Персоналії. Осип Бодянський(літературні псевдоніми М

Осип Бодянський (літературні псевдоніми М. Бода-Варвинець, Запорожець, Ісько Материнка, І. Мастак та ін.) (1808-1877)

Український філолог-славіст, історик і письменник, народився в с Варві Полтавської губернії в сім'ї священика. У 1835 році закінчив навчання в Московському університеті, протягом 1837—1842 pp. перебував у науковому відрядженні в слов'янських країнах. У 1842—1868 pp. був професором Московського університету, а з 1845 року — секретарем Московського товариства історії та старожитностей. У 1846-1848 pp. і 1858-1877 pp. редагував університетське періодичне видання «Чтение Московского общества истории и древностей российских», у яких опублікував багато цінних матеріалів з історії України, народні пісні. Автор праць з історії «Про погляди відносно походження Русі» (1835 рік), «Про час виникнення слов'янських племен» (1855 рік) та слов'янської філології «Розгляд різних думок про давню мову північних і південних русів» (1837 рік) та ін. Послідовно відстоював самобутність і самостійність української мови й літератури. У 1846 році вперше видав «Літопис Самовидця» (можливий автор — Р. Ракушка-Романовський) та «Історію Русів», був ініціатором видання «Народних пісень Галицької і Угорської Русі» Я. Голо-вацького. О. Бодянський був знайомим і перебував у дружніх стосунках з М. Гоголем, Т. Шевченком, М. Максимовичем. Помер 1877 року в Москві.

(За «Довідником з історії України»)

Микола Костомаров (псевдонім Ієремія Галка) (1817-1885)

Видатний український історик, етнограф та письменник, народився в Юрасівці Острогозького повіту Слобідсько-Української губернії. У 1832 році позбувся кріпацької залежності, після чого навчався у Воронезькій гімназії. У 1836 році закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету, а в грудні 1837 року склав іспити на звання кандидата. Успішно витримав іспити на ступінь магістра. Один із засновників Кирило-Мефодіївського братства, автор його програмних документів. У 1847 році був заарештований і відправлений до Саратова. З 1857 року за згодою уряду переїхав до Петербурга, де в 1859— 1862 pp. був екстраординарним професором університету. У 1860—1885 pp. був членом-редактором Археографічної комісії, одним з організаторів журналу «Основа» і редактором збірника «Акти Южной и Западной России». У 1867 році був обраний членом-ко-респондентом Російської академії наук, у 1869 році — почесним членом Сербського наукового товариства, а в 1870 році членом Південнослов'янської академії.

(За «Довідником з історії України»)

Ізмаїл Срезневський (1812-1880)

Визначний філолог-славіст, палеограф, етнограф, один із засновників університетського слов'янознавства, народився в російському місті Ярославлі. Протягом 1826—1829 pp. навчався на етико-політичному відділенні філософського факультету Харківського університету. Після закінчення цього закладу працював у Харківському дворянському депутатському зібранні, був приватним учителем. У 1837 році одержав посаду ад'юнкта на кафедрі політекономії та статистики філософського факультету Харківського університету. Протягом 1839—1842 pp. відвідав кілька слов'янських країн. У 1842 р. став першим професором-славістом у Харківському університеті, де читав курси з історії слов'ян та викладав слов'янські мови. Перу І. Срезневського належать численні праці з історії давньоруської та російської мов, історії південнослов'янських літератур, міфології, палеографії. Учений уперше розробив теоретичні засади слов'янської палеографії, поставивши її вивчення на наукову основу, опублікував багато пам'яток давньоруського та ранньослов'янського письменства («Київські глаголичні уривки» та ін.). (За «Довідником з історії України»)

Дата добавления: 2015-05-26