Результати реформи в Україні

• Упродовж 1907—1915 рр. в індивідуальну власність закріпили землю: на Право­бережжі — 48 % селян, на Півдні — 42 %, на Лівобереж­жі — 16, 5 %

• Селянський земельний банк протягом 1906—1916 рр. продав українським селянам 596,4 тис. десятин землі, переважно помі­щицької

• На нові землі протягом 1906— 1912 рр. виїхало з Наддніп­рянщини близько 1 млн осіб; щоправда майже чверть повер­нулися додому

Загалом у Росії реформа не досягла поставле­ної мети. Але саме в Україні вона мала найбільший успіх — з общин вийшла майже половина селянсь­ких господарств, що сприяло розвитку капіталізму на селі. Близько 1 млн українців переселилися до Сибіру. Зросли посівні площі, валовий збір зерно­вих, товарність сільського господарства. Але ре­форма не змогла послабити соціальну напругу на селі. 1914 р. кількість малоземельних селян сяг­нула понад 2 млн осіб. Бідняцькі господарства за­лишалися малопродуктивними і малотоварними.

Незважаючи на успіхи, столипінська аграрна реформа не вирішила основні питання: не було створено опору царському режимові й соціальна напруга на селі не тільки не спала, але й ще біль­ше загострилася. До неприязні між поміщиками Державну думу — цей день став закінченням революції 1905—1907 рр. Новий політичний ре­жим отримав назву «Третьочервнева монархія». Маніфест про розпуск II Державної думи 3 червня 1904 р. обмежив політичні свободи, проголосив новий антидемократичний закон про вибори і по­чаток репресій проти учасників революції. Багато здобутків національного руху були ліквідовані. По­чався період реакції — жорстокого переслідування опозиційного та українського руху. Провідником цієї політики став міністр внутрішніх справ, а зго­дом голова уряду Росії Петро Столипін.

Одним з елементів столипінської реакції було переслідування національних меншин. Царський уряд заборонив викладання українською мовою в школах та вищих навчальних закладах. Був за­боронений збір коштів на будівництво пам’ятника Т. Шевченку в Каневі. Припинили свою діяльність «Просвіти». У 1910 р. був підписаний циркуляр про заборону реєстрації національних («інородче- ських») товариств та видавництв. Було заборонено продавати українські книжки (у тому числі навіть Євангеліє українською мовою, що його видав Си­нод), проводити концерти, вечори. В Україні, як і в усій Російській імперії, формуються шовініс­тичні організації, шириться хвиля антисемітизму.

Із метою координації діяльності українських сил у нових умовах українські діячі 1908 р. ство­рили міжпартійний політичний блок — Товарис­тво українських поступовців (ТУП). Його лідерами стали М. Грушевський, С. Єфремов, Є. Чикаленко, Д. Дорошенко. ТУП обстоювало конституційно- парламентський шлях боротьби за національне відродження, ідею національно-територіальної автономії України в складі Росії, займалося куль­турно-просвітницькою діяльністю.

2. Стан української культури в 1930-ті рр.: освіта, наука, література і мистецтво, «Розстріляне відродження». (конспект)

1930-ті рр. в історії культури СРСР і УРСР були часом «культурної революції» — складової частини соціалістичних перетворень у радянській державі. Було ліквідовано неписьменність, створювалися нові школи, фабрично-заводські училища (ФЗУ), технікуми й вищі заклади освіти. У 1933 р. було відновлено діяльність університетів. Радянська влада поставила за мету сформувати нову інтелі­генцію із середовища робітників і селян. Наукові досягнення і відкриття були необхідними для по­будови соціалістичного суспільства. У 1930-ті рр. АН УРСР стала центром науково-дослідної роботи: відбувалося становлення таких галузей знань, як нелінійна механіка, теоретична фізика, теорія зва­рювання металів, було проведено ядерну реакцію. Створювалися академічні інститути електрозварю­вання, гірничої механіки, економіки, історії Укра­їни, української літератури, фольклору.

У цей же період керівний режим прагне під­корити інтелігенцію інтересам партії та держави. Згортається політика українізації, закриваються українські школи і школи національних меншин Українська культура стає важелем для зміцнення влади більшовиків, з’являється термін «буржуаз­ний націоналізм».

Політика партійного керівництва СРСР і УРСР, спрямована на знищення української інтеліген­ції в 1930-ті рр., одержала назву «розстріляного відродження». Відносна свобода й розквіт українсь­кої культури в 1920-ті рр. змінилися утисками й репресіями. Щоб придушити вільний вияв думок, посилити почуття страху, відсторонити від активної діяльності інтелектуалів, адміністративно-команд­на система вдавалася до розправ, свавільних аре­штів, відкритих і закритих судових процесів. Були репресовані вчені-історики М. Слабченко, М. Гор­бань. У 1933 р. був заарештований і засуджений до поселення на Соловки український філософ П. Дем- чук (1937 р. був розстріляний). Загинули академіки АН СРСР геолог Н. Світальський, генетик І. Агол, філософ С. Семковський. Почалося переслідування М. Грушевського. Звинувачення висувалися проти колишнього президента АН УРСР В. Вернадського та новообраного президента О. Богомольця.

Схожі процеси відбувалися в галузі літерату­ри й мистецтва. У 1933 р. були заарештовані по­ет і драматург М. Яловий, талановитий режисер, організатор театру «Березіль» Лесь Курбас, який пізніше загинув у таборах. У 1934 р. були розстрі­ляні новеліст Г. Косинка, лірик Д. Фальковський, драматург і поет К. Буревій, поет О. Влизько, різкої критики й нападів з боку влади зазнавали Остап Вишня, М. Рильський, Л. Ландау. Загалом жерт­вами сталінських репресій стали близько 500 пись­менників, що жили й працювали в Україні.

Апогеєм винищення української інтелігенції та передових діячів науки й культури стали 1937— 1938 роки.

Для швидкого розгляду політичних справ і по- засудового розгляду створювалися особливі трійки, що виносили вироки без участі обвинувачуваного.

Сталінський терор не тільки позбавив волі й жит­тя маси людей, він розтлівав тих, кого минала тра­гічна доля. У людей гинули віра в добро, рушилися авторитети, тьмяніли ідеали. І навпаки, заохочува­лися ганебні вчинки — доноси, наклепи, провокації. Світле й бажане майбутнє, якого прагнули люди, зіткнулося в ті роки із соціальною незахищеністю, жорстокістю, скаліченими долями мільйонів людей.

Дата добавления: 2015-05-26