Персоналії. Революціонер-народник, народився в с Миколаївка Феодосійського повіту Таврійської губернії

Андрій Желябов (Желябів) (1851-1881)

Революціонер-народник, народився в с Миколаївка Феодосійського повіту Таврійської губернії. У 1869 році закінчив навчання в Керченській гімназії та вступив на юридичний факультет Новоросійського (Одеського) університету. У 1871 році за участь у студентських виступах був відрахований з навчального закладу та висланий з Одеси. У 1873 році жив у Городищі (Київська губернія), брав активну участь у роботі київської Громади, був учасником «ходіння в народ» у Херсонській і Катеринославській губерніях. За участь в українському народницькому русі неодноразово заарештовувався. У 1877—1878 pp. був підсудним під час процесу над народниками (так званий процес 193-х) у Петербурзі, але через брак доказів його звільнили. У цей період зблизився з М. Драгомановим, В. Антоновичем та ін. 1879 року вступив до народницької організації «Земля і воля», після розколу якої став одним з керівників партії «Народна воля». Створив ряд найважливіших програмних документів організації, під його керівництвом була заснована перша в Російській імперії газета для робітників — «Рабочая газета». Був одним з організаторів замаху на імператора Олександра II 1 березня 1881 року. Заарештований напередодні, 27 лютого, домігся прилучення своєї справи до судового процесу про вбивство царя й за вироком суду страчений 3 квітня 1881 року.

Дмитро Лизогуб (1850-1879)

Учасник народницького руху в Україні 70—80-х pp. XIX ст., народився в Седневі на Чернігівщині. Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. У 1865—1868 і 1874 pp. перебував за кордоном, де ознайомився з ідеологією народництва. У 1873— 1874 pp. брав участь у діяльності гуртка чайковців, став одним із засновників таємної організації народників «Земля і воля». У 1878 році був заарештований і звинувачений у підготовці замаху на Олександра II і за вироком Одеського військового-окружного суду страчений через повішення в Одесі в 1879 році.

Микола Кибальчич (1853-1881)

Визначний український винахідник, член «Народної волі», народився в м. Коропі Кролевецького повіту Чернігівської губернії. У 1869—1871 pp. навчався в Новгород-Сіверській гімназії, з 1871 року — у Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення, а з 1873 — у Медико-хірургічній академії. Протягом 1875—1878 pp. відбував ув'язнення в Лук'янівській тюрмі за революційну пропаганду серед селян Київської губернії. Після звільнення в травні — червні 1879 року увійшов до групи «Свобода або смерть», що утворилася в складі організації «Земля і воля». З серпня 1879 року М. Кибальчич належав до «Народної волі». За дорученням виконавчого комітету організації розробляв і виготовляв вибухові пристрої для замахів на Олександра II. Був заарештований 17 березня 1881 року в Петербурзі та засуджений до страти. Перебуваючи в тюрмі, розробив проект літального апарату для польоту в космос. У проекті розглядалися такі технічні питання, як влаштування порохового ракетного двигуна, управління ракетним апаратом шляхом зміни кута напряму двигуна, забезпечення надійності польоту тощо. Страчений через повішення разом з іншими учасниками замаху на царя. Іменем М. Кибальчича названо кратер на зворотному боці Місяця.

(За «Довідником з історії України»)

Дата добавления: 2015-05-26