Опір опозиції

Кревська унія

Початок об'єднання Польщі та Литви в єдину державу

Довідка.

Схизма (від грецького schisma) — розкол усередині християнської церкви в 1054 p., унаслідок якого утворилися православна і католицька конфесії. Схизматиками (схизматами) у Польщі називали українців і білорусів.

Наприкінці XIV ст. міжнародні умови для Польського королівства та Великого князівства Литовського стали досить несприятливими. У цих державах посилювалися інтеграційні процеси, зумовлені:

• наступом на польські та литовські землі Тевтонського ордену;

• політикою Московського князівства, правителі якого заявили про «збирання» давніх руських земель. Об'єднавши майже всі великоруські землі, великий князь Іван III висунув претензії на білоруські та українські землі як на історичну спадщину династії Рюриковичів;

• необхідністю протистояти нападам татар;

• зацікавленістю польських феодалів в експансії на українські землі, литовських — у досягненні тих економічних та політичних привілеїв, які мали можновладці в Польському королівстві.

Це спонукало дві країни змінити свою зовнішню політику й 1385 року підписати Кревську унію.

Умови Кревської унії передбачали династичний шлюб литовського князя Ягайла з польською королівною Ядвігою. Ягайло, який після шлюбу отримував титул короля об'єднаної держави, повинен був охрестити за католицьким обрядом населення своєї держави, повернути Польщі відторгнуті від неї території, а головне — назавжди приєднати до неї землі Литви та Литовської Русі.

Ягайло (Йогайла, Ягелло, Владислав II Ягайло) (1348-1434)

Великий князь литовський і польський король. Син Ольгерда Гедиміновича. Засновник династії Ягеллонів. Після смерті свого батька отримав великокнязівський престол і разом з дядьком Кейскутом став володарем Литви. Фізично знищив співправителя й сам очолив державу. Уклав Кревську унію з Польщею (1385 р.). У 1386 р. одружився з польською королевою Ядвігою. 1386 р. коронувався на польський престол під іменем Владислава II. У 1387 р. захопив і приєднав до Польщі галицькі землі. Брав участь у Грюнвальдській битві 1410 р.

Реалізація Кревської унії наштовхнулася на опір частини литовської, української та білоруської шляхти. Опозиція вбачала в рішеннях унії негативні для себе політичні та соціально-економічні наслідки:

• втрату державного суверенітету Литви;

• позбавлення привілеїв місцевої знаті на користь поляків;

• польську експансію на землі Великого князівства Литовського. На чолі опозиційно налаштованої шляхти став литовський князь Вітовт, який мав серед неї великий авторитет. Він здійснив чимало переможних походів проти Московської держави, намагався витіснити татар з литовських земель, успішно воював проти Тевтонського ордену. Щоб посилити свою владу, Вітовт вирішив заручитися підтримкою міст, увівши на підвладних землях магдебурзьке право (міське самоврядування). Це, звичайно, сприяло розвитку ремесел, торгівлі, розширенню соціальної бази опозиції.

Авторитет і вплив Вітовта були настільки великими, що Ягайло змушений був поступитися: 1392 року укладено угоду, за якою Вітовта визнано довічним правителем Литовського князівства. За його правління на території України була ліквідована автономія Волинської, Київської, Новгород-Сіверської та Подільської земель. Відтепер ці території стали звичайними литовськими провінціями, у яких правили не місцеві князі, а намісники великого князя. Вітовт розпочав будівництво великої системи укріплень, серед яких були фортеці Білгород та Хаджибей.

Дата добавления: 2015-05-26