Кейнс: модель сукупної пропозиції

Підприємництво й інновації Й. Шумпетер

Йозеф Шумпетер (1883–1950) залишався прихильником теорії неокласичного напрямку, хоча багато в чому виходив за рамки одного напрямку, наприклад, його іноді відносять до неолібералів. У своїх роботах Шумпетер зберігав вірність трьом великим проблемам, якими є:

1. Методологія й історія економічного аналізу, яким він присвятили книги: «Сутність і основний зміст теоретичної політекономії" (1908), "Історія економічного аналізу» (1954).

2. Теорія економічної динаміки. Погляд на цю проблему Шумпетер викладає в книгах «Теорія економічного розвитку» (1912) і «Економічні цикли» (1939).

3. Концепція суспільного розвитку, що наведена в роботах «Соціологія імперіалізму» (1919), «Соціальні класи в економічно однорідному оточенні» (1927) і «Капіталізм, соціалізм і демократія» (1942).

Хоча неокласична теорія тяжіла до розгляду статичних задач, Шумпетер починає розмову про динаміку. Урівноважений господарський кругообіг порушує новатор. Це підприємець, що виявляє можливість одержати додаткову вигоду: уводить технічні винаходи, поліпшує організацію виробництва і т.д. Ламається весь ритм кругообігу, уся система витрат, цін і доходів. Частина підприємств розоряється, інша прогресує. І тому, говорить Шумпетер, звичайним станом є не рівноважний кругообіг, а подібні зрушення. Рух здійснюється не по колу, а по спіралі. Особливу роль відіграє сфера кредиту (кредитування новатора).

Кожна інновація викликає хвилю наслідувань, що розходяться в усі сторони. Ці хвилі накладаються одна на одну, і такий рух не може бути рівномірним. Шумпетер підходить до аналізу економічних циклів. Його теорія економічного розвитку досліджує ендогенні механізми (внутрішнього походження) економічних циклів будь–якого виду. Вона вивчається багатьма поколіннями вчених, але не входить до складу загальноприйнятих конструкцій. Наприклад, Шумпетер доводить, що в економіці існує механізм циклічності немонетарного типу, зв’язаний з дискретним виникненням кластерів комбінацій. Такий погляд не вписується в традиційні схеми макроекономічного аналізу. Точно так само не узгоджується з традиційною теорією загальної рівноваги Л. Вальраса запропонована Шумпетером концепція переходу від одних рівноважних станів до інших.

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції виникла на ґрунті конструктивної критики класичної моделі. Але кейнсіанська модель має декілька різновидностей. Один із її варіантів, який називається крайнім випадком, полягає в тому, що суспільні фактори змішаної економіки стримують в короткостроковому періоді ціни і зарплату від миттєвого реагування на сукупний попит. Це означає, що в такій моделі як ціни, так і зарплата є негнучкими. За цих умов сукупна пропозиція змінюється пропорційно зміні сукупного попиту. Оскільки ціни стабільні, то внаслідок цього крива сукупної пропозиції набуває вигляду горизонтальної лінії.

Але реальна економіка свідчить, що негнучкість цін є не правилом, а крайнім випадком, який може виникати лише в екстремальних умовах, коли держава тимчасово блокує ціни. Отже, крайній випадок кейнсіанської моделі – це модель сукупної пропозиції для екстремальних умов.

У нормальних умовах ціни вільно формуються ринком і тому є гнучкими, тобто еластичними стосовно сукупного попиту. Цю обставину враховує основний варіант кейнсіанської моделі сукупної пропозиції, згідно з яким негнучкою є лише зарплата. Тому під кейнсіанською мо­деллю сукупної пропозиції доцільно розуміти її основний варіант.

Графічно кейнсіанську модель сукупної пропозиції можна представити на прикладі падіння сукупного попиту.

Дата добавления: 2015-05-26