Персоналії. Найвидатніші діячі доби

Персоналії

Найвидатніші діячі доби

Григорій Сковорода, Самійло Величко, Григорій Граб'янка, Іван Полетика, Феофан Прокопович; Данило Самойлович, Василь Каразін

Григорій Граб'янка (?-бл. 1738)

Виходець із заможного козацтва. З 1686 року перебував на службі в козацькому війську, брав участь у Кримських походах у 1687 і 1689 pp., Азовських походах 1695—1696 pp. і Північній війні. Протягом 1717—1728 pp. видатний літописець обіймав посаду гадяцького полкового судді, у 1728-1729 pp. був обозним, а в 1729—1738 — полковником. Також брав активну участь у політичному житті України, домагаючись від Петра І відновлення Гетьманщини на Лівобережжі. 1723 року разом з іншими старшинами їздив до Петербурга добиватися скасування Малоросійської колегії та відновлення виборів гетьмана. За це був ув'язнений і протягом 1723—1725 pp. перебував у Петропавлівській фортеці. 1725 року, після смерті Петра І, повернувся в Україну. У 1735—1738 pp. брав участь у російсько-турецькій війні. Улітку 1738 року, прикриваючи зі своїм полком відступ російської армії з Криму, Г. Граб'янка загинув у бою.

(За «Довідником з історії України»)

Самійло Величко (бл. 1670-після 1728)

Народився на Полтавщині. Згодом навчався в Києво-Могилянській колегії. По закінченні навчання служив канцеляристом у генерального писаря В. Кочубея, а близько 1704 року перейшов на службу до Генеральної військової канцелярії. У 1708 році С. Величко був звільнений зі служби, після чого оселився в с Жуках біля Диканьки на Полтавщині, де вчителював та укладав літопис. Помер після 1728 року.

(За «Довідником з історії України»)

Григорій Сковорода (1722-1794)

Народився в с. Чорнухи на Полтавщині в сім'ї козака. Після закінчення полкової школи в 1734 році вступив до Києво-Могилянської академії, де з перервами навчався до 1753 року. У 1741 — 1744 pp. служив у придворній хоровій капелі імператриці Єлизавети Петрівни в Петербурзі, а в 1745 році повернувся до Києва й поновив навчання у філософському класі. Протягом 1745—1750 pp. перебував за кордоном (відвідав Угорщину, Австрію, Словаччину, можливо, Польщу, Німеччину, Італію). У 1751 році почав викладати поетику в Переяславському колегіумі. У 1754 і 1755-1759 pp., працюючи домашнім учителем, почав писати вірші українською та латинською мовами, які стали основою його поетичної збірки «Сад Божественних пісень». У 1759—1764 рр. викладав поетику, риторику й грецьку мову в Харківському колегіумі, проте був змушений покинути викладання через непорозуміння з начальством. Помер Г. Сковорода у с. Паніванівці в домі свого приятеля А. Ковалевського.

Незадовго до смерті склав список своїх праць (18 оригінальних та 7 перекладів, 4 з яких досі не знайдені). (За «Довідником з історії України»)

Дата добавления: 2015-05-26