Програмне забезпечення ЕОМ, його типи, характеристика та призначення

Жовтня

КИЇВ

В основу роботи комп'ютерів покладено програмний принцип керування, який полягає в тому, що комп'ютер виконує дії за заздалегідь заданою програмою. Програма - це запис алгоритму розв'язання задачі у вигляді послідовності команд або операторів мовою, яку розуміє комп'ютер. Для нормального розв'язання задач на комп'ютері потрібно, щоб програма була налагоджена, не потребувала дороблень і мала відповідну документацію. Тому стосовно роботи на комп'ютері часто використовують термін програмне забезпечення (software), під яким розуміють сукупність програм, процедур і правил, а також документації, що стосуються функціонування системи оброблення даних.

Програмне та апаратне забезпечення у комп'ютері працюють у нерозривному зв'язку та взаємодії. Склад програмного забезпечення обчислювальної системи називається програмною конфігурацією. Між програмами існує взаємозв'язок, тобто багато програм працюють, базуючись на програмах нижчого рівня.

Базовий рівень

Системний рівень

Службовий рівень

Прикладний рівень

9. Операційна система ПК. Основні характерні риси операційної системи (ОС) WINDOWS. Види меню в ОС. Поняття вікна та його типи.

Операційна система (ОС) – програма, що здійснює діалог із користувачем, керує комп'ютером, його ресурсами, запускає інші програми. ОС завантажується при вмиканні комп'ютера.

Windows – багатозадачна операційна система: дозволяє працювати з декількома програмами одночасно. Windows 98 створена для персональних комп’ютерів IBM PC. Дружній, інтуїтивний інтерфейс програми сприяє її швидкому опануванню. Працювати з Windows значно приємніше і зручніше ніж з її попередниками. Для роботи в середовищі Windows необхідно на екрані вибирати з запропонованого набору потрібну операцію за допомогою миші.

Інтерфейс користувача

Керування Windows

Windows розрахована на роботу в першу чергу з мишею; альтернативним засобом керування є клавіатура. На екрані покажчик миші перебуває частіше за все у вигляді широкої стрілки, направленої ліворуч, що пересувається на екрані при русі миші.

Основні дії з використанням миші:

Натискання мишею – короткочасне натискання на кнопку миші (за замовчанням – ліву);

Подвійне натискання – подвійне короткочасне натискання лівої кнопки миші з малим інтервалом між натисканнями;

Переміщення – пересування миші при натиснутій лівій кнопці.

Рабочий стол

Основну частину екрану Windows займає Рабочий стол. На ньому розташовуються значки об’єктів: папок, дисків, програм та ін. Якщо значок має позначку, то це значок ярлика. Ярлик – посилання на об’єкт, що розташований не на Робочому столі, а в іншому місці. Один об’єкт може мати декілька ярликів, розташованих у різних місцях. Значки об’єктів, що розташовані безпосередньо на Робочому столі не мають таких позначок. При подвійному натисканні на значку об’єкта відкривається вікно цього об’єкта. При подвійному натисканні на ярлику відкривається вікно об’єкта, на який посилається ярлик

.

10. Файлова система ОС WINDOWS. Поняття файлу, каталогу(папки). Каталогова структура та дерево каталогів. Шлях до файлу та повне імя файлу.

Операційна система (надалі ОС) керує комп'ютером, запускає програми, забезпечує захист даних, виконує різні сервісні функції. Будь-яка програма користується послугами ОС, а тому може працювати тільки під керуванням тієї ОС, забезпечує для неї ці послуги.

Найбільш вживаними ОС є:

операційна система MS-DOS;

операційна система WINDOWS 95, 98, 2000;

MS-DOS було створено в 1981 р.

Функції ОС:

взаємодія програм з апаратними забезпеченням; розподіл оперативної пам'яті; виявлення помилок тощо.

загальне керування ресурсами комп'ютера: запуск програм;

виведення на екран каталогу диска;

копіювання файлів; установлення режимів роботи монітора і принтера і т.д.

Основні складові частини

Структуру ОС складають такі модулі:

базовий (ядро ОС) - керує файловою системою, забезпечує доступ до неї й обмін файлами між периферійними пристроями;

командний процесор - розшифровує та виконує команди користувача, що надходять, насамперед, через клавіатуру;

драйвери периферійних пристроїв - програмно забезпечують узгодженість роботи цих пристроїв із процесором;

додаткові сервісні програми (Утиліти) - роблять зручним і багатостороннім процес спілкування користувача з комп'ютером.

Загальні відомості про файлову систему

Вся інформація в комп'ютері записана на диски: гнучкі, тверді, лазерні, магнітооптичі. Інформація на дисках зберігається в файлах.

Файл - це поіменована область диска. У файлах можуть зберігатися тексти програм, документи, а також програми, готові для виконання та інші дані.

Файлова система -це набір погоджень (правил), що визначають організацію даних на носіях інформації.

Для того, щоб ОС та інші програми могли звертатися до файлів, вони повинні мати свої ідентифікатори. Ідентифікатор складається з двох частин: імені та типу файла. Імена файлів в ОС ПЕОМ (крім ОС Windows) містять до 8-ми літер, цифр і знаків “мінус” та “підкреслення”, а тип - до трьох літер, цифр і деяких інших символів. Тип визначає користувач або програма, яка породжує файл. Ім'я відокремлюється від типу крапкою. Тип файла називають також розширенням імені. Наприклад:

Basik.com, autoexe.bat, arj.exe.

Імена файлів реєструються на дисках в каталогах. Каталоги також називаються директоріями, в ОС Windows - папками.

Каталог - це спеціальне місце на диску, в якому зберігаються імена файлів, відомості про розмір файлів, властивості файлів тощо.

Назви дисководів гнучких дисків фіксовані А:, В:. Для ефективного використання дискової пам'яті програміст створює на твердому диску розділи і позначає їх: С:, D:, Е.

Приклад. Дерево каталогів.

GAMES

NEW

OLD

Рис. GRUPY

В11

В12

Т11

Т12

Той каталог, з яким працює користувач ПК, називають поточним, або активним або робочим.

Повне ім'я файла.

Шлях - це записані через бекслеші (символ\) назви підкалогів, які треба “пройти”, щоб дістатися до потрібного.

Приклад. Нехай у кореневому каталозі С:\ є, підкаталог GAMES, який складається з підкаталогів NEW та OLD. Шлях від кореневого каталогу до каталогу NEW матиме вигляд GAMES\ NEW.

Дисковід.\ шлях до файлу \ назва файлу \

Приклад. Нехай повна назва файлу tetris.exe-c:\ GAMES\ OLD\ tetris.exe.

Це означає, що файл tetris.exe є впідкаталозі ОLD каталогу GAMES. Каталог GAMES міститься в кореневому каталозі С\: (диска С (рис.).

11.Архітектура та принципи роботи мереж. Локальні та глобальні мережі. Поняття протоколу. Обмін інформацією у мережі.

Комп’ютерна мережа – це група з кількох або багатьох комп’ютерів, з’єднаних між собою за допомогою кабелів, телефонної лінії або радіоканалів, що використовуються для передачі інформації між комп’ютерами. Комп’ютери в мережі дозволяють забезпечити:

1)колективну обробку даних користувачами підключеними до мережі

2)спільне використання програм

3)спільне використання принтерів, сканерів, модемів, і т.д.

Мережі бувають локальні, регіональні, глобальні. Будь-яка мережа будується на основі кількох потужних комп’ютерів, які називаються серверами.

Інформація в мережі може знаходитися на одному комп’ютері (сервері) або розподілена більш-менш рівномірно на усіх комп’ютерах мережі. Залежно від цього розрізняють мережі з:

- централізованим банком даних;

- децентралізованим банком даних.

За призначенням мережі поділяються:

1) інформаційні – за допомогою яких мережа отримує інформацію з різних джерел,

2) обчислювальні – для проведення обчислень,

3) інформаційно-обчислювальні.

В залежності від того, як з’єднані комп’ютери між собою, говорять про топологію мережі, яка характеризує зв’язки між цими комп’ютерами.

Види топологій:

1) радіальна або зіркова

2) кільцева

3) деревоподібна

4) повнозв’язна

5) шинна

Кожна топологія має свої переваги і недоліки. Вибір топології залежить від конкретних умов використання. В локальних мережах використовують шинну топологію. В глобальних – комбінації різних топологічних рішень. Для функціонування мережі важливе значення мають види каналів зв’язку. Від цього залежить пропускна здатність. В якості каналів зв’язку використовують плоский двожильний кабель, оптико-волоконні, теле- і радіоефір, супутниковий зв'язок. Для об’єднання комп’ютерів в локальну мережу, на кожному комп’ютері повинен бути мережевий адаптер. У локальних мережах інф. передається у цифровій формі, тобто у такій формі, в якій вона зберігається і опрацьовується на комп’ютері. Сучасні локальні мережі містять трохи інше обладнання – це так звані концентратори (хаби, hab). Функціонувати локальна мережа може при наявності відповідного програмного забезпечення. Обмін інформацією в мережах здійснюється на основі мережевих протоколів.

Мережевий протокол являє собою сукупність правил, які дозволяють комп’ютерам, що підключені до мережі “розуміти” один одного та обмінюватися між собою даними. Але форма передачі даних, інформації по глобальних мережах не збігається з формою її подання в пам’яті обчислюв. машини.Тому для підключення комп’ютера до глобальної мережі потрібно мати пристрій, який би здійснював перетворення інф. на вході та виході з машини. Таким пристроєм є модем. Він склад. з модулятора і демодулятора, один перетворює цифрову інф у сигнали, а другий – навпаки сигнали у цифрову. Модеми бувають зовнішні та внутрішні. Передача даних здійснюється побітово. Швидкість передачі даних для модемів може становити від 9800 біт/сек до 64000 біт/cек.

12. Глобальна мережа Інтернет. Протоколи передачі даних. Принцип адресації в Інтернеті. Поняття сервера. Пошук інформації в глобальній мережі Інтернет. Електронна пошта.

Всесвітньо відомою глобальною мережею є Інтернет, яка об’єднує в єдине ціле десятки тисяч різноманітних локальних мереж. Інтернет об’єднує мільйони комп’ютерів. Інтернет започаткувало Агентство з наукових досліджень Мін – об. США (ARPA) як проект розробки надійних цифрових комунікацій для військових потреб у 1969 році. Перед розробниками була поставлена задача створити мережу, яка би могла працювати безвідмовно у випадку виходу з ладу окремих її ланок. Спочатку вона існувала для обміну інформації між комп’ютерами військових закладів. У 80-ті роки її вже використовували в державних та комерційних цілях США. У 90-ті роки Інтернет вийшла за межі США і до неї під єдналися країни всіх континентів. Інтернет – це система взаємозв’язаних мереж, до складу якої входять комп’ютери різних типів. Для зв’язку між ними використовують різноманітні канали зв’язку. Найбільш поширеним каналом є телефонна лінія (двожильний дріт). Поряд з ним використовується супутниковий зв'язок, радіо дріт, телевізійний кабель, оптико-волоконний кабель. Взаємодія всіх об’єктів мережі забезпечується використанням спільного мережевого протоколу - своєрідної мови спілкування комп’ютерів між собою. Протокол є стандартом, який задає порядок обміну повідомленнями на рівні електричних сигналів. Загальноприйнятим протоколом у мережі Інтернет є ТСР/ ІР. Дані, які циркулюють в інформаційному колі розбиваються на блоки і вкладаються в пакети. Кожен пакет крім даних містить інф про адресу відправника, адресу одержувача та номер пакету. Пакети передаються від одного вузла Інету до іншого, який розташований ближче до адресату. У пункті призначення пакети впорядковуються і збираються в один документ. Протокол ТСР відповідає за те, як документи розбиваються на пакети і як потім збираються докупи, а протокол ІР відповідає за те, як пакети досягають адресата. Усі компи в Інтернет поділяють на 2 категорії:

- cервери

- робочі станції.

Робочі станції – це комп’ютери, за якими працюють користувачі.

Сервери – це спеціально виділені машини, призначені для обслуговування робочих станцій.Вони як правило мають великі ресурси (апаратні, програмні, інформаційні). Сервери постійно знаходяться в робочому стані і забезпечують передачу даних в мережі. На них стоять програми – сервери, а на робочих станціях – програми-клієнти.

Для доступу до Інтернет використ. Декілька способів:

Дата добавления: 2015-05-26