Третя війна. Причини

Друга берлінська криза

Початок «берлінської кризи» пов'язують із нотами ра­дянського уряду урядам США, Англії, Франції, ФРН та НДР від 27 листопада 1958 р. Вони містили пропозицію про перетворення Західного Берліна на «демілітаризоване вільне місто», шість місяців на роздуми („ультиматум Хрущова”).

. Ключовим моментом берлінської кризи став масовий виїзд громадян НДР на Захід (лише в липні 1961 року НДР покинуло близько 30 тис. осіб), що негативно відображалося на східнонімецькій економіці. Це призвело до зведення Берлінського муру 13 серпня 1961 року.

1. Джерела та еволюція індо-пакистанського конфлікту.

Причини. Проблеми індійсько-пакистанських відносин були спричинені недоліками плану Маунтбеттена.

Так територія Пакистану була роз’єднана у півтори тисячі кілометрів індійською територією.

Найбільше проблем викликав майбутній статус князівств Джамму та Кашмір. Зокрема у князівстві Кашмір проживало 77% мусульман, але економічно був більше зв’язаний з Індією та більшість індійських правителів народилися в Кашмірі.

Причини другої війни. Якщо говорити про розвиток індійсько-пакистанського протистояння у 60-70-х роках варто розпочати з того, що у 1956 році Конституційна Асамблея Кашміру визнала Кашмір територією Індійського Союзу. Таке рішення визнала і Комісія ООН з Кашміру, але звичайно не Пакистан. У цей час Пакистан посилює відносин з Сполученими Штатами, свідченням чого є Договір про взаємодопомогу та вступ до СЕНТО і СЕАТО.

Результат Одразу після початку конфлікту була підписана мирна угода, оприлюднена резолюція 209 та 210 про припинення вогню. Як сполучені так і Радянський Союз голосували за цю резолюцію, адже конфлікт не сприяв стабільності в регіоні. Більше того Радянський Союз виступив посередником у підписанні Ташкентської декларації у 1966 році, що було безперечним зовнішньополітичним успіхом цієї країни, оскільки була фактично заблокована китайська участь у конфлікті та зменшений вплив США в регіоні. Ташкентська декларація складалася з 9 статей про відновлення соціально-економічних зв’язків між двома державами, відновлення дипломатичних відносин та мирного співіснування. Що важливо у ній йшлося про проведення плебісциту, але механізм його проведення передбачений не був, що викликало розбіжності у тлумаченні цього положення(Пакистан хотів під міжнародним контролем, Індія –ні).

1. Будівництво пакистансько-китайського шосе між Гілгітом і Синьцзяном, оскільки Гілгіт був незаконно окупованою територією Пакистаном, Індія – проти

2. Будівництво греблі Фаррака на річці Інд не було вигідним для Східної Бенгалії

3. Після Кашмірської війни 1965 року погіршилося економічне становище Пакистану, у Східній Бенгалії відцентрові тенденції(до влади приходить Муджибур Рахман, який хоче незалежності)

У 1971 році Індія підписує з РС договір про Дружбу і партнерство, готується до війни і успішно атакує Пакитан (Індійський бліцкриг грудень 1971), що було зірковим часом Індіри Ганді. Поразка у війні Пакистану сприяла незалежності Бангладешу.

Результат. 1972 – Симлська угода, яка закріплювала кордон у Джаммі та Кашмірі на момент припинення вогню 1971 року. Бангладеш визнав Пакистан у 1974

пакистанська сторона продовжувала наполягати на необхідності проведення плебісциту.

Усна підтримка була від ірану, туреч, індонез, кнр. решта д-в-пол. Заяви без реальної допомоги Пакистану. Індія натомість у 1965 спиралась на потужну війс та Пол доп СРСР, зв’язки його з Пакистаном у 1-й Пол 60-х значно послабилась внаслідок пак-кит зближення. На поч. Серпня 1965 уряд пакистану та влада „ азад кашміру” (вільного кашміру) виступили з заявами, в яких відкидали звинувачення у своїй причетності до заворушень в Джемму та кашмірі, але назвали їх початком повстання поти індії і оголосили про солідарність з антиінд. Опозицією Сторони погодились на припинення вогню згідно з резол РБООН від 20.09.65.17.09.65голова ради мін СРСР коси гін запросив ШАСТРІ (пр-мін Інд) та през пак(Айюба Хана) до Ташкента для переговорів10.01.1966-ташкентська декл, яка зафіксувала мирні відн.Бхутто(мін зак справ пакистану був проти, поки не врегул пит кашміру мирне існування неможливе.багато в чому це стало причиною неповного виконання положень пакистану.

1971-(війна за нез Бангладеш)-збр конф Інд та пак 3-17.12.1971, викликаний втруч Інд у вн-пол кризу в пак, що була спричинена скасуванням Ях*я Ханом результатів заг-нац виборів 1970р та репресіями проти опозиції й бенгальського населення сх. Пак.26.03.1971 у сх..бенгалії було прог нар.респ Бангладеш.міжуряд війс та загонами „мукті бахині”розп бойові дії що призвели до масовго відтоку біженців на тер Інд.до грудня 1971 інд офіційно займ нейтральну позицію щодо конфл у пак.

Билет №33

1 Україна в процесі ядерного роззброєння

Після розпаду Радянського Союзу на Україні залишилось третє у світі за своєю могутністю угруповання стратегічних ракетно-ядерних сил. Проблема збереження ЯЗ визначалася наступними чинниками: умовами виходу з СРСР та міжнародного визнання її суверенітету, геополітичними інтересами України, її економічними та технічними можливостями утримувати ядерні сили, рівнем загрози з боку Росії.

На першому етапі - Декларація про державний суверенітет 16 липня 1990 р. принцип безядерності. Центр залякував неможливістю розподілу ядерної інфраструктури – аргумент на користь збереження союзу.

Україна мала не лише зброю, а й засоби контролю та управління цією зброєю. У Мінській (8 гр 1991) та Алма-Атинській деклараціях Україна зобов’язалася вивести тактичну ядерну зброю до 1 липня 1992 року.

Практичним кроком закріплення без’ядерного статусу було підписання Україною у 23 травня 1992 року Лісабонського протоколу. 1. складова СНО-1. 2. Росія, Україна, Білорусія і Казахстан стануть наступниками договірних зобов'язань СРСР. 3. Україна, Білорусія і Казахстан зобов'язались приєднатися до ДНЯЗ як неядерні держави.

18 листопада 1993 р. Постанова ВРУ про ратифікацію СНО-1 та ЛП із застереженнями (на цей час Україна є ядерною державою де-факто + дотримання принципу рівності і скорочення 36% носіїв і 40% боєзарядів + отримання гарантій безпеки, фінансової та технічної допомоги, спільний контроль)

14січня 1994 року Тристороння Заява президентів України, США, РФ.

1. закріплено гарантії безпеки та територіальної цілісності України з боку США та Росії. Країни підтвердили свої зобов’язання утримуватися від погрози силою або її застосування проти тц чи незалежності України.

2 зафіксовані гарантії набували сили після набуття без’ядерного статусу та приєднання до ДНЯЗ, також гарантії відповідно до Гельсінського Акту; 6. надання компенсації (твели) в міру вивезення боєзарядів.

До Заяви підписано

Додаток: РФ надасть твели для України (10 місяців – 100 тонн, Україна вивезе 200 боєзарядів); США фінансує 60 млн $. Передбачалось провести деактивацію всіх ракет РС-22, розміщених на території України, протягом 10 місяців. Як наслідок ВРУ зняла застереження щодо ратифікації СНО-1 та ст.5 Лісабонського протоколу.

10 травня 1994 р. уряди України та РФ угоду про реалізацію Тристоронньої заяви.

25 жовтня 1993 року було підписано угоду між Україною і США щодо надання допомоги для ліквідації СНО. У рамках програми допомоги Нанна-Лугара Україна мала отримати від США на ядерне роззброєння близько 350 мільйонів $. Програма Нанна-Лугара прийнята у 1991 році: 1.надавати допомогу державам колишнього СРСР, на території яких базувалися СЯС для їх знищення відповідно до СНО-1 (але не кошти, а матеріально-технічні засоби).

16 листопада 1994 Закон України «Про приєднання України до ДНЯЗ» із застереженнями: 1. можливість виходу з ДНЯЗ відповідно до ст. Х у випадку економічного тиску, погрози силою, загроза територіальній цілісності, що ставить пі загрозу інтереси У – виняткові обставини; 2. ДНЯЗ не охоплює повністю ситуацію, що склалася після розпаду СРСР.

5 грудня 1994 року –СНО 1 вступає у силу – ВИВЕЗЕННЯ стратегічної ЯЗ до 1 червня 1996 року. 5 грудня 1994 р. Будапешський меморандум Україна, Російська Федерація, ВБ і США про гарантії безпеки: дублюють положення ДНЯЗ, Статут ООН, R РБ ООН. Франція та КНР окремі аналогічні документи. Меморандум – політичний док і не має юридичної сили.

У серпні 1996 р. з території України було вивезено останній ядерний боєзаряд, і з цього моменту на її території ядерної зброї немає. 13 січня 1995 р. відповідно до зобов’язань, які накладаються ДНЯЗ на неядерні держави, набула чинності угода про гарантії між Україною і МАГATE щодо ядерної діяльності на території України.

2 НАТО у 90-і рр. ХХ ст. – на поч.. ХХІ ст. Проблеми реформування та еволюція.

Дата добавления: 2015-05-26