Учасники цивільних правовідносин

Для того, щоб виникли цивільні правовідносини, необхідна погоджена воля хоча б двох їх учасників (суб’єктів).

Учасниками цивільних правовідносин відповідно до ст. 2 ЦК України є:

· фізичні особи;

· юридичні особи;

· особи публічного права (держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави).

Особливістю осіб публічного права як учасників цивільних правовідносин є те, що в таких відносинах вони виступають на рівних з юридичними та фізичними особами. Наприклад, при поставках продукції для державних потреб держава виступає не як носій суверенітету, а як замовник продукції, який має рівні права та обов’язки з постачальником (фізичною чи юридичною особою).

Фізичною особою вважається людина як учасник цивільних відносин (ст. 24 ЦК України)

Основною характеристикою фізичної особи як учасника цивільних правовідносин є її правосуб’єктність, тобто здатність бути суб’єктом цих правовідносин.

Елементами цивільної правосуб’єктності фізичної особи є:

· цивільна правоздатність – здатність особи мати цивільні права та обов’язки;

· цивільна дієздатність – здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Останній елемент цивільної дієздатності – здатність нести цивільно-правову відповідальність – у літературі іноді називається деліктоздатністю та визначається як самостійний елемент правосуб’єктності. Така точка зору не позбавлена здорового глузду, проте конструкція ст. 30 ЦК України визначає деліктоздатність саме як частину дієздатності, а не самостійний елемент правосуб’єктності.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження, а припиняється в момент її смерті. В окремих випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. Так, наприклад, відповідно до ст. 1222 ЦК України такі особи визнаються рівноправними спадкоємцями майна померлого. Правоздатність є невідчужуваною і непередаваною, тобто особа не може подарувати або обмежити власну правоздатність. Обмеження правоздатності допускається лише у спеціально визначених законом випадках.

Обсяг цивільної правоздатності фізичних осіб визначається ст. 26 ЦК України. Відповідно до цієї статті усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов’язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України, ЦК України, здатна мати усі майнові права, що встановлені ЦК України та іншими законами, а також мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, ЦК України чи іншими законами, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється ЦК України і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи залежить насамперед від її віку та стану психічного здоров’я.

Залежно від обсягу розрізняються такі види цивільної дієздатності фізичних осіб:

· повна цивільна дієздатність;

· часткова цивільна дієздатність;

· неповна цивільна дієздатність;

· обмежена цивільна дієздатність;

· цивільна недієздатність.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття фізична особа).

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття, а також у разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов’язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а в разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов’язки. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

Часткову цивільну дієздатність має малолітня особа, тобто фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років.

Малолітня особа має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Усі інші угоди від імені малолітньої особи вчиняються її батьками (усиновлювачами чи опікунами).

Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. За загальним правилом, передбаченим ст. 1178 ЦК України, шкода, завдана малолітньою особою, відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи. Якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Неповну цивільну дієздатність має неповнолітня особа, тобто фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Так само, як і малолітня особа, неповнолітня особа має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини та здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Крім цих прав, неповнолітня особа також має право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку).

Усі інші правочини вчиняються неповнолітньою особою за згодою батьків (усиновлювачів чи піклувальників). При цьому на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки і піклування.

Якщо кошти на вклад у фінансовій установі, відкритий на ім’я неповнолітньої особи, повністю чи частково вносилися іншими особами, то така неповнолітня особа може розпоряджатися цими коштами за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) чи піклувальника.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків (усиновлювачів). У разі заперечення того з батьків (усиновлювачів), з яким проживає неповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування.

За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов’язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд також може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування, і вона може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.

Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника. Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.

Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.

Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.

У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, а також у разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину, усі правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

За позовом опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (ст. 80 ЦК України)

Ідея конструкції юридичної особи полягає у створенні такого нового суб’єкта права, майно якого відокремлено від майна його засновників і учасників. Сутність юридичної особи уявляється як персоніфіковане майно, спеціально призначене для участі в господарському товарообігу. З таких позицій юридична особа є реальною і не зводиться до своїх засновників, учасників або працівників.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється за рішенням засновника чи засновників на підставі установчих документів (установчого договору, статуту). Засновником юридичної особи приватного права можуть бути одна чи декілька фізичних та/або юридичних осіб.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Як правило, юридичні особи приватного права діють на підставі положення.

У цивільних правовідносинах юридичні особи приватного та публічного права мають рівні права та рівні обов’язки, якщо інше не встановлено законами України.

Так само, як і у фізичних осіб, елементами цивільної правосуб’єк­тності юридичних осіб є цивільна правоздатність та дієздатність.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Обсяг цивільної правоздатності юридичної особи визначається її установчими документами (статутом, положенням). Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридич­ної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Істотною особливістю юридичної особи як учасника цивільних правовідносин є те, що її цивільна дієздатність виникає та припиняється одночасно із правоздатністю і не може бути обмежена або скасована.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка, відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Дата добавления: 2015-05-26