування державного бюджету, відкриття українських банків, акціонерних товариств і бірж тощо.5. Організація чіткої кордонної і митної служби.6. Намагання утвердити міцний середній клас селян-власників як соціальну опору гетьманату.7. Прийнято закон про загальний військовий обов’язок та розроблено план організації армії. 8. Визнання суверенітету Української держави з боку майже двох десятків країн. 9. Подальші кроки щодо українізації народної освіти і підвищення авторитету державної української мови 10. Підвищено авторитет Православної Церкви, надання їй статусу Екзархату і автономії у складі РПУ; покладено початок Українській Автокефальній Православній Церкві.

Негативні наслідки політики Скоропадського: 1. Повернення поміщиків у свої маєтки і компенсації з селян за збитки, завдані маєткам. 2. Закон про засоби боротьби з розрухою сільського господарства. 3. Закон про заборону страйків, що вело до значного обмеження демократизму. Збільшення тривалості робочого дня до 12 годин. 4. Зайняття чиновницьких посад росіянами, більшість в уряді були членами російської партії кадетів. 5. Помилкова ставка лише на багаті і заможні верстви населення, відсутність політичної гнучкості. 6. Не вдалося провести мобілізацію. Не спромоглися реалізувати власні плани зі створення достатньо боєздатної армії. 7. Заблокування конституційного процесу. 8. Велика залежність від німецько-австрійської військової адміністрації. 9. Засилля в Україні промонархічно настроєних росіян, які негативно ставились до незалежності Української держави, виступаючи з намірами відновлення «єдиної і неділимої» Росії. 10. Фактична відсутність реальної протидії деструктивним діям і пропаганді більшовицьких сил в Україні. 11. Прийняття Акта про федерацію з майбутньою небільшовицькою Росією тощо. Отже, в діяльності гетьманату П. Скоропадського, були досягнення і прорахунки.

Питання 3. Політика “воєнного комунізму ”- це назва внутрішньої політики більшовиків в 1918—1921 роках під час Громадянської війни. Основною ціллю більшовиків було утримання власної влади в країні та забезпечення Червоної гвардії та Червоної Армії продовольством та іншими необхідними ресурсами — в умовах війни, відсутності легітимної політичної влади. В основу політики “воєнного комунізму” була покладена ідея відмови від капіталізму та швидкого революційного переходу до комуністичного ладу шляхом одержавлення власності, згортання товарно-грошових відносин, тотального підпорядкування суспільних, групових, індивідуальних інтересів державним. Практичним утіленням останньої стала так звана продрозкладка. Рішення про припинення військового комунізму та перехід до НЕП було прийнято 21 березня 1921 року на X з'їзді РКП (б)

Білет 7. Питання 1. Колонізація Північного Причорномор'я була частиною так званої Великої Грецької колонізації 8-6 ст. до н.е. Греки – засновники північно-причорноморських міст були в основній своїй масі мало заможними землеробами, частково–торговцями, ремісниками. На ранньому етапі свого буття на новій землі вони займалися сільським господарством сіяли пшеницю, ячмінь, просо, розводили сади, розводили худобу. Грецька колонізація Північного Причорномор'я мала спочатку аграрний характер. Але колонізацію слід розуміти лише як господарське освоєння греками Північного Причорномор'я, причому мирне. Новозасновані колонії не залежали від міст-метрополій хоч і підтримували з ними добрі стосунки, навіть укладали угоди щодо взаємного сприяння в торгівлі, надання рівних прав громадянам обох полісів. На місці закладання нового міста розмежовувались ділянки під будівлі й сільськогосподарські території, відводили місця для культових і громадських потреб. Однак іноді колонізація мала стихійний характер.

Питання 2. Уночі проти 1 листопада 1918 р. українські військові частини взяли під свій контроль усі головні пункти Львова. Над ратушею був піднятий синьо-жовтий національний прапор. 1 листопада Українська Національна Рада взяла владу в свої руки в містах Східної Галичини. Того ж дня австрійська влада у Львові погодилися на передачу влади Українській Національній Раді. Подальшому піднесенню її авторитету сприяли обіцянки демократичних прав і свобод, аграрної реформи в інтересах селян, введення 8-годинного робочого дня. Але події 1 листопада 1918 р. значно загострили українсько-польські відносини, вони стали початком українсько-польського збройного протистояння, що переросло у масштабну війну. 11 листопада 1918 p. у Львові Українською Національною Радою був створений виконавчий орган влади (уряд) - Державний секретаріат. Його головою став К. Левицький. 13 листопада Українською Національною Радою був затверджений тимчасовий Основний Закон, відповідно до якого за створеною Українською державою закріплювалася назва Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), визначалися її кордони, герб і прапор. Президентом ЗУНР було обрано Є. Петрушевича. 22 січня 1919 p. у Києві був проголошений «Акт об'єднання (Злуки)» Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну Україну. ЗУНР здобула назву Західної області Української Народної Республіки (ЗО УНР) і повну автономію. Остаточне рішення про об'єднання західних і східних земель повинні були затвердити Українські Установчі збори, які так і не були скликані. Сам факт проголошення об'єднання ЗУНР і УНР мав величезне морально-політичне значення, підтвердивши прагнення українського народу жити в незалежній і соборній Українській державі.

Питання 3. Нова економічна політика (неп) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Була прийнята весною 1921 року X з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. Головним завданням нової економічної політики була заміна продрозкладки продподатком в селі, використання ринку і різних форм власності, залучення іноземного капіталу у формі концесій, проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою.

Дата добавления: 2015-05-26