Монголо-татарська навала на українські землі §14.Утворення Монгольської держави

Джерела

Арабські джерела про русів. З «Книги країн» (X ст.) Щодо слов'янських купців, то вони возять хутра лисиць і хутра видр з найдальшого кінця Славонії, для чого вирушають до Румського моря, де володар Рума бере з них десятину; далі пливуть морем до Сам-куша-Єврея, після чого купці повертаються до Славонії. Потім вони держать путь від Слов'янського моря, поки не приходять до Хозарського рукава, де володар Хозара бере з них десятину; тоді вони пливуть до Хозарського моря тією ж річкою, яку звуть Слов'янською рікою.

У той час, коли Русь переживала період феодальної роздрібненості, а княжі міжусобиці спустошували квітучі міста й селища, у степах Центральної Азії наприкінці XII ст. утворилася могутня Монгольська держава. Від самого початку в ній виділилася родоплемінна знать: нойони (князі), багатури (богатирі) та добре озброєні дружинники — нукери (друзі).

У жорстокій боротьбі за владу переміг могутній хан Темучин. Своїх супротивників — інших монгольських нойонів, які

зазнали поразки, він наказав зварити в 70-ти котлах. 1206 року на з'їзді монгольської знаті Тему-чину було присвоєне ім'я Великого хана — Чингізхана. Готуючись до майбутніх завойовницьких походів, Чингізхан створив багатотисячне дисципліноване військо, яке поділялося на десятки, десятки об'єднувалися в сотні, сотні — у тисячі, десять тисяч складали тумен, який русичі називали «тьмою».

Монголи вміли битися кінним і пішим порядком, справно вели облогу фортець, використовуючи різноманітну військову техніку, але найголовнішим було те, що вони влучно стріляли з великих луків. Основну силу монголів становила кіннота, яка поділялася на важку, середню та легку.

Для ведення бою монголи використовували військову тактику й хитрощі: наступ на ворога, як правило, починала легка кіннота, засипаючи противника тисячами стріл, потім, у якийсь момент битви, легка кіннота відступала, затягуючи тих, хто її переслідував, у пастку. У цей час із флангів починали атакувати важкі монгольські воїни і вщент знищували противника. Така тактика принесла успіх монголам не в одній битві.

Крім луків, у бою монголи вправно використовували списи, а в ближньому бою — шаблі, булави та сокири. Усі монгольські воїни, залежно від того, до якого тумену вони належали, мали металеві чи шкіряні пластини — щити. Як сповіщають давні історики, монгольські жінки теж були непоганими воїнами — стріляли з луків не гірше від чоловіків, до того ж застосовували отруйні стріли.

Монгольське військо мало два найважливіших фактори, необхідні для перемоги:

• високу військову організацію,

• сувору військову дисципліну.

Довідка.

Монголо-татарське ярмо — влада монгольських ханів на східнослов'янських землях у XIII—XV ст. Було встановлене внаслідок нашестя орд Батия. Повністю повалене в 1480 р.

Чингізхан (Темуджін, Темучин) (бл. 1155-1227)

Засновник і великий хан Монгольської держави. Підкорив народи Сибіру, Північний Китай. У 1221 р. його військо підійшло до Криму. У 1223 р. завдав поразки об'єднаним русько-половецьким військам на р. Калка.

Дата добавления: 2015-05-26