Наслідки козацьких повстань 1591—1596 pp

Персоналії

Джерела

Уривок із записки шляхтича Ф. Євлашевського про похід повсталих під проводом С. Наливайка в Білорусь (1595-1596 pp.)

У тому 1595 році козак Наливайко, зібравши військо козаків, передусім був з'явився на Поділлі, у Волохах, удерся був і в Турецькі землі, потім, повертаючись до Польщі, сплюндрував маєтки пана Калиновського, мстячись за те, що колись, ще, здається, батько Калиновського, повісив був його, Наливайкового, батька. Цим уже розлючений ішов він до Луцька, під час ярмарку, де біскуп, із знатнішою шляхтою виїхавши, умовляв його й мирив його з містом, а також купці, зібравши кілька тисяч злотих, і все ж не обійшлося без збитків і шкод; звідти ще більш розлючений подався він на Полісся, аж до Петриковичів, так уже свавільно все чинячи і навколо посилаючи, подарунки йому давати наказуючи, і давали; тільки зі Слуцька затримано, і швидко ж він ускочив у Слуцьк листопада 6 дня і був там немало... Для того послав був Наливайко полковника Мартинка (котрим дуже дорожив, бо був він чоловік серця великого) до Копиля з п'ятистами козаків, і той [Мартиненко] випадково там натрапив на гайдуків пана воєводи віленського, які, скочивши до млина і до спуску під мостом, обороняли прохід до міста і так справно козаків настріляли і Мартинка вбили, що... дуже мало їх до Слуцька вернулося. Наливайко... на третій день, листопада 27, увечері вибравшись зі Слуцька, до Омговичів знову на Полісся вибрався і потім грудня 13 здобув силою Могилів, місто й замок, спустошив, зруйнував, спалив...

Станіслав Жолкевський (1547-1620) Польський коронний гетьман, канцлер. Протягом 1594—1596 pp. очолював польські війська, які королівський уряд направив на придушення повстання під проводом С Наливайка. У 1601 — 1602 pp. керував воєнними діями польської армії проти шведів у Лівонії, участь у яких брали й запорізькі козаки під проводом С Кішки та І. Куцковича. У 1607 р. розбив заколотників на чолі з М. Зебжидовським, які виступили проти Сигізмунда III Вази. З 1608 р. — київський воєвода. У 1610 р. розгромив війська В. Шуйського і захопив Москву. У 1611 —1620 рр. керував воєнними діями польсько-української армії проти турків на Поділлі. Підчас Хотинської війни 1620—1621 pp. війська, які він очолював, були розбиті в битві під Цецорою. Сам С Жолкевський у цій битві загинув.

(За «Довідником з історії України»)

Козацько-селянські повстання, що відбулися в 1591-1596 pp., завершили собою перше сторіччя існування Козаччини. Вони виявили:

• можливість успішних спільних дій козаків, селян, міщан і дрібної шляхти, серед яких козацтво поступово перетворювалося на провідну силу соціальної та національно-визвольної боротьби;

• зростання національної свідомості українського народу, загартування його волі, набуття досвіду боротьби;

• значну неорганізованість і внутрішню роз'єднаність козацтва (ці чинники врешті-решт стали фатальними — саме вони зумовлювали поразку повстанців). Після кожної перемоги шляхетських військ українські землі потопали в крові. Краща зброя, вишколеність, дисципліна та організація польського війська взяли гору. Шляхта розбила козацько-селянські загони, їхні рештки відступили на Запоріжжя.

Дата добавления: 2015-05-26