Альтернативні способи вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності

Кримінальна відповідальність за порушення прав

Поряд з нормами цивільно-правового захисту прав на П1В, чинним законодавством передбачена також кримі­нальна відповідальність.

Тобто, Способами захисту прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, а тому суд може застосувати інші способи захисту. Підсумовуючи аналіз способів захисту цивільних прав та інтересів, необхідно відзначити, що за загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа не звертається з усіма передбаченими вимогами до суду, а обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу. Крім того, ст. 16 також допускає можливість встановлення способу захисту не лише судом, але й сторонами в договорі.

Судовий порядок вирішення правових спорів не позбавлений багатьох недоліків. Як свідчить судова практика в умовах сьогодення, суди перевантажено, а сам цивільний процес перетворюється в досить коштовну «тяганину», оскільки провадження в багатьох справах часто навмисно затягуються на тривалий час, а послуги висококваліфікованих юристів, як правило, недоступні для більшості громадян. Більше того, більшість цивільних процесуальнихкодексів європейських країн передбачають обов’язковезастосування способів альтернативного вирішенняправових спорів. Так, у Бельгії та Франції суд повинензапропонувати сторонам врегулювати конфлікт задопомогою механізмів АВС, а в Англії суд має правонакласти на учасників спору фінансові санкції, якщо вони твідмовилися, наприклад, від медіації. З усіх існуючих способів альтернативного вирішення правових спорів, на нашу думку, для України найбільш актуальними є: переговори, медіація та арбітраж, а також низка специфічних процедур, таких як мед-арб, незалежне встановлення обставин справи та приватна судова система. Серед інших у світовій практиці застосовуються такі АВС як спрощений суд присяжних.

АВС можна визначити як вирішення спорів і врегулювання правових конфліктів за допомогою альтернативних (недержавних) форм, що мають забезпечувати швидке та ефективне їх урегулювання за мінімальних затрат сил, часу й коштів зацікавлених осіб.
Альтернативні форми є сукупністю елементів, складною альтернативною системою вирішення правових спорів і конфліктів загалом, що має тенденцію до подальшого перетворення у приватне процесуальне право. Сьогодні наявність окремих правових норм, у тому числі на міжнародному рівні (зокрема, у законодавстві ЄС), дає можливість розглядати АВС як міжгалузевий правовий інститут.
Інститут АВС можна визначити як сукупність норм (правового та нормативного характеру), що регулюють відносини, які виникають у зв’язку з вирішенням спорів і розв’язанням конфліктів, що з’являються у приватноправовій сфері під час узгодження позицій та інтересів сторін.
.Ключовим поняттям АВС як окремого інституту є поняття «альтернативність». Пропонують широке та вузьке (або зовнішнє й внутрішнє) поняття альтернативності.
У широкому розумінні альтернативність означає можливість звернення за вирішенням спору або до органу державної влади (суду), або вирішення спору за допомогою одного зі способів АВС.
У вузькому розумінні – це можливість обирати серед кількох способів АВС усередині самої системи.
До критеріїв способів АВС, які свідчать про їх внутрішню єдність, однорідність і самостійність, а також якісну відмінність від публічно-процесуальних галузей права, належать:
- процесуальна спрямованість (мета) способів АВС;
- переважання диспозитивного методу під час використання способів АВС;
- відсутність єдиної процесуальної форми, встановленої законом для обраного сторонами способу АВС;
- обов’язкова наявність спору про право або конфлікту законних інтересів сторін як підстава застосування способів АВС;
- вирішення спорів і врегулювання правових конфліктів, за загальним правилом, у приватній сфері;
- добровільність виконання сторонами актів застосування способів АВС та відсутність, за загальним правилом, у «рамках» АВС можливості примусового виконання.

48. Порушення особистих немайнових та майнових авторських і суміжних прав. Піратство в сфері авторського права. Ознаки контрафактності. Плагіат: поняття, ознаки, види.

Порушення авторського права (контрафакція; піратство, якщо мова йде про порушення майнових авторських прав) — дії, спрямовані на протиправне використання об'єктів права інтелектуальної власності, що належать іншим особам, умисно вчинені особою, яка розуміє протизаконний характер цих дій, з метою отримання матеріальної вигоди. Піратство у сфері авторського права і суміжних прав у широкому розумінні — це порушення прав шляхом використання творів або об’єктів суміжних прав без дозволу суб’єктів цих прав, при цьому основна мета такого використання — отримання прибутку. Схоже визначення дає і Закон України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон). У переліку порушень авторського права і (або) суміжних прав є і піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав. Це — «опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення». Контрафакція – відтворення виданого твору, фонограми, аудіовізуального твору, комп’ютерної програми шляхом шахрайського використання назви. фірмового найменування або фірмового знака законного видавця, виробника власника ліцензії тощо. Ознаки: Відсутність художньо оформленої поліграфічної упаковки, Відсутність інформації про авторів твору і/або фірму-виробника, Відсутність знаків охорони авторського права і виключних суміжних прав, Спотворення кольоропередачі зображень (найчастіше це виявляється у вигляді пурпурового кольору облич людей), Низька якість відтворення дрібних текстів, Використання голографічних та інших наклейок, що не мають відношення ні до фірми-виробника, ні до правоволодільця. Плагіат – це повне або часткове присвоєння елементів, що містяться в чужому творі і представлення їх в якості власних. Плагіат завжди посягає на права автора, на цілісність твору. Види: професійний, освітньо-науковий, соціальний, нормативний плагіат. Використання ідеї певного твору не є плагіатом.

49. Адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення авторських та суміжних прав.

Адміністративна відповідальність – вид юридичної відповідальності. Підставою для адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення. До порушників застосовуються адміністративні стягнення (попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, конфіскація, позбавлення спеціального права, громадські та виправні роботи, адміністративний арешт). Адміністративна відповідальність за порушення авторських прав передбачена ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої за Незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп'ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, -

тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

Кримінальна відповідальність – вид юридичної відповідальності, що встановлюється державою в кримінальному законодавстві, накладається судом на осіб, які винні у вчиненні злочину та мають нести зобов'язання особистого, майнового чи організаційного характеру. Відповідно до ст. 176 Кримінального кодексу України порушення авторського права і суміжних прав – це незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а також незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав.

За порушення передбачене ст. 176 ККУ караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення.

За порушення передбачене ст.177 ККУ караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

Дата добавления: 2015-05-26