КоцурВ.П., Коцур А.П.Історіографія історії України

Вступ 9

важливі тогочасні події. Цей період можна назвати добою розквіту української козацько-старшииської історіографії. Успіхи в розпитку історичних знань України XVII і першої половини XVIII ст. характе­ризуються введенням істориками у вжиток відносно великого числа джерел. Історичні твори вже другої половини XVIII ст. являють собою переважно компіляції і система ги за цію того, що дали попередні історичні вивчення.

В ісюріографії України до XIX ст, критика джерел і науковий дослідницький підхід до них майже відсуїні. Наукове засіосунання джерел і науково-критичний підхід до вивчення історії України починається десь з друї о'ї третини XIX ст. і набуваг широкого розмаху та науковою значення у пореформенпий період. Оскільки українська історіографія досягла значних успіхів у XIX ст., цьому періоду присвячується значна частина курсу лекцій. Починаючи з XX ст. була створена перша наукова схема української історії (М. Груїневськнй), а далі українська історіографія входить в новий період, позначений перевагою, а згодом перемогою національн о- державницького напряму (В.Лшіинський), Різні течії цього напряму рсіпнченіують сучасну українську історичну науку. Великої шкоди історіографії історії України

—іавдали десягнліття панування тоталітарного режиму. Останнім часом відкрилась можливість для о-інаномлення 'і великими джерельними матеріалами та історіоі рафією, залишеною нашими попередниками та вчителями, насамперед В.Антоновичем, М.Драгомановим, Д.Яворницьким, М.Грушевським.Д Дорошенком та ін. Аналіз іс'юричної думки в Україні на сучасному еіапі дай нам шдсіави іаявити, що головним завданням вчених-істориків є повернення історичної пам'яті народові неІх українських земель, прищеплення йому розуміння, що він с народом світового масщгабу.

Виходячи з цього, виклад історіографії історії України у даному виданні й гиме в хронологічному порядку і включатиме такі основні теми, виділені авторами н,і основі схем М.Груїнеііеького, Д Дорошенка, Д.Багалія,М.Врайчевського,0. Оглоблина,М. Марченка, так і незалежно:

—історіографія давньої історії України;

— історичні знання в Кіппськіи Русі та Галицько-Волинській державі;

—українська історюі^і.іфііі XIV-першої половини XVII ст-;

— історіоі рафія часів Визвольної війни середини XVII ст. І складання державності українського народу;

— особливості української історіографії XVIII ст.;

— історична думка п Україні XIX ст.;

— українські історичні дослідження на початку XX ст.;

— українська історіографія тоталітарної доби;

—сучасна українська історіоірафій,

Україна йде нелегким шляхом національного відродження. державного суверенітету- її долю великою мірою вирішуваїимгі інтелекту альпий потенціал. Окрім глибоких знань, йому потрібні високі громадські якості, любов до своєї Вітчизни, рідного краю. ного народу. Такі націоналці о-патріотичні якості формує і наша духомна спадщина, зокрема історіографія історії України, шо є важливою історичною дисципліною, складовою частинок» української історичної науки.

Все це визначає суть і значення, основні напрямки навчального курсу «Історіографія історії України».

Рекомендована література

І.БрайчевськийМ. Від палеоліту до перебудови. Нова концепція історії України //Старожитності. - 1991. - N 6, - С. 6-7.

2. Вступ,За ким вивчати історію України? ІІ Горошко С.І., Коцур А.П., Коцур В-П., Стогній І.П. Матеріали до курсу лекцій з історії України:

У2-хкн.-К.1993.Кн. 1.-С.З-8.

3.ГрушсвськнйМ. Звичайна схема «русскої» історії Й справа раціонального укладу історії східного слов'янства// Пам'ятки України. - 1991. ^ 3. -Є. 4 7.

4. Дашкевич Я. Стан української історичної науки та завдання Наукового товариства їм. Т. Шевченка // Український час. - 1993.-М І.-С, 12-15.

5. Зашкі-тьняк Л.О. Методологія історії від давнини до сучасності.-Львів;

ЛОПМЮ, 1999.

6. Історія України: Нові підходив історіографії та археографії/Ред. кол.:

Хворосіяний (гол, ред.)та ін. - К, 1989.

7. Корчмарнк Б.Ф, Основні завдання української історіографії // Мандрівець, - 1995. - N 1. - С. 39 - 44.

8. Оглоблнн О. Історіографія // Енциклопедія Українознавства: в 10т.— Львів: НТШ, 1994.-Т.З--С,8К7-^91.,

9. Таран Л.В. Провідні тенденції світової історіографії в XX ст. та проблеми кризи сучасної української історичної науки //Укр. іст. журн- 1998.-N5.- С. 30-39.

Дата добавления: 2015-05-26