Початок Української революції

Українська революція

Соціально-економічне становище в Західній Україні

Економічна розруха, різке погіршення становища народних мас, безперервні військові дії зумовили стихійні антивоєнні дії на західноукраїнських землях, що так і залишилися під владою Австро-Угорщини. 27 жовтня 1916 року у Львові відбулася масова демонстрація галицьких трудящих на знак протесту проти вивозу продовольства з Галичини до Німеччини. Учасники кількатисячної політичної маніфестації рішуче скандували: «Геть війну! Віддайте нам наших батьків і чоловіків!»

Революційні настрої серед західних українців активно поширювали російські полонені, табори яких були розташовані в Галичині та на Закарпатті. Нерідко полонені українці встановлювали дружні зв'язки з місцевими селянами, читали їм лекції та доповіді, допомагали розібратися в складних політичних та економічних проблемах.

Загальне невдоволення ходом військових дій, складною внутрішньою ситуацією у ворожих країнах охопило згодом і панівні класи Російської та Австро-Угорської імперій. Поразки на фронтах, неприхована, безсоромна корупція в найвищих ешелонах влади не виправдали сподівань буржуазії в одержанні надприбутків під час загарбницької імперіалістичної війни. Особливо гостро на ці проблеми реагували панівні верстви населення Російської імперії, які реально усвідомлювали повну неспроможність царизму надалі керувати величезною розхитаною й політично, і економічно імперією. Невдоволення політикою монархічної влади охопило Державну думу й усе більше спонукало її депутатів до невтішних висновків про неминуче падіння династії Романових. Зрештою всенародне невдоволення монархічним правлінням спричинило загальнонаціональну кризу й привело до революційного вибуху в лютому 1917 року, під час якого в Росії було повалене самодержавство.

27 лютого 1917 року в Російській імперії перемогла демократична революція. Самодержавство, яке існувало в Росії з 1613 року, було знищене. Після повалення монархії в Росії встановилося двовладдя — утворилися два політичні табори:

• Тимчасовий уряд, очолюваний князем Г. Львовим, складався з правих російських партій кадетів та октябристів. Єдиним представником соціалістів був міністр юстиції О. Керенський (майбутній голова Тимчасового уряду);

• Рада робітничих і солдатських депутатів репрезентувала соціалістичний табір. На момент утворення її більшість становили есери та меншовики, проте з часом вона перейшла до рук більшовиків.

Революційні події знайшли глибокий відгук і в підросійській Україні, важливій частині імперії, у якій довго складалася передреволюційна ситуація.

Причини революції в Україні:

• перебування українських теренів з кінця XVIII ст. в політичній та економічній залежності від Російської та Австрійської імперій;

• важкі соціально-економічні умови більшості населення країни (особливо робітників і селян): низька зарплатня, виснажлива праця, злидні, безземелля, жорстока експлуатація;

• переслідування в Російській імперії українського суспільного руху, утиски політичних партій та громадських рухів.

Передумовою революції в Україні стала Перша світова війна, яка принесла злидні, численні жертви серед українців, економічну й політичну кризу.

На відміну від Росії, під час революції в Україні виник і могутній третій табір, який спирався на соціал-демократичні та націонал-демократичні сили.

Дата добавления: 2015-05-26