Білет 15

Варіант № 14.

1. Проаналізуйте хід виконання методики дослідження Простих сенсомоторних реакцій (ПСМР).

ПСМР є однією з інформативних методик для характеристики сили нервових процесів. Для реєстрації швидкості простої сенсомоторної реакції застосовують рефлектометри.

Обстежуваному подають світловий сигнал, який він має максимально швидко вимкнути тумблером. Електросекундомір вмикають в момент подання сигналу й вимикають тумблером обстеження. Таким чином вимірюють латентний період ПСМР. Подавати сигнал треба через однакові інтервали часу, але не більш як через 3-5 с. Після 4-6 тренувальних замірів записуємо результати серії з 10 сигналів та обчислюємо середній арифметичний показник ЛППСМР.

Середні показники ЛППСМР у юнаків 18-22 р. – 160+- 20 мс; в осіб операторського профілю – 144+-12 мс.

2. Схарактеризуйте динаміку працездатності за Корольчуком М.С.

Оцінка працездатності.

I.Впрацьовуваність: суб’єктивний стан,проф..працезд.,психофізіолог.показники,-покрацується; відбув.переадаптація.

ІІ.Висока працездатність: суб’єктивний стан-хороший,проф..працезд.-залиш.на постійному рівні,психофізіолог.показники-стійкі,стійка адаптація.

ІІІ.Нестійка: суб’єктивний стан-погіршується,проф..працезд-залиш.на високому рівні або практично не змін.,психофізіолог.показники-зрушення показників носять різнонаправлений характер; адаптація-неадекватна.

IV.Неухильне зниження працездатності: суб’єктивний стан-постійне відчуття втоми,що не проходить після регламентованого відпочинку,проф..працезд.-заочно зниж.кількісні та якісні показники,зявляються грубі помилки,психофізіолог.показники- всі показники одно направлено погіршуються; відбувається диадаптація.

V Кінцевий порив.

3.Визначте загальні критерії перевтомлення.

1. Постійне відчуття втоми, що не проходить після регламентованого відпочинку.

2. Однонаправлено погіршуються психофізіологічні показники

3. Значне зниження кількісних та якісних показників +з являються грубі помилки

Першими ознаками перевтоми є невротичні симптоми:

· Байдужість до роботи та її можливих наслідків,

· Зміна звичайної поведінки особистості,

· підвищена дратівливість, конфліктність,

· замкненість (відлюдність),

· швидка стомлюваність,

· неадекватна реакція на жарт,

· відсутність бажання займатися звичайною роботою,

· бурхлива реакція на будь-яке зауваження,

· порушення сну (безсоння або сонливість),

· пітливість чи сухість шкіри,

· почервоніння чи блідість,

· головні болі.

1.Визначте функціональний стан перевтоми, його окремі ознаки та механізми виникнення

Перевтомлення - це стан організму на межі патології, яке розвивається під впливом тривалої та невпинної роботи в стані стомлення або тоді, коли регламентуючий відпочинок між циклами роботи є недостатнім для відновлювання й характеризується об'єктивно-суб'єктивними ознаками стомлення, а в професійній діяльності з'являються грубі помилки в роботі

Перші ознаки перевтомлення:
- байдужість до роботи та її можливі наслідки;
- зміни звичайної поведінки особистості;
- підвищена конфліктність, роздратованість;
- замкненість (відлюдність);
- неадекватна реакція на жарт;
- бурхлива реакція на будь-яке зауваження;
- безсоння або сонливість;
- пітливість чи сухість шкіри;
- почервоніння чи блідість.
Суб'єктивно людина відчуває в'ялість, апатію, важкість в голові, загальний дискомфорт, нездужання, небажання працювати, і ці симптоми не проходять в строки регламентованого відпочинку.

Перевтомлення з'являється завжди в разі порушення режиму праці й відпочинку, що супроводжується відчуттям стомлення вже перед початком роботи.

В основі розвитку перевтомлення у спеціалістів є не виснаження енергетичних ресурсів організму, а порушення регуляції динамічного стереотипу, як стійкої і складної системи рефлекторних зв'язків, які виникають при багаторазовому повторенні трудових дій. Наявність динамічного стереотипу забезпечує швидке і докладне виконання трудових дій, завдяки тій функціональній системі, яка склалася в ЦНС та спрямовує роботу всіх виконавчих органів.

2.Схарактеризувати тип ВНД і темперамент особистості.

Тип як сукупність вроджених і набутих властивостей нервової системи, що визначають характер взаємодії організму і середовища, проявляється в особливостях функціонування фізіологічних систем організму і насамперед самої нервової системи, її вищих "поверхів", що забезпечують вищу нервову діяльність.

Співвідношення сили, врівноваженості і рухливості основних нервових процесів визначає типологію вищої нервової діяльності індивіда.

Сила – це здатність нервової системи адекватно відповідати на подразник.

Урівноваженість – на скільки сила збудження урівноважується силою гальмування.

Подвижність (Рухливість) – як швидко процес збудження змінюється процесом гальмування.

Типи вищої нервової діяльності в значній мірі можуть ототожнюватися з чотирма видами людського темпераменту (холеричний, меланхолійний, флегматичний, сангвінічний)

Темперамент - це індивідуально-типологічна характеристика людини, що виявляється в силі вираженості основних нервових процесів (СУП) – сили, урівноваженості і подвижності.

Сангвінічному виду темпераменту притаманний сильний, урівноважений, подвижник тип нервової системи.

Флегматичному виду темпераменту притаманний сильний, урівноважений, інертний тип нервової системи.

Холеричному виду темпераменту притаманний сильний,надзвичайно подвижник і неврівноважений тип нервової системи.

Меланхолійному виду темпераменту притаманний слабкий, неврівноважений, інертний тип нервової системи.
3. Схарактеризувати період оптимальної працездатності та його значення для практикуючого психолога.

Стадія високої (оптимальної) працездатності основна в трудовій діяльності людини. Організм переходить на новий, найбільш економний рівень функціонування. Оптимальна працездатність визначається як здатність в заданих параметрах й конкретних умовах виконувати професійну діяльність при оптимальному функціонуванні систем організму. В цей період спостерігаються найбільш високі й стабільні прямі показники працездатності як наслідок адаптованості спеціаліста до умов діяльності. Тривалість цієї стадії залежить від інтенсивності роботи та дії несприятливих факторів на організм.
Стадія повної компенсації характеризується деяким зниженням максимальних можливостей організму внаслідок появи втоми. Але ефективність праці зберігається на попередньому рівні за рахунок емоційно-вольової напруги й використання компенсаторних механізмів організму.

Разом з тим спостерігається деяке погіршення структури робочого процесу, що виражається в погіршенні пошукової діяльності й збільшенні часу, витраченого на виконання окремих елементарних операцій.
Для працівника це період найбільшої продуктивнотності праці, встановлюється оптимальний режим роботи організму. Для фази стійкої працездатності характерні високі виробничі показники при оптимальному напруженні фізіологічних функцій. Основна функціональна система є стійкою домінантою.

Тривалість її становить 2-3 год у першій половині робочого дня і залежить від важкості роботи, характеру м’язових навантажень, вихідного функціонального стану працівника, віку, особистісних властивостей.

Для практичного психолога ця фаза має велике значення, оскільки знаючи особливості цієї стадії, фактори які на неї впливають, психолог може вжити заходів для збереження цієї стадії якомога довше, ефективно розподілити навантаження, а також створити оптимальний режим роботи.

Дата добавления: 2015-05-26