Вплив Російської революції 1905—1907 pp. на український національно-визвольний рух

Звістка про початок демократичної революції в Російській імперії сколихнула трудящих Галичини, Буковини та Закарпаття. У Львові, Чернівцях, Тернополі, Станіславі, Ужгороді, Мукачевому в 1905 році відбувалися масові виступи робітників і селян під гаслами «Геть царат!», «Хай живе свобода!», «Землю — безземельним!», «Працю — безробітним!», «Хліб — голодним!». Під впливом Російської революції 1905-1907 pp. національно-визвольний і революційний рух на західноукраїнських землях досяг свого апогею.

Поряд зі страйками, які на той час уже стали майже повсякденним явищем, усе частіше відбувалися селянські віча, політичні мітинги та демонстрації. У цей період у Галичині відбулося 211 страйків, майже стільки ж, як за 35 попередніх років. В акціях узяло участь понад 40 тис. страйкарів. Лише протягом першої половини 1906 року в краї відбулося 2 323 мітинги та 171 демонстрація, головний зміст яких полягав у ліквідації антинародної виборчої системи.

Під тиском масового революційного руху на всій території Австро-Угорщини, зокрема на західноукраїнських землях, уряд змушений був надати більшості дорослих громадян (окрім жінок та військовослужбовців) право обирати депутатів рейхстагу. Проте новий виборчий закон так і не усунув дискримінації українців на виборах. Як і раніше, у парламенті та місцевих сеймах керували австрійські, угорські, польські та румунські земельні магнати, промисловці й урядовці. Тому трудовий люд Галичини, Буковини й Закарпаття не припинив своєї боротьби за радикальну реформу виборчої системи.

У прикордонних з Росією повітах галичани стали погрожувати владі захопленням поміщицьких земель. На багатотисячних мітингах селяни закликали брати приклад з визвольної боротьби братів-українців у Російській імперії. На вимогу намісника Галичини для придушення селянського руху до краю були надіслані додаткові військові сили. Карателі затримали близько 12 тис. осіб, більшість з яких кинули до в'язниць. На кордоні з сусідньою Росією були виставлені три корпуси австрійської армії.

Проте національно-визвольна боротьба українського народу не припинялася. Вона набула особливої гостроти у зв'язку з убивством у квітні 1908 року намісника Галичини польського князя А. Потоцького. Замах здійснив студент Львівського університету Мирослав Січинський. А. Потоцький був справжнім натхненником і організатором проведення шовіністичної антиукраїнської політики в краю. Він привселюдно цинічно заявляв, що влаштує для українців друге Берестечко. Убивство Потоцького дало сильний поштовх для дальшого посилення антиукраїнської політики й навіть спричинило українські погроми у Львові.

Дата добавления: 2015-05-26