Персоналії. Українська правозахисник

Персоналії

Оксана Мешко (1905-1991)

Українська правозахисник. Народилася в Старих Санжарах на Дніпропетровщині. У 1931 р. закінчила Інститут народної освіти в Дніпропетровську. Учителювала, працювала в науково-дослідних установах. У 1947—1954 pp. за політичні переконання відбувала ув'язнення в сталінських таборах. У 1970 р. вислала листи-протести до Верховної Ради та Верховного Суду УРСР проти ув'язнення В. Мороза. Протягом 1972 р. домагалася звільнення свого сина — дисидента О. Сергієчка. У 1976 р. вона разом з П. Григоренком, О. Тихим, Л. Лук'яненком та іншими діячами українського дисидентського руху стала засновником Української Гельсінської Спілки. З березня 1979 р. очолила цю правозахисну організацію. Була автором численних документів визвольного руху 1960—1980-х pp. Підтримувала зв'язки майже з усіма правозахисниками колишнього СРСР. За свою дисидентську діяльність зазнала переслідувань з боку радянських репресивних органів. Деякий час примусово утримувалася в психіатричній лікарні. У 1980 р. (за іншими даними — у січні 1981 р.) була засуджена до 6 місяців таборів та 5 років заслання в Хабаровський край. У 1985 р. повернулася в Україну, де приєдналася до відновленої УГС на чолі з В. Чорноволом. Стала одним із засновників Української республіканської партії та Союзу українок. Залишила спогади «Між життям і смертю» (1981 p.; видані англійською мовою).

Юрій Литвин (1934-1984)

Відомий український поет, журналіст, правозахисник. Народився в с. Ксаверівці під Києвом. Навчався в гірничопромисловій школі в м. Шахти, згодом працював на Донбасі. Життя Ю. Литвина — суцільне ув'язнення. За ґратами писав вірші українською і російською мовами, закінчив 1965 року збірку «Трагическая галерея» (розповідь про злочини тоталітарної системи проти українського народу). Незабаром усі поезії були вилучені під час обшуку. Після звільнення в червні 1965 року був змушений через переслідування переїхати до Красноярська. 1974 року Ю. Литвина знову заарештували. Тільки звільнившись з ув'язнення 1977 року, став членом Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод. 1979 року важко хворого Ю. Литвина заарештовують знову, звинувачують у веденні «антирадянської агітації і пропаганди» та засуджують до 10-річного ув'язнення і 5 років заслання. З травня 1982 року відбував покарання в таборах суворого режиму. 24 серпня 1984 року його знайшли в камері з розрізаним животом, 5 вересня того ж року він помер. У листопаді 1989 року прах Ю. Литвина був перевезений до Києва й з почестями похований на Байковому кладовищі. (За «Довідником з історії України»)

Дата добавления: 2015-05-26