Українці Австро-Угорщини напередодні Першої світової війни

Боротьба за національну освіту

Невід'ємною частиною українського національно-визвольного руху початку XX ст. була послідовна боротьба за народну освіту. Патріотично налаштовані діячі краю закликали ліквідувати дискримінацію українців в освітній галузі та взяти шкільну справу у свої руки. Ще в 1901 році у Львові студенти-українці на своїх зборах висунули перед цісарським урядом вимоги:

• створення українського університету;

• скасування обмежень на вільний культурний розвиток українців;

• забезпечення для українського населення права навчатися рідною мовою. На знак протесту проти жорстоких національних утисків 500 українських студентів залишили навчання у Львівському університеті. Та влада цілковито проігнорувала студентські вимоги. Тому в 1907 році боротьба студентів за свої права знов активізувалася. Під час акцій протесту 150 студентів-українців силоміць вигнали з університету найреакційніших викладачів на чолі з ректором. Виступи молодих львів'ян підтримали студенти Чернівецького університету, які вимагали у свого керівництва відкриття кафедри історії України й навчання рідною мовою.

У відповідь на посилення українського студентського руху польська шовіністична преса розгорнула відкриту антиукраїнську кампанію. Під її впливом польські студенти розправлялися з усіма, хто говорив українською мовою, викидали українців за двері університету. У травні 1910 року польські шовіністи повністю взяли під свій контроль Львівський університет і не допускали українців до навчання.

Під час студентського віча-протесту за потурання властей відбулася жорстока сутичка між українцями й поляками, унаслідок якої був смертельно поранений українець Адам Коцко. Його похорон перетворився на справжню масову антиурядову маніфестацію, у якій, крім жителів Львова, узяли участь представники кожного галицького міста й містечка. Ці трагічні події сколихнули прогресивну громадськість світу, яка засудила дії польських шовіністів.

Ситуація в Галичині ще більше загострилася в 1911 році, коли в Дрогобичі під час виборів до австрійського парламенту влада не допустила до голосування виборців, які не підтримували офіційного кандидата в депутати. Під час каральної акції проти кількох тисяч протестантів убито 29 осіб, а близько 100 отримали поранення. Значна частина заарештованих була засуджена.

В умовах загострення міждержавного конфлікту між Російською та Австро-Угорською імперіями в 1912 році австрійська влада, щоб отримати підтримку українців, змушена була піти на деякі поступки. Цісарський уряд пообіцяв протягом наступних 5 років відкрити окремий український університет. Однак Перша світова війна не дала можливості здійснити заповітну мрію українців цього краю. Крім того, українцям пообіцяли провести реформу виборчого права.

Та ці позитивні зміни задарма не відбувалися. У відповідь на них українці-депутати всіх рівнів змушені були публічно заявити, що в разі виникнення воєнного конфлікту між двома імперіями вони будуть послідовно підтримувати Австро-Угорщину. З аналогічними заявами виступили й українські політичні партії Галичини та Буковини. Подібні резолюції ухвалили на своїх зборах представники жіноцтва Львова та українських студентів. У прийнятих документах зазначалося, що українці будуть підтримувати Австрію доти, доки інтереси обох сторін будуть збігатися й не суперечитимуть національній гідності українського народу.

Дата добавления: 2015-05-26