Підзаконні нормативно-правові акти 3 страница

§ 8. Відповідальність за порушення законодавства про податки

Для забезпечення режиму законності у сфері оподаткуван­ня та стабільності надходжень доходів до бюджетів на подат­кові органи, відповідно до Закону України «Про Державну по­даткову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р. покладено здійснення контролю за додержанням законодавства про подат­ки, інші платежі, валютні операції, порядком розрахунків із спо­живачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітом готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності. Податкові органи здійснюють контроль за додержанням виконавчими комітета­ми сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку по­датків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету; обліком плат­ників податків, інших платежів; виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів.

Несплата або неповна сплата суб'єктами підприємницької діяльності або громадянами податків, зборів та інших обов'яз­кових платежів незалежно від того, умисно, чи з необережності, — тягне за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій у визначених законодавством розмірах; сплату пені, яка нарахо­вується на суму несплаченого обов'язкового платежу; адмініст­ративну або кримінальну відповідальність осіб, винних в ухи­ленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів відповідно до законів України.

За податковим законодавством правопорушеннями у сфері оподаткування визнаються протиправні діяння (дія чи без-

діяльність) суб'єктів податкових правовідносин (суб'єкта опо­даткування, органу, що здійснює податковий контроль, іншого органу та/або їх посадових осіб тощо), що призвели до невико­нання або неналежного виконання правил, встановлених нор­мативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері оподаткування.

Об'єктом податкового правопорушення є суспільні право­відносини, що виникли з приводу сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету та державних цільо­вих позабюджетних фондів.

Суб'єктами податкових правопорушень є платники податків, які мають об'єкт оподаткування і зобов'язані у зв'язку з цим сплачувати відповідні податки, збори та інші обов'язкові пла­тежі, що передбачені чинним законодавством.

Суми податків, не внесені у визначений термін, а також суми штрафів та інших фінансових санкцій стягуються за весь час ухи­лення від сплати податків з юридичних осіб незалежно від форм власності та результатів їх фінансово-господарської діяльності у беззаперечному порядку, а з фізичних осіб у судовому порядку або через нотаріальні контори за виконавчими листами.

Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'яз­кових платежів, що входять до системи оподаткування, введе­них у встановленому законом порядку, вчинене службовою осо­бою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, чи особою, що займається підприємницькою діяль­ністю без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою осо­бою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільо­вих фондів коштів у значних розмірах, — тягне кримінальну відповідальність (ст. 212 Кримінального кодексу України).

Ухилення від подання декларації про доходи від заняття ку­старно-ремісничим промислом, іншою індивідуальною трудо­вою діяльністю чи про інші доходи, що оподатковуються при­бутковим податком, та в інших випадках, коли подання декла­рації передбачено законодавством, або несвоєчасне подання декларації, чи включення до неї явно перекручених даних, яв­ляють собою адміністративні правопорушення (ст. 164-1 Кодек­су про адміністративні правопорушення — КУпАП). До адмі-

638

Глава 17

Основи фінансового права України

639

ністративної відповідальності притягуються також посадові осо­би органів державної влади та місцевого самоврядування за не­законне надання підприємцям податкових пільг, що ставлять їх у привілейоване становище щодо інших підприємців (ст. 166³ КУпАП).

Керівники й інші посадові особи банків та інших фінансово-кредитних установ за невиконання вимог, передбачених зако­нодавчими актами про оподаткування, а також за неподання державним податковим органам відомостей про відкриття ра­хунків суб'єктам підприємницької діяльності притягуються до відповідальності згідно із законодавством України.

§ 9. Поняття, функції та структура банківської системи України

Банківська система є законодавчо визначеною, чітко струк-турованою сукупністю різних за організаційно-правовою фор­мою та спеціалізацією кредитно-фінансових установ. Банківсь­ка система України складається з Національного банку Украї­ни та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень банківського законодавства.

Функції банківської системи:

а) створення грошей і регулювання грошової маси, що забез­
печується оперативною зміною банками маси грошей в обігу,
через збільшення або зменшення її відповідно до зміни попиту
на гроші;

б) трансформаційна, завдяки мобілізації тимчасово вільних
коштів суб'єктів підприємництва та громадян і передачі їх у
формі кредиту іншим суб'єктам;

в) стабілізаційна, шляхом забезпечення сталості банківської
діяльності та грошового ринку.

Відповідно до чинного законодавства банк — це юридична осо­ба, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучен­ня у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розм­іщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізич­них та юридичних осіб.

Банки є головною ланкою у фінансовій системі держави. Правовий статус банків і порядок здійснення банківської діяль­ності в Україні визначаються Конституцією України (статті 99, 100) та Законами України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. та «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. Банки є юридичними особами, економічно са­мостійними та повністю незалежними від виконавчих і розпо­рядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їхньою оперативною діяльністю, а також стосовно вимог і вказівок, що не відповідають чинному законодавству. Банки не відповідають за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов'я­заннями банків, окрім випадків, коли сторони беруть на себе таку відповідальність.

Банківська система України побудована за дворівневим принципом.

Перший рівень банківської системи України представлений Національним банком України (НБУ), який здійснює регулю­вання діяльності спеціалізованих банків через економічні нор­мативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України, а також сприяння дотриманню стабільності банківської системи і в межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

Національний банк України є юридичною особою, має ста­тутний фонд (10 млн грн.), який перебуває у загальнодержавній власності, має свою печатку із зображенням Державного Герба України, займається господарською діяльністю. При цьому свою діяльність Національний банк здійснює самостійно, незалежно від органів державної влади, мас право законодавчої ініціативи і в своїй діяльності підзвітний Президентові України та Вер­ховній Раді України.

Національний банк України виступає емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, органом банківського ре­гулювання і нагляду, монетарного та валютного регулювання економіки, впливає за допомогою визначених законодавством функцій та операцій на всі сфери економічного життя країни. Як головний банк держави, НБУ виступає координатором діяль­ності кредитних інститутів і виконує функції управління гро­шово-кредитними і фінансовими процесами в економіці краї-

640

Глава 17

Основи фінансового права України

641

ни, зберігає кошти державного бюджету України та позабюд­жетних фондів. Йому належить монопольне право випуску гро­шей в обіг, а також випуску національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України. Національний банк Украї­ни створює Державну скарбницю України та організовує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси.

Національний банк України репрезентує інтереси держави з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях. Як центральний банк держави НБУ здійснює регулювання обсягу грошової маси, за­стосовуючи відповідні інструменти, а саме:

—визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для
комерційних банків;

—відсоткову політику;

—рефінансування комерційних банків;

—операції з цінними паперами на відкритому ринку;

—депозитну політику; управління золотовалютними резервами;

— регулювання імпорту й експорту капіталу.
Національний банк згідно із законодавством України

здійснює регулювання та банківський нагляд за діяльністю інших банків, через державну реєстрацію і ліцензування банків визначає правила, що регламентують їх діяльність, встановлює принципи і стандарти ведення бухгалтерського обліку та звітності в банках.

Національний банк України як орган валютного регулюван­ня і валютного контролю видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій, визначає структуру валютного ринку Ук­раїни та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому, видає ліцензії на проведення операцій із валютними цінностя­ми, здійснює контроль за діяльністю банків та інших установ на валютному ринку.

Керівними органами Національного банку України є Рада Національного банку України та Правління Національного банку України. Рада Національного банку України розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і вносить їх Верховній Раді України для інформування, а також здійснює контроль за ви­конанням Основних засад грошово-кредитної політики. При цьому Рада здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політи-

ки України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї.

Правління Національного банку України приймає рішення щодо економічних засобів і монетарних методів, необхідних для реалізації основних засад грошово-кредитної політики, про змі­ну відсоткових ставок Національного банку України, про фор­мування резервів і покриття фінансових ризиків Національно­го банку України щодо мінімального розміру золотовалютних резервів Національного банку тощо).

Другий рівень банківської системи України складають ко­мерційні банки, різні за організаційно-правовою формою, спеціа­лізацією, сферою діяльності та власності.

Банки в Україні за видами здійснюваних операцій можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеці­алізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпо­течними, розрахунковими (кліринговими). Банки самостійно визначають напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій.

В Україні створюються банки у формі акціонерного товари­ства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооператив­ного банку. За формою власності банки в Україні є державни­ми, зокрема Ощадний банк України та Український експортно-імпортний банк, приватними та змішаними. За територіальною ознакою банки поділяються на міжнародні, загальнонаціональні, міжрегіональні та регіональні. За належністю статутного ка­піталу та способом його формування — на пайові та акціонерні банки. Відповідно до чинного законодавства кооперативні бан­ки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі змен­шення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімаль­но необхідної, діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Учасника­ми центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. В Україні у 2002 р. був створений перший кооператив­ний банк із статусом місцевого.

Дата добавления: 2015-05-26