Власність, її суть, форми та місце в економічній системі

Втома – це особливий фізіологічний стан людини, який характеризується дискоординацією функцій, тимчасовим зниженням працездатності організму внаслідок виконуваної роботи. З точки зору фізіології – це гальмування клітин ЦНС, спрямоване на запобігання значній втраті енергії, що могла б призвести до пошкодження органа або системи органів, що працюють.

Адаптацію людини до нових природних і виробничих умов можна охарактеризувати як сукупність соціально-біологічних властивостей і особливостей, необхідних для стійкого існування організму в конкретному екологічному середовищі.

Життя кожної людини можна розглядати як постійну адаптацію, але наші здібності до неї мають визначені межі. Також і здатність відновлювати свої фізичні і розумові сили для людини не безмежна.

В даний час значна частина хвороб людей пов’язана з погіршенням екологічного середовища проживання: забрудненнями атмосфери, води і грунту, недоброякісними продуктами харчування, зростанням шуму. Пристосовуючись до несприятливих екологічних умов організм людини відчуває стан напруги, стомлення. Напруга – мобілізація всіх механізмів, що забезпечують визначену діяльність організму людини. Залежно від величини навантаження, ступеня підготовки організму, його функціонально-структурних і енергетичних ресурсів знижується можливість функціонування організму на заданому рівні, тобто настає стомлення.

При стомленні здорової людини може відбуватися перерозподіл можливих резервних функцій організму, і після відпочинку знову з’являться сили. Люди здатні переносити найсуворіші природні умови упродовж відносно тривалого часу. Однак людина, яка не звикла до цих умов потрапляє в них уперше, виявляється в значно меншій мірі пристосованою до життя в незвичному середовищі, ніж її постійні мешканці.

Здатність адаптуватися до нових умов у різних людей не однакова. Так, у багатьох людей при довгих авіаперельотах зі швидким перетинанням декількох часових поясів, а також при позмінній роботі виникають такі несприятливі симптоми, як порушення сну, знижується працездатність. Інші ж адаптуються швидко. Серед людей можна виділити два крайніх адаптивних типи. Перший з них – спринтер, що характеризується високою стійкістю до впливу короткочасних екстремальних факторів і погано переносить тривалі навантаження. Протилежний тип – стаєр. В північних регіонах країни серед населення переважають люди типу “стаєр”, що виявилося, очевидно, результатом тривалих процесів формування популяції, адаптованої до місцевих умов.

Вивчення адапційних можливостей людини і розробка відповідних рекомендацій має в даний час важливе практичне значення. Однак ми дотепер не усвідомлюємо складності і глобальності проблеми, яка найважливіша для людства - захисту екології. В усьому світі люди прагнуть до максимального зменшення забруднення навколишнього середовища. В багатьох країнах світу, в тому числі в Україні встановленню кримінальну відповідальність за екологічні злочини. Але, звичайно, не всі шляхи до подолання даної проблеми вирішені, кожному самостійно потрібно піклуватися про навколишнє середовище і підтримувати природний баланс, у якому людина здатна нормально жити.

Власність - складна і багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність суспільних відносин-економічних, соціальних, правових, політичних, національних, морально-етичних, релігійних тощо. Вона займає центральне місце в економічній системі, оскільки зумовлює спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, мету функціонування і розвитку економічної системи, визначає соціальну і політичну структуру суспільства, характер стимулів трудової діяльності і спосіб розподілу результатів праці (рис. 3.7).

Виражаючи найглибинніші зв'язки і взаємозалежності, власність, таким чином, розкриває сутність соціально-економічного буття суспільства.

Рис. 3.7. Місце власності в економічній системі

Об'єкти власності - це все те, що можна привласнити чи відчужити:

- засоби виробництва в усіх галузях народного господарства;

- нерухомість (будинки і споруди, відокремлені водні об'єкти, багаторічні насадження тощо);

- природні ресурси (земля, її надра, ліси, води тощо);

- предмети особистого споживання та домашнього вжитку;

- гроші, цінні папери, дорогоцінні метали та вироби з них;

- інтелектуальна власність, тобто духовно-інтелектуальні, інформаційні ресурси та продукти (твори літератури і мистецтва, досягнення науки і техніки, відкриття, винаходи, ноу-хау, інформація, комп'ютерні програми, технології тощо);

- культурні та історичні цінності;

- робоча сила.

Суб'єкти власності - це персоніфіковані носії відносин власності:

- окрема особа (індивідуум) - людина як носій майнових і немайнових прав та обов'язків;

- юридичні особи - організації, підприємства, установи, об'єднання осіб усіх організаційно-правових форм;

- держава в особі органів державного управління, муніципалітети (органи місцевого управління та самоврядування);

- декілька держав або всі держави планети.

Власність має і правовий аспект, виступаючи як юридична категорія. Юридичний аспект власності реалізується через право власності.

Право власності - це сукупність узаконених державою прав та норм економічних взаємовідносин фізичних і юридичних осіб, які складаються між ними з приводу привласнення й використання об'єктів власності.

Рис. 3.9. Сукупність правочинностей власника

Існує два основних типи власності: приватна і суспільна.

Приватна власність - це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об'єктом власності та отримання доходу належить приватній (фізичній чи юридичній) особі.

Приватний тип власності виступає як сукупність індивідуально-трудової, сімейної, індивідуальної з використанням найманої праці, партнерської і корпоративної форм власності (рис. 3.11).

Рис. 3.11. Сучасні форми приватної власності

Суспільна власність існує у двох формах: державній і колективній (рис. 3.12).

Державна власність - це така система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядження власністю здійснюють органи (інститути) державної влади.

Рис. 3.12. Сучасні форми суспільної власності

Змішана власність поєднує різні форми власності - приватну, державну, колективну, кооперативну та інші, в тому числі й власність іноземних суб'єктів (рис. 3.13).

Рис. 3.13. Сучасні форми змішаної власності

Дата добавления: 2015-05-26