Пошук інформації у процесі наукової роботи

Для успішного виконання наукової роботи потрібно здійснювати пошук необхідної інформації. Інформаційний пошук — це вияв, від­бір та аналіз книг, статей та інших матеріалів за певними ознаками. З будь-якої науки, галузі знання чи проблеми у світі випускається незліченна кількість видань, інформація в яких часто дублюється. За­вдання полягає в тому, щоб у цьому потоці виявити оригінальну най­більш цінну, актуальну на даний момент інформацію, яка подається у книзі, статті, будь-якому іншому джерелі в компактному вигляді, носить узагальнюючий характер, тобто містить максимум необхідних відомостей, має високий ступінь повноти. Значення та роль інфор­мації полягають у тому, що без оперативної, повної та якісної інфор­мації не може бути проведене будь-яке наукове дослідження. Важли­вість для дослідника максимально швидкої й повного ознайомлення з джерелами необхідної інформації зумовлено її старінням унаслідок появи нових матеріалів або зниження потреби в ній. Інформація для розробників наукової проблеми під час наукових досліджень водно­час є і предметом, і результатом праці. Ада вони осмислюють і пе­реробляють цю інформацію, а як результат наукової праці виникає специфічний продукт — якісно нова інформація.

У період навчання в університеті кожен студент за допомогою викладача формує індивідуальну систему пошуку, яка включає різ способи й прийоми. Така система визначається культурою читання, також рівнем загальноосвітньої та професійної підготовки студент Відпрацьована система пошуку дозволяє з найменшими витратами сил і часу стежити за надходженням нової літератури, швидко й раці­онально відбирати книги, статті та інші матеріали з конкретної ті ми, оперативно й повно вилучати з них необхідні відомості.

Потреба в інформаційному пошуку виникає у студента при:

• вивченні теми лекції, підготовці до семінарського заняття, контрольної роботи, до заліків та іспитів;

• написанні рефератів, курсових, наукових, кваліфікаційних ро­біт, при підготовці доповіді для читання на науковій конферен­ції чи на засіданні наукового гуртка.

Усі ці форми навчання стимулюють студента до пошук, до само­стійного поглибленого вивчення проблеми.

Наукова діяльність студента, як правило, значною мірою базу­ється на аналізі літературних документальних джерел. Будь-яка бі­бліотека, її книжковий фонд, читальна зала мають стати для нього справжньою науково-дослідною лабораторією.

Наукова діяльність студента визначається переважно навчаль­ним процесом, тобто переліком дисциплін навчального плану та їх­нім змістом, викладеним у навчальних програмах. Саме тут окрес­лено коло те і проблем, які мають стати предметом постійної уваги студента, зумовлюють потребу в інформації для закріплення й роз­ширення знань.

Пошук інформації для навчальної та наукової діяльності прохо­дить такі два етапи:

перший етап — визначення теми пошуку і складання списку літератури для її вивчення;

другий етап — пошук самих джерел для безпосереднього їх читання (перегляду) і вилучення потрібної інформації.

Такий пошук називають повним. Проте часто при підготовці до семінарського заняття, заліку чи іспиту студент здійснює так званий частковий пошук за вже готовим списками літератури, які наведено у підручниках, методичних та навчальних посібниках, програмах і які складають викладачі спеціальних і загальнонаукових кафедр.

Щоб інформаційний пошук був ефективним, слід насамперед чіт­ко визначити тему, за якою добирається література, а також хронологічні, мовні, географічні межі, за якими вестиметься пошук інформації.

Хронологічні межі передбачають чітке уявлення про те, джерела яких років видання необхідні. Мовні межі виникають при пошуку літератури іноземними мовами. Географічні межі визначаються за місцем, в якому видано чи якому присвячено книгу.

Усі існуючі джерела поділяються за змістом і характером подан­ня інформації на дві групи:

• документальні, які дають інформацію за суттю теми (питання): монографії, підручники, навчальні посібники, наукові журнали, довідкові видання тощо;

• бібліографічні покажчики, списки, огляди монографій, підруч­ників, наукових статей та інших документальних джерел.

Інформацію за суттю теми — первинну інформацію — складають факти, ідеї, концепції, проблеми в різних поєднаннях і формах викла­ду. Вони знаходять відображення в науковій, навчальній, довідковій літературі, що випускається у вигляді книг, брошур, журналів, бю­летенів, газет тощо. Разом з тим, існує така інформація, яку іноді не­можливо знайти у книгах чи журналах. Вона міститься у так званих спеціальних видах літератури: стандартах, описах винаходів і патен­тів тощо.

До джерел вторинної інформації відносять бібліографічні джере­ла — покажчики, списки, огляди літератури, бібліотечні каталоги. Бі­бліографічні джерела не дають безпосередньої інформації щодо суті питання, теми, але вказують документальне джерело, де ця інформа­ція міститься.

Цілеспрямовано підібрані фонди документальних і бібліографіч­них джерел мають бібліотеки, служби наукової інформації, архіви, музеї.

Для пошуку інформації можна використовувати такі загально­державні бібліотеки:

1. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Електронна адреса сайту бібліоте­ки: http:// www.nbuv.gov.ua/.

Обсяг фондів — близько 15 млн. одиниць зберігання. Це унікаль­не зібрання джерел інформації, що включає книги, журнали, про­довжувані видання, карти, ноти, образотворчі матеріали, рукописи, стародруки, газети, документи на нетрадиційних носіях інформації. Бібліотека має найповніше в державі зібрання пам’яток слов’янської писемності та рукописних книг, архіви та книжкові колекції видат­них діячів української й світової науки та культури. Складові фон­дів — бібліотечно-архівна колекція «Фонд Президентів України», архівний примірник творів друку України з 1917 р., архівний фонд Національної академії наук України. Бібліотека комплектується всіма українськими виданнями, отримує примірник дисертацій, які захищаються на території України, веде міжнародний книгообмін з понад 1500 науковими закладами і бібліотеками 80 кра­їн світу. З 1998 р. здійснюється цілеспрямоване комплектування електронними документами.

Пошуковий апарат Бібліотеки має в своєму складі систему бі­бліотечних каталогів та картотек і фонд довідково-бібліографічних видань обсягом 200 тисяч примірників. Цей фонд включає докумен­ти нормативного характеру (закони, укази тощо), енци­клопедії, тлумачні словники, довідники, бібліографічні посібники. Систему бібліотечних каталогів і картотек утворюють генеральний алфавітний каталог, читацькі алфавітний і систематичний каталоги та понад 30 каталогів і картотек підрозділів бібліотеки. З 1994 р. на­повнюється електронний каталог, з 1998 — загальнодержавна рефе­ративна база даних «Україніка наукова».

У локальних інформаційних мережах Бібліотеки знаходиться 450 комп’ютерів; на Інтернет-порталі — 3,5 млн бібліографічних і 260 тис. реферативних записів, а також 55 тис. повних текстів доку­ментів; у Інтранет-середовищі — 700 тис. публікацій. Пошук у елек­тронних ресурсах здійснюється програмним модулем WWW-ISIS (ЮНЕСКО).

Інформаційне обслуговування читачів здійснюється в 16 галу­зевих та спеціалізованих залах основного бібліотечного комплексу, а також у 6 залах філії, де розміщено найбільше в Україні зібрання газет, фонди рукописів, стародруків і рідкісних видань, естампів і ре­продукцій, нотних видань, зібрання юдаїки, а також значна частина архівного фонду Національної академії наук України.

2. Національна парламентська бібліотека України. Електронна адреса сайту бібліотеки: http://www. nplu.kiev.ua/.

Національна Парламентська бібліотека України є провідним дер­жавним культурним, освітнім, науково-інформаційним закладом. Це загальнодоступна установа з універсальними за змістом фондами і характером обслуговування населення. Фонд Національної парла­ментської бібліотеки України — універсальний, складає більше 4 млн примірників українською, російською, англійською, французькою, німецькою, польською, чеською та іншими іноземними мовами, в т.ч. стародруки, рідкісні, цінні видання. Склад і зміст фондів HПБ Укра­їни розкривають каталоги та картотеки, які створені в традиційній картковій і електронній формах.

Інформацію про наявність у бібліотеці необхідного документа ко­ристувачі можуть отримати з абеткових каталогів: документів укра­їнською, російською та іноземними мовами, а про наявність літерату­ри з окремих галузей знань — з с истематичний каталог документів українською, російською та іноземними мовами, авторефератів дис­ертацій, стародруків, цінних і рідкісних книг. Електронний каталог включає документи з 1995 року.

3. Державна історична бібліотека України. Електронна адреса сайту бібліо­теки: http://www.dibu.kiev.ua/).

Створена була бібліотека у 1939 р. Фонд її складає понад 800 тис. одиниць зберігання. Вона є Всеукраїнським депозитарієм історичної літератури та методичним центром в галузі наукової бібліографії з іс­торії України. Каталоги і картотеки, що відображають фонд бібліо­теки такі: алфавітний каталог книг, генеральний алфавітний каталог книг і продовжуваних видань, алфавітний каталог фонду відділу рід­кісні, цінних та стародрукованих книг та ін. Є електронний каталог.

4. Державна науково-технічна бібліотека України. Електронна адреса бібліотеки: http://gntb.gov.ua/ua/).

ДНТБ України — одна з найбільших бібліотек країни з унікаль­ним багатогалузевим фондом науково-технічної літератури і до­кументації, що нараховує майже 21 мільйон примірників докумен­тальних джерел інформації. В ньому представлені: найбільший фонд патентних документів в Україні, унікальні фонди промислової та нормативно-технічної документації, дисертацій, звітів про науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки, депонованих науко­вих робіт, фонд вітчизняних та зарубіжних книг та періодичних ви­дань науково-технічного спрямування.

Бібліотека є місцем збереження всіх звітів про виконані науково-дослідні роботи та повних текстів дисертацій з усіх галузей знань, які захищені в Україні (у вигляді комп’ютерних файлів). Також у бібліотеці є реферативна база депонованих наукових робіт.

5. Бібліотека імені М. Максимовича Київського національного уні­верситету імені Тараса Шевченка. http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3)

Наукова бібліотека ім. М. Максимовича є структурним підрозді­лом Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Організована разом з університетом у 1834 році. Основою її фондів стали колекції ліцеїв, інститутів та приватних осіб.

Наукова бібліотека сьогодні є однією з найбільших і найстарі­ших вузівських бібліотек з розгалуженою мережею читальних залів і абонементів загальною площею більше 6,6 тис. кв.м. У її структу­рі — 22 відділи, 25 секторів, 17 абонементів, 16 читальних залів. Крім основних абонементів та читальних залів, де викладачі та студенти одержують навчальну літературу є абонемент художньої літера­тури, міжбібліотечний абонемент та спеціалізовані читальні зали: інформаційно-бібліографічний, періодики, юридичної та історичної літератури.

Фонд на­лічує 3,5 млн прим. книг, періодичних видань та інших видів друко­ваної продукції. За змістом він універсальний, має видання надруко­вані 30 мовами світу. У фонді нараховується 1,7 млн наукової та 1,06 млн навчальної літератури. Невід’ємною складовою частиною роботи бібліотеки на допомогу читачеві є інформація, що міститься в каталогах та картотеках. Що­року каталоги поповнюються інформацією на 46–50 тис. карток.

До послуг читачів бібліотеки є такі каталоги:

• електронний каталог книг (містить 753224 записів) — дозво­ляє виконувати пошук та замовлення літератури в фондах бiблiотеки за допомогою Інтернету;

• каталог дисертацій та авторефератів (містить 141877 записів) — дозволяє виконувати пошук авторефератів та дисертацій. По­шук можна проводити за назвою, автором та роком видання дисертації чи автореферата;

• електронний покажчик публікацій (містить 78337 записів) — призначений для пошуку інформації серед картотеки статей, авторефератів та дисертацій. Дозволяє проводити пошук за на­звою, автором та роком видання публікації.

До послуг читачів бібліотеки також діє доступ до повнотекстової бази дисертацій Російської державної бібліотеки.

На комп’ютерній базі виконуються: комплектування фонду та об­робка нових надходжень, передплата періодичних видань, готуються інформаційні матеріали, доповнюються бази даних.

Крім вище означених, також можна використовувати фонди ін­ших бібліотек України, а саме, спеціальних, публічних, універсаль­них наукових.

Масив інформаційних матеріалів будь-якої бібліотеки, в якій здійснюється пошук, складається з двох частин: документального фонду і довідково-пошукового апарату до нього.

Бібліотечні каталоги й картотеки можуть існувати як у традицій­ному (картковому), так і в електронному вигляді.

У комплексі каталоги і картотеки складають єдиний довідковий апарат, за яким можна визначити, які джерела первинної інформації наявні в бібліотеці. Читач шукає потрібні матеріали спочатку за каталогами (встановлює їх наявність у конкретній бібліотеці), а потім звертається до документального фонду, звідки отримує ці матеріали.

Такою є в загальних рисах схема пошуку первинної інформа­ції у фонді конкретної бібліотеки. Проте фонд будь-якої бібліотеки комплектується, як правило, вибірково, містить не всі матеріали, що випущені друком, а тільки ті, що відповідають її профілю. Значну частину потрібних матеріалів збирають і зберігають інші бібліотеки, архіви, музеї. Інакше кажучи, каталоги й картотеки конкретної бі­бліотеки відбивають лише частину існуючої літератури в цілому і за окремими темами. Повні відомості надають бібліографічні посібники.

У процесі бібліографічного пошуку слід виділити три групи видів бібліографічних посібників:

• державні бібліографічні посібники. Вони відображають твори друку, що випускаються на території певної країни на основі їх державної реєстрації. Систематичне ознайомлення з такими покажчиками (література в них розташована за галузями зна­ння) дозволяє мати повне уявлення про нові видання у країні. В Україні таким покажчиком є «Літопис книг», який видається Книжковою палатою України;

• науково-допоміжні бібліографічні посібники (списки, огляди) включають твори друку на допомогу науковій і професійній ді­яльності. Вони складаються за певними темами;

• рекомендаційні бібліографічні посібники (списки, огляди) від­творюють твори друку на допомогу освіті, самоосвіті, вихо­ванню; створюються на основі відбору кращих, найбільш ак­туальних видань. Окремим книгам, статтям дається коротка або розгорнута характеристика у формі анотації чи реферату. Існують також інші бібліографічні покажчики — універсальні, галузеві, тематичні, країнознавчі, краєзнавчі, персональні, ви­давничі тощо.

Крім бібліографічних посібників важливим джерелом пошуку наукової інформації виступають реферативні журнали. Вони публі­кують реферати, які включають скорочений виклад змісту первинних документів з основними фактичними відомостями та висновками.

В Україні видається Український Реферативний Журнал (УРЖ) «Джерело», що виходить у трьох серіях:

Серія 1. Природничі науки. Серія 2. Техніка. Промисловість. Сільське господарство. Серія 3. Соціальні і гуманітарні науки. Мис­тецтво.

Крім цього, в галузі природничих, технічних і точних наук важ­ливим реферативним джерелом всесвітньої наукової літератури ви­ступають реферативні журнали Всеросійського інституту наукової і технічної інформації, які виходять з 1954 р. у 25 серіях.

Кілька слів щодо пошуку інформації в самій книзі. Кожна книга має свій особливий довідково-пошуковий апарат, елементами яко­го є:

• зміст, який розміщується на початку чи наприкінці книги, роз­криває будову книги та її структуру;

• внутрішньотекстове виділення за допомогою шрифтових, композиційних чи орнаментальних засобів, яке дозволяє приверну­ти увагу читача до найбільш значущих частин тексту;

• іменні покажчики, предметні покажчики термінів, понять тощо Розташування імен, термінів, понять у них, як правило, алфа­вітне що суттєво полегшує інформаційний пошук.

У книгах, статтях часто подаються посилання на використані автором документи. Такі цінні відомості дозволяють науковцю чи студенту доповнити вже складений список літератури з теми, глибше проникнути в суть питань, що вивчаються.

Дата добавления: 2015-05-26