Україна у складі СРСР у 20-30-х рр. Зовнішньополітична діяльність УРСР

20-30 роки дуже складний період в історій України. З одного боку, основна частина українських земель увійшла до складу Український РСР, де сформувалась радянська форма державності. Був зроблений дипломатичний прорив, укладено ряд угод з прикордонними державами. Була введена НЕП, яка створила умови для формування ринку. Саме на базі непу в середині 20-х років народне господарство республіки перевищило показник дореволюційного рівня. У другій половині 20 років керівництво СРСР взяло курс на форсовану модернізацію економіки, стержнем якого була індустріалізація. Україна зробила стрибок у промисловому розвитку.

З другого боку, Україна у цей період втратила незалежність, вступив до СРСР. За здійснений індустріальний стрибок було заплачено дорогою ціною: тягар матеріального забезпечення кардинальних перетворень в індустрії ліг на селян, була проведена суцільна колективізація, насильницьке розкуркулення, що привело до деградації сільського господарства, до голодомору 1932-1933 р. У державі, в т.ч. в Україні, встановився тоталітарний режим Сталіна, проведені були масові репресії. Чому так сталося, чим пояснюється такий суперечливий характер суспільного розвитку України в 20-30 роки?

УРСР на початку 20-х років вдалася здійснити дипломатичний прорив і вийти з дипломатичної ізоляції.

Головна мета:

1. Досягти юридичного визнання УРСР з боку великих держав.

2. Врегулювати відносини з прикордонними державами.

3. Укладання взаємовигідних міжнародних торгово-економічних договорів.

Як же реалізувались ці завдання українською дипломатією? Результат: мирна угода Радянської України була підписана 14 лютого 1921 з Литвою. Протягом 1921 року УРСР встановила дипломатичні відносини з Латвією та Естонією.

18 берези 1921 року був підписаний Ризький мир з Польщею, це була досить складна, але необхідна дія української сторони для нормалізації відносин з Польщею, була необхідна для нейтралізації дій уряду Української Народної Республіки (УНР) у вигнані, який перебував у Тарнуві (поблизу Кракова).

Діяльність уряду (УНР) була досить різноманітна: від дипломатичних акцій до організації збройних виступів. Зокрема, восени 1921 року було організовано дві рейдові групи петлюрівців: Волинська та Подільська під керівництвом Ю. Тютюнника.

Спираючись на Ризький договір радянська сторона змусила Польщу відмовитися від підтримки С. Петлюри, і збройні рейди з території Польщі припинилися.

2 січня 1922 року був підписаний договір про дружбу і братерство між Туреччиною та Україною, який мав надзвичайне значення для встановлення та активізації зовнішньої торгівлі. У другій половині 20-х років 45% усього обороту зовнішньої торгівлі України припадало на Туреччину.

Таким чином, на початку 20-х років УРСР вийшла з міжнародної ізоляції та виступала в цей час як самостійна незалежна держава, яку Москва не тільки не обмежувала, а навпаки підтримувала. Чому? По-перше, тому що самостійною вона була лише на формально, "самостійна" зовнішня політика створювала ілюзію справжньої української державності, що давало змогу, з одного боку, нейтралізувати активність національно-визвольних сил, які боролися за відродження незалежної української держави, з іншого - використовувати УРСР як додатковий інструмент здійснення прорадянської політики на міжнародній арені.

Так під тиском центру на початку квітня 1922 року УРСР змушена була ліквідувати свою дипломатичну місію в країнах Балтії, а всі повноваження представництва у Прибалтиці передавались РСФСР. Починався курс на витіснення української дипломатії з міжнародної арени.

18 жовтня 1922 рокуЦК КП(б)У приймає постанову "Про згортання апарату НКЗС", а вже у серпні 1923 року дипломатичні служби України були злиті з апаратом союзного НКЗС.

І нарешті 20 вересня 1923 року остаточно перестає існувати апарат НКЗС УРСР. 3 того часу майже протягом двох десятиліть Україна навіть формально не здійснювала власних дипломатичних кроків, на виявляла активності на міжнародній арені.

2. Економічне положення України на початку 20‑х рр. НЕП.

Становище УРСР на початку 20-х років характеризується глибокою кризою, яку визначали:

- економічна розруха;

- політична нестабільність;

- голод 1921 - 1923 років.

Руйнівні наслідки громадянської війни суттєво дестабілізували суспільство.Країна фактично перетворилася на руїну. Збитки оцінювалися у10 млрд. крб. із загальної суми збитків, із загальної суми втрат, нанесених усім республікам (39 млрд. крб.).

Виробництво промислової продукції у республіці знизилося до 1/10 довоєнного рівня. Не краща була ситуація і в сільському господарстві України. Валовий збір зерна в 1920 році становив лише 38,5% від рівня 1913 року.

Політична нестабільність була наслідком невдоволення політикоюа "воєнного комунізму" з її продрозкладкою. Кронштадський заколот (1921 року) переконливо свідчив про суспільно-політичну кризу. Реальна загроза втратити владу змусили більшовиків змінити економічну політику.

X з’їзд РКП(б) у березні 1921 року прийняв рішення про заміну продрозкладки продподатком (загальна сума податку становила 126 млн. пудів зерна замість 180 млн.). Це і поклало початок переходу до нової економічної політики. Суть непу Ленін вбачав у зміцнені союзу робітників і селян. НЕП передбачав:

1) заміну продрозкладки продподатком;

2) використання товарно-грошових відносин;

3) формування ринку;

4) кооперування трудящих

5) запровадження госпрозрахунку особистої зацікавленості у результатах праці;

6) тимчасовий допуск капіталістичних елементів в економіку. Сільське господарство відставало від рівня розвитку промисловості.

1 грудня 1922 року було створено єдину союзну державу - СРСР. Цей процес почався ще в ході громадянської війни і був зумовлений дією об'єктивних факторів, а саме:

1) територія усіх республік, що увійшли до СРСР, була свого часу об'єднана в рамках однієї імперії;

2) між ними існували тісні економічні зв'язки.

Разом з тим, із утворенням СРСР Україна остаточно втрачає національну незалежність.

26 січня 1924 року була прийнята перша Конституція радянського союзу (II з'їзд радянської СРСР).

Формально кожна республіка мала право виходу із союзу, але механізм такого виходу не було зроблено.

У 20-30 роках формується командно- адміністративна система, зміцнюється тоталітарний режим в СРСР.

Основні ознаки тоталітаризму:

1. Утворення комуністичної форми тоталітарної ідеології, монополізація нею права на істину, а саме:

v безкомпромісна боротьба з релігією (в 1930 р. Автокефальна православна церква припинила своє існування);

v створення на початку 20-х рр. органів цензури;

v звуження сфери впливу альтернативних культурно-просвітницьких організацій (в 1929-1930-х рр. було закрито останні «Просвіти»);

v зміцнення єдності правлячої партії шляхом нищівної критики та організації заходів, спрямованих проти «инакомыслия» у більшовицьких лавах.

2. До конституції СРСР 1936 р. вперше увійшло положення про керівну роль комуністичної партії в політичній системі, таким чином, законодавчо було закріплено реальну існуючу монополію більшовицької партії на владу:

v посилюється зрощення правлячої партії з державним апаратом (у 1938 році до Верховної ради УРСР було обрано 304 депутати, із них: 222 – комуністи, 36 – комсомольці, 46 – безпартійні), отже, партійний квиток відкривав шлях до керівних посад;

v одержавлення суспільства (під контролем комуністичної партії були профспілки, комсомол, суспільні організації).

3. Встановлення державного контролю над усією економічною сферою.

4. Формується командно-адміністративна система як форма організації суспільства і як специфічний тип управління економічною сферою, характерними рисами якої стали:

v відмова від ринкових відносин;

v централізація управління зверху донизу;

v створення ієрархічної структури влади;

v командно-директивні методи управління;

v визнання ідеологічних установок основними критеріями ефективності економіки;

v зрівнялівка, тобто штучне стримування диференціації доходів.

5. Політичні репресії (починаючи з 1929 р. в Україні прокотилися три хвилі масових репресій):

v І хвиля (1929-1931 рр.) – розкуркулення, депортація;

v ІІ хвиля (1932-1934 рр.) – штучне посилення голоду (голодомор), конфіскація продовольства, репресивний спалах після вбивства С. Кірова;

v ІІІ хвиля (1936-1938 рр.) – доба «великого терору»

Таким чином, 20-30 рр. характеризуються формуванням командно-адміністративної системи та зміцнення тоталітарного режиму.

Дата добавления: 2015-05-26