Адміністративні правовідносини 2 страница

—залежно від дії у часі — довготривалі та короткотривалі;

- за змістом поведінки зобов'язаної сторони — пасивні та ак­тивні дії чи бездіяльність;

—залежно від функціонального призначення — регулятивні
й охоронні;

—за галузевою приналежністю — матеріальні та процесуальні;

—за сферами управління окремими галузями — соціально-
культурною, адміністративно-політичною, економічною тощо.

Адміністративні правовідносини мають складну будову і вклю­чають такі елементи, як суб'єкти, об'єкти, зміст правовідносин.

Підставами виникнення, зміни чи припинення адміністра­тивних правовідносин є юридичні факти.

Суб'єктами адміністративних правовідносин називають дер­жавні органи, фізичних та юридичних осіб, які наділяються адмі­ністративно-правовими нормами певним обсягом повноважень у сфері державного управління (державної виконавчої влади).

Необхідно розрізняти суб'єкт адміністративного права і суб'єкт адміністративних правовідносин. Названі поняття близькі, але не тотожні. Суб'єкт адміністративного права може існувати абст­рактно, але ніколи не вступатиме у правовідносини. А от суб'єк­ти адміністративних правовідносин завжди конкретні. Для то­го щоб суб'єкт адміністративного права став суб'єктом адмініст­ративних правовідносин, необхідні такі три умови:

—наявність адміністративно-правової норми, що передбачає
адміністративні права і обов'язки;

—наявність адміністративної правосуб'єктності (праводіє-
здатності);

— наявність адміністративного юридичного факту
Адміністративно-правові норми містяться в джерелах адмі­
ністративного права.

Суб'єкти адміністративних правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю, тобто здатністю бути носіями прав і обов'яз­ків, здійснювати їх від свого імені і нести юридичну відповідаль­ність за свої дії.

Суб'єктами адміністративних правовідносин можуть бути:

а) Президент України;

б) державні органи виконавчої влади;

в) державні службовці;

г) громадяни України, іноземці й особи без громадянства;
ґ) система місцевого самоврядування;

д) об'єднання громадян тощо.

592

Глава 16

Основи адміністративного права України

593

Об'єктом адміністративних правовідносин є сама управлін­ська діяльність у сфері державного управління.

Зміст адміністративних правовідносин характеризується синтезом фактичного та юридичного. Юридичний зміст — це ад­міністративні суб'єктивні права та юридичні обов'язки суб'єк­тів правовідносин, тобто можливості імперативних дій уповно­важених суб'єктів і необхідність відповідних дій зобов'язаних суб'єктів. Фактичний зміст — це сама поведінка суб'єктів адмі­ністративних правовідносин, їх діяльність, в якій реалізуються суб'єктивні права та юридичні обов'язки сторін.

Зміст адміністративного суб'єктивного права включає такі можливості:

а) діяти відповідно до своїх повноважень;

б) вимагати певних дій від зобов'язаної сторони;

в) впливати на об'єкт управління;

г) використовувати форми й методи контролю, заохочення
та примусу.

Адміністративні юридичні обов'язки — це закріплена норма­ми адміністративного права міра необхідної, найбільш розум­ної і доцільної поведінки суб'єкта, спрямована на задоволення інтересів носія адміністративного суб'єктивного права і забез­печена можливістю державного примусу.

Зміст юридичних обов'язків полягає в необхідності:

а) здійснення певних дій;

б) утримання від здійснення дій, що суперечать інтересам ін­
ших осіб;

в) вимагати здійснення або нездійснення тих чи інших дій
від інших осіб;

г) нести юридичну відповідальність за невиконання чи не­
належне виконання передбачених нормою адміністративного
права необхідних варіантів поведінки.

Адміністративні юридичні факти — це конкретні життєві об­ставини, передбачені гіпотезою адміністративно-правової нор­ми, що породжують виникнення, зміну чи припинення право­відносин.

Залежно від підстав розглядають різні види юридичних фактів:

—за юридичними наслідками — правоутворюючі, правозмі-
нюючі та правоприпиняючі;

—залежно від форми їх прояву — позитивні та негативні;

—за характером дії розрізняють юридичні факти одноразо­
вої та безперервної дії;

—за характером дій — активні та пасивні;

—за галузевою ознакою — матеріальні та процесуальні;

—за розподілом прав і обов'язків — односторонні та багато­
сторонні;

—за функціями у механізмі правового регулювання — регу­
лятивні та охоронні;

—залежно від кількості суб'єктів — прості та складні;

—за наявністю волі — юридичні дії (життєві обставини, що
характеризують вольову поведінку адміністративних суб'єктів, їх
зовнішнє вираження волі та свідомості) та юридичні події (жит­
тєві обставини, що виникають, розвиваються і припиняються не­
залежно від волі суб'єктів адміністративних правовідносин).

Юридичні дії, у свою чергу, поділяють на правомірні та не­правомірні. Правомірні юридичні дії (вчинки та результати ді­яльності) завжди відповідають нормам адміністративного пра­ва (наприклад, подання скарги, звернення організації за реєст­рацією, подання проекту документа на експертизу тощо).

Неправомірні юридичні дії — правові аномалії, зловживай ня правом (що не є правопорушенням) та адміністративні пра­вопорушення.

До юридичних подій відносять народження чи смерть люди­ни, стихійні лиха, хворобу тощо.

Отже, юридичні факти як життєві обставини, що передбача­ються нормами адміністративного права, мають велике теоретич­не і практичне значення для адміністративних правовідносин.

Таким чином, адміністративні правовідносини мають яскра­во виявлений імперативний характер. У той самий час існують і окремі горизонтальні відносини, в тому числі й адміністратив­но-договірного характеру, які в адміністративному праві мають чітко виражений допоміжний і тимчасовий характер.

§ 6. Адміністративне деліктне право

Адміністративне деліктне право включає в себе розуміння ад­міністративного правопорушення та його складу і адміністра­тивної відповідальності.

594

Глава 16

Основи адміністративного права України

595

Адміністративним правопорушенням (проступком) визна­ється бездіяльність або протиправна, винна (умисна або необе­режна) дія, яка посягає на державний або громадський порядок, суспільну власність, права і свободи людини і громадянина, на встановлений порядок управління і за яку законодавством пе­редбачена адміністративна відповідальність.

Звідси ознаками адміністративного правопорушення (про­ступку) є:

а) суспільна небезпечність діяння;

б) протиправність;

в) винність;

г) застосування адміністративного стягнення;
ґ) адміністративна відповідальність.

Суспільна небезпечність діяння в нормах адміністративно­го деліктного права не називається ознакою адміністративно­го проступку. Але, незважаючи на це, слід зазначити, що адмі ністративні правопорушення посягають на конкретні правовід-носини, що охороняються адміністративним законом і спричинюють їм шкоду, а водночас і шкоду правопорядку. До осіб, які скоїли адміністративні проступки, вживають заходи державного примусового впливу. Отже, слід зробити висно­вок про те, що адміністративні проступки є також суспільно небезпечними. При розмежуванні адміністративних проступ ків і кримінальних злочинів ступінь суспільної небезпечності відіграє головну роль.

Протиправність означає, що правопорушення характеризу­ється як дія чи бездіяльність, заборонена адміністративним за­конодавством. Поняття «діяння» слід розглядати у таких основ­них значеннях:

—це вольовий акт поведінки людини;

—включає в себе дві сторони поведінки (дію чи бездіяль­
ність), обидві з яких порушують чинні норми права;

—в адміністративному законодавстві закріплюється заборо­
на такої дії чи зобов'язання активно діяти в необхідному напрямі;

—громадянин не діє там, де це вимагається, або діє там, де це
забороняється (здійснює діяння проти права), наприклад, по­
рушує правила адміністративного нагляду або не виконує ви­
мог щодо постановки на облік військовозобов'язаних.

Протиправність як ознака адміністративного правопорушен­ня вважається такою, якщо є норма права, яка встановлює пев­ний варіант поведінки, і діяння особи (суб'єкта), яке суперечить припису цієї норми. Причому правові норми, які встановлюють певні правила, можуть бути не тільки адміністративними, а й трудовими, земельними, фінансовими, господарськими, житло­вими тощо. Відсутність протиправності свідчить про відсутність адміністративного правопорушення.

Важливою ознакою адміністративного правопорушення є ви­на. Це психічне (внутрішнє) ставлення суб'єкта до вчинення пев­ного діяння та його наслідків. Розрізняють дві форми вини: уми­сел і необережність. Намір може бути прямим і непрямим, а не­обережність — самовпевненістю і недбалістю. Відсутність вини виключає наявність адміністративного проступку.

За вчинення адміністративного проступку настає ретроспек­тивна адміністративна відповідальність, що полягає у покладан­ні на винного у вчиненні адміністративного проступку певного виду й міри адміністративного стягнення.

Адміністративне правопорушення (проступок) має свою юридичну модель (склад). Склад адміністративного правопору­шення — це передбачена нормами адміністративного права су­купність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне право­порушення. Він включає в себе:

—об'єкт;

—об'єктивну сторону;

—суб'єкт;

—суб'єктивну сторону.

Об'єкт адміністративного правопорушення — це сукупність суспільних відносин, які охороняються адміністративним пра­вом і регулюються нормами трудового, цивільного, земельного та фінансового права і за порушення яких накладаються адмі­ністративні стягнення. Об'єктом адміністративного правопору шення можуть бути певні соціальні блага (здоров'я, честь і гід­ність людини тощо).

Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення -це сукупність таких зовнішніх ознак, як діяння (дія чи без­діяльність), протиправні наслідки, причинний зв'язок між ді­янням і наслідками, що закріплюються нормами права про ад-

596

Глава 16

Основи адміністративного права України

597

міністративні правопорушення, місце, час, обстановка, обстави­ни, способи та засоби вчинення адміністративного правопору­шення.

Суб'єктами адміністративних правопорушень можуть бути громадяни чи посадові особи, іноземці та особи без громадян­ства. Адміністративній відповідальності підлягають осудні осо­би, що досягли 16-річного віку Якщо особа віком від 16 до 18 років вчинила адміністративне правопорушення, вона притягу­ється до адміністративної відповідальності на загальних підста­вах із специфікою, передбаченою Законом України «Про орга­ни і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24 січня 1995 р. Посадові особи підлягають відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недотриманням встановлених правил у сфері охорони поряд­ку управління, державного та громадського порядку, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких вхо­дить до їх службових обов'язків. Це означає, що посадові особи несуть відповідальність не тільки за порушення певних правил своїми діями, а й за незабезпечення їх виконання іншими осо­бами, насамперед підлеглими.

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення включає в себе вину, мотив і мету поведінки правопорушника.

Об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу адміністративного правопорушення передбачені у відповідних статтях Кодексу Ук­раїни про адміністративні правопорушення.

Адміністративні правопорушення можуть бути класифіко­вані за різними видами. Існують такі критерії для класифікації:

а) залежно від ступеня суспільної небезпеки виділяють ос­
новні та кваліфікаційні склади правопорушень. Більш високий
ступінь суспільної небезпеки діяння характеризують додаткові
ознаки, які прийнято називати кваліфікуючими (наприклад, пов­
торність, наявність або можливість настання шкідливих наслід­
ків, аварійна ситуація, залишення місця події, вчинення діяння
посадовою особою, грубе порушення правил тощо). Склади пра­
вопорушень з такими додатковими ознаками називають квалі­
фікуючими, а без таких ознак — основними;

б) залежно від суб'єкта проступку розрізняють особисті (при­
ватні) та службові (посадові) правопорушення;

в) залежно від характеру шкоди адміністративні правопору­
шення поділяють на матеріальні та формальні. До матеріальних
належать склади правопорушень, де включається матеріальна
шкода (наприклад, знищення лісу через його підпал). У фор­
мальних правопорушень настання шкідливих наслідків не ви­
магається (наприклад, неявка за викликом до військового комі­
саріату);

г) за структурою складу бувають однозначні й альтернатив­
ні правопорушення. В однозначних складах чітко вказуються
ознаки правопорушення (наприклад, доведення неповнолітніх
до стану сп'яніння). В альтернативних називають кілька варі­
антів ознак правопорушення (наприклад, порушення правил від­
криття поліграфічних і штемпельних підприємств, придбання,
збут, використання, облік, зберігання розмножувальної техні­
ки, шрифтів і матриць особами, відповідальними за дотрима­
ння цих правил відповідно до ст. 189 КУпАП);

ґ) за особливостями конструкції розрізняють описові та блан-кетні склади адміністративних правопорушень. Описові склади цілком розкривають зміст правопорушення (наприклад, завідо-мо неправдивий виклик спеціальних служб за ст. 183 КУпАП). Бланкетні вказують на те, що ознаки проступку встановлені ок­ремими правилами (наприклад, порушення правил охорони й ви­користання пам'яток історії та культури за ст. 92 КУпАП) тощо.

§ 7. Поняття адміністративної відповідальності. Адміністративна відповідальність неповнолітніх

Адміністративну відповідальність слід розглядати у позитив­ному (перспективному) та ретроспективному (негативному) ви­дах. У перспективному розумінні адміністративна відповідаль­ність характеризується як відповідальне ставлення суб'єкта ад­міністративного права до своїх обов'язків і додержання заборон. У ретроспективному значенні — це специфічні правовідносини між державою (її органами й посадовими особами) та суб'єктом адміністративного правопорушення щодо реагування на вчине­не правопорушення і на суб'єкта, що його вчинив, а також по-

598

Глава 16

Основи адміністративного права України

599

кладання на правопорушника виду й міри адміністративного стягнення.

Виділяють основні та похідні ознаки адміністративної від­повідальності. До основних ознак відносять те, що адміністра­тивна відповідальність:

а) є засобом охорони встановленого правопорядку;

б) нормативно визначена й полягає в застосуванні санкцій
адміністративно-правових норм;

в) супроводжується осудом з боку держави правопорушни­
ка та правопорушення;

г) пов'язана із застосуванням примусу та негативних для пра­
вопорушника наслідків;

ґ) реалізується у визначених законодавством процесуальних формах.

До похідних ознак відносять те, що:

—підставою адміністративної відповідальності є не тільки
проступки, передбачені нормами адміністративного права, а й
порушення, передбачені нормами інших галузей права (наприк­
лад, житлового, трудового, земельного тощо);

—адміністративна відповідальність полягає у застосуванні
до винних адміністративних стягнень;

—право притягати до адміністративної відповідальності на­
лежить державним органам та їх посадовим особам;

—існує особливий порядок притягнення до адміністратив­
ної відповідальності тощо.

Адміністративна відповідальність настає з досягненням 16-річного віку (ст. 12 КУпАП).

Вчинення адміністративного проступку неповнолітнім є об­ставиною, що пом'якшує адміністративну відповідальність. За вчинення адміністративних проступків у віці від 16 до 18 років до неповнолітніх можуть бути застосовані такі заходи впливу:

—зобов'язання публічно або в іншій формі попросити виба­
чення у потерпілого;

—застереження;

—догана або сувора догана;

—передача неповнолітнього під нагляд батькам чи особам,
які їх замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому
колективу за згодою колективу, а також окремим громадянам
на їх прохання (ст. 24^і КУпАП).

§ 8. Адміністративні стягнення: поняття та види

Адміністративне стягнення — це захід відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адмініст­ративний проступок, а також попередження вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими осо­бами.

Види адміністративних стягнень закріплені в Кодексі України про адміністративні правопорушення. До них належать:

—попередження — письмове або в іншій формі офіційне за­
стереження уповноваженою посадовою особою громадянина про
неприпустимість вчинення ним адміністративних правопорушень;

—штраф — майнове стягнення, або вилучення у порушника
певної грошової суми на користь держави;

—оплатне вилучення предмета, який був засобом вчинення
чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення,
виявляється в його примусовому вилученні з наступною реалі­
зацією та передачею одержаної суми власнику за вирахуванням
витрат на реалізацію вилученого предмета;

—конфіскація предмета, що був знаряддям вчинення чи без­
посереднім об'єктом адміністративного правопорушення, вияв­
ляється в примусовому невідшкодовуваному вилученні цього
предмета у власність держави. Конфіскованим може бути тіль­
ки предмет — приватна власність порушника, якщо інше не пе­
редбачено законодавчими актами;

—позбавлення спеціального права, наданого даному гро­
мадянинові, на строк до трьох років за грубе чи систематичне
порушення порядку користування цим правом (стосується
тільки права керувати транспортними засобами та права по­
лювання);

—виправні роботи призначаються на строк до двох місяців з
відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила
адміністративне правопорушення, з утриманням до 20% її заро­
бітку у власність держави. Виправні роботи призначаються ра­
йонним (міським) народним судом (народним суддею);

—адміністративний арешт встановлюється і застосовуєть­
ся лише у виключних випадках за окремі види адміністратив-

600

Глава 16

Основи адміністративного права України

601

них правопорушень на строк до 15 діб. Адміністративний арешт призначається районним (міським) народним судом (народ­ним суддею).

Таким чином, адміністративні стягнення як вид і міра адмініст­ративного впливу держави на осіб, що вчинили правопорушення, закріплюються гл. З КУпАП, поділяються на основні й додаткові і мають на меті виховання особи, що вчинила правопорушення, ін­ших осіб для запобігання правопорушенням у майбутньому.

§ 9. Основи адміністративного процесу

Діяльність виконавчо-розпорядчих органів і посадових осіб постійно потребує розгляду й вирішення щодо конкретних фі­зичних або юридичних осіб питань управлінського характеру. Таку діяльність називають адміністративними справами. Для вирішення адміністративної справи необхідно застосувати ма­теріальну адміністративно-правову норму до конкретного інди­відуального випадку або конкретної життєвої ситуації. Засто­совуються адміністративно-правові норми з додержанням пев­них, передбачених законодавством процедур (правил). Ці правила закріплюються в нормативно-правових актах як адмі­ністративні процесуальні норми — загальнообов'язкові прави­ла, що регламентують порядок вирішення адміністративних справ різних категорій. Об'єднані в інститути вони утворюють адміністративне процесуальне право.

Вирішення різних адміністративних справ на підставі адмі­ністративних процесуальних норм називається адміністратив­ною процесуальною діяльністю, якою займаються виконавчо-роз­порядчі органи та їхні посадові особи. Сукупність адміністра­тивних процесуальних дій (діяльність) у межах конкретної адміністративної справи має назву адміністративного прова­дження. Однопорядкові групи адміністративних проваджень утворюють різні види проваджень. Так, нормотворчі прова­дження здійснюються в процесі підготовки й видання норма­тивних актів управління. Установчі провадження — у процесі створення, реорганізації, ліквідації організаційних структур у сфері державного управління, а також під час комплектуван­ня персоналом організаційних структур у сфері державного уп-

равління. Правозастосовчі провадження є найскладнішою гру­пою адміністративних проваджень. До них належать такі про­вадження.

—із застосування заходів примусу в державному управлін­
ні: а) дисциплінарне провадження; б) провадження у справах
про адміністративні правопорушення; в) провадження із засто­
сування заходів матеріального впливу;

—із застосування заходів заохочення і стимулювання в дер­
жавному управлінні: а) провадження у справах про нагороджен­
ня державними нагородами, відзнаками, грамотами тощо; б) про­
вадження у справах про присвоєння почесних та інших звань;
в) провадження у справах про преміювання тощо;

—із реалізації громадянами своїх прав і обов'язків: а) прова­
дження за зверненнями громадян; б) провадження із виконан­
ня громадянами військового обов'язку; в) провадження із одер­
жання громадянами житла тощо;

—із реалізації юридичними особами своїх прав і обов'язків:
а) провадження із легалізації юридичних осіб; б) провадження із
виділення юридичним особам кредитів; в) провадження із оформ­
лення і видачі юридичним особам ліцензій тощо;

—із здійснення контролю і нагляду (контрольно-наглядові
провадження) та багато інших.

Усі адміністративні провадження складаються з окремих опе­рацій (стадій). Для кожного виду проваджень може бути кілька таких стадій. Здійснюється провадження із адміністративних справ за участю суб'єктів, яких можна поділити на три групи: а) ті, що вирішують справу; б) ті, відносно яких вирішують спра­ву; в) допоміжні учасники процесу.

§ 10. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

Важливе місце в системі суб'єктів, що вирішують справи, від­ведене органам і посадовим особам, що уповноважені розгляда­ти справи про адміністративні правопорушення. Система таких органів визначена третім розділом КУпАП. У ст. 213 КУпАП

602

Глава 16

Основи адміністративного права України

603

закріплюється, що справи про адміністративні правопорушен­ня розглядають:

—адміністративні комісії при районних державних адмініст­
раціях і виконавчих комітетах, міських, районних у містах, се­
лищних і сільських рад. Вони вирішують всі справи про адмі­
ністративні правопорушення, за винятком тих, які належать до
компетенції інших органів. Комісія створюється відповідною
держадміністрацією чи виконавчим комітетом у складі голови,
секретаря і членів комісії;

—виконавчі комітети селищних і сільських рад уповноваже­
ні розглядати справи про порушення громадського порядку, пра­
вил торгівлі та інші аналогічні порушення;

—місцеві суди (судді) розглядають справи про адміністра­
тивні правопорушення, віднесені до їх компетенції Кодексом.
Судді одноособово розглядають справи про дрібне хуліганство,
порушення правил адміністративного нагляду тощо;

—органи внутрішніх справ (ОВС), органи державних інспек­
цій та інші уповноважені органи (їхні посадові особи) розгля­
дають справи, віднесені до їх компетенції законодавством. Так,
наприклад, ОВС (їхні посадові особи) розглядають справи про
порушення громадського порядку, порушення правил паспорт­
ної системи, правил прикордонного режиму, правил перебуван­
ня в Україні і транзитного проїзду через територію України іно­
земних громадян і осіб без громадянства, правил дорожнього ру­
ху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил
користування засобами транспорту, правил, спрямованих на за­
безпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про не­
законний відпуск і незаконне придбання бензину чи інших па­
льно-мастильних матеріалів.

Отже, закон визначає систему органів, що мають право роз­глядати справи про адміністративні правопорушення та визна­чає їхню підвідомчість.

§ 11. Провадження у справах

про адміністративні правопорушення

Як уже зазначалося, провадження у справах про адміністра­тивні правопорушення здійснюється на певних стадіях. На дум­ку Д. Бахрах, таких стадій чотири, а саме:

—адміністративне розслідування;

—розгляд справи;

—перегляд постанови;

—виконання постанови.

Адміністративне розслідування розпочинається порушенням справи про адміністративне правопорушення. Підставою для по­рушення справи є вчинення суб'єктом адміністративного пра­вопорушення, яке фіксується у протоколі про адміністративне правопорушення. Останній складає уповноважена посадова осо­ба чи представник громадської організації, чи орган громадської самодіяльності (наприклад народний дружинник).

У протоколі мають бути вказані певні дані: дата та місце його складання; дані про особу, яка склала протокол; дані про особу порушника; місце, час вчинення і суть правопорушення; норма­тивний акт, який передбачає відповідальність за це правопору­шення; інші матеріали, необхідні для вирішення справи. Про­токол підписує особа, яка його склала, порушник, а за наявності свідків і потерпілих — і ці особи.

Протокол направляється уповноваженому органу (посадо­вій особі), який розглядає справу про адміністративне правопо­рушення. Протокол не складається у випадках, коли згідно із законодавством адміністративний штраф накладається чи бе­реться, а попередження фіксується на місці вчинення правопо­рушення. На штраф порушнику дають довідку (квитанцію) вста­новленого зразка.

Справа про адміністративне правопорушення розглядаєть­ся, як правило, за місцем його вчинення. Термін вирішення спра­ви встановлюється законодавством. Справа розглядається у при­сутності особи, яка притягується до адміністративної відпові­дальності. Без «винної» особи справа може бути розглянута тільки у випадках, коли є дані про своєчасне оповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від цієї особи не було клопо­тання про відкладення справи. Законодавство передбачає також випадки, коли присутність особи, яка притягається до адмініст­ративної відповідальності, обов'язкова.

Справа про адміністративне правопорушення розглядаєть­ся відкрито. На цій стадії провадження орган (посадова особа) повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопо-

604

Глава 16

Основи адміністративного права України

605

рушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'як­шують чи збільшують провину; чи мав місце матеріальний зби­ток; чи є підстави для передачі матеріалів справи на розгляд гро­мадських організацій, трудового колективу; інші обставини, які б мали значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) видає постанову у справі.

Постанову у справі оголошують одразу по закінченні роз­гляду справи особі, що притягнута до відповідальності. Копію цієї постанови протягом трьох днів видають чи надсилають особі, якій вона винесена. Таку саму копію одночасно вручають по­терпілому на його прохання.

Дата добавления: 2015-05-26