США напередодні та у роки Великої депресії. «Новий курс» Ф.Рузвельта

Паніка на Нью-Йоркській фондовій біржі 24 жовтня 1929 році стала першим симптомом кризи економіки США, яка в подальшому перетворилася в кризу світового капіталістичного господарства в цілому. В той день, який названий „чорним четвергом” на Уолт- стріт було продане 12,8 млн. Акцій, в 1.5 рази більше, ніж раніше. Через декілька днів, 29 жовтня 1929 року, „в чорний понеділок”, був досягнутий пік спекулятивного ажіотажу, коли з рук в руки перейшло 16,4 млн. Акцій. Першим результатом біржевого краху булв масова втеча європейського капіталу, який був втягнутий в біржову ігру на Нью-Йоркскій біржі, в наслідок чого почав падати курс долару. Другим його результатом стала паніка, яка охопила дрібних держателів акцій, які вклали в них всі свої кошти. Падіння курсу акцій продовжувалося протягом трьох років, і до березня 1933 року їхня загальна вартість складала більш ніж 19 млрд. дол., тобто скоротилася в порівнянні з 1929 роком приблизно в 4,5 рази.

Економічна криза 1929-1933 років була самою глибокою кризою за всю історію капіталізму. Близько чотирьох років економіка капіталістичних країн знаходилася в стані повної дезорієнтації. З особою силою криза вразила головну країну капіталістичного світу – Сполучені Штати Америки.

Гігантська руйнівна сила кризи проявилася в різкому падінні промислового виробництва. Загальний обсяг продукції американської промисловості в порівнянні з докризовим рівнем 1929 р. В 1930 році склав 80,7%, в 1931 – 68,1%, а у 1932 – 53,8%. Період з літа 1932 року до весни 1933 року став часом найбільшого заглиблення кризи. І лише з весни 1933 року рівень промислового виробництва США став повільно підвищуватися, що вказувало на перехід економіки у фазу депресії.

Найбільш сильне падіння випуску продукції спостерігалося в галузях важкої промисловості. Це пояснювалося тим, що позиції монополій тут були значно прочнішими і скорочення виробництва стало тим основним засобом, за допомогою якого вони питалися не допустити через мірного падіння цін і питалися зберігати свої прибутки. Добуток вугілля за 1929-1932 роки знизився в країні на 42%, виплавка сталі скоротилася більш ніж в 4 рази.

Влітку сталеливарна промисловість була відкинута до рівня 1901 року, а варіння чавуну скоротилася до рівня 1886 року, з 285 доменних пічів діяли лише 46.

Розорення і банкрутство промислових, торгівельних і фінансових підприємств і фірм досягли нечуваних масштабів. В 1929-1933 роках було здійснено 130 тис. банкрутств. За чотири роки, з 1929 по 1932 р., закінчили своє існування 5760 банків, т.т. п”ята частина всіх банків країни з загальною сумою депозитів більш ніж в 3,5 млрд. дол.

Криза явилася справжньою катастрофою для бізнесу, не пощадивши також самі крупні компанії. Найвеличнішим банкрутством в історії США став крах в 1932 році „електричної імперії” середньозахідних штатів, які спричинили за собою падіння інших великих енергетичних підприємств країни.

Криза визвала падіння товарних цін, особливо на продукти сільського господарства. Так, у липні 1932 року в порівнянні з липнем 1929 індекс оптових цін всіх товарі впав на 33%, в тому числі текстильних – на 41, металу – на 21, палива та електроенергії – на 13%, а ціни на важливіші продукти сільського господарства в 1932 році впали в 2-3 рази в порівнянні з 1929р.

Стан фермерів ускладнювався ще й тим, що ціни на товари промисловості впали в роки кризи значно менше ніж на продукцію сільського господарства.

Несприятливе співвідношення цін на товари, які купувалися і продавалися фермерами, в 1932 році досягло рівня 58%. В результаті абсолютний рівень сільськогосподарських цін влітку 1932 року знизився в порівнянні з 1929 роком в 8-10 разів. За таких умов для більшості фермерів стала край ускладнена сплата свої поточних витрат виробництва: земельного податку, процентів по кредитах, процентів по заборгованості і податкам. В 1932 році вони поглинали 40% фермерського валового доходу. Все це призвело до повального розорення фермерів. За чотири роки примусово було продане за несплату боргів 897 тис. фермерських господарств, або більш ніж 14% їх від загальної кількості по всій країні. Розорені фермери або залишалися на тому ж місці як орендарі і переходили до полу натурального споживчого господарства, або кидаючи господарства вливалися в велику армію безробітних.

Сильне падіння промислового виробництва, закриття десятків тисяч заводів, фабрик, шахт, недозавантаження виробничих потужностей призвели до колосального росту безробіття. В 1930 році в США за даними урядової статистики, нараховувалося більш 12,8 млн. чоловік повністю безробітних, доля яких в загальній чисельності робочої сили складала 25%.

Маси безробітних і члени їх сімей лишилися в роки кризи коштів до існування. Відсутність системи соціального страхування в США не дозволяло розраховувати на допомогу з боку держави. Після довгих місяців пошуку роботи, багато з них пересілялися в сільську місцевість, де вони могли прокормити свої сім”ї. За період з 1930 по 1934 роки більш ніж 3 млн. міських мешканців переїхало до сіл. Перед масою фермерів стало завдання прокормити спочатку себе і своїх родичів, які прибули, тому фермери почали обладнювати своє господарство, пристосовуючись до обставин. Багато з них бачачи, що їм не вигідно працювати на ринок, починали працювати на самозабеспечуване господарство. В США з”явилися фермерські поселення, які перейшли на натуральний обмін і не користувалися грошима більш ніж два роки. Ті, що не знайшли притулку у родичем та знайомих в селі, облаштовувалися в хібарах з розбитих ящиків, по можливості заводячи корову та невеликий огород. В промислових районах скопління подібних хібар отримало назву „гуверські містечка”.

В 1932 році перемогу на президентських виборах одержала демократична партія на чолі з Ф.Д. Рузвельтом, який запропонував країні серію ліберальних реформ, відомих як „новий курс”. Теоретичну основу курсу склали погляди англійського економісті Дж.М.Кєйнса про необхідність державного регулювання капіталістичної економіки для забезпечення безперебійної роботи ринкового механізму.

Дата добавления: 2015-05-26