Оборона 2 страница

- позакласові;

- І, ІІ, ІІІ класів;

- посадкові площадки.

3. Структура, організація та задачі служби пального ЗС України

Для сучасного й повного забезпечення військ пальним створена спеціальна служба - служба пального.

На службу пального у всіх її ланках покладаються:

- забезпечення частин і з'єднань спеціальним паливом, пальним, а також технічними засобами, технологічним устаткуванням, експлуатаційними матеріалами, інструментом і запасними частинами;

- прийом, зберігання, видача й облік спеціального палива,пального, технічних засобів, контроль якості спеціального палива й пального, експлуатація й ремонт технічних засобів, збір і здача відпрацьованих масел і тари, контроль за правильним застосуванням і ощадливою витратою пального;

- нагромадження, зберігання й облік, освіжіння «ДЗ» пального й технічних засобів;

- керівництво заводами по виготовленню й ремонту технічних засобів служби пального;

- керівництво бойовою й спеціальною підготовкою установ і частин служби пального;

- організація тактико-спеціальної й оперативно-спеціальної підготовки відповідних ланок служби по забезпеченню військ спеціальним паливом, пальним й технічними засобами у військовий час.

У цей час вироблена система керівних органів служби пального, створені відповідні установи, частини й з'єднання, оснащені необхідними силами й засобами для забезпечення військ спеціальним паливом, пальним і технічними засобами служби пального.

У цей час перед службою пального покладаються складні завдання, які служба вирішує в мирний й буде вирішувати в військовий час.

Серед них основними є:

1. Поліпшення й удосконавлювання системи забезпечення пальним з метою подальшого підвищення бойової готовності збройних сил.

2. Необхідне нагромадження запасів спеціального палива й пального.

3. Створення глибоко ешелонованої системи забезпечення пальним.

4. Підвищення живучості всієї системи забезпечення пальним військ і сил флоту.

5. Розширення ресурсної бази забезпечення збройних сил спеціальним паливом і пальним, подальша уніфікація й поліпшення якості пального.

Ці завдання повинні вирішуватися в тісній взаємодії зі службами," відаючими експлуатацією військової техніки. Фахівці служби пального повинні брати активну участь у проведенні відповідних випробувань техніки на нових уніфікованих сортах і марках пального, масел, смазок і спеціальних рідин.

6. Подальший розвиток матеріальної бази служби пального - будівництво, розширення, реконструкція, ремонт складів і баз пального.

7. Оснащення служби пального сучасними, високоефективними технічними засобами заправлення, транспортування, перекачування й зберігання пального.

8. Удосконавлювання системи технічного забезпечення служби пального, створення ремонтної бази для автомобільних засобів заправлення й транспортування пального.

9. Удосконавлювання організаційно-штатної структури з'єднань, частин і установ служби пального, їх бойової, мобілізаційної готовності й польової виучки.

10. Подальше вдосконалювання системи керування службою пального на основі впровадження засобів механізації й автоматизації.

11. Посилення уваги до підготовки висококваліфікованих кадрів.

Кадри служби пального повинні розуміти вимоги, пред'явлені до служби сучасним боєм і операцією. Фахівці служби пального повинні відмінно володіти технічними засобами служби пального, уміло організовувати й здійснювати забезпечення військ і сил флоту спеціальним паливом і пальним у будь-яких умовах обстановки.

У ході ведення бойових дій основним завданням служби пального буде своєчасне забезпечення військ спеціальним паливом, пальним і технічними засобами. У сучасній війні, коли споживання пального становить 50...60 % від всіх споживаних військами матеріальних засобів, служба пального із всіх інших служб тилу буде відігравати вирішальну роль у досягненні перемоги над супротивником.

4. Призначення, розташування та робота складів пального авіаційних військових частин
Екзаменаційний білет №25

1. Організація і озброєння танкового батальйону армії США, ТТХ танка "Абрамс", М-1.

Танковий батальйон складається: командування; штабу; штабної роти; чотирьох танкових рот; чотирьох секцій (танкова, оперативна, розвідки, матеріально-технічного забезпечення (мтз)).

Рис 5.2.1 Танковий батальйон механізованої (бронетанкової) дивізії армії США

Штабна рота складається: управління роти (дві секції – танкової (три танки), ремонтної);сім взводів (зв'язку, управління, забезпечення, мінометний, розвідки, медичний, ремонтний);

Всього в роті - 179 чол.: танків – 3; 7.62 мм кулеметів М60 – 3 12,7 мм кулеметів – 9; БТР-9;автомобілів – 45;засоби зв'язку;5,56 мм гвинтівок – 144.

Танкова рота складається: управління роти (два танки);три танкові відділення (в кожному особового складу - 20 чол, танків - 5, 11.43 мм ПК – 10 11.43 мм П - 10);

Усього в танковій роті - особового складу - 90 чол., танків - 17, БТР - 1, 5.56 мм авт. гвинтівок - 19, 11.43 мм П - 30, 11.43 мм ПК-30.

Рота бойового забезпечення: особового складу – 112 чол.; 106,7 мм СМ – 4; ПТКР “Тоу” – 4; ПТКР „Дракон” – 4; ПЗРК „Стінгер” – 5; 5,56 мм гвинтівок – 85; 7,62 мм кулеметів – 9; 12,7 мм кулеметів – 18.

Усього в танковому батальйоні США: особового складу - 548 чол.; танків – 54; БТР – 11; БРМ МЗ – 6; 106.7 мм СМ – 4; автомобілів – 89; КШМ – 8; ПТКР „Тоу” і „Дракон” по 4.

Танк Абрамс, М-1

Боевая масса, т	57.15/62.5
Экипаж, чел
Габаритные размеры, мм
длина с пушкой вперед
ширина
высота
клиренс	432/482
Вооружение
пушка, марка/калибр/тип	Rh-120 / 120мм / ГСП
пулеметы, марка/кол-во х калибр	М240 / 2 х 7.62
зенитный пулемет, марка/калибр	2HB / 12.7
Боекомплект	40 выстрелов1000 - 12.7мм12400 - 7.62
Двигатель	AGT-1500ГТД1500 л.с.
Удельное давление, кг/см2	0.97/1.07
Максимальная скорость, км/ч
Запас хода по шоссе, км	465/450
Преодолеваемые препятствия, м
высота стенки	1.0
ширина рва	2.7
глубина брода	1.2

2. Основні елементи аеродрому (призначення, основні об’єкти).

На кожному аеродромі мають бути наступні елементи:

1. Льотне поле;

2. Службово-технічна забудова;

3. Казармове та житлове містечко;

4. Під’їзні шляхи.

Льотним полем називається частина площі аеродрому, на якому розміщуються:

1. Злітно-посадкові смуги з боковими та кінцевими смугами безпеки;

2. Рульові доріжки, які розподіляються на магістральні, з’єднувальні, допоміжні та вивідні:

3. Місця стоянки літаків (вертольотів), які являють собою ділянки (майданчики) для розміщення та обслуговування літаків (вертольотів). Вони можуть бути індивідуальними (на один літак або вертоліт) та групові (на декілька літаків або вертольотів);

4. Майданчики для посадки вертольотів (літаків) вертикального зльоту та посадки;

5. Технічні позиції та майданчики для підготовки літаків (вертольотів) до вильоту:

6. Майданчики для розміщення засобів зв’язку і РТЗ польотів, які знаходяться в межах льотного поля (РСП, курсових та глісадних радіомаяків).

Службово - технічною забудовою (СТЗ) називається комплекс споруджень та обладнання, які призначені для забезпечення:

1. Управління польотами, розміщення засобів зв’язку і РТЗ польотів;

2. Передпольотної підготовки та відпочинку особового складу;

3. Технічного обслуговування та ремонту авіаційної техніки;

4. Стоянки, технічного обслуговування та ремонту наземної техніки;

Зона розосередження являє собою частину аеродрому, на якій розміщуються індивідуальні МС літаків (сховища) і група споруд службово-технічної забудови.

Казармені та житлові містечка призначаються для розквартирування частин та підрозділів, які дислокуються на аеродромах, розміщення штабів та служб, а також для розміщення установ комунально-побутового та культурного обслуговування о.с.

Казармені та житлові містечка можуть бути трьох типів:

1. казармені;

2. житлові;

3. казармено-житлові (комплексні).

Казармені містечка розташовуються на відстані 2-3 км від центру льотного поля. В них розміщуються:

1. штаби;

2. службові та навчальні споруди;

3. казарми;

4. їдальні;

5. клуб;

6. медичний пункт з лазаретом;

7. вартове приміщення;

8. об’єкти побутового призначення (солдатські чайні, магазин, майстерня побутового обслуговування, баня, пральня та інше);

9. спортивні майданчики;

10. склади (продовольчого, речового та інших видів майна);

11. пожежне депо.

Для кожного аеродрому встановлюється район аеродрому - повітряний простір над аеродромом та прилегла до нього місцевість.

У цей повітряний простір входять наступні зони:

1. пілотажу (повітряного бою);

2. польотів на малій та гранично-малій висоті (ГМВ - до 200 м, МВ - вище 200 м до 1000 м);

3. польотів на дозвуковій швидкості;

4. для набору стелі;

5. очікування;

6. польотів по приладам під шторкою та в хмарах;

7. групових польотів;

8. вимушеного покидання літака;

9. скидання ПТБ, викидання вантажів та інше.

3. Нормування витрат пального, олив, мастил та спец рідин. Поняття витрата пального.

Витратою пального вважається кількість пального, практично спалена двигунами, освітлювальними і нагрівальними установками, а також використана як розчинник для розрідження мастила в системі змащування двигуна й агрегатах трансмісії та для санітарно-гігієнічних потреб.

Витратою оливи на військовій техніці вважається кількість оливи, фактично спаленої у двигуні (експлуатаційні витрати), злитої із системи змащування двигуна (на кораблях – з циркулюючої масляної системи) під час її заміни, використаної для промивання системи змащування двигуна й агрегатів трансмісії, а також виданої на машини (агрегати) для змащування трансмісії, деталей і вузлів відповідно до періодичності та обсягу обслуговування.

Витратою мастил і спеціальних рідин (окрім етилового спирту й охолоджуючої низькозамерзаючої рідини) вважається кількість мастил та спеціальних рідин, виданих з пункту заправки пальним (складу) військової частини (корабля) на машини (агрегати) за роздавальними відомостями або накладними відповідно до діючих норм.

Витратою етилового спирту та його сумішей (водно-спиртових, спиртогліцеринових та інших) вважається кількість цих речовин, фактично витрачена у протиобмерзаючих системах або системах кондиціювання (охолодження) літаків під час проведення регламентних робіт, ремонту обладнання, лабораторних аналізів, а також для медичних потреб відповідно до діючих норм.

Витратою охолоджуючої низькозамерзаючої рідини вважається кількість цієї рідини, яку витрачено протягом звітного періоду на поповнення експлуатаційних витрат і промивання системи охолодження двигунів.

Норми витрати ПММ і СР встановлені наказом Міністра оборони України від 6 січня 1999 року № 01 (автомобільна та бронетанкова техніка), наказом Міністра оборони СРСР від 1 квітня 1981 року № 060 (авіаційна техніка), наказом Міністра оборони СРСР від 12 березня 1981 року № 045 (техніка ВМС).

Норми витрати пального призначені для обґрунтованого визначення потреби в пальному на витрату при експлуатації військової техніки в різних географічних, кліматичних і дорожніх умовах. Норми витрати пального є засобом контролю за ощадливою витратою і законністю списання пального, олив, мастил, технічних рідин на витрату.

Пальне витрачається на експлуатацію, ремонт, консервацію і зберігання військової техніки, яка знаходиться на озброєнні ЗСУ, за встановленими постійними або тимчасовими нормами.

Постійні норми вводяться в дію без встановлення строку, тимчасові – на строк, який не перевищує двох років.

Постійні норми витрати розробляються на підставі:

Ø звітних даних про фактичну витрату пального, отриманого під час експлуатації і ремонту військової техніки у військових частинах ЗСУ, за період не менше року;

Ø узагальнення й аналізу пропозицій до проектів норм управлінь-замовників, видів ЗСУ, науково-дослідних установ і випробувальних полігонів.

Тимчасові норми для нової військової техніки розробляються на підставі:

Ø технічної характеристики підприємства-виробника для цього зразка військової техніки;

Ø експлуатаційних даних науково-дослідних установ і випробувальних полігонів про витрату пального;

Ø звітних даних про витрату пального, отриманих під час державних випробувань, а також під час експериментальної або військової експлуатації та ремонту військової техніки у військових частинах.

Норми витрати пального для зразків техніки, які мають загальне призначення і знаходяться на укомплектуванні ЗСУ, встановлюються наказом Міністра оборони України.

Для решти військової техніки норми витрати пального розробляються видами ЗСУ та управліннями-замовниками, у компетенції яких є експлуатація військової техніки, узгоджуються з ЦУЗПММ і вводяться в дію наказами Міністра оборони України.

На військові представництва МОУ в конструкторських бюро і на підприємствах національної економіки, які є розробниками і виробниками військової техніки, покладається контроль за відповідністю встановлених під час відпрацювання виробів строків роботи пального, його фактичної працездатності, з урахуванням питань заміни, доливання, збирання відпрацьованих пально-мастильних матеріалів і спеціальних рідин.

На нову військову техніку, а також на несерійну військову техніку й обладнання, на які норми витрати пального не встановлено, управління-замовники розробляють тимчасові норми витрати пального, які вводяться в дію наказами (вказівками) відповідних командувачів видів ЗСУ, керівників управлінь-замовників тільки після узгодження з ЦУЗПММ.

Під час проведення фізико-хімічних аналізів, лабораторних і науково-дослідних робіт у військових частинах з використанням методів за державними стандартами (технічними умовами) необхідно керуватися нормами витрати пального, встановленими відповідними державними стандартами (технічними умовами).

Для методів випробувань, на які відсутні державні стандарти (технічні умови) або не встановлені норми витрати пального, розробляються тимчасові норми витрати пального.

За відсутності постійних або тимчасових норм витрати пального надалі, до їх встановлення, пальне видається і витрачається відповідно до заводської інструкції або паспорта на машину (корабель, двигун, агрегат, прилад тощо), але не більше трьох місяців з моменту надходження техніки.

Відповідальність за своєчасну розробку і введення в дію тимчасових та постійних норм витрати пального несуть управління-замовники.

Відповідальність за організацію періодичного перегляду, узагальнення і подання на затвердження Міністру оборони України постійних норм витрати пального для військової техніки СВ ЗСУ та наземної військової техніки інших видів ЗСУ, контроль за розробкою та узгодженням норм витрати пального для авіаційної військової техніки, енергетичних установок кораблів та озброєння ВМС ЗСУ, належним застосуванням затверджених тимчасових і постійних норм покладається на ЦУЗПММ, а також на служби пального видів ЗСУ.

Всі автомобілі або спеціальна військова техніка, направлені на укомплектування військових частин замість штатних зразків, які використовуються за штатним призначенням, забезпечуються пальним за відповідними нормами нарівні зі штатними зразками військової техніки.

4. Будова та експлуатація централізованої заправки літаків

Будова

Централізований заправник ЦЗ-1М по своїй конструкції є збірно-розбірним і поставляється у вигляді комплекту.

До складу централізованого заправника входять:

— резервуари із плаваючими паливо приймальними пристроями (6 шт.);

— насосний агрегат з електроприводом й автоматикою (1 шт.);

— паливні фільтри-сепаратори СТ-500-2М (2 шт.);

— фільтри ФГБ тонкого очищення пального (2 шт.);

— заправні агрегати ЗА-500М (4 шт.).

3.3.1. Резервуари із плаваючими паливо приймальними пристроями

Резервуари входять до складу видаткового складу й призначені для прийому, зберігання, видачі палива.

У видатковому складі вони розміщаються у двох групах по трьох резервуара в кожній. Резервуари перед установкою доустатковуються плаваючими паливо приймальними пристроями, повітряними фільтрами, пристроями зливу відстою й відбору проб, а внутрішні їхні поверхні покриваються антикорозійними покриттями, стійкими до палива й води. На наливні горловини встановлюються дихальні клапани.

Для очищення повітря, що надходить у резервуар, на три резервуари встановлюється загальний повітряний фільтр ФВ-30 із пропускною здатністю 30 м³/год. і тонкістю фільтрування 5...10 мкм. Фільтруючий пакет фільтра виконаний з нетканого матеріалу у два шари. Між стінками корпуса й кришки-ковпака міститься водо відділяючий елемент, призначений для відділення мікро крапель води й пилу. Він являє собою мат з вертикально спрямованих скловолокон і кріпиться на корпусі фільтра капроновим шнуром. Для запобігання в резервуарах тиску вище припустимої норми, при забрудненому фільтрі, установлюється мембрана, виготовлена із гладкої фольги товщиною 0,014 мм, що при підвищенні тиску розривається й з’єднує газоповітряний простір резервуара з атмосферою.

Насосний агрегат

Насосний агрегат централізованого заправника ЦЗ-1М розташовується за групою резервуарів відповідно до вимог пожежної безпеки. Він призначений для подачі палива до заправних агрегатів.

Насосний агрегат установлюється на металевій рамі, на якій змонтовані:

v вибухозахіщений асинхронний електродвигун ВАО-71-42 (N = 22 кВт, U = 220/380 У и n = 3000 об/хв);

v самоусмоктувальний відцентровий насос СЦН-60 з Q = 60 м³/ч, Н = 65 м и n = 3000 об/хв

v зворотний клапан обв'язки насосного агрегату;

v КВП;

v система автоматичного керування насосним агрегатом, у яку входять:

· вибухобезпечний магнітний пускач;

· електроконтактний манометр;

· перемикач режиму роботи насосним агрегатом.

Система автоматичного керування насосним агрегатом призначена для включення насоса в роботу при зниженні тиску до 0,05...0,15 МПа й вимиканні насоса при підвищенні тиску в напірному трубопроводі вище 0,57...0,58 МПа.

Електроконтактний манометр подає сигнал в електричний ланцюг керування електродвигуном залежно від зміни тиску в напірному трубопроводі.

Трубопровідні комунікації з арматурами

До складу трубопровідних комунікацій входять:

v усмоктувальний трубопровід із з'єднанням ТК-100 (25,8 м), з фасонними частинами й чавунними засувками;

v трубопровід для збору відстою з резервуарів видаткового складу (60 м);

v напірний трубопровід із з'єднанням РТ-100 (420 м);

v трубопровідна зворотна лінія із з'єднанням РТ-100 й арматурами (276 м).

Агрегати централізованого заправника ЦЗ-1М с трубопровідними комунікаціями й арматурами становлять гідравлічну систему заправника. Відстань від насосної установки до роздавального колектора дорівнює 276 м, відстань між крайнім і середнім заправним агрегатом - 30 м, відстань між середніми заправними агрегатами - 36 м, довжина трубопроводу (без обліку обв'язки резервуарів) - 696 м.

Заправні агрегати ЗА-500М

Заправний агрегат ЗА-500А призначений для заправлення літальних апаратів фільтрованим паливом з виміром виданої кількості палива.

У комплект централізованого заправника ЦЗ-1М входить чотири заправних агрегати. До кожного відгалуження роздавального колектора монтується один заправний агрегат.

До складу заправного агрегату входять:

v лічильник ЛЖ-100-8;

v фільтр ФГБ-60 з диференціальним манометром;

v барабан з рукавом;

v роздавальний кран РП-40.

Все обладнання заправного агрегату розміщено на трубчастій звареній рамі й закрито від впливу атмосферних опадів.

Система очищення палив

Обладнання централізованого заправника ЦЗ-1М забезпечує потрійне очищення палива:

v первинне у фільтрах-сепараторах;

v вторинне у фільтрах ФГБ трубопровідної обв'язки;

v остаточне у фільтрах заправних агрегатів.

Сепаратори паливні СТ-500-2М у основному призначені для відділення емульсованої води від палива

Фільтри ФГБ служать для попереднього очищення палива від механічних домішок, а фільтри ФГБ на заправних агрегатах для остаточного очищення палива.

Фільтри-сепаратори поєднуються в один блок із трьох фільтрів, а фільтри типу ФГБ у блок із двох фільтрів.

Екзаменаційний білет №26

1. Організація і озброєння танкового батальйону армії Німеччини, ТТХ танка "Леопард", 1А2.

Танковий батальйон мотопіхотної, танкової бригади (рис. 5.3.1.) складається: командування; штаб; штабна рота (три взводи і три відділення); три танкові роти.

Танкова рота складається – з трьох танкових взводів (в кожному по 4 танки)

Всього в роті: особового складу – 62 чол.; танків “Леопард” – 13; 44 мм РПГ “ПФ” – 2; автомобілів – 10.

Усього в танковому батальйоні мотопіхотної бригади, танкової бригади чотири роти (штабна і три танкові): особового складу - 352 чол.; танків “Леопард” – 41; БТР М 113 – 5 (в т. ч. – 3 санітарних); БРЕМ – 2, 44 мм РПГ “ПФ”-50; автомобілів – 56.

Склад та чисельність змішаного танкового батальйону танкової, механізованої бригади армії Німеччини

Змішаний танковий батальйон танкової бригади – чотири роти (штабна, дві танкових роти, одна мотопіхотна рота на БМП): особового складу – 401 чол., танки –28, БМП – 11, БТР –2, БРЕМ - 2, ПТРК – 6, автомобілі – 57.

Танковий батальйон механізованої бригади – 6 рот (штабна, п’ять танкових рот): - особового складу – 541 чол., танків – 53, БРМ – 4, КШМ – 2, БРЕМ – 2, автомобілів – 136.

Леопард-1А2

Боевая масса, т	42.4
Экипаж, чел
Удельная мощность, л.с./т	19.6
Удельное давление на грунт, кг/см2	0.87
Максимальная скорость по шоссе, км/ч
Глубина брода, м
без подготовки	1.2
с частичной подготовкой	2.25
Запас хода по шоссе, км
Пушка, калибр (тип)	105 (НП)
Боекомплект, шт
Бронепробиваемость снарядов, мм/60°
подкалиберный (D=2 км)	До 120
кумулятивный	До 200
Пулеметы, кол-во х калибр	2х7.62
Боекомплект, шт
Толщина и наклон лоб. брони, мм/град
башня (литье)	162/30 + экраны
корпус	100/60
Двигатель
тип	4-тактный дизель
марка	MB-838 Ca M-500
мощность, л.с.
Емкость топливных баков, л
Трасмиссия
марка	4HP-250
тип	ГМТ
число передач, вперед/назад	4/2
тип мех-ма поворота	Дифференц.

2. Організація протиповітряної та наземної оборони аеродрому.

ППО аеродрому організовується з метою недопущення ударів засобів повітряного нападу і повітряної розвідки противника та здійснюється за планом оперативного командування в загальній системі ППО з централізованим використанням винищувальної авіації, зенітно-ракетних і зенітно-артилерійських частин, спеціальних частин і підрозділів РЕБ.

Протиповітряна оборона кожного аеродрому включає:

1. організацію виявлення повітряного противника і своєчасне попередження про нього підрозділів ППО та особового складу;

2. організацію прикриття зенітними засобами, винищувальною авіацією та засобами РЕБ;

3. розосередження і укриття особового складу, авіаційної та техніки забезпечення, засобів та систем навігації і управління, матеріальних засобів;

4. маскування аеродрому;

5. проведення заходів по ліквідації наслідків нападу повітряного противника.

Основними елементами аеродрому, по яким повітряний противник буде намагатися нанести удар, є літаки на стоянках, склади ПММ та боєприпасів, ЗПС і МРД, ПУ і навігації.

Засобом нанесення ударів являється тактична авіація і крилаті ракети. В деяких випадках можуть застосовуватись літаки і інших родів авіації.

Удар по аеродромах авіація наносить, як правило, з малих висот, що забезпечує несподіваність удару і зменшує можливості засобів ППО з виявлення та обстрілу літаків противника.

Виявлення повітряного противника та попередження про нього є важливим елементом в системі ППО аеродрому, воно здійснюється силами радіотехнічних засобів ППО оперативного або повітряного командування. Інформація про повітряного противника поступає на КП авіаційної частини та командний пункт зенітно-ракетної частини, яка прикриває аеродром.

Для безпосередньої ППО аеродромів виділяються зенітні ракетні(зенітні артилерійські) військові частини(підрозділи) ЗРВ, ППО СВ, наземні військові частини(підрозділи) РЕБ.

Безпосередньо в системі ППО аеродрому організовується своя система виявлення повітряного противника та попередження про нього, яка включає в себе:

1. радіолокаційні засоби командного пункту авіаційної бригади (КП авбр);

2. засоби розвідки підрозділу ППО, який прикриває аеродром;

3. пости візуального (повітряного) спостереження.

Інформація зі всіх засобів розвідки і постів візуального спостереження поступає на КП авіаційної бригади.

Наземна оборона і охорона аеродромів організовується з метою виключення діянь диверсійно-розвідувальних груп, повітряного (морського) десанту противника; військ противника прорвавших нашу оборону; терористичних угруповань; забезпечення цілісності зброї, техніки і запасів матеріальних засобів; запобігання несанкціонованого зльоту літаків та вертольотів, а також для затримки літальних апаратів противника, які приземлилися.

3. Норми витрат пального, додаткові надбавки до основних норм при експлуатації в особливих умовах

4. Техніка і технологія заправки кораблів.
Екзаменаційний білет №27

1. Суть управління підрозділом і вимоги до нього.

УПРАВЛІННЯ ПІДРОЗДІЛАМИ У БОЮ

Вимоги до управління: Управління повинно бути

Дата добавления: 2015-05-26