Права та обов'язки батьків і дітей: підстави, види, приклади. Підстави позбавлення батьківських прав. Основні шляхи влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування

Білет № 18

Після народження дитини у батьків виникають певні особисті (немайнові) й майнові права та обов'язки.

Батьки мають право і зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про стан їхнього здоров'я, про фізичний, психічний, духовний і моральний розвиток, забезпечити набуття дітьми загальної середньої освіти, забезпечити дітей харчуванням, і житлом, одягом, медичним обслуговуванням, захищати їхні права та інтереси, в тому числі й у суді.

Як правило, ці права та обов'язки дійсні, доки дитині не виповниться 18 років. На жаль, деякі батьки поводять себе неналежним чином (алкоголіки, наркомани), погано впливають на дітей, ухиляються від виконання батьків­ських обов'язків. У таких випадках, щоб зберегти здоров'я і психіку дитини, сі порити для неї нормальні умови життя, батьків позбавляють батьківських прав.

Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку допомогу надавати. Якщо повнолітні діти продовжують навчання й у зв'язку з цим по­требують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані в разі їхнього навчання до досягнення ними двадцяти трьох років надавати таку допомогу.

Згідно з чинним законодавством України, дитина має право жити і ви­ховуватися в сім'ї, право на всебічний розвиток, повагу її людської гідності, право спілкуватися з обома батьками, навіть тоді, коли дитина проживає з одним із батьків, право захищати свої законні права та інтереси. Вона може звертатися самостійно до органів опіки і піклування, а з 14 років — до суду. Дорослі мають брати до уваги думку дитини у вирішенні будь-якого питання, що стосується її інтересів.

Закон не тільки надає дітям права, він покладає на них і певні обов'язки. Повнолітні діти зобов'язані утримувати своїх непрацездатних батьків, пі­клуватися про них. Якщо діти не виконують цей обов'язок добровільно, не­працездатні батьки мають право в судовому порядку стягнути з дітей кошти (аліменти) на своє утримання. Якщо немічні батьки потребують допомоги, а діти не доглядають за ними, вони крім аліментів повинні сплачувати батькам кошти для оплати допомоги сторонніх осіб (наприклад, доглядальниці).

Дитина має не тільки особисті права. Взагалі її майном мають розпоря­джатися батьки, але вони повинні вислухати і врахувати думку дитини при здійсненні з її майном якихось дій. Дитина може купити чи продати якісь дрібні речі невисокої вартості, наприклад книгу, хліб, зубну щітку, дрібний одяг, приладдя для школи. Одяг, іграшки, музичні інструменти, спортивне обладнання — це особиста власність дитини, але дарувати, міняти вона може речі невисокої вартості, а всі інші предмети — тільки за згодою батьків.

Дитина може самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією та іншими доходами, але тільки з моменту, коли їй виповниться 14 років. Із цього віку дитина має право укладати угоди (купувати, продавати, дару­вати) щодо автомобілів, велосипедів, мопедів або іншого майна, але тільки за письмовою і нотаріально посвідченою згодою батьків (усиновлювачів, піклувальників). Також із 14 років дитина має право розпоряджатися гроши­ма, які внесені в банк на її ім'я, але тільки за згодою батьків (усиновлювачів, піклувальника).

Законом передбачено, що дитина несе відповідальність за завдану шкоду, наприклад за розбиття скла в школі; за продаж чи обмін своїх джинсів чи кросівок дитина відповідальності не несе, але за заподіяну дитиною шкоду відповідають батьки.

Що ж до укладених дитиною договорів, а також договорів, укладених за згодою батьків, то, якщо в дитини немає достатньо майна, щоб розраху­ватись за своїми обов'язками, відповідальність несуть її батьки, але тільки в обсязі майна, якого недостатньо для розрахунку за зобов'язаннями дитини.

За завдану шкоду дитина несе відповідальність самостійно, але, звичайно, в межах того майна, яке у неї є. Якщо його недостатньо, то відповідальність також несуть батьки в межах майна, якйго в дитини не вистачає.

Неповнолітні батьки мають такі самі права та обов'язки щодо своєї дитини, як і батьки, яким уже є 18 років, і можуть здійснювати їх самостійно. При до­сягненні неповнолітніми батьками 14 років вони мають право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів їхніх дітей.

У випадку, коли батьки розлучаються або їх позбавили батьківських прав, суд може спитати, з ким із батьків дитина хотіла б жити.

Якщо батьків позбавили батьківських прав, то дитина має право прожива­ти в одному приміщенні з ними. Але якщо суд чи орган опіки і піклування, який турбується про дитину під час такої процедури та інколи після її закінчення, визнає, що спільне проживання неможливе, то батьків повинні примусово виселити чи поділити квартиру, щоб дитина надалі з ними не жила.

Дитина має право на те, щоб її вислухали батьки, інші члени сім'ї з питань, що стосуються її особистого життя, а також питань сім'ї та управління на­лежним дитині майном.

Якщо один із батьків платить аліменти, тобто гроші на утримання дитини, то в разі їх використання другим із батьків не на потреби дитини, вона може розповісти це тому з батьків, хто їх платить, а він може звернутись до суду чи до органів опіки і піклування, де йому роз'яснять, як краще використати ці гроші саме на потреби дитини. Наприклад, батько може відкрити рахунок у банку на ім'я дитини і перераховувати гроші туди.

При сплаті аліментів, якщо той із батьків, хто їх платить, дарує дитині й другому з батьків будинок, квартиру чи земельну ділянку, то він набуває право не платити аліменти другому з батьків. Якщо дитині вже виповнилося 14 років, то вона повинна брати участь в укладенні такого договору даруван­ня — тоді ця квартира чи будинок належатиме в рівній мірі і дитині, і другому з батьків, з яким вона проживає.

Дитина має право розпоряджатись грошовими коштами, що внесені ін­шими особами в фінансову установу, тобто в банк, на ім'я дитини, але за згодою батьків чи усиновителів (піклувальника).

Позбавлення батьківських прав є крайнім засобом сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належне ви­ховання своїх дітей. Такий засіб може застосовуватись тільки за рішенням суду. Законом встановлені підстави, з яких батьки можуть бути позбавлені батьківських прав. Це відмова батьків забрати дитину з пологового будинку,ібо іншого закладу охорони здоров'я без поважних причин і невиявлення протягом 6 місяців щодо неї батьківського піклування, ухилення від виконання матір'ю чи батьком своїх обов'язків щодо виховання дитини. Таке ухилення повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки. Не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не виконує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хвороби, і тривалого відрядження, створення перешкод з боку іншого з батьків, з яким проживає дитина.

Позбавлення батьківських прав можливе також через жорстоке поводжен­ня з дитиною, хронічний алкоголізм або наркоманію батьків дитини, внаслідок будь-яких видів експлуатації дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва, внаслідок засудження батька чи матері за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Неповнолітні батьки не можуть бути позбавлені батьківських прав із підстав ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини або коли вони є хронічними алкоголіками чи наркоманами, а також коли батьки вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебра­кування та бродяжництва. Позбавлення батьківських прав є винятковим за­ходом, який застосовується лише тоді, коли всі інші не дають позитивних результатів. Позбавлення батьківських прав допускається лише щодо дітей, які не досягли 18 років.

Справи про позбавлення батьківських прав розглядаються за заявою од­ного з батьків, опікуна, піклувальника, особи, в сім'ї якої проживає дитина, закладу охорони здоров'я або навчального закладу,- в якому вона перебуває, органу опіки та піклування, прокурора, а також самої дитини, яка досягла 14 років.

Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьків­ських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні. Суд може постановити рі­шення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, із житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або поста­новити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін. Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому. Якщо ди­тина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед ін­шими особами на передання їм дитини мають за їхньою заявою баба та дід дитини, повнолітні брати та сестри, інші родичі. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові або іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передаєть­ся на опікування органові опіки та піклування. Така дитина Зберігає право на проживання в житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може в будь-який час повернутися до нього.

З позбавленням батьківських прав, у принципі, припиняються сімейні пра­вовідносини між батьками і дитиною.

Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюєть­ся через усиновлення, встановлення опіки, піклування та патронату. Інколи буває такі що діти залишаються без піклування батьків. Для допомоги таким дітям у містах, районах утворені спеціальні органи — органи опіки і піклу­вання, Закон покладає на них обов'язок виявляти дітей, що залишилися без батьків, влаштовувати і контролювати умови їхнього життя, виховання, на­вчання. Ці установи допомагають таким дітям знайти нову сім'ю — шляхом усиновлення.

Усиновлення — правовий акт, унаслідок здійснення якого між усиновле­ною дитиною та усиновлювачем встановлюються такі самі особисті й май­нові відносини, як між батьками та дітьми. За загальними правилами для усиновлення потрібний дозвіл кровних батьків. Після усиновлення дитина звільняється від обов'язків відносно своїх кровних батьків.

Усиновлювач — це людина, яка приймає у свою сім'ю дитину на правах дочки чи сина. Між усиновлювачем і усиновленою дитиною виникають такі самі правові відносини, що й між кровними батьками та дітьми.

Якщо у дитини є брат або сестра, то при усиновленні їх не можна розлуча­ти. Якщо всиновлюють сестру чи брата дитини, то дитина має право знати, де сестра чи брат житимуть, тобто їхню адресу. Для усиновлення дитини вона повинна дати свою згоду. Якщо всиновлювач хоче змінити ім'я дитини, для цього потрібна її згода. Дитина має право на таємницю усиновлення, а з 14 років — на одержання інформації щодо її усиновлення.

Опіка і піклування — різниця між цими поняттями полягає в тому, що опіка встановлюється над дітьми, яким ще немає 14 років, а піклування — над дітьми віком від 14 до 18 років.

Встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати.

Опіка може бути припинена через передачу дитини батькам (усиновлювачам), досягнення дитиною 14 років. У цьому випадку опікун продовжує піклуватись про дитину, але називається вже піклувальником.

Піклування може бути припинене через досягнення дитиною повноліття, одруження підопічного чи надання дитині повної цивільної дієздатності.

Висновок. Батьківські права та обов'язки визнаються за особами, від­носно яких наявні безспірні відомості, що вони є батьком або матір'ю даних дітей. У разі неправомірного здійснення батьківських прав та обов'язків, жорстокого поводження з дітьми, залишення їх без нагляду суд може по­збавити окремих осіб батьківських прав і притягти їх до відповідальності. Батьківські права та обов'язки поширюються і на осіб, які у встановленому законом порядку усиновили або вдочерили дітей.

Дата добавления: 2015-05-26