Національно-визвольна війна українського народу проти польського панування 1648-1657 pp. §36. Внутрішнє становище України 1648 року

Персоналії

Найвидатніші діячі доби

Петро Італієць (Красовський), Амвросій Прихильний, Павло Римлянин, Павло і Мартин Камп'яни, Дорінг, Гануш Штольц, Іван Пфістер, Спиридон, Ян Покорович, Петро з Барбони, Федір Сенькович

Павло Римлянин (?-1618)

Народився в Римі. Уперше згадується в церковних книгах Львова 1585 року. Був членом цеху будівничих у Львові у 1585—1616 pp., 1589 року став молодшим цеховим майстром, а з 1595 року — старшим.

У творчості П. Римлянина поєднувалася архітектура італійського Відродження з місцевими архітектурними мотивами. У 1591 — 1598 pp. будував Успенську (Волоську) церкву, будівництво якої завершували А. Прихильний і В. Купинос у 1598—1631 pp. З 1595 року зодчий працював разом з П. Щасливим на будівництві костьолу та монастиря бенедиктинок у Львові. У 1600 році розпочав будівництво костьолу бернардинів, яке з 1619 року очолив А. Прихильний і закінчив 1630 року. 1618 року П. Римлянин збудував каплицю Кампіанів у Львові, а також брав участь у будівництві парафіяльного костьолу й замку в Жовкві. Помер у Львові.

Федір Сенькович (?-1631)

Один з провідних художників львівської малярської школи. Народився в с Щирці в родині маляра, 1602 року переселився до Львова. Підтримував тісні стосунки зі Львівським Успенським братством. З осені 1616 року почав працювати над іконостасом і плащаницею Успенської церкви, які завершив у період від осені 1628 року до весни 1630 року. До першого етапу праці Ф. Сеньковича належить «Воскресіння — Зішестя до пекла», до другого — «В'їзд до Єрусалима», «Воскресіння Лазаря» (обидві зроблені в Успенській церкві), а також храмове «Успіння», «Благовіщення» й «Стрітення» в церкві у Великих Грибовичах біля Львова.

Крім робіт для Львівського братства, виконував замовлення для львівського цеху золотарів (корогва 1617 року), магістрату (ікони для міських воріт 1628 року), львівського старости Станіслава Боніфація Мнішка, підканцлера Томаша Замойського, луцького греко-католицького єпископа Єремії Почаповського. 1617 року Ф. Сенькович був радником під час перебудови та оздоблення міської ратуші. Його учнями були Микола Муха, Гаврило Слонь (Кузьмич), Андрій Попович (Калатайко) і, можливо, Іван Корунка та Микола Мороховський-Петрахнович, який очолив майстерню Ф. Сеньковича після його смерті. Помер у Львові.

(За «Довідником з історії України»)

Після поразки козацько-селянських повстань кінця XVI — першої половини XVII ст. польським магнатам здавалося, що вони остаточно підкорили український народ, виступи на деякий час припинилися, і навіть час від 1638 до 1648 року дістав назву «десятиріччя золотого спокою». Та становище українського народу під владою Речі Посполитої в середині XVII ст. стало особливо тяжким. Не було в Україні жодної верстви населення, яка б не зазнавала кривд і утисків від короля, магнатів та шляхти. І 1648 року в Україні стався вибух — почалася Національно-визвольна війна, яку сучасники іменували Українською революцією.

Причини Національно-визвольної війни (1648-1657 pp.):

• козацтво зазнавало постійних утисків: магнати відбирали в них хутори, луки, ставки, млини, примушували платити десятину, за будь-яку непокору козаків кидали до в'язниць і мордували; більш того — багатьох козаків перетворено на кріпаків;

• посилилося гноблення селянства. Панщина на Наддніпрянщині досягла чотирьох днів на тиждень, у західних районах — шести. Крім панщини, селяни мусили виконувати й інші різноманітні натуральні та грошові повинності, а також працювати в маєтку феодала: лагодити греблі, возити дрова, білити полотно, стерегти панське майно тощо;

• у містах українці були усунені від участі в міському самоврядуванні, а їхнє місце посіли іноземці;

• українцям чинили всілякі перешкоди під час спроб уступити до цеху, зайнятися ремеслом чи торгівлею;

• посилилася політика насадження уніатства та католицизму, переслідувалося православ'я.

Усе це робило неминучим вибух народного гніву. Наприкінці 1647 року по всій Україні запалали народні повстання. На чолі повсталих став талановитий державний діяч і полководець Богдан Хмельницький.

Дата добавления: 2015-05-26