Внутрішня і зовнішня політика гетьмана Івана Мазепи

25 липня 1687 р. на козацькій раді було обрано нового гетьмана. Ним став генеральний писар Іван Мазепа. Свою діяльність Мазепа розпочав в умовах підписання нових «Коломацьких статей», що застерігали Україну від порушен­ня умов вічного миру між Московією та Польщею. Геть­ману заборонялося мати дипломатичні відносини з іншими державами. Для постійного контролю за українським уря­дом мала постати залога в гетьманській столиці - Батурині. Мазепа був високоосвіченою людиною, мав значний військовий і дипломатичний досвід, пройшов добру шко­лу управління Україною під керівництвом Дорошенка і Самойловича. Усе це було запорукою його успішної діяль­ності на гетьманській посаді.

На першому етапі гетьманування Мазепа дотримував­ся політики добрих відносин 3 Москвою: доповідав про «витівки» запорожців, придушував народні рухи, поси­лав козацькі полки то в далекі північні райони, то в Польщу то на південь. За рахунок України утримували­ся не лише козацькі, а й російські війська. За все це Мазепа одержував щедрі подарунки від царя: Петро І довіряв українському гетьману.

Одним із найважливіших напрямків загально-державної політики Мазепи була культурно-просвітницька діяль­ність. У розвиток української освіти, науки, мистецтва.архітектури, літератури, книгодрукування гетьман вкла­дав величезні кошти з державної військової скарбниці та власні кошти, справедливо вважаючи, що лише в такий спосіб Україна може зрівнятися з європейськими держа­вами. Промовистим є той факт, що лише під його безпосе­реднім наглядом і керівництвом споруджувалося 12 хра­мів. За гетьманування Мазепи було відновлено багато ста­ровинних храмів княжої доби. Внесок Мазепи у розвиток архітектури й будівництва настільки значний, що навіть тогочасний архітектурний стиль дослідники називають «мазепинським бароко». Інша царина культурницької діяльності Мазепи - друкарська справа. Видання Мазепинської доби були одними з найкращих українських книгодруків. До речі, сам гетьман мав чи не найбільшу в Україні книгозбірню й обдаровував книжками з цієї біб­ліотеки монастирі, церкви, окремих осіб. Не менш, ніж цер­квами й монастирями, опікувався Мазепа Києво-Могилянською академією. Дбав гетьман про організацію нових осередків культури, одним з яких була Чернігівська ака­демія. На думку дослідників, така цілеспрямована й весохоплююча культурницька діяльність Івана Мазепи дозво­ляє говорити про неї не просто як про меценатство, а як про сплановану далекоглядну державну політику.

Щирим прихильником Москви гетьман залишався доти, доки Петро І не почав ламати основи української автоно­мії. Тоді Мазепа вирішив піти на союз зі Швецією. З 1700 р. Московія вела війну зі Швецією, що отримала назву "Пів­нічної", за вихід до Балтійського моря. Ця війна ніяким чином не перетиналася з інтересами України. Проте від самого початку козацькі полки постійно брали участь у воєнних діях, воюючи на землях Московії, Прибалтики, Речі Посполитої не проти своїх ворогів, а обстоюючи інте­реси царя. Ці походи стали важким тягарем для козацтва. Адже козаки за свою службу не отримували ніякої винаго­роди, а, навпаки* потерпали від утисків і образ москов­ських воєначальників. Жорстоке ставлення з боку команду­вання й тяжкі умови служби викликали скарги н нарікання, а часом і самовільне повернення додому. Приводом для незадоволення було й те, що досить часто козаків викорис­товували як дешеву робочу силу під час будівництва ка­налів, нових доріг, фортець та інших укріплень. Справж­нім лихом стала Північна війна і для інших верств україн­ського населення, бо саме йот коштами споряджалися ко­зацькі війська для щорічних походів на північ. Гетьманщи­на мусила також утримувати в ряді міст московську ар­мію й військові гарнізони. Крім того, з України у великих кількостях вивозився хліб та інші продукти. Все це при­зводило до занепаду господарства й торгівлі, посилювало незадоволення політикою московського царя.

Крім воєнних негараздів, козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав. Так, зокрема, гост­ру реакцію викликав указ 1705 р. про перетворення двох козацьких полків, висланих до Пруссії, у регулярні дра­гунські. Серед козацької старшини поширювалися чутки про ще суттєвіші зміни: усунення козацького самовряду­вання, насадження губернаторів і воєвод* переселення ко­зацького війська в Московію тощо. Непевність майбут­нього України примушувала старшину й гетьмана замис­люватися над подальшою долею Гетьманщини. Охоплена антимосковськими настроями старшина тиснула на гетьмана. Та й сам Мазепа почав розуміти згубність відносин України з Московією.Взявши за мету звільнення Гетьманщини з-під влади Московії, І. Мазепа розпочинає таємні перемовини з карлом XII. Коли шведський король у ході військових дій просувався територією України, гетьман перейшов на ЙОГО бік. У квітні 1709 р. з Карлом XII було підписано \ году. У першому пункті договору він обіцяв захищати Україну й не укладати миру з царем, поки українці оста­точно й назавжди не визволяться з-під влади Москви та не відновля і ь своїх давніх прав і привілеїв.

І в ним планам не судилося здійснитися. Після Полтав­ці, ми катастрофи Мазепа опинився на чужині де й помер ' вересня 1709 р. Однак внесок Івана Мазепи у зміцнення української державності за умов неухильного наступу на неї і бо<у російського царату величезний. І хоч ідею дру-і оі' X мельниччини за гетьманування Мазепи не було втіле­но м ял 11 я, проте вдалося піднести українське господар-і ми» іі культуру, а відтак зберегти ці важливі чинники дер­жавної Га національної самобутності, досягти певної стабілізації суспільства. Прагнення Мазепи створити власну і ш ти о політика в царині культури та освіти мали да-іемннжну мету й забезпечили навіть після його поразки майже ХО-літнє існування гетьманської держави, вплинули на весь подальший розвиток українського народу та його державницьких традицій, на формування національної культури. Доба Мазепи - це час відродження України, епоха політичного, економічного й культурного поступу.

Дата добавления: 2015-05-26